Віктор Жердицький: У в`язниці, читаючи Агату Крісті, я вивчив англійську

«Німці молодці. Коли потрібно пролобіювати просування їх компаній, то підключаються всі: спецслужби, канцлер, дипломати, розвідка. І в моєму випадку включилися всі»...

Віктор Жердицький

Відомий банкір, який повернувся з німецької буцегарні, розшукує своїх Пікассо і Фаберже. Обіцяє неприємності.

Відео дня

Історія, пов`язана з ліквідацією Градобанку і тюремним ув`язненням колись одного з найуспішніших українських банкірів Віктора Жердицького, налічує майже десять років. Коротко нагадаємо, що Жердицького заарештувала німецька влада в 2000 році за звинуваченням у нецільовому використанні коштів остарбайтерів, які виділив німецький уряд для українських громадян.

Жердицький повернувся до України з Німеччини в лютому 2005 року - після більш ніж чотирирічного ув`язнення. У своїх рідкісних інтерв`ю він говорив, що в його планах - відновити Градобанк.

Він прославився ще і тим, що, коли був банкіром, активно вкладав гроші у твори мистецтва і живопис. Його колекція живопису вважалася однією з найбагатших в Україні.

За словами Віктора Юстимовича, уся картинна галерея (950 картин) Градобанку оцінюється в сім мільйонів доларів. Історія її така. 785 картин Жердицький віддав під заставу Національному банку України. Він розповідає, що коли у банку почалися проблеми, до них почали приходити кредитори з судовими рішеннями на кшталт «в рахунок погашення - передати картину Жуковського або Малевича». І під чисто символічний кредит у п`ять мільйонів гривень акціонери банку заклали Національному банку галерею, яка коштує в шість-сім разів дорожче. Жердицький говорить, що вони спеціально віддали під заставу основну частину галереї, щоб її не розікрали. Три роки тому в Нацбанку пройшла інвентаризація - всі картини на місці.

Ще одна частина галереї - сімдесят дві картини рішенням Верховної Ради минулого скликання були передані Національному художньому музею. За словами Жердицького, це була абсолютно бандитська акція. Ці картини зберігалися у банку «Велес» (в минулому одна зі структур Жердицького. - Авт.), і в момент передачі з «Велеса» двадцять картин загальною вартістю більш ніж півтора мільйона доларів  пропали. Саме їх вирішив розшукати Віктор Жердицький.

Малявін "Портрет дами"

Ютц "Качки"

У четвер банкір скликав журналістів, щоб повідомити їх про те, що два десятки зниклих картин знаходяться в розшуку, і не можуть перевозитися, експонуватися і бути предметом дарування. Жердицький про це вже повідомив Митну службу, Міністерство культури і туризму, Міжнародну раду музеїв, міжнародні аукціони.

Банкір вважає, що картини продавали скопом, оскільки на дванадцятьох з них було зазначено заставну вартість, і орієнтовно ті, хто вкрав картини, могли узяти за них близько ста двадцяти тисяч доларів. 

Саме спілкування з пресою було душевним. Віктор Юстимович жартував, адвокат у цій справі відома Тетяна Монтян теж влучно жартувала.  І, зрозуміло, журналісти поцікавилися подальшою долею Градобанку.  

Віктор Жердицький розповів, що Градобанк перебував у стадії ліквідації, але влітку його розпорядники і кредитори ухвалили рішення про припинення ліквідації і відновленні діяльності. А це - збір активів, балансів, відновлення документів, які в період наступу на банк Генпрокуратура вивозила вантажівками. Цього року, на переконання глави правління, банк  відновить роботу. Справу ускладнює те, що процедура відновлення діяльності банків українським законодавством не прописана, всі закони, методики, інструкції створені тільки під закриття банків. За словами Жердицького, вони перші реанімуватимуть банк. «Щоб відновити його роботу, потрібно відновити баланс, активи і пасиви. У пасивах, в боргах чітко сказано, кому і що ми винні. А ось активи з балансу щезли, - розповів глава правління. - Зараз найскладніше - знайти активи».

Після прес-конференції Віктор Жердицький відповів на кілька запитань УНІАН.

Вікторе Юстимовичу, зараз ви намагаєтеся відновити роботу банку. І одночасно реабілітувати свою ділову репутацію. Яка ваша версія подій, пов`язаних з припиненням роботи вашого банку і вашим ув’язненням? 

У 90-і роки в Україні було сформовано серйозне банківське середовище. Існував банківський клуб, куди входили і покійний Вадим Гетьман, і Віктор Ющенко, і багато інших банкірів. Це середовище хотіли зруйнувати, тому що банкіри були впливовою силою. Або повиганяли людей, або руйнували банки. Все це робилося для того, щоб банки не могли впливати на політичні процеси в державі. Зокрема, висувати свого кандидата в Президенти. Накази Кучми виконувалися акуратно.

