Чи будемо святкувати 8 березня? - Ні, але подарунок можеш купити...

Чи Ви святкуєте 8 березня? Як саме? З чим асоціюється у вас ця дата? На запитання УНІАН відповіли Ніна Матвієнко, Ірена Кільчицька, Євгенія Гапчинська і Оксана Забужко

Чи ви святкуєте 8 березня? Як саме? З чим асоціюється у вас ця дата? На запитання УНІАН відповіли Ніна Матвієнко, Ірена Кільчицька, Євгенія Гапчинська і Оксана Забужко

“Я ВІДДАЮ ПЕРЕВАГУ ІНШИМ ЖІНОЧИМ СВЯТАМ”

Ніна Матвієнко, співачка, золотий голос України:

8 березня - це час Великого Посту, ніяких столів ми не накриваємо, готуємо вінегрет та пісну картоплю, ще цвітну капусту. Взагалі-то до жіночних свят я ставлюся добре, бо добре, коли є ще одна нагода привітати жінку, але не розумію, чого ми маємо  прив’язуватися саме до дати 8 березня. Є такі чудові свята, як День матері, день жінок-мироносиць, тож я думаю, що з часом ця дата просто відійде. Існує така жіноча асоціація “Жінки третього тисячоліття”, є багато інших жіночих організацій, і вони сформують, зроблять доброю традицією святкувати інші жіночі дні, які мають глибинну  історію і  зміст.

Взагалі-то непроста доля жінки. Особливо зараз, коли з’явилося багато фемінізованих чоловіків, які мало не сплять у жіночій сорочці, а жінці доводиться звалювати на себе весь тягар подружніх обов’язків. Немає нічого гіршого, коли жінка бере на себе все. Потім кається, кричить, а вже пізно... Коли жінка стає локомотивом, втрачається щось і в ній самій, і в зв’язці чоловік – жінка. 

У мене в подружжі завжди панували демократія та повага. Коли я поспішаю зранку і дуже зайнята, чоловік або сини роблять мені зранку сік. А деколи я встаю і готую вранці сніданок.  Мої хлопці (сини, чоловік) - художники, тож, коли я бачу, як вони втомлені, я наймаю косарів і даю їм відпочити.  Мені не потрібно виборювати права, в Україні історично був матріархат. Це навіть обумовлено її назвою: Україна. Звичайно,  з часом це викривилося, зараз  жінок у владі і на посадах працює небагато. Але це – погано, тільки жінки можуть вдумливо і послідовно відстоювати права дитини, дбати про знедолених. Тож я думаю, що жінки мають самозорганізовуватися і відстоювати свої права, аж до прийняття спеціальних “тендерних” законів.

Щось я нажалілася, але насправді я люблю квіти, які приносять мені мої хлопці,  люблю, коли ми збираємося разом і коли співають моя донька та онука.

“Я НЕ ЛЮБЛЮ 8 БЕРЕЗНЯ”

Євгенія Гапчинська, художниця, чиї картини перебувають у приватних колекціях Андрія Шевченка, Лучано Паваротті, Бориса Єльцина, Інни Чурікової, Олега Янковського, Тіни Канделакі, Софії Ротару:

 8 березня я не люблю. Я була негарною дитиною, в школі цього дня мені ніхто не робив подарунків. Тож я приходила додому пригнічена. А після шостого класу я вирішила взагалі не ходити на це свято. Я його ігнорувала, і воно поступово випало з мого календаря. Зараз коли мій чоловік запитує, чи ми святкуємо 8 березня, я кажу, що ні, але подарунок можеш купити. Бідний Дімка, ходить шукає, а мені ж так непросто догодити. Але тільки він може зробити подарунок, який розчулює мене до сліз. Одного разу він подарував  мені двох дерев’яних ангелів із блошиного ринку, що був раніше на Сінному,  іншим разом купив шкатулку, з якої вискакувала рожева дівчинка, крутилася і співала. Це була простенька шкатулка, але мелодія така зворушлива, і дівчинка також. Це і зараз одна з моїх найулюбленіших іграшок.

