Експерт: дочка Газпрому ловить в Україні момент

Облгази, порівняно із обленерго, - не такий вже й ласий шмат. Але це козирні підприємства для тих, хто по-дорослому займається газом...

Якби в Україні проводився конкурс на найбільш елегантний страйк, то перше місце посів би страйк профспілки працівників газового господарства. 13-14 травня газівники вийшли на Майдан, вимагаючи від уряду підняття тарифів на транспортування газу. Профспілчани були добре зорганізовані, представники деяких облгазів мали свою корпоративну, до того ж новеньку форму. В обід страйкарів можна було побачити у фаст-фудах і кав`ярнях на Хрещатику. Себе на фоні Майдану вони знімали, як правило, дорогими фотокамерами і цифровими фотоапаратами.

Профспілки облгазів, оголосивши безстрокову акцію протесту, й, вимагаючи від уряду підняти тарифи на транспортування газу по внутрішніх мережах, стверджували, що персоналу не буде чим платити зарплату, і у випадку непідняття тарифів нас чекають страшні техногенні катастрофи.

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на другий день мітингів сказала, що заробітну платню людям слід виплачувати вчасно, але хай це роблять приватні власники облгазів. І при цьому пообіцяла, що вона створюватиме альтернативні облгазам локальні мережі, куди усі ці працівники зможуть перейти працювати. Пообіцяв відібрати облгази з приватних  рук  також міністр палива та енергетики Юрій Продан.

Коли в неділю ми підійшли до будівлі Кабміну запитати, де ж працівники облгазів (адже нам обіцяли безстроковий страйк), охорона  сказала, що на вихідні протестанти роз’їхалися, але їх чекають з  понеділка. 

Оскільки офіційний виклад конфлікту уряд – облгази був дуже лаконічним, нам захотілося дізнатися про ситуацію більше. Тож нам вдалося знайти експерта, який має великий досвід праці, як у структурі облгазів, так і у енергетичних департаментах найповажніших державних інституцій. Оскільки нинішня посада співрозмовника не передбачає публічності, ми обіцяли, що розмова відбудеться на правах анонімності.

“Керівництво облгазів на зарплату не живе. Але цими грошима ніхто зі співробітниками не ділиться”

Якою є ситуація у українських облгазах?

Ситуація у облгазів дійсно важка. Але справа не в низьких тарифах. У них нормальні тарифи, але за умов планової завантаженості регіональних газопровідних систем. Проте, коли падають обсяги транспортування, і труба стає напівпорожньою, то у того, хто транспортує, виникають проблеми. Незалежно чи то газогін, чи нафтогін чи, вибачте, продуктогін.  Труба - це не станок, її рентабельність напряму залежить від обсягів прокачки.  Крім того, трубу неможливо просто вимкнути, вона, якщо і не використовується, вимагає обслуговування. З початку року дуже впали обсяги транспортування (до речі, такі самі проблеми виникають і в Росії, і в країнах Європи), додайте сюди проблему неплатежів. У газотранспортних структур важка фінансова ситуація, це правда. Але чому за їхні проблеми мусить платити споживач? З якої-такої радості промисловість повинна платити за їхні проблеми? І, крім того, за логікою їхніх правовідносин з державою та їхнього фактично монопольного становища, вони взагалі не повинні мати права страйкувати. Є державна газова труба. Облгази отримали цю трубу фактично за договором безоплатного користування, взявши на себе зобов’язання, що вони будуть  забезпечувати надійність транспортування газу, здійснювати правильні заміри газу та роботу аварійної системи. Ці підприємтсва разом з державами трубопроводами отримали дуже серйозні обов`язки, пов`язані з упередженням аварій в газовому господарстві, тобто безпекою людей. Сьогодні їм дійсно бракує грошей. Але вони почали страйкувати, по суті використовуючи своє монопольне становище для тиску на уряд. Тим більше, що їхнє монопольне становище не засноване на якійсь ними проінвестованій власності. Труба - це державна власність. Але підняття тарифів стало би шляхом розв’язання фінансового питання. Втім, окрім запитання, чому за їхні проблеми повинна промисловість, виникає ще одне запитання. У облгазів є старі, як світ, схеми крадіжок та зловживання.

А як можна красти газ, який транспортується по внутрішніх мережах?

НАК дає “Газу України” певний обсяг газу для продажу його промислових підприємствам з фіксацією граничного рівня ціни. Частина цих обсягів потрапляє в облгази, які з мінімальною рентабельністю відпускають їх посередникам - газотрейдерам,  а ті у свою чергу знову ж таки перепродують підприємствам, але вже дорожче.  Тобто промисловість отримує газ за тією ж граничною ціною, але прибуток замість НАКу і його дочірніх підприємств, в основному, осідає в посередницьких структурах, облгазах та кишенях окремих чиновників НАКу та ГАЗу України. При цьому частина газу “втрачається” по дорозі до споживачів в мережах і з`являється потім на окремих підприємствах. Активно маніпулюють облгази і газом, який вони отримують для постачання для різних категорій споживачів. Тобто частина газу, який мали отримати люди, лікарні, дитсадки, а цей газ суттєво дешевший за «промисловий», отримують ті ж підприємтсва. І звичайно, всі вкрадені кошти діляться  між окремими чиновниками “Газ України”, НАКу та керівництвом газотранспортних підприємств.  Всі кажуть про поганий фінансовий стан НАКу, у той самий час ГАЗ України реструктуризує борги облгазів. 

