"Коли людина на фронті, не варто говорити з нею про розрив стосунків телефоном, або в смс", - психотерапевтка Ольга Голубицька

Психотерапевтка Ольга Голубицька в інтерв’ю УНІАН розповіла, як потрібно розривати стосунки в парі, щоб не нашкодити ні собі, ні партнеру, чому не варто робити це на якісь свята, коли людина хворіє, або телефоном, особливо, якщо партнер – на фронті.

Розрив стосунків – дуже неприємний момент для обох партнерів. І нерідко, щоб завдати партнерові якомога менше страждань, ми намагаємося підібрати, умовно, найкращий момент для цього. Які саме фактори тут потрібно враховувати? Якими словами і коли пояснювати людині, що вже не хочеш бути разом з нею? Чи потрібно враховувати фактор святкових днів? Про це УНІАН поговорив з психотерапевткою Ольгою Голубицькою.

Пані Ольго, розкажіть, за якими ознаками можна зрозуміти, що стосункам "кінець", їх більше не варто продовжувати, що треба "кидати" партнера?

В стосунках ви не "кидаєте", а "розстаєтеся". Існує популярний стереотип, що людину можна "кинути". Але я наголошую, що "кидати" можна капці, а не людину. Людина – не предмет.

Проблеми якраз виникають, коли люди думають, що партнер – це предмет. Натомість мова не йде про стосунки, в яких беруть участь обоє людей. Інша людина в них також присутня!

На жаль, часто люди не проговорюють проблеми, накопичують їх, а потім поводяться жорстоко одне з одним. Тому маркером може бути не стільки інша людина, скільки твоя особиста поведінка. Простими словами, якщо ти дратуєшся на людину – тобі не подобається, як вона ходить, дихає, миє посуд, їсть, - то це вже досить серйозний маркер. Радше за все, ти не можеш визнати, що почуття зникають, або що це були для тебе не справжні стосунки, а компенсація.

Люди досить часто зустріються заради компенсації: стосунки ніби номінально є, але всередині почуттів немає. В таких випадках і виникають такі терміни, як "кидати" когось: ніби це не жива істота, у якої також є почуття, а якийсь предмет, і тобі треба обрати час та місце, куди його переставити.

Якщо хтось з партнерів вирішив, що треба розходитися, то коли "краще" повідомляти про це свого хлопця/дівчину, чоловіка/дружину? Маю на увазі, якщо це розуміння з’явилося напередодні якогось свята – Дня народження, річниці шлюбу, Дня Валентина, чи варто починати розмову про розлуку? Тобто, чи мають бути першочерговими власні бажання, а фактор свят і чужих почуттів узагалі не важливий?

Повністю важливий. Тут ми повертаємося до того, ким ти хочеш бути: людиною, чи істотою, яка не вміє збудувати комунікацію. Абсолютно неадекватно розставатись непроговорено в День Валентина, чи на День народження людини, чи на Новий рік. Вчиняючи так, ти поводишся негарно, по-інфантильному з іншою людиною, не піклуючись про її почуття. Адже в такій ситуації твої почуття і твої проблеми у тебе були "до". А у партнера має бути шанс прожити цей день інакше.

Тобто, треба говорити про зміни у стосунках одразу, як вони виникають?

Так, треба відразу повідомити партнера про негативні почуття, які у тебе виникають. А не носити їх півроку, а потім "вибухнути" на День Валентина, чи на День народження, чи якусь річницю, якусь іншу таку дату. Люди, які розстаються такими "вибухами", - це люди, які не вміють розмовляти, не вміють будувати кордони, не вміють враховувати почуття інших. Вони накопичують все, потім, в якийсь момент це закінчується, бо неможливо весь час носити почуття і приховувати щось, і врешті стається "вибух".

Не треба вивалювати на партнера увесь свій "багаж" за великий проміжок часу лише через те, що ти не вмієш розмовляти.

Через що люди страждають? Через зневагу, через те, що тебе обманюють, дивлячись тобі в очі. Якраз за цим, як за поняттям "кинув", стоїть зневага: людина кілька місяців дивиться тобі в очі і не каже правду…

А як "екологічно" розходитися з партнером: якими словами все пояснювати і за яких обставин – по телефону чи при зустрічі, до чи після робочого дня?

Дуже важливо вміти відслідковувати свої почуття, бути чесним, в першу чергу, перед собою. Тоді можна буде "екологічно" розійтися.

"Екологічне" розставання – це коли двоє людей не відчують себе знеціненими. Вони можуть визнати правду, у них був час про це поговорити, щось змінити чи не змінити. Це як таке поступове, нормальне приготування їжі: їжу можна спалити і потім гризти й давитися, а можна одразу приготувати нормальну, яка не буде шкодити твоєму шлунку.

В ідеальному варіанті все потрібно пояснювати очі в очі, в спокійних умовах. Якщо ми спілкуємось "перед роботою", хіба це історія про піклування? Це "вибух". Будь-який неадекватний час означає, що людина носила в собі це і саме зараз вирішила "вивалити" на партнера. Вона не дає часу іншій людині. Але будь-які імпульсні реакції – це про неповагу до іншої людини і неповагу до себе.

Якщо ти розходишся з людиною, бо закохався в іншого, як правильно повідомити про це?

