Дистанція в знаннях. Як змінилася якість шкільної освіти за рік на карантині

Дистанційне навчання в умовах пандемії COVID-19 в Україні стало новою реальністю для сотень тисяч школярів, їхніх педагогів та батьків. УНІАН спробував розібратися як змінилася якість шкільної освіти за рік навчання в режимі онлайн та наскільки відрізнялося навчання у міських та сільських школах.

Різні школи – різний досвід

Мама семикласниці однієї з чернігівських шкіл Ірина Дейнеко розповідає, що для їхньої родини дистанційна освіта підходить якнайкраще – немає потреби витрачати багато часу на школу, адже самостійно організовують час доньки, більше уваги приділяють саме тим напрямкам, які їй цікаві та будуть потрібні у майбутньому.

«Але якщо батьки не переймаються, що і як вивчають їхні діти, то мені здається, що дистанційна освіта – це шлях у нікуди», - зазначає жінка.

Вона говорить, що діти не обов’язково вмикають камери під час зв’язку з вчителем – ніби й присутні на уроці, а ніби займаються своїми справами. До того ж мають дуже велику спокусу знайти готові розв’язки завдань чи відповіді на тести – доступ до Інтернету це дозволяє, а відповідати вже добре навчилися, підглядаючи у підручник.

Мама семикласниці однієї з чернігівських шкіл Ірина Дейнеко розповідає, що для їхньої родини дистанційна освіта підходить якнайкраще / фото особистий архів Ірини Дейнеко

«Дистанційне навчання вимагає значної самодисципліни дітей і контролю з боку батьків. Тільки за таких умов може бути хоча б якийсь результат», - впевнена мама школярки.

Директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Чернігівської міськради Яніна Тимошенко переконана, що дистанційна освіта однозначно приносить втрати в знаннях школярів. Хоча, на її думку, у відсотках порахувати це складно.

Читайте такожДистанційне навчання не покращить рівень знань - освітній комітет Ради

Торік – під час першої хвилі карантину – діти сприймали дистанційне навчання як «халявні» канікули, учні були більш розслаблені, чимало педагогів теж ще були не готові працювати онлайн.

«Але ми поступово зростали. Якщо окремі вчителі починали застосовувати цікаві методики, як, приміром, з математики й фізики – графічні планшети, то намагалися цей досвід одразу поширювати в інших школах», - уточнює директорка центру.

Директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Чернігівської міськради Яніна Тимошенко переконана, що дистанційна освіта однозначно приносить втрати в знаннях школярів / фото особистий архів Тимошенко

Чернігівські педагоги починали працювати через Viber, потім скористались платформою Google Sites, де для кожної школи створили сторінку, на якій розміщувалася інформація про уроки відповідно до розкладу кожного класу. Для проведення власне навчання онлайн користувались програмами Zoom та Google-Meet.

Варто сказати, що все це – ініціативи самих учасників навчального процесу. Адже міністерські рекомендації щодо організації дистанційного навчання з’явилися тільки під час другої хвилі карантину – десь наприкінці вересня минулого року. Вони передбачали проведення онлайн не менше 30% уроків. Крім цього, вже на рівні міста було означено вимоги до освітнього матеріалу – педагог має використовувати не менше 40% власного контенту (презентації, тести, відеозаписи уроків тощо).

«Найбільш підготовленими школи Чернігова виявилися до дистанційного навчання під час третьої хвилі карантину. Я можу говорити про зростання, приблизно, наполовину компетентності вчителів у використанні комп’ютерної техніки та технологій дистанційного навчання. Адже в цих умовах не було іншої альтернативи. Крім цього, у дітей з’явилося більше відповідальності і прийшло розуміння – якщо не працюєш, то не матимеш гарного результату», - зауважує Тимошенко.

За її словами, і без дистанційки в школах були діти, які старанно готувались до кожного уроку, а були ті, хто лінувався і не приділяв навчанню достатньо уваги. Перехід в онлайн цю тенденцію не змінив. 

В кардинально інших умовах працювали учні і вчителі однієї з приватних чернігівських шкіл, яка розпочала свою роботу у 2017 році. Як розповіла вчителька історії цього навчального закладу Оксана Оніщенко, під час першого карантину школі знадобилося буквально кілька днів, щоб налагодити навчальний процес.

«Вчителі працювали зі школи, кожен педагог – зі свого класу, без контактування, бо тут є інтерактивні дошки, екрани, можливості для запису відео, швидкісний Інтернет», - ділиться враженнями про роботу під час карантину педагогиня.

