Очевидці про наслідки підриву ГЕС: тіла людей виринають щодня, будинки сиплються, процвітає мародерство

Підрив дамби Каховської ГЕС, скоєний російськими військовими у ніч на 6 червня, призвів до масштабної катастрофи. Бурхливий потік блискавично вимив вміст скотомогильників, складів із хімікатами, вигрібних ям, захлеснув нафтопроводи, АЗС, житлові та адміністративні будівлі разом із людьми. УНІАН дізнавався у жителів Херсонщини та волонтерів, що відбувається на затопленій території.

Одразу після теракту, який спричинив руйнацію греблі Каховської ГЕС, багато хто не розумів всієї трагічності ситуації. Люди залишилися в будинках і опинилися у пастці – вода накрила близько 80 населених пунктів по обидва береги Дніпра. Бурхливий вир виривав з коренем дерева, зривав тисячі тонн ґрунту разом з усім живим, що було на ньому – від комах до великих тварин. Жителі сіл та міст тонули у власних оселях… Багато хто, намагаючись врятуватися, підіймався на дахи будівель, дерева, плив до якихось височин...

За даними Мінреінтеграції, станом на 20 червня на "гарячу лінію" надійшло 311 звернень щодо втрати зв'язку з рідними, з яких 90% – на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини. Вдалося встановити місцезнаходження 202 жителів Херсонщини. Офіційно зниклими безвісти вважаються 109 людей. Водночас, за інформацією Національного центру опору, лише в місті Олешки загинули понад півтисячі городян, багатьом з них окупанти просто відмовили в евакуації через відсутність російських паспортів.

За словами очевидців, таким чином, жителі лівобережжя опинилися у подвійній пастці. Почалася паніка... У соціальних мережах з'явилися шокуючі повідомлення: "Кричіть на весь світ про лівий берег. Олешки, Улюблені, Гола Пристань, Мала та Велика Кардашинка – повністю під водою!". Писали про те, що з лікарні одного із селищ пацієнтів вивезли, а персонал окупанти не випускають. Співробітники медустанови сидять під замком у триповерховому будинку і, по суті, готуються до смерті. А у селищі Кардашинка Голопристанської громади люди встигли зайти до магазину, потім зрозуміли, що тонуть, але вийти вже не могли – двері не відчинялися через потік води…

У складі цієї територіальної громади – 14 населених пунктів, у яких зруйновано 30% житла. У самому адміністративному центрі, за попередніми даними, затоплено близько двох сотень будинків.

Люди гинули у власних оселях та під обстрілами

За даними керівника благодійного фонду "Плече до плеча" Олега Михайлика, який допомагає постраждалим херсонцям, найбільше постраждали Олешки та Гола Пристань.

"У них є свій "канал" у соцмережах, де місцеві жителі викладають інформацію про людей, з якими втрачено зв'язок. Пошук іде вже на тисячі", - розповів він.

Наразі точна кількість жертв на лівобережжі невідома. Є інформація про те, що там вивозять тіла, але точна інформація є лише про деяких загиблих. Так, за даними платформи "Меморіал: убиті Росією", у Голій Пристані у дворі власного будинку на вулиці Санаторній потонула 90-річна Катерина Кручина. Її довго шукали знайомі та рідні, а 12 червня знайшли – старенька лежала біля своєї улюбленої вівчарки. Ще дві доби тіло перебувало просто неба – окупанти не дозволяли до нього підходити. Потім бабусю забрали до моргу селища Каланчак. За даними платформи, вона мала двох синів: один помер буквально півтора року тому, інший хотів евакуювати матір, але не зміг – не пустили загарбники.

Тих, хто намагався самостійно евакуюватись із Голої Пристані, росіяни обстрілювали. Одного разу вони застрелили 32-річну Тетяну Гришко, яка намагалася врятувати своїх бабусю та дідуся. Молода жінка була вагітна – чекала на народження доньки.

Також відомо, що в Олешках загинув 49-річний Сергій Борзов – заправник АЗС. Вулицю, на якій він проживав, затопило однією з перших. За словами його друзів, чоловік був удома, але не зміг вибратися на дах будівлі та потонув...

