Як розгледіти за харківськими деревами загальноукраїнський ліс?

Пригадаємо, що навіть Ющенко, коли був президентом, так і не зміг вирішити проблему багатоповерхового будинку в Маріїнському парку навпроти Верховної Ради...

Вирубка дерев у харківському парку ім. Горького задля нової дороги від вулиці Сумської до вулиці Новгородської прокотилася відлунням в українських ЗМІ. Телебачення показало кадри з пікетниками, які захищають зелені насадження улюбленого парку харків`ян від людей з бензопилами та екскаваторів. По газетах і інтернет-сайтах прокотилася хвиля обурених заяв як активістів екологічного руху і правозахисників, так і лідерів чи не всіх наявних в Україні опозиційних сил.

У цій ситуації, з одного боку, погодтеся, не може не бути приємно, що на наших очах, в досить консервативному Харкові, формуються реальні елементи громадянського суспільства. Адже прив`язують себе до дерев і йдуть на ковші бульдозерів не тільки – і не стільки – проплачені, за словами представників влади, люди. Більшість учасників акції протесту – люди ініціативні і небайдужі до проблем Харкова.

Водночас так само очевидно, що питання про прокладання дороги і вирубку дерев навряд чи набуло б такої гостроти і резонансу, коли б не висока ймовірність близьких виборів до місцевих рад. Адже, швидше за все, регіонали продавлять в парламенті вже оголошену дату 31 жовтня поточного року. І коли це стало зрозуміло, одразу закипіла традиційна «боротьба за електорат». Зокрема, за його сегмент, опозиційний до влади.

Агов, опозиціонери, де ви раніше були?

Відомо, що в масштабах України на звання «головного опозиціонера» претендує Юлія Тимошенко. Відповідно, в масштабах Харківщини на той же статус націлювався свіжоспечений бютівець Арсен Аваков. Нині недавній член «Нашої України» і губернатор Харківської області явно бачить своєю метою яскравіше продемонструвати новому партійному начальству свої опозиційні можливості. Перед Аваковим стоїть завдання «розкрутити» в Харкові і БЮТ, і самого себе як можливого кандидата від опозиції на посаду мера міста.

І тут нагодився такий розкішний інформаційний привід! Не дивно, що багато харківських аналітиків зазначають, що без організаційних і інформаційних можливостей Авакова вирубка дерев в парку навряд чи здобула б такий резонанс.

Хоча підстави для протесту і обурення, поза сумнівом, є. Міська влада, м`яко кажучи, перегнула палицю в жорсткому поводженні з пікетниками. Не бульдозерами і підрозділами міліції потрібно орудувати, а спробувати щось народу пояснити.

Наприклад, той факт, що саме рішення є формально законним і юридично бездоганним: були проведені громадські слухання і отримане схвалення місцевих депутатів. І лише після цього міськвиконком ухвалив рішення про прокладання дорогі. Отже офіційно закон порушують пікетники.

А в 2007 році, коли Харківська міськрада «благословила» майбутню вирубку лісу і внесла принагідно не цілком демократичні зміни до Статуту територіальної громади Харкова, майже всі в місті мовчали. І тодішній губернатор Аваков, і правозахисники, і екологи. Хоча ні, була пара звернень до судів від окремих харківських журналістів і депутатів міськради з команди Бориса Фельдмана. Та й то, головним чином тому, що тодішній лідер обласного БЮТу воював з Добкіним і Кернесом. Точно як сьогодні – нинішній головний бютівець Харківщини.

Як говорили мудрі, все пізнається в порівнянні. Зокрема, і масштаб «розправи» над ділянкою міського парку. Вже зрозуміло, що кількість реально вирубаних дерев в рази перевищить заявлені 503 дерева.

Але навіть це «деревотяпство» тьмяніє, наприклад,  на тлі аварійних складів з меланжем за 40 кілометрів  від Харкова. Не плутайте з магічною омолоджуючою речовиною з культового фантастичного роману «Дюна» Френка Герберта. Меланж у даному випадку – це багато тонн дуже токсичних компонентів ракетного палива, які ніхто навіть не планує утилізувати. Ця страшна екологічна «бомба» щомиті загрожує вибухнути і «накрити» пів-області. І таких прикладів в Харкові та на Харківщині – десятки. Але про них практично не чути: піаритися на них політикам важко: невідомо, кого критикувати, десятками років проблеми накопичувалися.

