Пес Патрон та слава сапера замість перемог на виставках породистих собак

Пес Патрон із початком повномасштабної війни Росії проти України став одним з найбільш відомих собак нашої країни. Він має державну нагороду, власну сторінку в соцмережах та вишиванку. Йому пишуть листи з проханням про зустріч, надсилають подарунки. УНІАН побачився з Патроном та його господарем, дізнався, чому Патрон – не службовий пес, як розраджує "колег" та які смаколики полюбляє.

Пес Патрон породи джек-рассел-тер‘єр служить в ДСНС разом зі своїм господарем Михайлом Ільєвим - начальником групи піротехнічних робіт та підводного розмінування ГУ ДСНС у Чернігівській області.

Чоловік – уродженець Хмельниччини, навчався у Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті. Свою кар’єру розпочав на Харківщині, однак там не було можливості працювати за фахом. Тому перевівся до Чернігова, де з 2011 року проходить службу в підрозділі, який займається розмінуванням територій. Про свою роботу Ільєв говорить, що вона дуже цікава, хоч і небезпечна: "Про саперів говорять, що вони помиляються один раз, коли обирають свою професію. Однак я хотів бути сапером".

А ось Патрону пророкували зовсім іншу славу. Песик - подарунок для сина Михайла. В родині довго розглядали різні варіанти й зупинилися на саме цій породі – надзвичайно енергійних та непосидючих собак. Патрон має породистих батьків, а тому йому прогнозували славу та перемоги на виставках. Проте він здобув всеукраїнську славу собаки-сапера.

Михайло Ільєв наголошує, що Патрон – не службовий пес, а особистий. Для собак, які займаються розмінуванням, існують вимоги та певні стандарти для дресури. А як він тренує Патрона – секрет. З початком війни песик постійно перебував із господарем – 24/7 – тому почав ще активніше шукати міни.

Пошук та знешкодження боєприпасів вимагає розв’язання постійних надскладних задач, бо є пастки, є мінні поля, є зачистка території після бойових дій. Та головне – ця діяльність дуже потрібна людям, які вимушено стали дотичними до бойових дій. Йдеться про безпеку місцевих жителів, особливо дітей, які зараз повертаються на Чернігівщину.

До речі, багато з них хочуть зустрітися з Патроном. Однак Михайло Ільєв підкреслює, що зараз надто багато роботи й катастрофічно не вистачає часу. Образити нікого не хочуть, тому зосереджені на виконанні професійних завдань. Адже на Чернігівщині інші собаки, окрім Патрона, в структурі ДСНС для розмінування не використовуються.

Пес енергійний та непосидючий, але під час зустрічі з УНІАН був трохи втомлений після переїзду й чи не першого по-весняному теплого дня. Та, напившись води, за десять хвилин вже почав гратися.

Ільєв говорить, що собака – це моральна підтримка для всієї команди.  

"Під кінець дня хлопці втомлені, а тут Патрон палку несе. Кидають, він щодуху біжить, та вже посмішки на обличчях співробітників", - зазначає він.

Пес своєї активності не втрачає й під час виконання завдань – щось шукає, риє. А подрімати може, коли відбуваються переїзди. Годують собаку здебільшого сухим кормом, а для заохочення дають твердий сир, який Патрон надзвичайно полюбляє.

В управлінні ДСНС в області зауважують, що Патрон став своєрідним символом та привертає увагу до замінованих територій після нападу Росії не лише на Чернігівщині, а по всій Україні. Адже наша країна на сьогодні, за оцінками міжнародних організацій, є однією з найбільш замінованих країн Європи.

Місяць війни – рік розмінування

Михайло Ільєв зазначає, що сапери – це своєрідне братство: майже всі фахівці знають один одного, спілкуються у різних ситуаціях, під час підвищення кваліфікації. Всіх об’єднує ризик.

Наразі до розмінування Чернігівської області після її деокупації залучені представники інших областей України. Зокрема, саперам з Чернігівщини допомагають колеги з Вінниччини, Полтавщини, Кіровоградщини, Волині, Луганщини та Хмельниччини. Працюють 45 спеціалістів особового складу.