В Олешках проживають батьки жительки Херсона Ірини, яка торік переїхала до Одеси.

"Ми з чоловіком та 7-річною донькою виїжджали з-під російських обстрілів торік у грудні. Заради дитини вирішили тимчасово переїхати до Одеси, де в університеті навчається старша дочка. Наразі мій чоловік та рідний брат – на фронті, а в Олешках – мама та тато, яким я нічим не можу допомогти. Тільки знаю, що там щодня виринають нові трупи. Там – біда… Сиплються будинки, не працює каналізація, процвітає мародерство – з порожнього житла людей виносять усе, що тільки можна…", - розповідає вона УНІАН.

Біда не лише з батьками Ірини. Через теракт значно підтопило її власне житло у Херсоні, в районі Річпорту. Два поверхи "висотки" пішли під воду, тож цілком можливо, що тепер родина Ірини залишилася без даху над головою.

"Ну, що я можу сказати: зараз не живу – існую від дзвінка до дзвінка. Нещодавно старша дочка сказала, що забула, як я сміюся... Так, я більше не сміюсь, тільки плачу. Зараз "на плаву" мене тримають лише діти. Живу очікуваннями та надіями", - каже Ірина.

Своєю історією з УНІАН поділилися пенсіонери Наталія та Віктор Колосові, які мали невеликий двоповерховий будиночок у Херсоні, неподалік Дніпра. На момент розмови подружжя перебувало в Одесі.

"Жили небагато. Але мали цілком гідне господарство: водогін, сонячні панелі, двокамерний холодильник, телевізор, кішка, качка з каченятами... Все у нас було", - плаче Наталія Василівна.

Вона розповіла, що сусідка встигла їх розбудити 6 червня о 5-й ранку, коли вода впритул підібралася до дверей їхнього житла. Пані Наталія, перебуваючи ніби уві сні, надягла високі рибальські чоботи і майже по пояс у воді збирала каченят, що бовталися в потоці. Потім занесла малюків разом з мамою-качкою на другий поверх, куди слідом вбігла нажахана кішка.

Ще не розуміючи всього масштабу катастрофи, Наталя та Віктор сподівалися "пересидіти" у сусідки – її більш сучасний будинок, здавалося, був надійним і стояв на височині. Так, сподіваючись на краще, подружжя і провело разом із 70-річною гостинною господинею першу добу. Але вранці 7 червня вода піднялася вже на півтора поверхи.

"Ми не припускали, що вона підніметься так швидко... Виглянувши у вікно, жахнулися: наш будинок затопило до половини другого поверху. Згадавши про кішечку, мій 64-річний чоловік хотів за нею повернутись. Але це було вже неможливо: рівень води був по груди, а місцями – вище за голову і доводилося плисти. Плюс сильна течія та бруд – це була навіть не каламутна вода, а суцільний мазут... Дикий запах нафтопродуктів. Ми в паніці дзвонили дітям і до ДСНС…", - розповіла Наталія Колосова.

Наступного дня за трьома пенсіонерами, які вже сиділи на даху, приїхали волонтери. У човен Колосови разом із сусідкою спускалися на простирадлах… Подружжя попросило своїх рятівників "причалити" до їхнього майже повністю затопленого будинку.

"Наша кішечка була жива – плавала у кімнаті на подушці! Ми її забрали з собою, а каченят не змогли… Чоловік тільки розбив вікно, щоб наші пташки спробували спливти. Сподіваюся, їм удалося врятуватися", - каже 63-річна жінка.

Днями їй стало відомо, що будинок, у якому вони пересиділи першу добу від початку катастрофи, поплив за течією. Що з їхнім житлом – поки що невідомо. Кажуть, потік у ньому виламав двері та забрав велику частину майна. Колосові чекають, щоб зійшла вода – хочуть повернутися і подивитися, чи вціліло хоч щось.

"Ряджені" російські військові стріляли по рятувальних човнах

За словами Олега Михайлика, за два тижні силами фонду із частково затопленого Херсона автобусами вивезено близько 300 осіб. Також охочим евакуюватись допомагають інші волонтери, представники влади тощо.

