На що перетворюється бюджетна резолюція, коли вона стає БД

Якщо Пенсійний фонд із офіційним трансфертом на покриття дефіциту в 13 млрд гривень з держбюджету можна назвати «збалансованим», то це український внесок в бюджетну методологію...

Коли палає будинок, особливо не переймаються тим, що робити, щоб запобігти майбутнім пожежам – натомість чимдуж виносять з вогню майно і документи. Уряду України варто було би лише аплодувати за те, що під час бюджетної пожежі 2009 року він не тільки намагається залагодити вплив світового стихійного лиха на Україну (адже криза у нас за визначенням – світова), але й вибудовує плани наступного бюджетного прориву – 2010 року. Втім, до цього перспективного  планування його зобов`язує і стаття 31 Закону «Про Кабінет Міністрів України», на виконання якої Кабмін розробив і оприлюднив Постанову №151 від 25.02.2009 «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2010 рік (Бюджетної декларації»)

Бюджетна декларація по-українськи за десять з гаком років свого існування пройшла еволюційний шлях від значущої події до повного усвідомлення тотальної необов`язковості її теp – усвідомлення як громадськістю і журналістами, так і самими урядовцями і політиками. Історія Бюджетної резолюції розпочалася на світанку української незалежності, коли група українських парламентаріїв відвідала Конгрес США, де, серед іншого, ознайомилася із документом із титулом  Budget Resolution for the Fiscal Year… (зразок цього документу на поточний рік можна знайти тут).

 У практиці Конгресу США – це документ, що на самому початку бюджетного процесу запроваджує стелі (Recommended Levels and Amount або Саps ) на основні напрями видатків, перевищити які можна лише за винятнових обставин на кшталт 11вересня 2001. Боротьба за шматки бюджетного пирога вже точиться в межах цих обмежень.

Українські законодавці - члени Бюджетного Комітету, повернувшись з Америки, надали вітчизняній Бюджетній резолюції куди ширшого значення – передбачалося, що це буде дороговказ у прямому розумінні цього слова, яким парламент скеровуватиме уряд у правильному бюджетному напрямі. Спочатку до Бюджетної резолюції ставилися серйозно, навколо неї ламалися списи, над її варіантами працювали нічні зміни у Бюджетному комітеті, а поданий 15 вересня проект бюджету вивірявся з вимогами Бюджетної резолюції з точністю до коми. Особливого резонансу інструмент БР набув тоді, коли Тимошенко очолювала Бюджетний комітет у парламенті скликання 1998 року – ним штрикали Мітюкова, тодішнього міністра фінансів, в усі боки.

Інтерес до БР вщухав пропорційно до зменшення опозиційності голів парламенського Бюджетного комітету та збільшення декларативності положень резолюції, заздалегідь приречених на невиконання урядом. Остаточно роль БР, яку перейменували на БД (Бюджетна Декларація), зміліла із прийняттям Закону про Кабінет Міністрів України, яким авторство БД було забране в парламенту (який особливо і не опирався) і передане урядові. Тож уряд сам собі визначає, яким він хотів би бачити бюджет наступного фінансового року. Сенсу у цьому ще менше, аніж у тому, що уряд визначає, під що давати рефінансування – виробництво комбайнів, посівну, будівництво літаків чи випікання хліба. Аналізувати Бюджетну декларацію 2010 року на предмет її реалістичності та обов`язковості – марна і  невдячна справа. Тож доцільніше окинути оком БД зразка 2009 року – ту, за лекалами якої мав би бути скроєний цьогорічний багатостраждальний бюджет – і співставити її із намірами на 2010 рік. БД-2009 буда ухвалена урядовою Постановою №160 від 5.03.2008 року. Загалом складається враження, що при написанні БД-2010 активно використовувалася функція текстового редактора Copy – Paste,яка дозволила перенести в 2010 рік чимало корисних справ, яким не судилося бути реалізованими ні в 2008, ні в 2009-х роках. Зокрема, з року в рік влада обіцяє сама собі – і нам:

1. Переглянути передбачені законами зобов`язання «держави щодо можливості їх фінансового забезпечення та за його результатами внесення змін до законів України» (версія БД-2009) і «перегляд та упорядкування передбачених законами зобов`язань держави з урахуванням можливості їх фінансового забезпечення» (БД-2010).

Зобов`язання держави,які вона не в змозі виконати, за цей час не були зменшені ані на йоту, як навряд чи вони будуть переглянуті і цього року. Долучилися до цього всі гілки влади – і уряд своєї ненаполегливістю, і парламент своїм популізмом, і Конституційний суд своїм корпоратизмом, який своїм рішенням від 22 травня 2008 року  визнав неконституційними низку положень Закону про бюджет України на 2008 рік, які саме і врегульовували певні видаткові зобов`язання держави, передусім в частині пільг (в т.ч. і  суддівських). Сьогодні чи завтра парламент знову пройде тест на здатність визнати –  чи заплющити на те очі, що держава не в змозі фінансувати взяті на себе зобов`язання. Законопроектом №3521 «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення» пропонується, серед іншого, обмежити максимальний розмір пенсій в Україні 12 прожитковими мінімумами для осіб, котрі не працюють.

2. «Забезпечення  збалансованості  бюджету  Пенсійного   фонду України» (БД-2009) і «Забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів» (БД-2010). Якщо Пенсійний фонд із офіційним трансфертом на покриття дефіциту в 13 млрд грн з держбюджету можна назвати «збалансованим», то це український внесок в бюджетну методологію. Насправді, прихований дефіцит Пенсійного фонду  ще вищий, а ситуація з фондом зайнятості погіршується з кожною новою тисячею зареєстрованих безробітних.

3. «Розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів» (БД-2009) та «Визначення засад та умов для розвитку внутрішнього ринку державних паперів і підвищення їх ліквідності» (БД-2010). Ринок внутрішніх цінних (цінних?) паперів у 2008-09 роках звівся до безвідмовної готовності державних банків викуповувати казначейські облігації за ставками, далекими від ринкових, з тим, щоби вже того ж банківського дня отримати від них рефінансування від НБУ, «облагородивши» таким чином банальну емісію.

Що таки дивує в БД-2010, так це намір уряду поступово скасувати «пряму державну підтримку реального сектору економіки». Навіть такі ліберальні економісти як Олександр Лівшиц визнають: «Нынешний кризис очень тяжелый. Настолько, что отодвинул в прошлое либерализм, социализм, привычные правила регулирования... Может быть, на время. Может быть, навсегда. Сейчас во благо экономики допустимо делать все. Единственный критерий – эффективность». Тим паче, що злам усталених світових економічних парадигм і дискваліфікація необтяженого державним регулюванням ринку напрочуд гармонійно вписується в modus operandi нашого уряду і прем`єра, яка все бере під особистий контроль – і антикризові заходи в авіаційній галузі, і кредити сільгоспвиробникам, і  погашення заборгованостіна Херсонському машинобудівному заводі , і убезпечення автоперевізників та пекарів від валютних ризиків.

Тож відмова від державної підтримки реального сектору у Бюджетній декларації 2010 року є несвоєчасною, поспішною і невиправданою, і, головне, нещирою. Що зайвий раз підкреслює тотальну декларативність, необов`язковість і непотрібність цього документу.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News