Відмова від Південного потоку: виклики і перспективи для української ГТС

Мета Росії – отримати контроль над українською трубою... ЄС залучив Туреччину до гри проти Росії...  Наша позиція у переговорах з РФ посилюється... Думки експертів

Росія може відмовитисявід Південного потоку. Нібито Туреччина не дала дозволу на прокладку труби в своїй ексклюзивній економічній зоні. Тож тепер росіяни збираються транспортувати свій газ до Європи не трубопроводом, а у вигляді скрапленого природного газу (СПГ). На що може перетворитися Південний потік і як це позначиться на українській ГТС, ми запитали в експертів.

Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова:

ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ У ПЕРЕГОВОРАХ З РОСІЄЮ ПОСИЛЮЄТЬСЯ

Я взагалі скептик проекту Південний потік.

По-перше, він надто дорогий, навіть для підводних трубопроводів. Якщо ще Північний потік пролягає на глибині десь до 200 м, то деякі ділянки Південного треба буде прокладати на глибині 2000 м.

По-друге, пріоритетність його для ЄС – це також питання досить сумнівне. Думаю, Євросоюз буде робити ставку на Набукко. Їх цікавить не стільки диверсифікація джерел транспортування, скільки джерел постачання. Для ЄС залучити ресурси Центрально-Азійського та Каспійського регіонів набагато цікавіше, ніж диверсифікувати постачання газу з Росії.

По-третє, якщо в таких обсягах робити обхідні маршрути, виникне питання наповнення газом української ГТС. З точки зору безпеки повністю робити ставку на підводні маршрути – це неправильно. Якщо щось станеться, то ремонтувати їх – це велика проблема, в багатьох випадках вони взагалі ремонту не підлягають. Тому без української ГТС не обійдеться. Тим паче, у кожного трубопроводу є точка рентабельності, пов’язана з обсягами заповнення.

По-четверте, згідно з Третім пакетом суб’єкт-постачальник не має права володіти транспортними активами, тому у Газпрому будуть великі проблеми з юридичним оформленням цих проектів. Звичайно, знаходять обхідні шляхи для цього через якісь дочірні або афільовані структури – але це не просто.

Якщо говорити про термінал СПГ на березі Чорного моря, то він не перекриє тих обсягів транспортування, які хотіла Росія. Це лише 10 мільярдів кубів. До того ж цей проект розтягнутий у часі, не за один рік це робиться. Також не можна забувати про проблему Босфору і Дарданелли, які вже зараз перевантажені. Транспортування СПГ може конкурувати з трубопровідним транспортом на великих дистанціях, більше 2 тисячі кілометрів.

По-п`яте, українська ГТС – це не тільки обсяги транспортування, а й питання безпеки. Вона дуже надійна. Вона диверсифікована. Плюс у нас багато потужних сховищ. Конкурентні переваги нашої ГТС настільки потужні, що розмови Кремля щодо відмов від неї – це тільки політика. Мета Росії – отримати контроль над українською ГТС. Якщо Росія досягне цього, то вона одразу відмовиться від Південного потоку, я в цьому впевнений. Але навіть якщо цього не відбудеться, то проекту Південний потік у тому вигляді, який планувався, вже не буде, це вже зрозуміло.

Для того, щоби коментувати позицію Туреччини, треба нагадати, що вона формується під впливом дуже багатьох політичних та економічних факторів, включаючи стосунки цієї країни із США, НАТО, ЄС та ін. Можливо, Туреччина виторговує собі кращі умови для участі у Південному потоці. Але не будемо забувати, що ця країна є активним учасником Набукко, і мабуть для неї цей проект виглядає більш перспективним.

Для нас як для транспортувальника нинішня ситуація навколо Південного потоку – це дуже позитивний момент. Наша позиція у переговорах з Росією посилюється. Політика України має бути у відстоюванні власних інтересів. Мова повинна йти і про збільшення обсягів транспортування, і про модернізацію, і про збільшення доходів.

