Коваленко проти Вольво

Чи має шанс простий українець перемогти світового гіганта? Чи давала хабара нашим суддям автомобільна корпорація? Чому найбезпечніший у світі автомобіль залишив людину інвалідом?

Періодично українські мас медіа нагадують нам про жителя Криму, сорокарічного Сергія Коваленка, який судиться з компанією «Вольво». Газети та телебачення то повідомляють про рішення суду виплатити йому небачену в наших краях компенсацію, то про відміну іншим судом всіх виплат…

Справа ця справді безпрецедентна.

Ніколи ще громадянин України не кидав виклик такій потужній фірмі і не вимагав стільки – 70 мільйонів доларів. Ніколи суд не виносив вердикту на таку суму – компенсувати 53 мільйони доларів. Жоден апеляційний суд настільки безапеляційно, за півтори години судового засідання, не відміняв такого гучного рішення. І, нарешті, після всього позивач звинуватив всесвітньовідомий концерн у підкупі суддів, які розглядали апеляцію, і подав касацію до Верховного суду.

На жаль, періодичні газетні сенсації у форматі «суд присудив» або «апеляційний суд відмінив» не дають адекватного уявлення про цю історію.

Сергій Коваленко, на відміну багатьох з нас, знайшов в собі сили, нерви і кошти для захисту своїх прав як споживача і кинув виклик потужній транснаціональній структурі. В іншій країні такий прецедент не мав би особливого значення. У нас же, де корумпованими є практично всі сфери життя, вкрай важливо було привернути до цієї справи чим ширшу увагу, і тим самим дати шанс на об’єктивний розгляд справи.

На жаль, цього не сталось.

Наші мас медіа серйозно не зацікавились процесом. Жоден журналіст не поїхав до Сімферополя, де слухалась справа „Коваленко проти „Вольво”, жодна газета не виявила бажання стежити за перебігом процесу. Наші чиновники, котрі отримують зарплату за захист прав українських споживачів у відповідних структурах, теж не помітили цього позову. Юридична громадськість, покликана виробляти та відстоювати професійні стандарти, так само проявила повну імпотенцію, не спромігшись на якісь дії.

Але ще не все втрачено. Якщо ми хочемо навчити наших громадян відстоювати свої права, варто розібратись у цій справі.

Півсотні мільйонів доларів за подушки безпеки

Наприкінці 1999 року до УНІАН звернувся адвокат жителя Криму Сергія Коваленка. Він розповів про те, як Сергій розбився на автомобілі “Вольво” і став інвалідом. Відтак – втратив бізнес, сім`ю, здоров`я, можливість займатись спортом. Автомобіль, на якому розбився Коваленко, рекламувався як найбезпечніший автомобіль у світі. Але “Вольво” ніяк не зреагувало на той факт, що в машині не спрацювали системи безпеки. Коваленку повідомили: не було достатніх умов, аби вистрелили ті ж подушки безпеки. Адвокат заявив, що вони не бачать іншого виходу, як подавати до суду.

Ми порадили Сергієві провести прес-конференцію і розповісти про всі перипетії цієї історії.

Відтоді агентство уважно стежило за розвитком подій.

Під час прес-конференції Сергій виставив розбитий автомобіль біля агентства, аби кожен бажаючий міг зробити власні висновки. Транспортувати автомобіль до Києва виявилось справою непростою та недешевою. Але, здається, це було варте зусиль – журналісти, які прийшли на прес-конференцію, могли наочно уявити характер аварії та переконатись, чи мали б спрацювати в такій ситуації системи безпеки автомобіля. Реакція більшості при спогляданні розбитої вщент машини була приблизно така: як же тоді треба розбитись, аби подушки вистрелили?

Зрештою суд виніс безпрецедентне рішення, про яке вже згадувалось: “Вольво” та її український дилер – фірма “Вікінг моторз” мають сплатити позивачеві 53 мільйони доларів компенсації. З них приблизно третина – матеріальна компенсація, решта - моральна. Це сталось у лютому минулого року. А у серпні Апеляційний суд Криму перекреслив надії Коваленка, відмінивши рішення про виплату цієї суми і сам позов.

Сергій Коваленко відразу зібрав прес-конференцію, на якій заявив, що вважає це рішення суду корупційним і звинуватив „Вольво” у підкупі суддів.

Чому Коваленко переконаний, що рішення апеляційного суду лежить поза законом?

Аргументи Коваленка

Перший. Суд розглянув справу, абсолютно не розібравшись у ній. Практично засідання тривало годину, ще півгодини пішло на винесення рішення. А на ознайомлення з усіма матеріалами справи – а це десять томів – суддям вистачило… однієї доби. Чи вірити після цього в те, що судді справді шукали істину?

