Чи виживе Україна без перегляду газових контрактів?

Міллер передав Януковичу побажання Путіна щодо персони нового прем`єра... Олігархи нав`язують міф, що без дешевого газу економіка впаде...

Міллер передав Януковичу побажання Путіна щодо персони нового прем`єра... Олігархи нав`язують міф, що без дешевого газу економіка впаде...

До нас вчора тихо приїхав голова Газпрому Олексій Міллер. А сьогодні після зустрічі з міністром Юрієм Бойком і президентом Віктором Януковичем тихо поїхав.

Напередодні його візиту в пресі з`явилася інтригуюча новина, що між РФ і Україною досягнуті домовленості про зміну формули газової ціни. Переговори з перегляду газових контрактів ведуться постійно, але детально про це ніхто нічого не знає.

Щоправда, порушення газової справи проти Тимошенко напередодні візиту Путіна та її очікуваний арешт у день візиту Міллера були покликані показати ставлення влади до контрактів.

Сьогоднішній візит Міллера нічого не відкрив українському суспільству, але залишив перед журналістами ряд запитань. Що означає завчасний викид інформації в ЗМІ про раніше досягнуті домовленості? Які козирі переговорів для зміни ціни має українська сторона? Що давало надію на успіх зниження ціни? Що мало стати предметом обміну для отримання нової газової формули? Чи витримає, врешті-решт, українська економіка старі контракти, враховуючи чутки про те, що українські хімпідприємства дістали можливість купувати безпосередньо азіатський газ? Якими козирями може користуватися Україна при проведенні переговорів? Чи можна в разі непоступливості Росії відіграти раніше укладені домовленості з Росією після добудови блоків АЕС, будівництва заводу ядерного палива?

Ці питання ми адресували експертам.

УКРАЇНА ВИЖИВЕ, АЛЕ КОНТРАКТИ НЕПРАВИЛЬНІ

Іван Плачков, міністр палива і енергетики трьох українських урядів, депутат Київради:

Чи витримає економіка Україна чинні контракти? Економіка, як і людина, виживає в дуже різних умовах. Але контракти неправильні, нелогічні, несправедливі. Україна виживе, але неправильно мати такі контракти. Тим більше, що маємо великий об`єм аргументів для перегляду. Україна один з найбільших споживачів газу. Наш транспортний потенціал і наші підземні сховища - необхідні умови для функціонування російського газового бізнесу. Більш того, Газпром переглянув газові умови постачань для найбільших газових компаній Європи. Це потужний аргумент для України. Можна ставити російським партнерам питання, чому транспортувати газ до Італії і Франції дешевше, ніж до України? Якщо відкинути політичну й олігархічну складові та підійти до переговорів з державних позицій, то можливості маневру в зміні контрактів є.

Біда в тому, що в українських переговорах власне енергетична складова відіграє треті ролі. У Італії і Франції - першу, а у нас треті. До газових аргументів традиційно чіпляють такий об`єм додаткових політичних питань (як зараз, наприклад, зміну прем`єра), що впродовж стількох років немає чіткості, а є каша.

Можу пригадати перше президентство Леоніда Кучми. Він особисто проводив переговори з президентом Росії Борисом Єльциним, з президентами Туркменістану, Казахстану і Узбекистану, і так визначалися домовленості. Ухвалювалося рішення на рівні президентів, і виконавці Бакай, Бойко за наявності домовленостей підписували угоди. І це було ефективно.

У Міллера зараз є чітка директива президента або прем`єра, а у Бойка чітких директив немає. Газового питання всі бояться. Ніхто публічно не оголошує результати переговорів і їх хід. Ця лукава політика призводить до проблем як з ціною, так і з надійністю газопостачання. Парламентер повинен бути професіоналом, мати директиви голови держави і знати, що вище керівництво його підтримає, а не водитиме в Генпрокуратуру.

У чому винні Діденко чи Дубина? Чому Діденко у в`язниці? Без причин. Так і зараз його наступники думають: я вестиму переговори, а чим це закінчиться?

ОЛІГАРХИ НАВ`ЯЗУЮТЬ МІФ, ЩО БЕЗ ДЕШЕВОГО ГАЗУ ЕКОНОМІКА ВПАДЕ

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»:

Судячи за скупими офіційними коментарями, після візиту голови Газпрому зміни формули ціни на газ у бік зменшення не відбулося. Водночас це не означає, що сторони не напрацювали алгоритм подальших дій.

Як і раніше, російська сторона хоче більшого за менше. Для Газпрому немає сенсу переглядати чинну формулу, оскільки нинішні контракти дають йому максимальну прибутковість з українського ринку. І отак просто перейти з ціни триста на двісті доларів за тисячу кубів? Для Газпрому це втрата третини виручки. Газпром хоче одержати для себе щось натомість. Це «щось» вже називалося раніше.

Відома мрія Путіна: злиття активів Газпрому і Нафтогазу. Тоді Газпром, втрачаючи виручку сьогодні, назавжди набуває українські активи. І за ці активи він буде готовий заплатити зниженням ціни газу впродовж певного періоду часу. Але такі питання корпоративного рівня не вирішує український уряд. Тому Олексій Міллер був прийнятий на найвищому політичному рівні. Хоча така зустріч з погляду предмету переговорів, та й протоколу, є абсурдною. Адже президент України навряд чи може бути відповідним співрозмовником для голови господарюючого суб`єкта. Очевидно, що Міллер виконав місію гінця від кремлівсько-білодомної братії і, порядок денний, окрім галузевих аспектів, мав додаткові питання. Думаю, вони виходять за рамки як галузевої специфіки, так і корпоративної компетенції Нафтогазу. Вихід Міллера на найвищий рівень переговорів потрібний був, щоб одержати відповіді на нові питання.