"Також треба врахувати, що евакуація з лівобережжя, по суті, неможлива. Перші кілька днів [після теракту] росіяни через потоп перебували в розгубленості, і тоді вдалося "витягнути" з Олешок кількох людей. Серед них – 88-річна бабуся, якій вчасно допомогли піднятися на дах… Але зараз окупанти ведуть "щільний" обстріл", - каже Михайлик.

За його словами, обстрілювати українських рятувальників, волонтерів та інших цивільних для окупантів – своєрідна забава.

"Наскільки я знаю, російські військові, переодягнувшись у цивільне, під виглядом волонтерів курсували затопленими вулицями та шукали своїх – тих, хто на лівобережжі теж опинився у водній пастці. Ті, як і місцеві жителі, підіймалися на дахи будівель, дерева і чекали на порятунок… Своїх військових вони забирали, а в українських волонтерів стріляли", - розповів Олег.

Він зазначає, що "ряджені" стріляли по рятівних човнах, які намагалися підійти з правого берега. Інакше кажучи, росіяни не давали вивозити постраждалих і при цьому самі не допомагали.

Під такий обстріл потрапив пастир церкви "Ковчег" з міста Лубни Полтавської області Ігор Фень, який 10 червня отримав осколкове поранення.

"Ми чекали на дозвіл військових, щоб розподілитися на кілька човнів і вирушити на допомогу людям. Я сів у авто, щоб підзарядити телефон, і в цей момент пролунав вибух. Як з'ясувалося, десь за сім метрів від нас упав російський снаряд", - розповів священнослужитель.

Фень вважає, що відбувся легким переляком – у нього контузія та поранення руки. Як виявилось, удар узяв на себе рюкзак пастиря: уламок його прошив і потрапив чоловікові в лікоть. Окрім священика, від цього обстрілу постраждали ще четверо чоловіків, один із яких отримав тяжке поранення передпліччя. Іншого служителя церкви врятував бронежилет.

Схожість з підривом Дніпрогесу у 1941 році

У місцях, де вода відступила, наслідки повені лише виявляються. За словами голови Херсонської військової адміністрації Олександра Прокудіна, низка будинків зруйнована, в інших будівлях падають стелі, у стінах з'являються тріщини. Навіть там, де з підвалів уже відкачали воду, вона знову підступає. Як інформують місцеві жителі, ця вода – жовтого кольору... Також кажуть, що потік розмив нафтопровід, який проходить неподалік, і нафтопродукти потрапили в житлові будинки, навіть покривають дерева. Усюди – жахливий сморід.

Аналогічна ситуація в окремих мікрорайонах Херсона, зокрема, на вулицях, розташованих ближче до Дніпра. Багато будов там розмиті, частково розвалені, на підвіконнях – 10-сантиметровий шар бруду. У повітрі – важкий запах, який, ймовірно, є наслідком процесів гниття. Місцеві жителі кажуть: на вцілілих речах осіло й увібралося у стіни все, що плавало у воді: хімікати, біологічні відходи, останки загиблих тварин...

Наслідки теракту на Каховській ГЕС дедалі більше жахають. Фахівці різного профілю, зокрема екологи, визнають: реальність перевершила прогнози. Адже провести аналогію було неможливо. Хоча б, тому що подібних техногенних катастроф в Україні ще не відбувалося.

Хіба що згадують історичну подію – підрив греблі Дніпрогесу в серпні 1941 року. Зроблено це було представниками НКВС за допомогою 20 тонн вибухівки. В результаті, у правобережній частині греблі утворився 175-метровий пролом, через який ринула вода. Утворилася хвиля заввишки до 30 метрів, яка зносила все на своєму шляху, зокрема й у частині Запоріжжя. За деякими даними, тоді загинули близько 100 тисяч людей – цивільне населення та бійці радянської армії. Німецькі війська постраждали значно менше. Але усі жертви були марними – через півтора місяця фашисти окупували Запоріжжя. Про шалену кількість загиблих цивільних радянська влада воліла не згадувати – так би мовити, "супутні втрати"… 

Підрив дамби Каховської ГЕС за своєю суттю дуже нагадує подію 80-річної давнини… А повні наслідки жахливого теракту 2023 року ще потрібно встановити.

Лариса Козова

УНІАН в Google News