Під час першого карантину школі знадобилося буквально кілька днів, щоб налагодити навчальний процес / фото особистий архів Оксани Оніщенко

Навчання починалося о 8:30. Всі уроки, як і раніше – за розкладом. В середньому, до шести занять на день. Єдина різниця – тривалість уроку менша, а перерви – більші. Уроки стали більш інтегрованими, приміром, поєднували знання з історії та інформатики. Також були зменшені вимоги до домашніх завдань.

За словами Оксани Оніщенко, в школі для дистанційного навчання одразу прописали правила роботи, яких потім намагалися дотримуватися. Для всіх учнів були обов’язкові вправи для очей та спеціальні руханки. Обов’язково до кожного уроку в Zoom підключався тьютор класу, який завжди працює з учителем. Існували вимоги до включення камер під час онлайн уроків, але могли бути й винятки з цього правила.

«Так само ставили відсутність учнів, відмічали запізнення, але ж у нас класи до 15 учнів», - говорить вчителька.

Читайте такожМіністр освіти розказав, чи розглядають ймовірність дистанційного навчання з 1 вересня

Викладачка історії бачить як позитивні, так і негативні сторони в дистанційному навчанні. Насамперед у класі дітей можна краще залучити до роботи, одразу зрозуміла їхня реакція, з іншого боку – дистанційно кожен може спробувати самостійно зробити окреме завдання, тоді як у класі його б виконував один учень, користуючись інтерактивною дошкою, а інші йому допомагали.

«Дистанційне навчання вимагає дуже серйозної підготовки вчителя, тільки оригінальні, авторські завдання не дозволять дітям одразу знайти відповіді в Інтернеті, а примусять їх працювати. Потрібно тримати увагу школярів, постійно чимось їх зацікавлювати. А часові рамки уроку обмежені», - говорить вчителька приватної школи.

У цій школі ведуть електронні журнали, в яких зосереджена вся інформація - від розкладу для класу, успішності, присутності учнів до надісланих кожним школярем домашніх завдань. Батьки мають відповідний застосунок на своїх телефонах, й отримують вичерпну інформацію щодо навчання їхньої дитини. Головний мінус від дистанційного навчання, вважає пані Оксана, це навантаження на зір, від чого потерпають і педагоги, й учні. Вона вважає, що на якості знань школярів дистанційне навчання суттєво не позначилося. Хоча зазначає, що перехід до нових тем відбувається обов’язково після повторення і закріплення вже пройденого матеріалу.

Доступ до якісних знань як ознака соціальної нерівності

Якщо в містах якість дистанційного навчання учнів визначалася їхньою здатністю до самоорганізації, рівнем фаховості педагогів та зацікавленістю батьків, то в сільській місцевості маємо абсолютно іншу картину через низький рівень доступу до якісного Інтернету та соціальну незахищеність багатьох родин.

Катерині Галюзі 16 років, зараз вона навчається у Ніжинському фаховому коледжі за спеціальністю «комп’ютерна інженерія». Торік вона закінчила Конятинську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Дівчина згадує, що коли їх відправили на карантин, то вчителі на папері видали перелік завдань, а учні мали їх виконати і передати до школи, після чого - отримати нові завдання.

«Це була більше самоосвіта. Адже ми розв’язували завдання і приносили в школу, де чергували вчителі. Якщо щось було незрозуміло, то вони могли надати роз’яснення, проконсультувати», - говорить дівчина.

Катерина зізнається, що ні вона, ні її однокласники ці телеуроки не дивилися / фото особистий архів Катерини Галюги

Крім того, були рекомендації дивитися уроки з різних предметів, які демонструвалися по телебаченню. Але Катерина зізнається, що ні вона, ні її однокласники ці телеуроки не дивилися.

Дівчина вважає, що навчання на карантині не позначилося на рівні її знань, оскільки успішно склала вступні іспити до коледжу і навчається безкоштовно, отримує стипендію. Вона переконана: якщо працювати і докладати зусиль, то своєї мети можна досягти навіть в умовах значних обмежень.

Дуже мало педагогів, які працюють у сільській місцевості, готові відкрито говорити про те, як було організоване дистанційне навчання, про його якість. Насамперед, через ймовірні подальші проблеми з керівництвом шкіл. На питання про дистанційну освіту одна з вчительок розповіла УНІАН анекдот: «Запитання до дітей: як розпочалося ваше онлайн навчання? Відповідь: Нормально – ми заблокували вчительку!».