Коваленко каже: проігноровано всю доказову базу, зібрану в рамках слідства за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Знехтувано всіма експертизами, проведеними під час кількарічного судового процесу.

“Апеляційний суд фактично не заперечив провини відповідача в тому, що я став інвалідом. Але рішення виніс абсолютно протилежне – у компенсації відмовити, у позові також. Суд просто переписав рекламний буклет “Вольво”, і на підставі цього сказав: чудова машина, на ній просто неможливо розбитись”, каже Коваленко.

Аргумент другий. Рішення за апеляцією “Вольво” ухвалював суд, який очолює ну дуже близький родич того, хто, скажемо так, мав відношення до поданої апеляції. Приблизно так: син подає апеляцію до суду, очолюваного його батьком.

 Це, власне, всі аргументи.

Але проти них важко щось заперечити. Особливо коли додати перший аргумент до другого.

Справді, протягом тих самих шести років, про які йшла мова, інтереси “Вольво” та “Вікінг моторз” в суді захищали найавторитетніші та найвисокооплачуваніші адвокатські контори – “ Бейкер і Макензі”, “Саланс” (остання компанія, приміром, добилася арешту двох українських “Русланів” за кордоном, про першу ж знає кожна пересічна людина, яка читає газети). І раптом незадовго до розгляду апеляції замість цих “акул” юридичного світу на полі з`являються мало кому відомі навіть у Криму юристи. Де логіка?

Її немає. Але вона… є, коли врахувати саме обставину, про яку йшлося. Одним з трьох співзасновників «Кримської юридичної компанії» є Роман (по-батькові – Михайлович) Тютюнник, а головою апеляційного суду є Михайло Тютюнник. Вже після того, як Сергій Коваленко провів останню прес-конференцію і звинуватив апеляційний суд у корупції, керівники фірми публічно обурились. Не маємо, мовляв, ніякого відношення до юристів, які захищали “Вольво”, вони працюють у нас на півставки, а що вони роблять у вільний від роботи час, нам невідомо. Знаючи реалії нашої країни, ви вірите у такий збіг? Вірите в те, що розгляд справи був об’єктивним?

Стрибки з парашутом на землі

У підсумку ми маємо.

Або Коваленко – аферист широкого масштабу, який протягом років тримає в покорі не лише український суд, а й простягає свої щупальця аж до Росії. Адже обґрунтовуючи суму компенсації від “Вольво”, він надав документи про високі заробітки на одному із російських оборонних підприємств (був такий період у його житті). Це стало одним з аргументів при визначенні суми компенсації, небаченої досі на пострадянському просторі.

Або він має рацію, а відтак, всесвітньовідомий концерн, підкуповуючи суддів, діє в Україні кримінальним шляхом.

Третього не дано.

Чи може бути Коваленко аферистом?

Теоретично, так. Але якщо припустити підробку на підприємстві російського військово-промислового комплексу фінансових документів про його фантастичні, як по мірках рядового громадянина, заробітки, чому ніхто в Росії ніяк не реагує на це? Крім того, Коваленко, як це робиться у всьому світі, довів свої високі заробітки тим, що міг дозволити собі купувати дорогі та престижні автомобілі, був здатний утримувати сім`ю, батьків, інвестувати чималі кошти в бізнес… Цю обставину апеляційний суд також не взяв до уваги.

Чи міг він підкупити суддів Залізничного райсуду, аби було винесене безпрецедентне рішення про 53 мільйони?

Теоретично, знову – міг. Але чи тривав би в такому разі суд більше шести років? Чи було б проведено безліч експертиз, заслухано масу експертів, свідків та фахівців? Чи не досить в такому випадку підшити у справу два-три аркуші документів і оголосити вердикт, як це зробив апеляційний суд?

Тепер візьмемо рішення апеляційного суду. Абсурдність аргументів, які трактуються „за” „Вольво” і „проти” Коваленка фантастична.

 Скажімо, таке: „до пригоди, що сталася, недоліків відносно несправності системи безпеки водія – подушки безпеки - не встановлено”.

Даруйте, каже Коваленко, але чи можна говорити про те, чи були недоліки в системі безпеки автомобіля „до пригоди”, якщо саме при „пригоді” випробовується надійність такої системи? Випробуйте її раніше, і подушка безпеки апріорі вже не зможе „вистрелити” та захистити водія. За цією логікою, якість сірників треба заздалегідь перевіряти їх запалюванням задовго до використання, а парашут - стрибаючи на землі, ще до вильоту літака?

Ви можете щось заперечити Коваленку?

Або, приміром, такий аргумент апеляційного суду: „Правила дорожнього руху передбачають, що водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати можливість безпечно керувати автомобілем”. Іншими словами, Коваленко порушив правила дорожнього руху, відтак, „Вольво” відповідальності не несе.

