Олег Скрипка: треба розуміти різницю між роботами Приймаченко і картиною «З кошечкамі»

Не обов’язково на обід завжди їсти французькі круасани, можна з’їсти хліб грубого помолу, і насолодитися його смаком... Інтерв`ю

Знову літо… Знову на Співочому полі збираються музиканти з усього світу, які грають у Києві справжнє Етно… Там можна просто слухати музику, а можна вчитися вишивати, а можна взяти урок у гончарів чи окремий workshop в українських ковалів. Це свято смаку ,як для людей, які мають смак…і шанс розвинути його, якщо розумієте, що зі смаком у вас не склалося. Це фестиваль «Країна Мрій» Олега Скрипки. Яким він буде цього разу? Про це ми запитали самого організатора й засновника цього фесту

Пане Олеже, цього року «Країна мрій» проходить під гаслом «Країна мрій – чиста країна». Що це гасло означає?

У такий спосіб ми, у першу чергу, привертаємо увагу до проблем екології та захисту навколишнього середовища.

Першу презентацію «Країни Мрій», ми приурочили до Дня Землі. У партнерстві з Глобальним Договором ООН, ми залучилися до соціальної ініціативи захисту довкілля і провели першу «Зелену Толоку».

Але для нас екологічна складова цієї ініціативи має дві площини – внутрішню і зовнішню.

Ми часто нарікаємо на якість життя, на проблеми довколишнього середовища, що скрізь брудно. Але зрідка опікуємося своєю власною екологією – екологією своєї душі.

Як і природа, людина потребує очищення.

Переконаний, що всі великі речі починаються з простих кроків. Якщо ми почнемо з себе, очистимо себе від внутрішнього бруду, ми почнемо дбайливіше ставитися до природи, оберігати її. Так само і навпаки – прибираючи природу, ми зможемо стати ближче до неї, скоріше зрозуміти й усвідомити необхідність свого внутрішнього очищення. Як сказано в Біблії: «Що зверху, то і знизу. Що всередині, то і ззовні».

Коли все буде чисто, прозоро, зрозуміло, тоді всі наші проблеми вирішаться самі собою.

Ми раді, що наша «зелена» ініціатива була широко підтримана, як ЗМІ, так і громадськістю.

Передбачаючи традиційне питання «Що буде у вас нового на фестивалі?», відповім, що з українських артистів у нас буде колектив «Мед Хедс», який вперше представить українську фольклорну програму під назвою «Україн`ska».

«Країна Мрій» – це етнофестиваль. Підтримуючи основну музичну тематику – фольк, ми запрошуємо сталих відомих артистів, які представляють фольклорні програми.

Також цього року серйозний акцент вирішили зробити на автентичних колективах, бо саме вони можуть представити «чистий» фольклор.

Сьогодні дуже важко знайти дійсно автентичний колектив – з кожним роком їх стає все менше і менше. І ми повинні наразі віднайти ці смарагди, щоб наші діти теж змогли почути автентичний спів.

На превеликий жаль, країна змінюється, модернізується і музична традиція сіл зникає.

Також матимемо цікаву програму на дитячих галявинах. Спеціальна подія на дитячому майданчику – «Урок від зірок». Ми запрошуємо відомих людей, які читатимуть дітям казки, співатимуть разом пісні, гратимуть в ігри. Родзинкою дитячої галявини стане «Еко-урок» для дітей. У ролі вчителів виступлять Фома (гурт Мандри), Марічка Бурмака, Євген Нищук, Іван Андрусяк, Леся Вороніна та ін.

Не забудемо і про батьків! У музеї Гончара проводитиметься майстер-клас для батьків по співу колискових пісень. Відомо, що ця українська традиція має не тільки заспокійливий, а й захисний вплив на дитину. Якщо дитині правильно співати колискові, тоді дитина росте здоровою, гарною, позитивною і сильною. Ось ми і вчитимемо батьків правильно співати традиційні колискові.

Гарною родзинкою буде виступ народного кобзаря Ігоря Рачка, який взагалі ще ніколи не виїжджав зі свого села. Його з певністю можна назвати автентичним кобзарем.

Є і ще одна новина, для когось, може й невтішна. Кожного року я особисто брав участь у «Країні Мрій» в якості виконавця – або з ВВ, або з сольними виступами. Цього року мене не буде на «Країні Мрій». ВВ запросили на найбільший етнофестиваль на теренах Росії у місті Казань. Треба підтримати дружніх татар – заспівати їм українську пісню. Це по-перше. По-друге, ми гратимемо на одній сцені з «Ману Чао». Для мене це особливо важливо, адже я обов’язково скористаюся нагодою, щоб запросити цього виконавця зі світовим ім’ям на «Країну Мрій» – 2010.

Хоча ми знайомі ще з мого «французького» творчого періоду, вже декілька років не можу привести його на «Країну Мрій». Відверто кажучи, у нього є певні забобони щодо країн пострадянського простору. Я хочу його переконати в тому, що Україну треба і варто відвідати.

Цього року «Країна Мрій» відбувається лише один день. Це через брак фінансування?

Через цю причину, у тому числі. Враховуючи, що ми робимо фестиваль власними силами і лише за підтримки спонсорів, а не за державний рахунок.

Цього року в «Країни Мрій» один спонсор – традиційно, компанія Кока-Кола в Україні.

Багато виступаєте з концертами, даєте інтерв’ю, організовуєте фестивалі, крім того, потрібно приділити час родині… Звідки черпаєте енергію?