Керівництво облгазів на зарплату не живе. Але цими грошими ніхто зі співробітниками не ділиться. Співробітники ж отримують платню з офіційних доходів облгазів. Тепер облгази прийшли до НАКу і кажуть: нам погано, давайте допомагайте нам. Я не можу сказати, що у ситуації облгази – уряд, винуваті ті або ті. Треба змінювати систему правовідносин. А це дуже хворобливий процес на сьогодні. Це клубок проблем.

“У 90-х облгази купив пітерський бандит, якого у 2000 році вбили. А вдова продала його майно в Україні…”

Якою є структура власності в облгазах?

Половина облгазів – приватизована. У половині облгазів держава має пакет у 51 відсоток.  Але пакет у 50 плюс 1 відсоток акцій не гарантує контроль підприємством у всіх віпадках. За нинішнього законодавства одному з акціонерів необхідно мати не менше, ніж 60 відсотків акцій, щоб провести збори за будь-яких обставин. Власники попризначали своїх людей та тепер просто не дають провести збори та змінити керівництво. Тобто співвласники там просто не дають  змінити менеджмент. А керівників НАК ще донедавна облгази посилали чим подалі.

Зараз вони прийшли до НАКу і кажуть: допомагайте, нам. Допомогти треба, але це означає, що треба шукати гроші на обслуговування мереж або піднімати тарифи. Тобто або кошти доведеться брати з бюджету, або з підприємців.

Очевидно, що зараз слід переглянути систему відносин між НАК, державою та облгазами.

Як вийти з ситуації? Як можна змінити систему правовідносин? Тимошенко сказала, що буде створювати систему локальних газових мереж і що всі співробітників облгазів зможуть перейти туди працювати.

Я думаю, що Юлія Володимирівна не до кінця розуміє усієї складності проблеми. Цю проблему важко вирішити навіть за рік. Я так розумію, що, “під створенням мереж” прем’єр-міністр розуміє спочатку відбирання газорозподільчої мережі у облгазів...

Ну а чому б ні, якщо вони і так державні?

Де-юре вони і так державні. Існує 747-а постанова уряду 1998 року, якою мережі і так перебувають фактично у власності НАКу.

Але при цьому вони перебувають на балансі облгазів. Нагадаю історію. Облгази були приватизовані з 1994 по 1996 рік шляхом ваучерної приватизації. Певні круті хлопці, пітерські бандити, закумулювали пакети значної кількості цієї групи підприємств. У 2000 році головного “держателя” вбили, а його вдова розпродала його майно тут в Україні. Відтоді й продовжуються розборки за ці підприємства. Звичайно, з точки зору грошових оборотів, облгази, порівняно із обленерго, - не такий вже й ласий шмат. Але це козирні підприємства для тих, хто по-дорослому займається газом. Давайте, пригадаємо історію, коли ділки отримували “неврахований” газ від Газпрому.  Ну, отримали вони крадений, неврахований газ від Газпрому. Але тупо протранспортувати цей газ до Європи було недоцільно,  неврахований газ у Європі реалізовувати важко. З ним треба було щось робити. Наприклад, скерувати його на металургійні та газохімічні підприємства, потім – реалізувати вироблену продукцію за кордоном, і частину прибутку відрахувати кому слід. Щоб “не помічати” неврахований газ, слід контролювати транзитні та внутрішні датчики, тобто НАК та облгази, принаймні в тих областях, де знаходяться ключові підприємтсва. Контроль системи замірів споживання, тобто газових датчиків та заслонок – ось дві речі, які роблять облгази мало не стратегічними підприємствами для бізнесменів, а керівників облгазів у регіонах вхожими до будь-якого регіонального начальства.

А це означає, що Тимошенко права у своєму намірі відібрати мережі у облгазів ...

Зрозуміло, що ситуацію слід вирішувати, але в комплексі. Ще у 1998 році слід було забрати мережі на баланс НАКу. І потім думати, як юридично все правильно оформити. Цього не зробили, бо сам механізм забору мереж страшнючий, тож їх залишили облгазам, і підписують щороку договори оренди з облгазами. Але якщо у облгазів забрати мережі, то вони автоматично втрачають ліцензії на транспортування. Але це не означає, що таке право автоматично отримає НАК. Крім права на транспортування газу, слід буде отримати ще купу ліцензій та дозволів. Це все займе величезну кількісь часу. Так і виходить, що ціла сфера знаходиться поза контролем держави, і реального виходу поки що не пропонується.