Антон Антоненко, експерт з питань енергетики: 

ПІВДЕННИЙ ПОТІК Є ЛИШЕ НА ПАПЕРІ

Чи буде реалізований Південний потік? Сказати дуже важко. На мій погляд, це рекламно-виставково-політичний проект. Його кінцева реалізація дуже залежатиме від політичної кон’юнктури. На сьогодні нічого, окрім якихось розрахунків і коментарів з цього приводу, немає. Південний потік є лише на папері. Схоже, що вражаючі цифри вартості Південного потоку почали діяти навіть на його ініціаторів. І вони почали шукати шляхи реалізації або робити видимість реалізації цього шляхопроводу в дешевший спосіб.

Росії не вдалося домовитися з Туреччиною. За цим стоїть намагання Туреччини отримати знижку за російський газ. Так само Набукко доведеться домовлятися з Туреччиною про прохід цього газопроводу.

Щодо терміналу скрапленого газу. Багато експертів говорить про те, що Газпром може закопати там дуже великі гроші і відтягнути дуже багато часу.

Якщо Південний потік будуть використовувати як важіль політичного впливу та тиску, то перш за все зацікавленість буде в тому, щоб він реалізовувався якомога довше, щоб він був “довгограючою платівкою", за допомогою якої могли торгуватися.

Поки Південний потік “будується”, українська ГТС працює. І це наша вигода. Ми транспортуємо газ, який нібито міг би піти іншим газопроводом.

Українська теза про модернізацію української ГТС, яка б коштувала набагато менше, ніж захмарні плани будувати Південний потік, підтверджується.

Олександр Гудима, народний депутат, міністр палива та енергетики опозиційного уряду:

ЄВРОСОЮЗ ЗАЛУЧИВ ТУРЕЧЧИНУ ДО ГРИ ПРОТИ РОСІЇ

Вплив потоків – і Північного, і Південного, і інших на Україну не треба перебільшувати.

В України є одна головна проблема – замість того, щоб скорочувати споживання газу, ми його нарощуємо, тим самим збільшуємо свою залежність від Росії. Якби ми з кожним роком зменшували імпорт російського газу, тоді б ми розглядали транзит російського газу через нашу територію тільки як спосіб заробити. Сьогодні це є енергетична безпека.

Росія дуже часто робить політичні проекти, щоб збільшити залежність Європи від неї. Сьогодні Кремль, бачачи слабкість української влади, вірить, що може зламати опір кількох і отримати українську ГТС. Якщо це, не дай Боже, станеться, тоді абсолютно нема сенсу їм будувати Південний потік, маючи два канали на ЄС – Північний і український, не кажучи вже, що є невеликий білоруський. Росіяни можуть задовольнити свої газові амбіції.

Росіяни не форсують і не будуть форсувати будівництво Південного потоку. Якщо б вони дуже захотіли, вони б зробили. А так вони мають два варіанти – український і без України. І очікують. Вони це собі можуть дозволити.

Від Росії у газовому питанні Туреччина не залежить. Туреччина сьогодні в значній мірі залежить від позиції провідних держав Євросоюзу, які дадуть їй чи не дадуть “добро” на вступ до ЄС. А Південний потік (зважаючи на те, що Європа зі США не можуть запустити Набукко) є ударом по енергетичній безпеці ЄС. Євросоюз залучив Туреччину до гри проти Росії по Південному потоку. Тим більше, що Туреччина вже має контакти з Росією через так званий Блакитний потік, який йде з півночі Чорного моря у Туреччину і який себе не виправдав, тому що він абсолютно не завантажений. Тож Туреччина не хоче втягувати себе у гру, яка їй не принесе ніяких дивідендів. 