Які?

Виходячи з того, які популярні розмови про зміну голови Кабміну, російська сторона веде лінію на те, щоб заміна першої особи в уряді відбулася у вигідному для них напрямку. Тобто, скажімо так, людину з прізвищем на букву А, замінити людиною з ім`ям на Б. І щоб ця нова людина, яка сяде в крісло прем`єр-міністра, посприяла реалізації масштабного проекту під назвою злиття (поглинання) активів Нафтогазу і Газпрому.

Називають різні кандидатури, бажані РФ, але головне не персоналії, а місія, яку вони повинні виконати.

Далі українська сторона потрапляє в традиційний капкан. Починається гонка можливих претендентів на це місце, вони наввипередки роздають обіцянки російській стороні. Все крутиться навколо інтересів Газпрому. Якщо врахувати, яке місце займає Газпром у російській владі і хто є його начальником і господарем, невипадковим виглядає вихід Міллера на вершину політичного Олімпу. Можливо, українській стороні також пояснили, що її ставка на чинного президента Медведева не є політично коректною і багатообіцяючою, оскільки начальником Газпрому є Путін. І те, що Путін нещодавно ще на п`ять років підписав новий контракт, свідчить: Газпром значною мірою контрольований прем`єром. Януковичу дали зрозуміти, що вести переговори і на газові і на довоколагазові теми слід з прем`єр-міністром.

А ведення переговорів з Медведєвим навряд чи є продуктивним. Він мудровано озвучує позицію прем`єра Путіна.

Що стосується формули ціноутворення на газ, то через міжнародні суди її перегляду добитися легше, ніж у кулуарах.

Суспільству нав`язується міф про те, що українська економіка враде без дешевого газу. Проте тут є кілька суперечностей. Немає системних дій української влади, щоб мінімізувати дороге енергоспоживання і замістити цей ресурс. Але треба враховувати, що у нас працює олігархономіка. Економіка функціонує на користь окремих узятих фінансово-промислових груп, для яких важливо мати дешеву сировину (енергосировину) на вході і максимальну ціну на виході з офшорної схеми (через неї зазвичай іде реалізація готової продукції). Тому за цією формулою вкрай потрібна максимально дешева ціна на газ. Навіть ціною поступки Україною цілого спектру соціально-політичних питань.

Наслідком цього є Харківські угоди, асиметричні до абсурду. Російська сторона, розуміючи суть олігархономіки, намагається використовувати цю особливість максимально.

Чекати катастрофи економіки через ціну на газ - необгрунтовано. Прогнози нежиттєздатності економіки були і раніше. Коли ціна на газ змінювалася з 50 на 95, потім з 95 на 130, потім з 130 на 179,5 і так далі. І весь час волали, що все завалиться. Тут відповідь українського уряду приватним власникам газомістких виробництв повинна бути простою. Якщо не можете забезпечити прибутковість свого бізнесу, то або робіть його енергоефективнішим, або продавайте, а не намагайтеся вирішити проблеми бізнесу за рахунок соціуму. Висока ціна на газ існує для всіх країн.

ТЯЖКО БУДЕ ХІМІКАМ - ЇМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРОДАВАТИ ПІДПРИЄМСТВА

Сергій Д`яченко, провідний експерт енергетичних програм центру Разумкова:

Спочатку нам оголосили, що РФ і України домовилися про зміну формули, а потім відмовилися, що росіяни знову щось переінакшили, щось ще захотіли. І довелося відмовитися.

Чи виживе Україна без зміни контрактів? Багато говорили, наскільки болючими є нинішні ціни для металургії і хімії. У собівартості металургії частина газу становить 9%. Чи витримає металургія? Швидше за все, так. Тим більше, що вона частково перейшла на вугільні технології. Хімікам доведеться важко, в собівартості мінеральних добрив, аміаку частина газу становить від 40 до 70%. Їх основні конкуренти - Північ Африки і Близький Схід. Там газ дешевий. За таких цін хімікам буде важко. Так, були чутки, що керівник хімічної галузі отримав можливості постачати дешевий середньоазійький газ. Я ж думаю, що йдеться про 11 мільярдів середньоазіайького газу, який був у сховищах, а потім його повернули Фірташу. Ці 11 мільярдів нікуди не поділися з території України, Газпром передисконтував його на себе, а потім його повернули Фірташу.

Але питання дешевого газу вирішене на рік. Якщо ж далі ціна буде 400 доларів, то нічого доброго не вийде. Ціни 400 хімічна галузь не витягне. Наша хімія або помре, або її перепродадуть Газпромові. Але я в цьому проблеми не бачу. Хімічну галузь повинні розвивати країни, які мають газові ресурси.

Звичайно, важко доведеться теплокомуненерго, це приведе до підвищення ціни на електроенергію. Але це далеко не колапс.

Опитувала Маша Міщенко