Табір шведських футбольних фанів розгромила стихія, зате види звідти – казкові

У понеділок, після страшної бурі, що атакувала Київ, у соціальних мережах з’явилась інформація про те, що однією с жертв стихії став… табір для шведських уболівальників Євро-2012 на Трухановому острові.

Табір у вівторок мала відвідати інспекція зі шведського посольства, а вже в четвер-п’ятницю мають заселятись перші мешканці.

Пост про те, що табір для шведських вболівальників на Трухановому острові “не витримав випробування грозою”, яка вчора знесла там великий намет-шатро, що мав слугувати їдальнею і де нібито було встановлено екран для перегляду матчів, був вчора одним з найпопулярніших на Фейсбуці.

Будівельники кажуть, шо тут будуть дерев`яні номери для шведів

Зранку ми вирішили проїхатися до Труханового острова та на власні очі подивитися, як там все облаштовано для нащадків вікінгів, і де той знаменитий намет, який не витримав грози. Під час наших пошуків табору на острові, ми заходили у маленькі кафешки на Трухановому і запитували про табір у місцевих працівників.  Продавці та бармени виявились доволі підкованими і готовими до зустрічі іноземних гостей. «Шведи де? Ти певно, фанат, синку, і хочеш морду їм побити? Тільки 8 червня заїжджають. Вони селяться там, де база СБУ», - чи то жартома, чи серйозно відповідали водієві працівники закладів громадського харчування.

 

Покружлявши, ми під`їхали до цієї, як її називають труханцівці,  бази СБУ. Пропустили нас туди без найменших проблем. Ми почали оглядини із майданчику під навісом.

- Це буде кафе? Чи якійсь прес-центр? – запитали ми чоловіка, який виходив звідти.

- Ми ще не вирішили, на це місце багато планів, - по ходу кинув нам чоловік.

Потім ми зайшли в маленьке кафе, декороване сотнями маленьких електричних фонариків. Тут мали би купувати пиво вболівальники.

Бокал Старапрамен коштує п`ятнадцять гривень. Чашка кави — дванадцять.

- Ви що тут робите? - запитав нас чоловік в костюмі.

- Ми — журналісти. Хочемо подивитися, як тут все облаштовано.

- Сьогодні вже пізно. Вже зранку був посол Швеції та поїхав. Приїжджайте 8-го червня. Буде заїзд. А зараз нікого нема.

- І нікого і нічого не побачимо? - перепитуємо.

- Купу лайна та сміття побачите, - пообіцяв «інтелігент».

- То краще один раз побачити, ніж сто раз почути, - відповіли ми, і пішли озиратися довкола.

У кемпінгу ще киплять роботи

Взагалі Труханів острів – чудесне місце. Уявіть собі заїзд на базу. Перед очима відкривається вид на Пішохідний міст. А по обидві боки від нього, прямо на березі Дніпра  будуть розбиті намети. Гуляти тут – одне задоволення. Але наразі ніщо не вказувало,  що тут буде кемпінг для європейських вболівальників. Коли ми вешталися островом, то ще йшов дощ, тож роботи по облаштуванню табора були призупинені. Втім, на наші запитання робочі, хоч і відповідали, але не представлялись та перепитували, чи ми не записуємо їх таємно на диктофон.

- До заїзду залишилося два дні... (За одними даними заїзд вболівальників повинен відбутися 7 червня, за іншими – 8 червня).  Треба змонтувати  тисячу наметів. Коли вони встигнуть? Чув, що швецький посол, який приїхав сьогодні, був вельми невдоволений, - каже один з робочих.

- А де тут їдальня — шатер, яку знесло грозою вчора?

- Він позаду мав стояти. Казали, що дійсно це був дуже великий намет, величезний, не витримав грози та впав, - підтвердив нам робочий фейсбучну новину.

