Кому свербить профспілкове майно?

Я не вірю профспілкам.  Найбільше не вірю ФПУ – вона найстарша, і в неї немає традиції системного захисту трудящих... Двадцять вісім об’єктів, які входять до санаторно-курортних комплексів, продаються за вартістю трикімнатної квартири...

Готується розпродаж профспілкового майна. Це ще не останній шмат профспілкової власності, це так звані, неперспективні санаторії. Мабуть тому вони продаються за копійки. Якихось двісті тисяч доларів за будинок відпочинку із корпусами, адмінблоком, їдальнями. Деякі з них розташовані на самому березі моря, а деякі на дорогій пристоличній землі. Я б купила собі один в кредит. Є так званий санаторій “Красные зори” в Одесі. Колись відпочивала там з батьками, а пізніше - з друзями. Самі розумієте: цей санаторій  дорогий мені як пам’ять. Якщо б, звичайно, керівництво Федерації профспілок України дозволило б купити його за заявленою балансовою вартістю.    

У політичній і суспільній лексиці набуло популярності словосполучення “вето на мораторій”.  Тепер навіть учень середньої школи знає, що вето на мораторій, це, коли Президент царською рукою – правом вето - дозволяє або не дозволяє продавати щось, що раніше вже своїм законом дозволила або заборонила продавати Верховна Рада. 

Так ось, 12 січня, у останній день Верховна Рада із небувалою солідарністю 357-ма голосами прийняла у другому читанні і в цілому закон “Про мораторій на відчуження майна професійних спілок України”.  Тобто питання розпродажу  профспілкової нерухомості було загальмоване і, здається, на деякий час зняте. Але якщо в нашій політиці буває, що депутати шукають голоси для подолання президентського вето, то профспілковий актив шукає аргументи задля переконати Президента використати це вето. 12 січня закон був прийнятий, а вже 16 січня 2007 року Олександр Юркін, голова ФПУ (Федерація профспілок України – Авт.) провів зібрання профспілкового активу за участю Президента України Віктора Ющенко, після якого, за словами учасників, усамітнився  з Віктором Андрійовичем, відшуковуючи нові і нові аргументи задля того, щоби накласти вето на мораторій про відчуження майна.

За словами Генерального секретаря Національної конфедерації України Петра Петриченка, який був присутній на останній зустрічі профактиву із Президентом, на ній йому просто не дали слова.

- Я ж не можу йти “нахрапом”, брати це слово “силою”, там охорона Віктора Ющенка, - ділиться з УНІАН Петро Миколайович. - Але зустріч виглядала досить комічно. Виходять одні за одним лідери ФПУ, і всі як один говорять про необхідність накласти вето на мораторій про відчуження майна. Таке враження, що у Федерації профспілок немає інших проблем, окрім як зняти заборону на розпродаж майна. Мені хотілося сказати про те, як непросто зараз утверджується незалежний профспілковий рух. Як важко на підприємстві зареєструвати незалежну профспілку. Я міг би сказати про те, як активно виходять люди з ФПУ, при цьому вони не вливаються у незалежні профспілки. І це свідчить про їхнє розчарування та незахищеність. Я хотів почути думку про діалог держави та профспілок. Але учасників зустрічі цікавила тільки власність. Президент милостиво посміхався  і казав, що “він вже знає, що робити із тим законом”. А зал супроводжує це оплесками.

В принципі, незалежні профспілки, об’єднані у Профспілкову коаліцію України, які включають три незалежних профспілкових союзи, об’єднуючи тридцять шість всеукраїнських профспілок вже звернулися до Президента, прем’єр-міністра та спікера парламенту із офіційним листом, провели прес-конференцію, дали цілий ряд інтерв’ю.

- Тепер вже від Президента залежить: чи благословить він профспілкову вакханалію, наклавши вето на заборону, чи сяде разом з усіма профспілками, Фондом держмайна та вирішить, як краще вчинити із профспілковою нерухомістю, - вважають лідери незалежних профспілок Петро Петриченко та Віктор Яворський.