Чоловік не перебирає цього дня на себе якісь обов’язки, бо він в принципі готує щодня. Я геть втратила кваліфікацію. Він кожного ранку готує сніданок. І у цьому немає нічого дивного. У нас такі відносини. Я сповідую думку, що твій чоловік не є твоєю власністю, і ніхто нікому нічого не винен. Може, це усвідомлення і дає те, що ми живемо разом дев’ятнадцять років.  У мене тривалий час було уявлення, що всі подружжя такі щасливі, як ми. Я дуже дивувалася, коли поступово через інших людей мені почало привідкриватися, як страждають у сім’ях чоловіки та жінки. Мій принцип: не перекривати ані дитині, ані чоловіку кисень. Звичайно, деколи ми сваримося. Але я завжди перша мирюся, завжди прошу вибачення.

А 8 березня ми, напевно, всі троє у піжамах подовше будемо лежати у  ліжках, а потім разом придумуємо, що приготувати і будемо куховарити. Такий вихідний  - вже сам по собі свято.

“МЕНІ НЕ ПОДОБАЮТЬСЯ ОЦІ ДУРНІ ЖАРТИ ПРО ЧОЛОВІКА БІЛЯ ПЛИТИ, КОЛИ ВІН ОДЯГАЄ ФАРТУХ І ПЛЕНТАЄТЬСЯ ГОТУВАТИ ВЕЧЕРЮ...”

Оксана Забужко, письменниця:

Немає в мене ніякого особливого ставлення до 8 березня. Цей день для мене не відрізняється від будь-якого іншого. Хіба що тим, що ми святкували його у радянській школі. Ми вітали хлопців 23 лютого, а вони  нас 8 березня. Завжди приємно, коли тебе вітають. Але зараз, коли з’явився день Святого Валентина, ми можемо вітати одне одного, а не думати, хто кому що подарував 23 лютого, і, виходячи з цього, торгуватися щодо 8 березня. Гендерна  рівність в обміні подарунками тепер знімає з нас необхідність згадувати ще й Клару Цеткін й Розу Люксембург. Крім того, мені не подобається, що окремо виділяється ще й жіночий день, котрий оточений своєю культурою, яка склалася навколо нього. Я святкую той факт, що я жінка 365 днів на рік. І мені не подобаються оці дурні жарти про чоловіка біля плити, коли він одягає фартух і плентається готувати вечерю.  До того ж, у нас немає Дня чоловіка. Де День чоловіка? 23 лютого? Це день розгрому Червоної Армії під Нарвою, а не чоловічий день.  І якщо вже чоловік має приготувати сьогодні вечерю, то хай він це зробить не з нагоди 8 березня, а  тому, що ми разом вирішили, що це зробити краще сьогодні саме йому.

“У ПОДАРУНОК ХОЧУ ПОБІЛЬШЕ ХОРОШИХ ЕМОЦІЙ”

Ірена Кільчицька, заступник мера Київа:

Я до всіх традиційних свят ставлюся добре. 8 березня - не виняток. Це чудове свято весни й день жінок. І у мене з ним пов’язнані приємні шкільні спогади. У першому класі один хлопчик подарував мені книжку. Вже не пам’ятаю яку, але мені тоді було дуже приємно. До речі, про минуле. Раніше для мене згадки були пов’язані із дитинством, але зараз їх витісняє щастя від народження доньки. На початку березня їй виповнилося два тижні, і я ще до кінця не усвідомлюю, що відбувається.  Моніка вже виросла до першого комбінезончика.  Зараз вона сидить із нянею. Мне деколи запитують, чи не хотіла б я сама сидіти з донькою. На що я відповідаю, що сучасні діти хочуть мати успішних батьків, у тому числі мам, котрі чогось досягли у житті. А не лише тих мам, котрі лише витирають їм попи.

Маша Міщенко

Олексій Просєкін

УНІАН в Google News