Скільки грошей потребує столичне метро?

Якщо метрополітен компенсуватиме всі свої збитки з бюджету, він буде працювати як мокре горить... Метро щодня втрачає мільйон гривень...

Офіційні заяви чиновників і розмови пересічних киян з приводу майбутнього підвищення проїзду в столичному метро і запровадження нових форм розрахунку не вщухають вже протягом місяця. Витрачати замість звичних 50 копійок 2 гривні готовий не кожен мешканець столиці, та й купувати річний проїзний (хай в ньому і закладена вартість проїзду в 50 коп.) далеко не всім по кишені, до того ж у разі втрати чи крадіжки проїзного в тій самій підземці, ніхто вам його не поновить. УНІАН вирішив провести свій розрахунок доходів і видатків столичного метрополітену та віднайти найбільш перспективні джерела потенційних фінансових надходжень.   

- На сьогодні операційний баланс київського метрополітену становить 800 мільйонів гривень, із яких 235 надходять від сплати за проїзд, 40 - за рахунок здачі площ під рекламу та оренду торгових точок і 300 покриваються з міського бюджету, - розповідає начальник КП “Київський метрополітен” Петро Мірошников. – Отже дефіцит - в районі 230 мільйонів.

У метрополітені вже підрахували, що наступного року на експлуатацію столичної “підземки” очікується витратити 1,1 мільярда гривень, це не враховуючи будівництва нових ліній і придбання нового рухомого складу. Мірошников підкреслив, якщо тариф залишиться незмінним, то бюджету Києва доведеться витратити приблизно 800 мільйонів.

- Середня вартість однієї поїздки на сьогодні повинна бути 1,68 гривні. Якщо хтось їде за ціною 50 копійок, то хтось повинен їхати по ціні більш високій, ніж 1,68, оскільки нам треба буде покрити ті збитки, які несе продаж проїзних білетів, - зауважив начальник метрополітену.

За великим рахунком керівництву метро все одно, хто покриватиме їхні збитки - пасажири чи столичний бюджет. Але директор аналітично-дослідницького центру “Інститут міста" Олександр Сергієнко зазначає:

- Якщо метрополітен буде компенсувати всі свої збитки з бюджету, він буде працювати як мокре горить. А якщо він буде зацікавлений в пасажирові, він буде краще, інтенсивніше виконувати свою роботу.

- Метрополітен і наземний транспорт в усьому світі, окрім якоїсь держави в Африці, є дотаційний, всюди його дотує держава і місто – це послуга влади своєму населенню, – розповідає УНІАН екс-заступник столичного мера Черновецького, його радник з транспортних питань Іван Салій. – Транспорт, в принципі, не може бути самоокупним. Якщо визначили для самоокупності 2 грн., тоді пасажири повинні платити гривню. Тобто сплачують пополам: 50% населення і 50% місто.

Олександр Сергієнко теж зазначає, всі комунальні тарифи є питанням компромісу між реальною спроможністю населення сплачувати і можливістю бюджету покривати ці збитки.

- Нью-Йорк - не бідне місто. Середня зарплата - $5,5 тис. Вартість проїзду в метро – $1,1, причому незалежно від відстані і часу дня. Я склав чисту пропорцію. Для того, щоб киянин без напруги сплачував 2 грн., так як мешканець Нью-Йорка сплачує $1,1, треба щоб киянин отримував середню зарплату в 10 тисяч гривень, - розповідає про свої розрахунки Сергієнко. - А у нас середня зарплата за останніми даними - 3110 гивень, до того ж метро користується не середній киянин за доходом, а менш забезпечений. 

Але окрім своєї безпосередньої діяльності, тобто перевезення пасажирів, метрополітен цілком спроможний забезпечувати надходження коштів з додаткових джерел. У столичний підземці практикують такі види діяльності як розміщення реклами, оренда торгових площ, тимчасове розміщення обладнання, прокладання кабелю та технагляд, зовнішнє обслуговування кабелів, послуги зв’язку тощо. Як вже зазначав Мірошників, від цих послуг метро за рік отримує 40 мільйонів гривень.

- Київський метрополітен не займається рекламою, - заявив Мірошников. - Ми не маємо ні ліцензій на рекламу і не намагаємося її мати, оскільки є транспортним підприємством. Ми віддаємо площу під рекламу в рекламні компанії, які платить нам за цю площу незалежно від того, розміщується там реклама чи ні, а вони вже самі роблять на цьому бізнес і працюють на ринку рекламних послуг.

А краще б у метрополітені “займалися” рекламою, адже це справжня “золота жила”. Але її чомусь віддали посередникам, відтак розміщенням реклами в метро займаються так звані “оператори”, які здають рекламні площі в оренду.

На сайті метрополітену розміщена інформація про тарифи на розміщення реклами. Наприклад, щитова конструкція без освітлення і рекламні площі під наклейки (стікери, постери тощо) на дверях вестибюлей, на стінах станцій коштує 21 гривню за 1 м кв. 

- Це абсолютно нормальні тарифи, які відповідають дійсності. Сьогодні щит на вулиці в середньому коштує 33 гривні за 1 м кв., але треба врахувати що зовнішня реклама набагато популярніша, ніж реклама в метро, - розповідає керівник Асоціації зовнішньої реклами України Артем Біденко. - Найбільш популярна реклама тільки всередині вагонів. Інша справа, що в рекламному ринку з тих 30%, який бізнес має платити місцевому бюджету, десь 50% йдуть по корупційних схемах в кишені чиновників. Припустимо, метрополітен від реклами на рік має 100 мільйонів гривень. З них треба платити в бюджет міста 30 млн. грн., але платять 20 млн. грн., а ще 10 млн. грн. осідають у кишенях чиновників. Якщо підвищимо тарифи, ці кошти знову йтимуть в кишеню чиновників.