У селах діти часто не мають можливості брати участь в онлайн-заняттях через відсутність у них сучасних телефонів чи комп’ютерів. Зокрема, в Чернігівській області такі випадки не масові, але вони є в кожній школі.

Водночас є приклади якісної організації онлайн навчання і навіть поступових інфраструктурних змін на рівні населеного пункту. Директорка Спаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Алла Роздерій говорить, що перша хвиля карантину була складною, але далі педагоги вдосконалювали свою методику і змінювали підходи. У школі наразі навчаються 63 учні з 5 населених пунктів.

«Однією з проблем для нас є низька якість Інтернету, але зараз у селі провели кабельний Інтернет, багато родин учнів під’єдналися до нього, щоб уже в наступні хвилі карантину почуватися впевнено», - зазначає директорка.

Однак в інших населених пунктах, діти з яких відвідують Спаську школу, ситуація зі зв’язком залишає бажати кращого.

Керівниця освітнього закладу зауважує, що навесні минулого року спочатку були паперові завдання, збір зошитів від учнів та їх розвезення «шкільним автобусом». Далі перейшли до завдань через Viber і онлайн уроків у Zoom.

«Ми досягли 100% присутності на уроках. Але дистанційне навчання не може замінити спілкування вчителя з класом – потрібно бачити очі дітей, відчувати атмосферу в класі, засвоюють вони матеріал чи ні», - наголошує Алла Роздерій.

Вона підкреслює, що дистанційне навчання дуже «розхолоджує» дітей, адже коли в класі невелика кількість учнів, дітям потрібно готуватися до кожного уроку, а так - можна списати чи ще якось схитрити. Втім, є діти, які старанно працювали увесь карантин – їхні робочі зошити нічим не відрізняються від тих, які вони ведуть під час традиційних занять у школі.

Продовжимо тримати дистанцію?

На загальнодержавному рівні чиновники відзначають покращення якості дистанційного навчання. Державна служба якості освіти проводила спеціальні моніторинги (шляхом анонімного опитування здобувачів фахової вищої та передвищої освіти), останній з яких  стосувався весняного семестру 2020/2021 навчального року. Згідно з результатами дослідження, більшість респондентів (65%) позитивно оцінили як координацію (організацію) процесу навчання і якість надання освітніх послуг закладами, так і результати навчання. 8% респондентів готові й далі навчатися дистанційно, а 42% готові перейти на змішану очно-дистанційну освіту.

Шкарлет наголосив, що дистанційна освіта спричиняє певні втрати в знаннях учнів – до 8% / фото Ірина Синельник

«Для нас важливо, що ефективність дистанційного навчання з кожним моніторингом отримує дедалі вищі позитивні показники. Ми продовжуємо вдосконалювати інструменти дистанційної освіти й прагнемо максимального задоволення потреб і педагогів, і здобувачів», – зазначає міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет. 

Втім, за його словами, дистанційна освіта спричиняє певні втрати в знаннях учнів – до 8%. Тож дистанційне навчання не може замінювати звичайне. І говорити про дистанційне навчання як повноформатну освіту не варто.

Між тим, у Нідерландах схожі дослідження провів Центр демографічних наук Оксфордського університету. І втрати знань під час онлайн навчання науковці оцінили на рівні 20%, попри те, що в школах були створені дуже хороші умови для віртуальної освіти. Ба більше, в дітей батьків із низьким рівнем освіти втрати склали до 50%. Автори дослідження припускають, що аналогічна ситуація склалася і в інших країнах світу.

карантин завдав відчутного удару по системі освіти, і це - незаперечний факт / фото Facebook Сергій Горбачов

Освітній омбудсмен України Сергій Горбачов у коментарі УНІАН підкреслив, що карантин завдав відчутного удару по системі освіти, і це - незаперечний факт. Але, за словами Горбачова, хоча мінуси від дистанційного навчання переважають, воно запровадило в шкільну освіту й позитивні зміни. Насамперед, неочікуване зростання компетенції вчителів, які були змушені опанувати нові технології та можливості для дистанційного навчання. Також нарешті з’явилося розуміння з боку батьків, що школа – це не «камера схову» для дітей і навчати їх дійсно важко.

Наразі Український центр оцінювання якості освіти проводить міжнародне дослідження якості освіти PISA (цикли 2018 та 2021 років). Ці результати наочно продемонструють у динаміці, як саме змінилася якість навчання в українських школах за час карантину.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News