З розетки. (Сміється. – Авт.).

Тут можна повернутися до внутрішньої чистоти, гармонії. Як кажуть духовні наставники,  джерело енергії всередині людини і воно необмежене. Єдине, що потрібне, – прочистити канали по яких ця енергія циркулює. Ось і все.

Коли в тебе є бачення, розуміння якихось речей, то енергія запросто з’являється.

Гадаю, у нас проблема не в браку цієї енергії, а в її блокуванні.

Ще в дитинстві, коли в нас з’являються перші комплекси, ми замикаємося в собі, блокуємо свою енергію. Думаю, якби люди були більш відвертими, перш за все, перед самими собою, вони б менше мали комплексів. Починаючи від музики, гастрономії, культури, свого статусу, взаємовідносин з людьми, жінками і так далі.

Вам нещодавно виповнилося 45 років. Чи змінилося щось з віком у Вашій творчості? Чи є щось таке, що хотілося робити раніше, а тепер не хочете?

Я роблю все те саме, що робив раніше, тільки якісніше, тому що є досвід. А досвід дає професійність, розуміння.

Проте найголовніше – люди з віком можуть керувати своїми емоціями і тією ж самою енергією.

Наведу приклад: в молодого артиста енергія може просто зашкалювати, і її важко скерувати у правильне русло. Організувати себе так, щоб твоя енергія давала творчі плоди, результати, акумулювалась.

Зараз я розумію куди і як треба скерувати свою енергію, щоб отримати конкретні результати. А коли ти починаєш отримувати результат, то, відповідно, отримуєш і задоволення від своєї роботи.

Чи Ви відчуваєте, що старієте?

Я нічого нового не скажу, тільки те, що пише література… Будь-яка людина, починаючи з 19-ти років каже: «От я постарів» і так далі. Старіння – один з людських комплексів. Я цим не переймаюсь.

Як плануєте цього року відпочивати?

Як усі люди, на море. Намагатимусь поєднати роботу з відпочинком. Наприклад, можу поїхати з виступами в Італію, Чорногорію, Крим,  на Дністер.

Нещодавно Славко Вакарчук сказав, що, на жаль, ВВ нас сьогодні мало тішить новими піснями так, як, наприклад, на початку 90-их…

Сьогодні інформаційний простір настільки перенасичений, що не всі знають, що ВВ випустили чотири нові пісні. 

Насправді ми багато видаємо пісень.

Є певна специфіка сталого артиста. Дуже важко достукатися до публіки з новими піснями. У всіх у голові і на вустах лише «Танці» і «Весна».

Молодому артисту набагато простіше видати новий матеріал на-гора ніж артисту вже відомому, тому що він підлягає підсвідомому неприйняттю.

Потрібно, аби наші нові пісні: «Ален Делон», «Ладо», «Відпустка» постаріли і тоді публіка їх сприйматиме.

Наприклад, наш альбом «Файно». Поки пісні з нього не «постаріли», публіка їх не сприймала. Це як вино.

Декому ваш кліп на пісню «Ладо» здається примітивним. Це так задумано?

Ми зараз з вами знаходимося в музеї Івана Гончара. Усе, що ви тут бачите – це є народний наїв. Є такий стиль у мистецтві… Музична, текстова і візуальна складова «Ладо» – це наїв.

До речі, у кліпі «Ладо» ми використали картини з цього музею.

«ВВ» також творили в стилі «примітив». Наприклад, пісня «Танці» – це стиль примітив.

Починали ми взагалі з музичного кубізму.

Пісню «Танці» багато людей називають жлобською…

Як я вже казав, раннє ВВ працювало в стилі кубізм і примітив…

Усе дуже просто. Потрібно зрозуміти різницю між картиною Приймаченко і картиною, яка виставляється на Андріївському Узвозі «З кошечкамі». Коли людина бачить цю різницю, значить вона розуміє різницю між «жлобством» і мистецтвом «примітив» та «кубізм». Якщо людина не розуміє цієї пісні, значить, вона не є її аудиторією.

До речі, у 80-их роках кубізм був популярний в німецькій рок-музиці. Музика в стилі панк – це теж кубізм, примітив.

Маяковський починав також з примітиву – руху Дадаїстів.

Для того, щоб давати адекватні оцінки, а не суб’єктивні судження , треба розумітися на питанні.

Не обов’язково на обід завжди їсти французькі круасани, можна з’їсти хліб грубого помолу, і насолодитися його смаком.

У якому стилі працюєте сьогодні?

Неолірика, неоромантизм.

Сучасні люди абсолютно втратили ніжне почуття, ніжну поезію кохання. Сьогодні в естрадній пісні ми частіше почуємо: «Я тебе не люблю», ніж «Я тебе люблю».

От погодьтеся, що нині є якась мода страждання, негатив. Майже ніхто не оспівує чарівність жінки, ті божественні речі, які в ній є.

Якщо точніше, то сьогоднішній стиль ВВ – необароко.

Ми вийшли з того примітиву, стьобу, нам захотілося чогось чистого. Можливо, у цьому є теж наїв, тому що будь-яке кохання наївне – у нашому об’єкті кохання ми не бачимо негативних рис.

Зізнаюсь, що працювати в новому стилі набагато важче.

Ви романтик?

Так, закінчений романтик.

Ви часто закохуєтеся?

Як казав Конфуцій, я закоханий по життю.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News