На наше запитання, чиї “ручки тягнуться” скасувати мораторій, хто з “політичних покровителів” стоїть за паном Юркіним, лідери незалежних профспілок не відповіли. Сказали, що самі намагаються у цьому розібратися.

А тепер щодо історії профспілкової власності.

В 60-х роках Рада Міністрів України (за прикладом центрального уряду) передала на баланс профспілок (а тоді існувала єдина профспілка) все майно. А 1991 року, коли всі все приватизували Федерація профспілок України заявила про своє право на це майно й, як стверджують експерти, незаконно приватизувала його. Вже 1992 року незалежні профспілки підписали декларацію про спільне використання санаторно-курортних комплексів і спільне управління майном. Проте ФПУ своїх обов’язків не виконувала. Інвентаризації усього майно проведено не було. З цього часу майнові комплекси ФПУ відходили новим власникам.

Лідери незалежних профспілок дають таку статистику продажів майнових комплексів:

1991 року у ФПУ було 330 санаторно-лікувальних комплексів.

2001 року їх вже було 197.

1996-2004 року було продано 15 майнових комплексів та 305 окремих об’єктів нерухомості (що зменшило статутний фонд на 200 мільйонів гривень).

2006 року, за попередніми даними ФДМ, було продано 113 санаторно-лікувальних комплексів.

Причому, якщо 1991 року, за даними ФДМ, у власності профспілок перебувало 350 об’єктів  вартістю $3,5 мільярдів, то тепер вартість всіх активів оцінюється в $200 мільйонів.

Останнім часом майно тане та дешевшає. У списку неперспективних санаторіїв є санаторій “Жовтень”. Там лікувалися київські породіллі. Він розташований на десяти гектарах землі у лісовій зоні під Києвом. Сотка землі тут коштує десятки тисяч доларів. А середня балансова вартість неперспективного підприємства, як ми порахували, у середньому становить двісті тисяч доларів.

Як казали під час обговорення “Мораторію на відчуження” народні обранці, за двісті тисяч доларів кожен депутат купив би такий  санаторій. 

Які шляхи вирішення майнової проблеми?

- Ми вважаємо, що санаторії мають управлятися всіма профспілками, - каже Петро Петриченко, - Так було зроблено у деяких постсоціалістичних країнах. Частково санаторії можуть займатися комерційною діяльністю, але прибутки мають йти на здешевлення путівок.

- А де гарантія того, що у цьому випадку у санаторії будуть їздити прості люди, а не профспілкове начальство, тільки вже з незалежних профспілок? - запитали ми профспілкового лідера.

- Врешті-решт, якщо є така недовіра до незалежних профспілок, то давайте просто передамо санаторно-курортні комплекси державі, й не будемо ростити такого монстра, як ФПУ. Вони сидять в добре відремонтованих офісах, отримують прекрасні зарплати, розпродують майно, вміють домовлятися із начальством. І своїм способом життя гальмують створення незалежного руху і підривають довіру до самої ідеї професійних об’єднань, - каже Петро Петриченко.

Отже доля закону буде вирішена протягом найближчих днів. Якщо гіпотетично уявити, що Президент накладе вето на закон і він повернеться до парламенту,то зацікавлених у найшвидшому та найдешевшому розпродажу майна можна буде шукати серед тих, хто не голосуватиме за подолання президентського вето. 

Я не вірю профспілкам.  Найбільше не вірю ФПУ – вона найстарша, і в неї немає традиції системного захисту трудящих. Об’єктивно нічого не знаю про чисельність і реальність незалежних профспілкових спілок. Але способи, запропоновані  незалежними спілчанами для вирішення майнової проблеми, здаються мені справедливим. Повна інвентаризація профспілкового майна, спільне із представниками усіх профспілок, ФДМ та представниками влади вирішення долі майнових комплексів. І якщо це спільне управління, то придумати механізм контролю над ними. А якщо буде вирішено продавати майно, то тоді оголошувати тендери та проводити відкриті аукціони.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News