Олег Бійма: коли мене звільняли з посади керівника Укртелефільму, то прийшли в кабінет з пилкою

“Голова Держкомтелерадіо Прутнік сказав, що домовився з Януковичем – чого, мовляв, пропадати таким чудовим земельним ділянкам, на яких розміщені кіностудії...” Інтерв’ю... 

Історія стосунків нового керівництва Державного комітету телебачення і радіомовлення України зокрема керівництва студії Укртелефільм – хоч і не тривала, але вже досить гучна.

Гендиректор студії Олег Бійма звинувачує голову державного комітету Едуарда Прутніка в знищенні галузі. Прутнік у відповідь звинувачує Бійму в розкраданні телекіно студії, звільняє його з посади й намагається реформувати Укртелефільм.

У вересні минулого року на посаді голови Держкомтелерадіо Івана Чижа змінив “регіонал” Едуард Прутнік. Новий очільник галузі заявив про свій намір навести лад у підпорядкованих йому закладах. І першою відчула на собі донецьку руку студія Укртелефільм, що безпосередньо підпорядкована держкомітету.

У жовтні-листопаді Головне контрольно-ревізійне управління здійснило перевірку діяльності Укртелефільму за період з початку 2004-го до початку 2006 року. У висновку КРУ (акт від 30.11.2006, № 03-22/34) написано: “Ревізією виявлено порушень на загальну суму 2059019,91 грн., які в ході ревізії повністю усунуто (2056434,86 грн. – оприбуткована земельна ділянка на позабалансовий рахунок; 700 грн. – залишки; 431, 25 грн. – незаконні витрати на проїзд; 1453,8 грн. – недоотримано доходів)”.

Найбільша сума порушень (трохи більш як два мільйони гривень), указана у звіті КРУ, – вартість землі підприємства, яку не поставили на його баланс. Тобто ділянку було оформлено, за неї нараховувалася орендна плата, але на баланс підприємства поставити її забули. Ідеться про шмат студійної землі, відданої в оренду будівельній компанії. Таким чином Укртелефільм намагався виправити своє фінансове становище. Пізніше, після здачі житлово-офісного центру, Укртелефільм начебто має отримати свою частку площі будівлі – 8,5%, розпродати її, і на ці кошти підняти зарплати працівникам студії, поновити обладнання та зробити ремонт у приміщеннях.

Мабуть, на сьогодні частка в будівництві – найдорожче, що є в Укртелефільм. За неофіційною інформацією, вона становить щонайменше 6 млн. дол., а тому, як вважають в Укртелефільмі, є дуже привабливою для нинішнього керівництва комітету.

Наче на підтвердження цього через деякий час на офіційному сайті КРУ з’являється новий висновок щодо ревізії. Відповідно до опублікованого акта, Укртелефільм звинувачувався у величезних фінансових та адміністративних порушеннях. Щоправда, згодом цю, як з’ясувалося, фальшивку з сайту прибрали.

30 січня цього року наказом голови Держкомтелерадіо звільнено директора студії Олега Бійму, а наступного дня на його місце призначено Ігоря Кошару, колишнього директора студії «Мелорама продакшн». А ще за пару тижнів керівники студії (у тому числі – Бійма, що переконаний у незаконності свого звільнення) заявляють про те, що Укртелефільм збираються реорганізувати. Мовляв, комітет вирішив об’єднати студію з Дослідницьким конструкторсько-технологічним бюро “Фотон” шляхом створення ДСП “Укртелефільм”. Цей крок представники фільмостудії також вважають незаконним.

Деякі подробиці згаданих та інших подій розповів кінорежисер, звільнений директор Укртелефільма Олег Бійма.

Розкажіть, що у Вас відбулося у стосунках з головою Держкомтелерадіо?

Це сталося восени, коли Прутнік уже трохи пропрацював на цій посаді. Мені подзвонили й повідомили: чекайте з візитом голову Держкомтелерадіо Едуарда Прутніка. Ну, ми чекаємо... Чекаємо цілий день, коли вже надвечір під’їхали до студії кілька джипів.

Виходять такі собі кремезні молодики, з ними й Прутнік... Перше, що він мені сказав: “Показуй, як ти тут «Укртелефільм» розбазарюєш...”

Потім питає про моє ставлення до створення центру «Медіа-сіті» (ідеться про проект Прутніка з робочою назвою “Мега-канал”, що має об’єднати роботу центральних і регіональних державних телерадіокомпаній. – Авт.).

Прекрасна ідея, кажу, вона справді в мене давно виношується – зробити на «Укртелефільмі» такий собі український Голівуд. Розповів йому, що хочу зробити ще й національний медіа-центр – тобто банк документальних і музичних фільмів, телепрограм, вистав... На цьому всьому можна робити комерцію. Ну й, крім того, я повідав йому про ідею створення студії дитячих і юнацьких фільмів. Я, до речі, вже звертався до Нацради з питань культури і духовності з питанням про перепрофілювання студії “Укртелефільм” у національну студію фільмів для дітей та юнацтва.