Йдемо далі, бачимо, щось на зразок чи то бару, чи то відпочинкової зони, яка ще перебуває в процесі зведення.

- Що тут будується?

- Самі не знаємо, - відповідають робочі та на всяк випадок просять «не знімати».

Далі нам в око впали туалети, які монтували люди із синцями під очима. Робітники сіли відпочити. Один з них сидів прямо на щойно змонтованому унітазі.

- Дощ завершиться, все зробимо, - пояснив один з сантехніків.

Шведські перевіряючі оглядають місце, де через два дні будуть стояти намети

Ми завершили огляд так званої Срібної зони (та, що ліворуч від моста, якщо стояти до нього обличчям) та, повернувшись до виходу, вирішили обійти так звану Золоту зону (вона праворуч від Пішоходного моста). Біля центрального входу нас зустріли бритоголові мужики, вкриті шрамами – ніби щойно з лихих 90-х. Бритоголові матом крили якогось молодика, який заїхав без дозволу на територію бази.

- А ви хто? – звернувся до нас прикрашений шрамами пан.

- Ми – журналісти. А ви самі хто? Могли б представитися?

-  Не міг би, - не ввічливо, але несподівано спокійно, відповів бритий.

Аж раптом ми помітили двох чоловіків явно неукраїнського вигляду. Тож ми звернулись із запитаннями до них.

- Мене звати Андреас. Ми – шведи. І тут дуже гарно, - відповів нам один з чоловіків.

- Вас не лякає той факт, що табір не зовсім готовий?

- Ні. Все буде вчасно зроблено, - посміхнувся білобрисий вікінг.

Ми вирішили піти за шведами. Вони прогулювались територією “Золотої зони”.

Охороняли іноземців ті самі бриті пани в шрамах. Що зробиш, яка країна — така й охорона...

Цікаво, що супроводжував гостей Євро український чиновник. Він теж не захотів представлятися. Показуючи на встановлені туалети, він натхненно розповідав шведам, куди все відводиться, як влаштовані комунікації. Помітивши наш скепсис щодо готовності табору, він сказав:  «Повірте, найскладніші роботи зроблені. Проведені усі комунікації. А лишилося найпростіше». Щоправда, на запитання, де люди будуть їсти – адже на Трухановому нема магазинів та їдалень (окрім декількох кафе), а намет-їдальня зруйнований стихією – відповіді ми так і не почули. Напевно, доля їдальні ще вирішується.     

Коли ми повернулися до входу, то побачили напівготовий дерев`яний будинок.

- Що тут буде?

- Номери для Євро, - сказав нам місцевий працівник.

- Хіба ви встигнете їх скласти?

- Спитайте у начальства, - ображено відповів будівельник.

Поряд хтось щось ремонтував у ще одній новозбудовані кафешці. У приміщенні тиру працювали електрики, тримаючи на столі десятки вимикачів, які вони мають встановити у намети.

Тут роблять вимикачі для наметів

Загалом, за усього оптимізму місцевих робітників і виконробів, важко повірити у блискавичне завершення усіх цих робіт. Чи зможуть працівники за два повних дні змонтувати намети, все перевірити, вирішити питання із їдальнею, купу інших дрібних проблем, які не впадають в око, якщо оглядати табір побіжно? Може, як-небудь і встигнуть…

А як саме «небудь», стане відомо вже по приїзді шведів. Однак, сподіваємось, що навіть неготовий табір не зіпсує нащадкам вікінгів враження від нашої столиці.  Все ж, Київ — місто, яке здатне причаровувати кого-завгодно.  І Труханів острів – одне з наймальовничіших його місць... Тому, може зроблені нашвидкоруч «вигоди» наметового містечка компенсуються нашим повітрям, нашими стравами та й нашою гостинністю. На це все шведи точно можуть розраховувати, дарма що бармени з якихось кафе полюбляють чорний гумор...

Маша Міщенко

Фото УНІАН

УНІАН в Google News