Але Мірошников заявив, що “на ринку ця реклама коштує в 10 разів більше” і запропонував КМДА, яка займається встановленням тарифів на рекламу, збільшити їх втричі.

- Це занадто висока ціна, однозначно. Реклама в метро зникне як така, - прогнозує наслідки збільшення тарифів на рекламу Біденко. - Там залишиться тільки декілька наклейок на найбільш цікавих місцях, на яких будуть висіти великі клієнти на кшталт великих банків чи компаній електроніки. Реклами буде вкрай мало. Краще не тарифи піднімати, а боротися з корупцією, і ми тоді знайдемо такі “залежі” грошей, що нам і не снилося.   

Але це тільки розцінки метрополітену для своїх операторів, які в свою чергу встановлюють тарифи в декілька разів вищі. У рекламному бізнесі метрополітену на сьогодні задіяно декілька операторів. Одні відповідають за розміщення постерів (наклейок) у вагоні (“АРТ”, “Альянс-медіа” і “Атлантіс-Люкс”), інші опікуються моніторами (компанія “Транс-Медіа”). Оператор “Метро-лайт”, наприклад, розміщує рекламу на лайт-боксах. Виявляється, що метро від цієї реклами не отримує ні копійки. Як розповіли УНІАН в управлінні непрофільних доходів метрополітену, рекламні оператори лише сплачують за електроенергію, спожиту світильниками на ескалаторі. В той же час “Метро-лайт” пропонує орендувати один лайтбокс на місяць за ціною від $270 до $420 в залежності від популярності станції. Всього в метрополітені нараховується 1109 світильників на ескалаторах. Якщо порахувати по мінімуму, що 1 світильник приносить $300, то це вже $332,7 тис. Виходить приблизно 20 млн. грн. – тобто це сума, яку щороку втрачає київський метрополітен лише на лайтбоксах. А є ще монітори в вагонах і на станціях, світлова і несвітлова реклама, реклама на проїзних квитках, на монетницях, на поручнях у вагонах, прапорці на станціях або наліпки в переходах станцій тощо.

Одна з пропонованих рекламних послуг метрополітену – брендування станцій. Напевно кожний киянин, який користується підземкою, не міг не помітити станцію, яскраво обклеєну постерами з рекламою кави, дезодоранту чи банківських послуг. Можливо, не дуже естетично виглядає, проте дохід приносить солідний. В управлінні непрофільних доходів Київського метрополітену розповіли, що брендування станції коливається в межах 50-132 тисяч гривень на місяць. Рекламне агентство “Морфо Дідіус” вже напряму пропонує різноманітним компаніям і підприємствам прорекламувати себе і свою продукцію на всю станцію. В агентстві повідомили, що безпосередній прокат реклами коштує $40 тисяч на місяць, а далі вже ціна залежить від монтажу і обсягу реклами. Наприклад, “повна загрузка” “Палацу спорту” коштуватиме $100 тисяч перший місяць, а вже другий місяць і наступні лише $40 тисяч. Станції менші, приміром, Льва Толстого, дешевші – $40 – 55 тияч. Отже метро отримує свої 70 чи 100 тисяч гривень, а левова частка грошей дістається рекламній агенції.

А от Іван Салій  таку статтю доходів як реклама вважає несуттєвою.

- Шилом море не нагрієш, - жартує він. - Скільки не підвищували б ціни на рекламу, доля реклами в утримуванні метрополітену буде не більше 1-1,5%. Це не ті суми, які треба обговорювати всім містом. Для того, щоб метрополітен працював, йому треба півмільярда, а збільшенням тарифів на рекламу ви не прогодуєте метрополітен ніколи.

Своїми підрахунками тарифів на розміщення реклами з УНІАН поділився і Олександр Сергієнко: 

- Я поділив 12 мільйонів (цифра, яку в метрополітені декларують як доходи від реклами – авт.) на 20 тисяч кв. м (площа, яку метрополітен виділяє під рекламу - авт. ) на 365 днів і отримав таку цифру – 1 грн. 64 коп. коштує квадратний метр реклами на день в метрополітені. З іншого боку, рекламна агенція пропонує за мінімальними розцінками за наклейку постерів 305 на 305 мм - 51,5 гривень на день. Виходить, що кожного дня з одного квадратного метра метрополітен недоотримує, фігурально кажучи, 50 гривень. Помножити на 20 тис. м – це рівно мільйон. Отже, метро кожного дня втрачає мільйон гривень на рекламі.

Олександр Іванович погоджується, що його варіант перебільшений, і слід врахувати, що частку доходів доведеться віддати безпосередньо операторам і державі в якості податку. Але він впевнений, що збитки метрополітену насправді можна було б покрити рекламою.

P.S.

Поки столичні чиновники не можуть вирішити питання збільшення тарифів на проїзд у “підземці”, Петро Мірошников вже розробив і презентував “Програму розвитку Київського метрополітену на 2008-2011 рр.”, яка включає будівництво нових ліній та реконструкцію діючих об’єктів (14,8 млрд. грн.), придбання та оновлення рухомого складу (5 млрд. грн.), технічне переоснащення – 1 млрд. грн. В цілому виходить більше 21 млрд. грн. Якщо врахувати, що з  легкої руки Тимошенко на підготовку до Євро-2012 у проект держбюджету 2009 уряд заклав 13,5 млрд. грн. , з урахуванням створення транспортної інфраструктури, реконструкції доріг навколо міст, які прийматимуть Євро-2012 і ремонт аеропортів, то питання виділення понад  20 млрд. грн. для одного, хай і стратегічно важливого підприємства, наразі залишається риторичним. 

Анна Ященко

УНІАН в Google News