Яка нас чекає інфляція і що з нею робити

Жовтневий показник інфляції – 1,7% – треба оцінювати без надмірної ейфорії і без ірраціональної істерії, а стримано. Річна інфляція, за моїми оцінками, буде за своєю величиною другою в історії гривні...

Жовтневий показник інфляції – 1,7% – треба оцінювати без надмірної ейфорії і без ірраціональної істерії, а стримано. Це інфляція відносно невисока і збігається з середнім її значенням за період 2002–2007 рр. Це ті роки, коли в жовтні інфляція прискорювалася порівняно з вереснем. Жовтнева інфляція менша, ніж рік тому в аналогічний період на 1,2% (тоді була 2,9%). Але на 0,6% інфляція в жовтні вища, ніж у вересні, вона прискорилася. 1,7% – це на 0,5% менше ніж в 2004–2007 рр. в середньому. Чому я беру ці роки? Тому що в ці роки у нас за 12 місяців була двозначна інфляція. Починаючи з 2004 р. вона щороку становила більше 10%. 2,2% – середній показник інфляції за ці роки в жовтні.

Річна інфляція, за моїми оцінками, буде за своєю величиною другої в історії гривні. Вища інфляція за рік зафіксована лише 2000 р. (тоді вона була 25,8%, зараз уже 18%). Швидше за все, буде перевершений рівень 1998 р. Якщо уряд нині на щит підніме питання про те, що коливання курсу завадили в боротьбі з інфляцією, то я одразу ж можу нагадати про 1998 рік. Тоді 80-процентна девальвація відбулася за кілька днів, а інфляція була 20%. Нині девальвація в кілька разів менша – 15,3%, а інфляція вже 18%. Не треба на дзеркало кивати. Річ не в курсі.

Не тільки офіційний бюджетний прогноз (9,6% інфляція, закладений до бюджету, який досі не переглянутий), а й останній робочий прогноз Мінекономіки перекреслений і вже недосяжний (останній прогноз – 15,9%, маємо – 18%).

Прискорення інфляції супроводжується уповільненням економічного зростання. Ми ще не знаємо, що в жовтні сталося, але, судячи з цін виробників, уповільнення триватиме і в жовтні. На старті 4-го кварталу Нацбанк має підстави звернути увагу на стагфляційні дзвінки. Вони означають, що економічне зростання сповільнюється або стоїть на місці, а інфляція прискорюється.

Двомісячне зниження оптових цін виробників у промисловості (дефляція цін) – це провісник охолодження. Щоб два місяці поспіль падали ціни виробників промислової продукції на 3,2% – такого не було ніколи в історії гривні. Навіть в анемічних, з погляду активності, 2002 і 2005 рр. такого не спостерігалося. У червні-липні 2005 р. два місяці підряд ціни виробників знижувалися, але тоді за два місяці вони знизилися на 2%. Влітку, не в сезонний пік господарської діяльності. А якщо у вересні-жовтні, в період традиційної високої економічної активності, ціни в промисловості падають такими темпами, – це тривожний сигнал.

Що вплинуло на інфляцію? На жаль, уряд втрачає контроль над тарифами – транспорту і комунальних послуг. Мені це дуже не подобається. Тарифи треба піднімати, але помірно. Боюся, що те підвищення, яке стартувало в Києві, теж піддасть жару настроям, пов`язаним з подорожчанням послуг. Послуги впливають на загальну цінову картину. Контроль за рухом тарифів ослаблений. Курсом і імпортом дещо придушені стреси на ринках м`яса і нефтепродутов. Щодо м`яса і щодо бензину є зниження цін. Але ковдра виявилась короткою, і піддуває на інших ринках: і овочі, і фрукти, і хліб – там є зростання цін. Це сфера прямого впливу уряду. Це сфера, де треба працювати товарною пропозицією. Якщо ж номінальні доходи зростають за 40% (23% в 2007 р.), треба особливу увагу звертати на насичення продовольством. Урожай зібрано: добрий, чудовий, але ми ще не бачимо, що це позитивно вплинуло на зниження цінового тиску. Треба активізувати роботу з насичення продовольчого ринку і домогтися стабільності цін на продовольство, яке становить більше 50% у споживчій корзині. Або щодо більшості товарів – так, як щодо м`яса, – знайти ресурси для невеликого зниження.

Пожвавилися інфляційні очікування. Вони одержали імпульс в жовтні. Чим розбуджені ці інфляційні очікування? Суспільною дискусією навколо теми світової кризи. Говорять про кризу, ніби вона панує вже по всіх селах в Україні. Події навколо Промінвестбанку теж сприяли погіршенню ситуації: відток депозитів, збільшення гарячих грошей і ризику їх впливу на ціни. Прогнози інфляції і стрибків курсу обміну. Все це розбудило побоювання і підштовхнуло людей до певної “втечі від грошей”. І це тисло на ціни. Цю обставину треба мати на увазі тим, хто впливає на громадську думку. Очікування дуже важко контролювати. Їх легко розбудити, але узяти знову під контроль досить важко. 

Що стосується грошової пропозиції, яка впливає на ціни, то в жовтні вона зростала повільніше за торішню. А якщо взяти накопичений грошовий тиск за 6 місяців, то монетарна база зросла в 1,4 разу повільніше, ніж минулого року. Я не думаю, що політика Нацбанку впливала на динаміку цін у бік збільшення. Причини треба шукати в роботі економічного блоку уряду з насичення товарами і послугами тих грошових доходів, які зростають цього року за экспоненцією, швидше вони зростали тільки в 2005 р.

Що потрібно зробити?

Потрібно припинити розкручування дефіциту бюджету. Вже в жовтні-листопаді видатки бюджету зростають швидше, ніж доходи. Треба повернутися до контролю за видатками. Я звертаю увагу на попередження МВФ про те, що наступні транші надходитимуть тоді, коли під контроль буде взятий процес руху дефіциту бюджету. Це нагадування уряду про його ж власні зобов`язання, представлені в Меморандумі. Можна зрозуміти вигуки радості щодо одержання доступу до кредитів МВФ, але слід не забувати, що доступ до наступних траншів не гарантований, за нього потрібно поборотися – виконати власні зобов`язання. Перемога перемогою, але я б не радив нікому розслаблятися.

Не треба “стрибати в гречку” в боротьбі з імпортом, не треба замінювати імпортофілію імпортофобією. Щоб не вийшло так, що з брудною водою і дитину викинули. Імпорт поки що потрібний: критичний, інвестиційний, антиінфляційний. Тут важливо “не передати куті меду”. Треба оптимізувати імпорт, впливати на те, щоб він був менший для поліпшення платіжного балансу. Владу треба вжити там, де йдеться про необгрунтоване і дуже різке підвищення тарифів на комунальні і транспортні послуги. Отже рапортувати про перемогу над інфляцією виявилося передчасним.

Не потрібно накручувати істерію навколо курсової політики Нацбанку. Корисно припинити пошуки винних. Нацбанк продовжить роботу із стабілізації курсу, недопущення різких коливань, оптимізації ліквідності. Ми сподіваємося, що зміцниться розворот тенденції відтоку депозитів на приток у банківську систему. Це збільшить попит на гроші як засіб для заощадження і дещо ослабить ціновий тиск.

Валерій Литвицький, керівник групи радників голови НБУ

УНІАН в Google News