Ну чому не пропонується? Наприклад, Тимошенко та Продан створюють  альтернативні облгазам - локальні мережі, як вони їх назвали. Забирають назад газові мережі, тим більше строк договорів користування із облгазами і так ось-ось добігає кінця. Потім забирає весь персонал у ці новостворені газові мережі. І каже топ-менеджменту облгазів: всім спасибі, всі вільні...

Облгази - це купа секретної документації, котра де-факто вже і не дуже секретна, це аварійна служба, системи безпеки... Добре, не підписуємо ми документ про право користування... Хоча перехід мереж до нового суб’єкта - це навіть юридично кілька місяців роботи. А хто буде у цей час обслуговувати мережі? Хто газ буде постачати? Юлія Володимирівна має добрі наміри, але не дуже розуміє обсяги роботи. Я думаю, що слід блискавично дуже швидко забрати мережі і одразу ж укласти угоди на їхнє обслуговування.  Але керівництво облгазів має інші шляхи для шантажу. Бо забрати мережі, це – забрати первинну документацію. Прийде комісія до керівництва облгазів вимагати документацію на мережі. А йому кажуть: вибачте, ми все віддали у сусідню область до архіву. Приходите у сусідню область, а там кажуть: архіваріус у відпустці або у лікарні. Це – простий варіант. А можуть сказати інше: знаєте, у архівах сталася пожежа, первинна документація згоріла. А без первинної документації важко 

експлуатувати мережі, це ж карти. Тому все виглядає логічно, але практично відібрати мережі дуже важко, все доведеться робити поступово, ретельно підготувавшись та обкатавши спочатку технології на 1-2 облгазах.

При цьому логічно доручити все це профільному підприємству, НАКівській дочці, яка розробить методику, врахує всі нюанси, проведе попередні переговори, спробує домовитись з усіма сторонами, і прийме мережі на свій баланс. Інакше ексцесів не уникнути.

Ці новостворені сини і дочки НАКу дуже швидко набувають поганих звичок своїх батьків.  Поле для зловживань та тіньових схем не зникне...

Звичайно, поле для зловживань залишається – боротись з цим злом треба іншими шляхами, запроваджучи нову систему стосунків на газовому ринку, більш прозору та ліберальну. Ми ведемо мову про інше - законодавчо "сперти" мережі, тобто зробити їх об`єктом рейдерства, стає вже практично неможливим. Ще пару років такого бардаку, і я, як фахівець, гарантую, спритні ділки за підтримки корумпованих політиків знайдуть шлях вкрасти мережі. І друге, не дай Бог, мережі віддадуть у оренду або у концесію облгазам. За нинішнього законодавства - це все, вони для державибудуть втрачені. Якщо це і робити, то тільки на підставі спеціального закону. При цьому треба мати на увазі, що орендна плата зразу ж потрапить у тариф, тобто за аренду будемо платити ми та підприємства. Як тільки вони стануть приватними - це все... рік-два - і їх викупить  "Газпром". Повірте, “Газпрому” буде глибоко по барабану, за яку ціну, хоч по потрійному номіналу. Згадаємо, як приватизувався Севастопольенерго – після приватизації акції до контрольного пакету на вторинному ринку докуповувались без торгів, з шаленими переплатами. Думаю, там грошей не жаліли, бо мова йшла про стратегічне підприємтсво стратегічного для росіян міста – донині не розумію, навіщо це підприємство взагалі приватизували.

Гадаю, що на українському газовому ринку газпромівська дочка з’явилася не в останню чергу для того, щоб піймати момент, коли можна буде почати займатися регіональними газопроводами та цікавими промисловими об`єктами. Вони тут не для торгівлі газом, вони тут відслідковують та готують ситуацію.

Страйкарі лякають нас техногенними катастрофами...

Труби там дійсно замортизовані, зношені. Але самі страйкарі, середня ланка персоналу, це – золотий фонд галузі, інженери та обхідники, вони підтримують труби, латають. У цій країні ніхто, окрім них, не знає реального стану трубопровідної ситеми. Вони свідомо ніколи не допустять аварії ні за яких обставин, бо це справжні професіонали. Та й відповідальність здебільшого саме на них.

Вже вкотре я ловлю себе на думці, що росіяни нас знову затиснули... І чим займається СБУ?

Як чим? НАК штурмує. Ситуація серйозна і нею насправді треба займатися.

Але повертаючись до облгазів. Їм потрібно допомогти, погіршувати їхню ситуацію не можна, адже мережі слід обслуговувати. Але до них не слід ставитися як до жертв. І головне – слід прийняти ключове рішення у правовідносинах. І зробити це до кінця року. Для початку хоча б встановити контроль над державними облгазами. Мені деколи здається, що оці акції протесту – демарш своєрідної профілактики забору мереж. Власники облгазів демонструють, на що вони здатні, якщо у них почнуть відбирати мережі.

Розмовляла Лана Самохвалова