Усе це викликало “величезний ентузіазм” у Прутніка. Він тут же сказав: “Тут нічого цього не буде”. Чому не буде, питаю. Тут поганий пейзаж чи повітря не те? Ні, каже, саме тому, що тут і гарний пейзаж, і повітря, тут буде зовсім інше. Мовляв, Держкомтелерадіо має ділянку,  ми туди перекинемо ваш “Укртелефільм”, студію Довженка і цю як її... Йому підказали: “Кінематеку”. Я, каже, домовився з Януковичем, чого пропадати таким чудовим земельним ділянкам, на яких розміщені кінотелестудії.

А ще раніше до цієї зустрічі в нас з’явився десант Головного контрольно-ревізійного управління, який працював 40 днів. У висновках ревізійної комісії ішлося про недоліки в роботі студії і про те, що їх усунуто. Потім була ще не одна перевірка, а через місяць на офіційному сайті КРУ з’явилася зовсім інша інформація. Там керівництво студії звинувачувалося в усіх гріхах, а Державному комітету телебачення і радіомовлення України рекомендувалося покарати порушників.

Сьогодні в нас працює Генпрокуратура. Дуже хотілося б вірити, що будуть об’єктивні результати перевірки. Але хто його знає... Коли її представники з’являються з бажанням знайти кримінал...

Чому за вас взялася Генпрокуратура?

Після висновків КРУ в нас була ще й робоча група Держкомтелерадіо, яка здійснила такий собі кавалерійський набіг. І ця робоча група написала про якісь корупційні схеми продажу наших фільмів, про якісь оборудки... Тобто видала купу бездоказової негативної інформації. І ці матеріали подаються до Генпрокуратури, яка мала б документально підтвердити ці факти.

Як голова державного комітету виклав Вам своє бачення створення нового проекту на базі Укртелефільму?

Я зрозумів з його слів, що загаданий центр “Медіа-сіті” має бути десь за містом – незрозуміло навіть у якому напрямку. Спасибі йому й на тому, що він сказав прямо: студії тут  не буде. І не буде всього іншого, що заважає його бізнес-процесу.

Але непокоїть ще один момент: Прутнік заявив, що, за результатами внутрішнього аудиту Держкомтелерадіо у 2006 році, у галузі телебачення і радіо знайдено фінансових порушень на 1 млрд. гривень. Це заявляє не КРУ і не прокуратура. Це каже керівник галузі!

І нічим це не підтверджує! Я собі уявляю, що в масовій свідомості має виникати відчуття жаху від таких даних. Це абсолютно бандитська система, просякнута незаконними махінаціями, і цю систему необхідно кардинально змінювати. Як на мене, це прозвучав наказ “фас!” А громадська свідомість уже підготовлена до того, що справді треба щось робити. Я розумію, що така атака буде й на інші підприємства – після того, як буде розіграно перший сюжет з нашою студією.

На які підприємства?

Конкретно назвати не можу. Нагадаю лише про студію Довженка, яка може опинитися в одній резервації з нами. А площі, що нині належать студіям, готуватимуться для більш “почесної” місії. Підозрюю, що там з’явиться елітне житло, розважальні центри й таке інше. А що ж інше? Якщо людина приходить на цю посаду й одразу заявляє про те, що збирається швидко навести порядок в галузі, натомість протягом п’яти місяців жодного зрушення... Навіть жодних новацій чи пропозицій немає. Він взагалі далекий від цієї галузі. Ця людина, на мій погляд, не має навіть моральних підстав перебувати на посаді.

Якщо відбудеться це переселення підприємств, на що розраховує керівник галузі? Про які площі йдеться?

Укртелефільм має близько трьох гектарів землі, на яких розташовано будівлі, у тому числі два знімальних павільйони – одні з найбільших у Європі. Їхня загальна площа – 1600 квадратних метрів. Причому розташовані вони на Русанівці, на березі каналу. Райський куточок.

Ви говорили й про інший шлях знищення вашої студії...

Найпростіше, що можна було зробити з Укртелефільмом – і це зробило керівництво Держкомтелерадіо – видати наказ про реорганізацію. Їхня ідея в тому, щоб фінансово потужну студію об’єднати з підприємством-банкрутом “Фотон”, який уже десять років нічого не виробляє. А сьогодні воно має величезні борги, які може взяти на себе студія, уже під новою маркою – ДСП «Укртелефільм». Лише із зарплати у “Фотона” боргів на 30 тисяч гривень, які повністю лягають на “Укртелефільм. У результаті зникають обидва підприємства.

Власне кажучи, з таким же успіхом нашу студію можна було об’єднати з заводом “Більшовик” – між цими підприємствами немає нічого спільного.

Наказ про злиття з’явився 26 січня. А через 3 дні наказом голови держкому мене звільнили з посади – у зв’язку з реорганізацією підприємства. Логіку такої мотивації зрозуміти не можу. До речі, цього ж дня мені робили операцію, отже, наказ був цілком незаконний.

Далі – більше. Представники державного комітету приходять на Укртелефільм, «випадково» приносять болгарку, вирізають двері мого кабінету... Що вони там шукали?..