Якщо у тебе виникає симпатія до іншої людини, значить, у тебе вже проблеми в стосунках. Енергія, яка мала би бути направлена на твою кохану людину, чомусь направляється "кудись". Тому, як тільки у тебе з’являються почуття до іншої людини, варто одразу повідомляти партнера. Як тільки у тебе з’явилися почуття до іншої людини, значить, той, хто був раніше, вже в тебе не на першому місці. І має право про це знати.

А як щодо геть негарних історій? Наприклад, коли партнер при розставанні воліє "визвіритися", сказавши все, що думає? Чи варто під час таких розмов говорити лише про свої почуття?

"Визвіритися" на іншу людину означає, що інша людина – не жива істота з її почуттями, які тобі важливі, а якийсь унітаз, в який ти виливаєш все, що чомусь у собі носиш, замість того, щоб вчасно про це поговорити. Виходить, людина лише використовує нагоду, коли вже не може керувати собою, щоб полити брудом іншого.

Варто пам’ятати: ми відповідальні за наші почуття. Не інша людина винна у наших почуттях - почуття зароджуються у нас, ми є носієм цих почуттів. Не може бути такого, що "мене спровокували, мене вивели з себе". Ні, це твої почуття, ти за них відповідаєш. Якщо вони в тебе виникають, твоя відповідальність – щось з цим зробити, а не тицяти цим іншу людину.

Чи можна розходитися з людиною, яка прямо зараз хворіє, або взагалі має якесь серйозне захворювання?

Звісно, можна. Але про це має бути повідомлено одразу. Але починати таку розмову треба з піклуванням про іншу людину. Ти раптом розумієш, що твої почуття зникають, а людина захворіла? Ти можеш подивитися: в якому вона стані? Вона зараз готова тебе чути, чи ні? Можливо, треба тиждень чи два зачекати. Але довго чекати не можна.

Річ у тім, що біля тебе жива людина, яка бачить, що з тобою щось відбувається, і не розуміє, що і чому. При цьому, бере ще більше напруги на себе. Адже люди, які чимось незадоволені і мовчать, - дуже "колючі". Людина, яка хворіє, ще й має на себе отримати все це "роздратування"?

А як зрозуміти, що людина маніпулює тобою, намагаючись утримати, що хоче уникнути розставання? Наприклад, каже, що "не може жити" без тебе, погрожує, або навіть вплутує спільних дітей, якщо вони є у пари.

Коли ви створюєте стосунки, зазвичай, у людини є якісь характеристики. Умовно, якщо ти знаєш, що твій партнер або партнерка досить нестабільні, то коли ти повідомляєш про свої почуття, важливо також врахувати ті умови, які будуть тобі озвучені.

Наприклад, дуже тривожні люди бояться раптової втрати. Але якщо ти робиш все поступово, обережно, з піклуванням про почуття іншої людини, то зазвичай навіть тривожна людина здатна хоча б дати шанс тій інформації. Знову ж таки, якщо ти говориш це людині, яка дуже імпульсивно реагує, дай їй шанс подумати. Не вимагай від неї відповіді "зараз", не атакуй її.

Також треба дивитися, в який час ти намагаєшся говорити з партнером. Якщо ти говориш людині: "Ми розходимося", а її щойно вигнали з роботи, або ще щось, то очевидно, вона не буде в стані адекватно сприйняти інформацію…

Якщо ти місяць живеш з людиною, до якої ти нічого не відчуваєш, цього достатньо, щоб сказати: "Слухай, такі почуття. Мені здається, що краще розійтися". Щоб у іншої людини також був вибір. Адже, чому люди кажуть: "Кинути"? Бо їх ставлять перед фактом, а їхню думку не враховують, у них немає права голосу.

Чи потрібно враховувати фактор місця, де ви будете розривати стосунки? Наприклад, чи варто це робити в улюбленому кафе? Чи не асоціюватиметься воно потім з неприємною ситуацією?

Улюблене кафе, поговорити перед роботою, поговорити перед якимось святом – це не піклування про людину. Ви зустрічаєтеся у своєму улюбленому кафе: людина, яка біля тебе, може почати нервуватися, може плакати, може виявляти якісь реакції. Чи це буде піклуванням про неї – робити це на публіці?

Говорити про розставання треба в безпечних умовах. Якщо ми говоримо про піклування, про стосунки, то будь-яка дія має будуватися з урахуванням позиції іншої людини, з урахуванням почуттів - своїх та іншої людини.

Під час війни відбувається багато розлучень, розставань. Якщо партнер перебуває на фронті, чи можна взагалі з ним в цей час розходитись? Чи можна обговорювати розрив стосунків телефоном, адже фізично зустрітися може бути складно? Як бути в таких ситуаціях?

Навіть в таких випадках ми виходимо з піклування про почуття: не лише твої, а й іншої людини. У іншої людини має бути безпечний простір, щоб прожити ці почуття. Коли партнер на фронті, а ти йому говориш про розставання телефоном, або в смс, про які безпечні почуття та варіанти для нього йдеться?

Фактично, в такому випадку, раз людина все одно зараз не поряд, можна почекати, коли партнер хоч на день чи два повернеться. Тоді запитати, як він почувається. І тоді вже говорити про розставання.

При цьому, можна почати говорити про свої почуття: що зараз тобі хочеться менше спілкуватися, чи буде партнеру це комфортно, чи партнер налаштований залишати все так, як раніше…

Розірвати стосунки можна нормально, по-людськи.

Таня Поляковська

Таня Поляковська

УНІАН в Google News