І друге: політичний інтерес внутрішніх гравців співпав з інтересом світових цементних корпорацій. Вони ще в 1990 році почали входження на ринки Східної Європи, маючи при цьому зв`язки з урядами. Члени західних картелів домовлялися, хто який завод забирає. Французи - намітили собі Миколаївський у Львівській області, німці - Здолбунівський - Рівненської області. Вони домовлялися з президентами і прем`єрами країн. Але у нас прем`єри змінювалися так часто, що вони не встигали домовлятися. Ми тоді почали кредитувати цементні компанії групи «Хорда». А «Хорда» тоді тільки починала приватизовуватися. Західні картелі прийшли спочатку до них по контрольний пакет. Акціонери групи «Хорда» відповідають: все під заставою Градобанку. Вони приходять до мене. Я кажу: нічого не продаватимемо. Тому що, якщо ви купите один завод, то подальшим демпінгом поховаєте інші. Тоді Ширак лобіював інтереси компанії «Лафарж» перед Кучмою, і покійний Кушнарьов, будучи главою АП, давав відповідні розпорядження. Виконавцем був спочатку Лазаренко, потім інші особи. І пішов систематизований наступ на банк. Треба було спочатку зупинити банк, потім змусити його приймати умови, а потім відбирати власність. Але оскільки Верховна Рала прийняла в 1998 році постанову, що акції групи «Хорда» забирають неправильно, вирішили дотиснути Градобанк. Врешті-решт, акції заводів націоналізували,  провели деприватизацію, повернули у ФДМ і за смішні гроші продали французам.

Але, побувавши в руках німецького правосуддя, я зрозумів, що німці молодці. Коли на користь держави потрібно пролобіювати економічне просування вітчизняних компаній, то підключаються всі: спецслужби, канцлер, дипломати, розвідка. І в моєму випадку включилися всі. Німці стояли в черзі на Здолбунівський і Криворізький цементний заводи. У першого шістдесят відсотків акцій було під заставою Градобанку. Коли вони мене заарештували, то перше звинувачення висувалося -  відмивання грошей. А вже потім після арешту його міняють на звинувачення у зловживанні коштами остарбайтерів. Це звинувачення було зняте в 2003 році. Поки суд іде, вони за два роки знову міняють звинувачення і судять за статтею: зловживання довірою і службовим положенням в Україні. Я їм кажу: хлопці, якщо в моєму звинуваченні немає питання німецьких грошей, то відправте мене додому. В Україні з`ясують, порушував я закон чи ні. Але вони грали цю гру до кінця, відпустити мене - значить, продемонструвати слабке місце в німецькому правосудді.

Як Вам там сиділося? Які були умови - як у Каліфорнії чи як на Лук’янівці? 

У побутовому сенсі все було нормально. А в психологічному - дуже важко. Всі чотири роки це була одиночна камера. Спілкуватися вони принципово не хочуть жодною мовою, окрім німецької. Через мову створюється прес. Ти бачиш тільки німецьких адвокатів - українських не допускають. І цей прес дуже серйозний. Я заявив, що німецької мови не знаю і знати не збираюся і принципово почав учити англійську. Я брав у бібліотеці Агату Крісті в оригіналі і читав. Далі вже читав економічну літературу. Є такий відомий автор - Портер. Я прочитав його книгу «Конкурентні переваги нації». Завжди мучився питанням: чому українці - така талановита, з глибинними традиціями нація - залишаються в програші?..

Німці чотири  роки тримали мене у в`язниці за такою статтею, за якою вони своїх співвітчизників тримають максимум два з половиною роки. І щоб зламати мене, вони перекинули мене у відділення для терористів, де було все по-іншому, де, окрім наглядачів, я взагалі нікого не бачив. Прогулянка була тільки один раз на день. Там мене почали напихати чимось таким, що у мене загальмовувалася реакція, я не міг займатися спортом, тіло неначе засинало. А тренувався я з самого початку - віджимався, брав звичайні пластикові колби з водою і використовував їх як гантелі, під час прогулянки бігав.

Я плідно провів ці роки. Перечитав багато літератури теологічного змісту. Я прочитав Коран, Талмуд, Каббалу, Біблію. Ближче до кінця терміну мені дали телевізор. Майдан два місяці дивився по Бі-Бі-Сі щодня.

 

Скажіть, а Віктор Ющенко після перемоги привіт Вам якийсь передавав? Все-таки він тоді не зумів Вас захистити.

Віктор Ющенко - хороша людина.

Говорить Тетяна Монтян, адвокат Віктора Жердицького у справі зниклих картин:

Все, що відбувається, відповідає нашій традиції мародерства. Людину кинули за грати, в чужу країну, власність розтягнули всі, хто міг, сподіваючись, що людина ніколи не повернеться, процедура ліквідації тягтиметься вічно. Ми усвідомлюємо, як важко буде повернути власність, яку мародери вважають своєю. Я думаю, що колись людям доведеться заплатити за безкоштовне користування картинами.

Ми оскаржимо рішення Верховної Ради, яка абсолютною більшістю голосів приймає закон про те, щоб вважати картини Градобанку держвласністю. І це незважаючи на те, що картини входять до ліквідаційної маси, яка не може бути відчужена до завершення процедури санації або ліквідації. Нікого це не цікавить. Ми вже звернулися до Європейського Союзу і широко сповіщатимемо громадськість, що мародерство у нас стало державною політикою.

Лана Самохвалова