Чи це не перекладання з хворої голови на здорову?

По-перше, суд першої інстанції встановив, що порушень правил з боку Коваленка не було. Пізно вночі на дорогу перед його автомобілем несподівано вискочив собака, Сергій вивернув кермо і врізався в дерево. По-друге, Коваленко каже: а при чому тут, власне, можливі порушення правил руху? Можна було б порушити всі правила руху разом взяті, але яке це має відношення до того, що не спрацювали подушки безпеки?

Ви можете щось заперечити йому?

Лише “рентген” вкаже, де зламано кістку

Де вихід?

Сергій Коваленко подав касацію до Верховного Суду України. Звернувся з вимогою з`ясувати обставини винесення апеляційного рішення до цілого ряду інстанцій – від Генеральної прокуратури до Верховної Ради та Президента. Як наслідок – справу вивчають у Вищій Раді Юстиції. У свою чергу, «Кримська Юридична Компанія» та її керівник подали позов до суду на Коваленка, звинувачуючи його в руйнуванні їх ділової репутації. Схоже, що мировою угодою, про яку поспішили в січні повідомити деякі українські видання, тут вже і не пахне.

Але в цьому є свої плюси. З`явився шанс нарешті привернути до цієї справи ту увагу , на яку вона заслуговує.

Чим відкритішим стане процес, тим важче буде суддям ухвалити необ’єктивне рішення. Сьогодні гарантій прийняття такого рішення немає ніяких. Касація Коваленка, не зважаючи на те, що вона подана до Верховного Суду, може бути навіть не розглянута. Адже українське законодавство передбачає вельми своєрідні підходи до вирішення таких спорів. Троє суддів Верховного Суду зберуться разом і обговорять питання: чи розглядати касацію. А, відтак, можуть винести вердикт: не розглядати. І ніхто розглядати не буде. Всі шість років судового процесу, всі десять томів справи, численні експертизи, висновки фахівців ніхто навіть вивчати не стане.

Тож аби отримати впевненість у справедливому рішенні, і варто зробити цей розгляд максимально прозорим. Якщо свого часу ми могли відкрити у Верховному Суді процес по виборах Президента країни, чому не надати публічності справі „Коваленко проти „Вольво”? Звісно, йдеться про різні масштаби справ, і безглуздо говорити про прямі ефіри на всю країну. Але давайте пошукаємо інші форми.

Як інформаційне агентство пропонуємо скористатись нашими можливостями. Ми готові провести прес-конференцію за участю обох сторін – Сергія Коваленка та представників «Вольво», аби можна було почути обидві сторони, вислухати всі аргументи як з одного боку, так і з іншого, запитати про все, що може наблизити нас до істини.

В свою чергу, колеги-телевізійники, покажіть якомога повніше цю прес-конференцію, не обмежтесь вирваними з контексту синхронами та окремими цитатами.

Колеги-газетярі, на відміну від телевізійників, вас не обмежують жорсткі рамки ефіру, тож дайте можливість висловитись обом опонуючим сторонам, викласти свої докази, аргументувати звинувачення чи спростування, аби читачі могли співставити їх, порівняти та зробити власні висновки.

Не менші можливості мають і Інтернет-медіа. Їх взагалі не стримують ані обсяги в подачі інформації, ані обмеження в її поширенні. Давайте створимо сайт «Коваленко проти «Вольво», де виставимо всі матеріали процесу – від вимог заявника до рішення апеляційного суду, результати експертиз, експертні висновки, медичні та інші документи, одне слово – всі надані сторонами аргументи?

Відтак, всі бажаючі зможуть стежити за процесом, фактично він стане відкритим. Відповідно, зможуть сказати своє слово юристи, автовиробники і інші фахівці. А, отже, прийняти несправедливе рішення суддям Верховного Суду буде дуже важко.

Також для цього потрібне бажання обох сторін, їх принципова згода піти на публічний «рентген».

Пане Сергію, шановні представники „Вольво”!

Давайте зробимо судовий процес, важливий для багатьох людей, публічним. Ми розуміємо, що при цьому вам не уникнути незручних запитань та несправедливих підозр. Позивачеві доведеться пояснювати, як він заробив свої кошти, скільки податків сплатив, як отримав інвалідність та багато іншого. Відповідачеві – коментувати всі «випадкові» збіги в родинних зв’язках, пояснювати, як можна вивчити багатотомну справу за один день та ніч, як винести надскладне рішення за лічені хвилини та багато іншого…

Якщо ви зацікавлені в істині, ви пристанете на цю пропозицію. Якщо ні – знайдете відмовки.

Отже, вважайте цю публікацію публічним зверненням до вас. Слово - за вами.

Відкриваємо процес?

Олександр Харченко, головний редактор УНІАН

УНІАН в Google News