Як реагує колектив студії на такі пертурбації?

На 100% підтримує нас. Коли на студії була “делегація” з пилкою, її очолював Ігор Кошара, який за наказом Держкомтелерадіо очолив “Укртелефільм”. Він обіцяв колективу підняти зарплату в 3–4 рази, збільшити обсяги роботи, євроремонти у виробничих приміщеннях і таке інше. Був би інший колектив, люди б подумали – навіщо списи ламати. Але в нас ніхто на це не купився. Ми вже биті всілякими наїздами...

Згадую випадок, ще в 2004 році мене вже викликав тодішній голова комітету Іван Чиж. І повідомив ось що: я, мовляв, скажу по секрету, мені телефонував Кучма, казав, що обіцяв вашу студію Пінчуку. Тому збирайте свої манатки й шуруйте на вулицю. Лише осінні події 2004-го врятували нас від цього.

А на Вас безпосередньо чинився тиск?

На мене – ні. Але, поки я лежав у лікарні, до мене додому, де мешкає 85-літня мати, дзвонили й приходили люди, шукали мене, погрожували. Після цього мати не раз викликала швидку. Ось що мене лякає.

Під час одної з перевірок контрольно-ревізійне управління нібито встановило збитковість Укртелефільму й виявило чималі недостачі...

Насправді прибуток за минулий рік становить 4,45 мільйона гривень. Це лише за рахунок замовних проектів. Саме вони допомогли нам почати заробляти нормальні гроші – цей перелом стався наприкінці 2005-го – на початку 2006 року. Доти ми мали виконувати державні замовлення. Щороку я подавав на затвердження Держкомтелерадіо план виробництва фільмів. Там  визначали суму, яку держава має вкласти в реалізацію цього плану. Студія, виконуючи з року в рік держзамовлення на 100%, отримувала лише малу частину від запланованого бюджету. Знімали продукцію за свої кошти, а держава виділяла лише 20–30% від її вартості. Решта лягала на плечі студії. Торік ми мали отримати 2,2 мільйона, а отримали 300 тисяч гривень. Тоді ми спробували відмовитися від цієї практики, й одразу вилізли з боргової ями, виконавши кілька комерційних замовлень.

Розкажіть про будівництво житлового будинку, яке ведеться на території студії...

Замовником цього будівництва є Укртелефільм. Відповідно до угоди з інвестором, студія отримає близько 5 тис. квадратних метрів житлової та офісної площі у цьому комплексі. Від реалізації цих площ ми плануємо отримати близько 50 млн. гривень. Їх ми плануємо вкласти у добудову нових павільйонів, технічну модернізацію і реалізацію некомерційних дитячих кінопроектів.  

Чи за призначенням використовуються знімальні приміщення студії?

У павільйонах студії працюємо не лише ми, а й телеканал “Культура”, продюсерська агенція “Мелорама». Причому їхні зйомки обслуговує наше підприємство – в оренду приміщення не здаються. У наших павільйонах постійно проходять зйомки фільмів, вистав, шоу, кліпів… Павільйони працюють лише у фаховому напрямку.

До слова згадати, деяких наших постійних клієнтів уже попередили, що більше в наших павільйонах вони працювати не зможуть.

Що продукує сьогодні сам “Укртелефільм”?

Торік ми закінчили зйомки “Роксолани–3”. Не смійтеся – це завершальний серіал пригод Роксолани. Завершили 10 серій фільму “Запороги” – це замовна робота, на якій студія гарно заробила. Ще зробили близько десятка документальних музичних стрічок, ще дев’ять – на етапі завершення. Коротше кажучи, щороку ми знімаємо в 3–4 рази більше, ніж усі державні студії разом.

Нам можуть закидати, що ми видаємо вал фільмів, але посередніх. Та показником їх якості є той факт, що чимало наших фільмів отримують престижні премії на телевізійних форумах, фестивалях. Кожна восьма картина (а за останніх вісім років ми створили продукції, яка має 250 самих лише назв) отримує престижний приз. Тобто обличчя намагаємось зберігати. І все це – без фінансової підтримки.

На цей рік ми вже запланували зйомки трьох художніх фільмів для дітей, ще кілька “дитячих” сценаріїв лежать на розгляді. Чому ми цим зайнялися? Справа в тім, що у світі дефіцит дитячого кіно. І якщо сьогодні наші проекти не є комерційними, то в перспективі вони мають принести чималі прибутки.

Це, звичайно, за умови, що на нас перестануть чинити тиск.

Як Ви хочете вийти з цієї ситуації?

Я подав позов до суду про незаконність мого звільнення. Після позитивного рішення з цього питання, сподіваюся, мені дадуть можливість реорганізуватися в студію дитячих фільмів і перейти у підвідомство до Міністерства культури й туризму. Бо оці панове з держкомітету не дадуть нічого зробити.

Дмитро Стаховський

P.S. На момент публікації матеріалу прес-служба Держкомтелерадіо утрималася від коментарів та обіцяла згодом оприлюднити позицію державного комітету. Ми залюбки надамо слово його представникам.

УНІАН в Google News