Шуфричу і Джарти показують з-за океану, куди докласти зусилля

За оцінками ООН, в Україні на 4 тисячах звалищ міститься 20 тис. тонн отрути. Потенційно смертельні відходи шкодять аграрному потенціалові України та її євро інтеграційним устремлінням...

Колишня радянська держава очищає спадок централізованого економічного планування: величезні склади застарілих пестицидів

Жидачів, Україна. Наближаючись до цегляного складу, який обвалюється, Олена Чоловська зітхає. Холодний вітер, який захльостує її шарф навколо голови, несе токсичний зеленкуватий порошок на сусідні поля капусти.

Олена Чоловська (ліворуч) та її колега Галина Околовська бояться, що пестициди з цього складу зашкодять місцевому водопостачанню

„Рік тому ми були тут, і всі двері ще були на місці”, каже пані Чоловська, директор станції рослинної інспекції Львівської області, адміністративного регіону у Західній Україні на кордоні з Польщею.

Сільські жителі, які поцупили металічні та дерев’яні двері покинутого складу – найімовірніше, щоб їх спалити або продати в утиль, – можливо, і гадки не мали, що вони були призначені для захисту місцевих мешканців від запасів пестицидів, які залишилися ще з радянських часів.

Неймовірна кількість токсичних пестицидів не є унікальною для цього сільського північно-західного регіону України, за годину їзди від міста Львова. За оцінками ООН, у країні розміром з Техас на 4 тисячах звалищ міститься 20 тис. тонн застарілих пестицидів. Потенційно смертельні відходи шкодять аграрному потенціалові України, особливо в той час, коли вона йде до експорту продукції в Євросоюз.

За словами Чоловської, кілька років тому у Львівській області було близько 200 звалищ пестицидів. Тепер, завдяки зусиллям 25 українців, які працюють від імені університетів, інститутів та місцевих агенцій, кількість звалищ було скорочено до 169.

Американська агенція з охорони довкілля (EPA) очолює проект, покликаний допомогти очистити країну, але її службовці стикаються у своїй роботі з численними труднощами через брак розуміння та співпраці з боку місцевих жителів.

„Дехто намагався поставити огорожі навколо цих ділянок, але місцеві жителі їх лише розбирають, – каже Маргарет Джоунс, фахівець EPA з пестицидів із Чикаго, яка відвідала кілька ділянок. – Вони бачили, як місцевий хлопець біг через ліс буквально з останньою цеглиною від однієї з ділянок. З тої цегли збираються побудувати щось інше, сподіваємося, не в чиємусь будинку”.

EPA, яка співпрацює з Державним департаментом та американською Агенцією міжнародного розвитку, спонсорує проекти навчання українців щодо небезпеки шкідливих пестицидів. Протягом останніх трьох років частина з 300 тис. доларів, виділених американським урядом на підтримку проектів, пішла також на комп’ютери та доступ до Інтернету для українських урядових установ, частина з яких зазнає нестачі тепла та електрики.

Більшу частина пестицидів, які лишилися в Україні, EPA класифікує як „стійкі органічні пестициди” (СОП). Ці хімікалії, як і знаменитий інсектицид ДДТ, щоб був заборонений у США 1972 року, дуже довго розкладаються і є особливо шкідливими для тварин та людей. Тварини мають тенденцію накопичувати СОП у своїх системах, ось чому інсектицид ДДТ виявився надзвичайно шкідливим для лисих орлів і був зрештою заборонений.

Величезні відходи пестицидів – це залишок планової економіки, яка йшла в неправильному напрямку. До того, як Україна отримала незалежність від Радянського Союзу в 1991 році, Москва регулярно посилала пестициди в сільську місцевість – незалежно від місцевих потреб.

„Нині ви отримуєте пестициди, купуючи їх, – каже Чоловська, чоловік якої продає пестициди та сільськогосподарське устаткування у Львові. – Але тоді ви отримували пестициди незалежно від того, хотіли ви їх, чи ні”.

Центральні економічні планувальники Радянського Союзу часто видавали більше пестицидів, ніж це було необхідно для сільських районів. Коли Радянський Союз зруйнувався, то розвалилося й управління звалищами пестицидів, залишивши надмір токсичних матеріалів без нагляду.

За даними ООН, очистити місцевість від однієї тонни старих пестицидів коштує 3 тис. 500 доларів. Замовчування проблеми очистки забруднених ділянок з боку уряду, каже Чоловська, розчаровує.

Минулого року місцева обласна адміністрація виділила її агентству 450 тис. грн. (приблизно 90 тис. доларів) на розв’язання проблеми пестицидів. Використовуючи гроші також з інших джерел, агентство Чоловської спромоглося позбутися близько 40 тонн пестицидів. За даними уряду, лише у Львівській області обліковано близько 1 тис. тонн.

Очистка ділянок потребує поміщення всіх хімікалій у товсті пластмасові бочки, які потім відправляються на місця спалення.

Але просто видалення пестицидів не розв’язує проблему. Чоловська та її колеги висаджують м’яту й кавуни у ґрунт навколо очищених ділянок, сподіваючись, що рослини вберуть у себе токсичні рештки раніше, ніж сільські жителі поприганяють сюди своїх корів.

Переконати місцевих жителів у небезпеці, каже Чоловська, залишається основним головним болем у роботі з очищення.

Як відомо, деякі місцеві мешканці крадуть пестициди, пакують їх у дешеві поліетиленові пакети й продають на відкритих ринках, каже Джоунс. При „самостійному” пакуванні фунгіциди можуть продаватися як гербіциди, а гербіциди маркуватимуться як пестициди.

 Метт Хагенгрубер, Крісчен Саєнс Монітор (США)

 З англійської переклав Микола Писарчук

 Фото Метта Хагенгрубера

Від перекладача. Наш новий молодий міністр МНС Нестор Шуфрич відзначається неймовірною енергією, щодня видаючи коментарі з усіх політичних питань сьогодення. Несторе Івановичу, чи не час спрямувати цю енергію на розв’язання конкретних тяжких проблем, поки не вибухнула екологічна катастрофа. Точки докладання зусиль Вам підказують з-за океану...