І влада могла б діяти тонше...

А що ж міська влада?

Мабуть, не надто дивує Харків агресивний стиль взаємин в.о. мера Харкова Кернеса з громадськими організаціями і опозицією. Таким Геннадій Адольфович був завжди, на всіх посадах і у складі різних політичних сил. То він мало не особисто розганяв разом з міліцією мітинг «Народної Самооборони». То стусана дав ногою в «п`яту точку» керівникові фракції НСНУ в міськраді С.Руденку. Зрозуміло, що в одному ряду з цими екстравагантними вчинками і скерування бульдозерів проти екологів. Схоже, Геннадій Адольфович не уявляє, як ще можна поводитися з «лузерами» після тотальної перемоги регіоналів над «помаранчевими».

Очевидно, доведеться уявляти. Якщо, звісно, ця влада хоче бути владою надовго.

Мало сумнівів у тому, що поява дороги в парку супроводжуватиметься забудовою придорожніх територій і продажем престижних земельних ділянок забудовникам. І це означатиме нові втрати зелених ділянок для міста. Але дуже важко щось зробити, коли все оформлено відповідно до закону і процедури. Пригадаємо, що навіть Ющенко, коли був президентом, так і не зміг вирішити проблему багатоповерхового будинку в Маріїнськом парку навпроти Верховної Ради. А на Майдані привселюдно погрожував знести цей будинок. На жаль, такі приклади можна наводити сотнями.

Одним словом, цинізм в неабиякій кількості присутній і з боку влади, і з боку опозиції. Одні посилають бульдозери розганяти протестні акції – інші, формально залишаючись осторонь і роздаючи інтерв`ю, роблять все, щоб люди кидалися під ці бульдозери, ризикуючи своїм здоров`ям. Одні забирають права у територіальної громади, інші з цим мовчки погоджуються і починають реагувати вже на наслідки згортання, а не на причини. Одні ігнорують голос громадськості, ставши чинною владою, інші робили те саме ще кілька місяців тому, перебуваючи на чолі області.

Зрозуміло, люди розгублені, кому в цій ситуації можна довіритися. Адже вони знають, що сьогоднішні опоненти ще зовсім недавно мало не злилися в єдиному ПРиБЮТі. І ця обставина, до речі, теж не дає акціям протесту стати справді масштабними. Багато людей, у яких теж болить душа за дерева в старому парку, просто бояться, що піаритимуть якогось «дядька».

Отже не буде перебільшенням сказати, що за харківськими деревами треба бачити загальноукраїнський ліс. Не буває такого, щоб поступившись частиною законних громадянських прав на місцевому рівні, можна було розраховувати на їх захист на рівні загальнонаціональному. Свобода не буває "малою" або "місцевою"... Вона або є, або її немає.

І саме тому так важливо те, про що вже було сказано спочатку – в таких акціях, таких протистояннях і протидіях народжується не тільки істина, а й справжнє громадянське суспільство. Так, воно сьогодні в Україні вкрай слабке та роз`єднане, величезною є його недовіра до політиків. Але тільки воно допоможе країні виборсатися. Тому сьогодні дедалі виразніше звучать розумні пропозиції перед місцевими виборами ухвалити закони, які забезпечують реальне місцеве самоврядування, підкріплене фінансовою самостійністю місцевих рад. Чи прислухається до них коаліційна більшість у Верховній Раді? Якщо не прислухається, тоді і повинне буде підвищити свій голос те саме громадянське співтовариство, що зароджується.

Адже скільки дерев за останні роки вирубано в Криму, в Донецьку, на берегах Дніпра! Скільки знищено культурних пам`яток і заповідних територій! Причому, на абсолютно законних підставах, на підставі рішень, прийнятих за всією процедурою. І чи можуть нинішні опозиційні лідери з упевненістю сказати, що їх колеги в місцевих радах не ухвалювали аналогічні рішення, а їх депутати - не купували ласі земельні ділянки?...

Сергій Солодов

УНІАН в Google News