Акваторія Чорного моря така маленька, і пропозиція української влади будувати термінали для збереження скрапленого газу – це авантюра. Кажуть, що термінал буде коштувати 2 мільйони. Але вони обманюють! Це коштуватимуть тільки станції прийому СПГ, а треба ще будувати заводи. До того ж Босфор і Дарданелли настільки завантажені, що Туреччина не дає згоди проходити танкерам.

Нам почала підспівувати у своїх інтересах Росія, говорячи, що вона теж буде будувати на своїй території термінали для заміни трубопровідного способу доставки газу танкерами. Це ж не світові масштаби. Тут Чорне море. Навіщо будувати такі термінали, якщо є шлях через Україну? Це спосіб політичного впливу, а не конкретні проекти, які можуть бути реалізовані у найближчі 10 років.  

Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу:

СКРАПЛЕНИЙ ГАЗ – ЦЕ МЕНШЕ ЗЛО ДЛЯ УКРАЇНИ

Південний потік був суто політичний або геополітичний проект. ГТС України і інших держав на Півдні Європи мають великий запас міцності, пропускної здатності, працюють досить надійно, і будь-що інше буде набагато дорожче.

Чорне море має ряд своїх проблем. Росія збудувала Блакитний потік через Туреччину, і він ніяк не запрацює на повну потужність. Він працював тільки під час “другої газової війни” у 2009 році. Разом з тим ЄС досить активно підтримує Набукко.

Туреччина заявила про те, що вона не буде підтримувати Південний потік, що вона не бачить там своїх інтересів. Туреччина прагне в ЄС і намагається бути максимально лояльною до європейських проектів. Вона підтримує Набукко.

Досить цікавою є інформація, що росіяни будуватимуть на Чорноморському узбережжі термінал зрідженого газу, який дозволить транспортувати газ через Босфор танкерами. Це альтернатива Південному газовому потоку. При цьому, думаю, Україна збереже свої перспективи завантаження ГТС.

Якусь частину обсягів газу ми можемо втратити. Але скраплений газ – це менше зло для України у порівнянні з Південним потоком.

Богдан Соколовський, експерт з енергетичних питань, радник екс-президента Віктора Ющенка:

ПІВДЕННИЙ ПОТІК З ТОЧКИ ЗОРУ ЕКОНОМІКИ АБСОЛЮТНО НІКОМУ НЕ ПОТРІБЕН

Південний потік з точки зору економіки абсолютно нікому не потрібен. Росія просто хоче напряму впливати на ЄС і країни, через які планується провести цей потік. З іншого боку, ЄС сподівається, що він вплине через цю трубу на поведінку Росії. Тут йде крупна гра, в якій Україні місця немає.

Доки буде ця торгівля – будувати чи не будувати, доти Україна буде затребувана з точки зору транзиту. Але Україні не треба панікувати, навіть якщо той Південний потік існуватиме. На сьогодні Україна чистого заробітку має 1,3-1,5 мільярди доларів. Але якщо його не буде – це не трагедія, заодно позбавимося і проблем, які створює Росія на голому місці.

Мені видається, що Туреччина намагається для себе виторгувати кращі умови, навіть і в інших сферах. Торгуючись про всілякі газові потоки Туреччина заодно виторгувала для себе доволі комфортні на їх думку (на мою – ні) умови створення ядерного енергетичного комплексу на базі російських технологій. 

Якщо на ринок скрапленого газу вийде Росія, вона буде мати рівні умови з іншими. Тому що через трубний Південний потік умови для всіх інших будуть гірші, з точки зору превалювання Росії. Але сьогодні це вже занадто далеко заглядати.

Нам відомо, що ЄС домовився з країнами Каспійського регіону про те, що буде створюватися так званий Південний коридор, який передбачає транспортування скрапленого газу. На всі ці процеси Україні потрібно реагувати доволі активно. Насамперед, Україна мала б попрацювати над створенням терміналу для зрідженого газу. Чи для себе, чи для транзиту – це завжди вигідно. Тоді ми будемо учасниками гри.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News