За добу групи піротехнічних робіт і підводного розмінування ДСНС 35-40 разів залучаються до знешкодження вибухонебезпечних знахідок. За цей час виявляють та вилучають від 200 до 700 вибухонебезпечних предметів (всього з початку воєнних дій вилучено майже 24 тис. боєприпасів). У перший місяць війни були дні, коли доводилось знешкоджувати до тисячі вибухонебезпечних предметів на добу.

Ільєв зауважує, що раніше чернігівським саперам доводилося працювати з боєприпасами Другої світової війни. Проте з 2014 року вони залучалися до робіт в зоні АТО/ООС (Ільєв з групою колег, зокрема, працювали в Сєвєродонецьку та Лисичанську одразу після їхнього звільнення) і стикалися з сучасним озброєнням.

За словами рятувальників, зараз доводиться мати справу з протитанковими та протипіхотними мінами, авіаційними бомбами, боєприпасами ракетних комплексів, ручними гранатами тощо. Якщо нерозірвані снаряди несуть меншу загрозу, то їх вивозять для подальшого знищення. А ручні гранати, мінометні міни, касетні елементи установок "Ураган" знищують на місці.

Також сапери розповідають, що Росія використовує і такі види боєприпасів, які заборонені міжнародним законодавством, насамперед Женевською конвенцією (зокрема касетні боєприпаси, протипіхотні міни, що використовуються проти мирних жителів). Найбільша знахідка саперів Чернігівщини – не розірвана бомба (ФАБ-500) на зруйнованому стадіоні імені Гагаріна в середмісті Чернігова.

Скільки триватиме розмінування області спеціалісти не беруться прогнозувати. Але розповідають про приблизне правило: місяць ведення війни передбачає проведення робіт із розмінування упродовж року. Проте варто зауважити, що вибухонебезпечні знахідки Другої світової війни нагадують про себе і зараз – через майже через 80 (!) років після її завершення.

Більше терпіння від громадян та співпраці з громадами

Розмінування області проводиться у визначеному порядку. Адже російська армія залишила на території Чернігівщини чимало "згадок" про себе.

Як розповів фахівець Головного управління ДСНС в області Анатолій Васильченко, першочергово співробітники управління розміновують населені пункти, дороги, об’єкти критичної інфраструктури, що стосуються постачання води, електроенергії, а також школи, дитсадки та лікарні. Наразі піротехніки не працюють на луках чи в лісах, тому обласна військова адміністрація заборонила жителям Чернігівщини їх відвідувати.

На сьогодні роботи з розмінування проводяться на території Чернігівського, Ніжинського та Прилуцького районів. Під час роботи в населених пунктах піротехніки обов’язково здійснюють і подворовий обхід. Але якщо власників подвір’я немає вдома, то на обійстя ніхто не заходитиме.

Доки УНІАН чекав на Патрона, до управління звернулися двоє жінок, які залишили заявки щодо необхідності розмінування будинків. І місцевих мешканок виникла підозра, що російські окупанти могли залишити там "сюрпризи". Однак в ДСНС розповідають, що для виклику саперів не обов’язково особисто відвідувати управління.

"Достатньо просто зателефонувати на лінію "101" та залишити свої прізвище, ім‘я, точну адресу, описати, що за предмети видно і в жодному разі їх не чіпати", - розповідає Васильченко.

Крім цього, заявку на розмінування можна подати онлайн через сайт ДСНС (ідентифікація особи йде через "Дію"). Причому – прикріпити фото підозрілих предметів.

Васильченко звертає увагу жителів області, що одночасно розмінувати все просто неможливо, тому рятувальники розраховують на терпіння і витримку людей. Адже трапляються ситуації, коли чернігівці слізно просять подивитися терміново, бо потрібно поїхати на дачу – посадити цибулю…

В ДСНС переконані, що ефективною в цьому сенсі може бути співпраця з головою громади чи старостами населених пунктів. Саме вони можуть зібрати всі проблемні питання та передати їх рятувальникам. Проте в ДСНС підкреслюють: якщо вороги перебували в обійсті, то краще звернутися до рятувальників. І до їхнього приїзду нічого не чіпати. Не смикати дверну ручку, не перевертати відра, коробки чи сміття. Небезпека може чатувати будь-де – від вхідних дверей із розтяжками, до замінованих шаф, холодильників…

На жаль, порушення простих правил - не наближатися до невідомого предмета, не пересувати його і не брати до рук, не кидати та не бити по ньому, не розпалювати поряд багаття, не кидати до нього предмет – може коштувати здоров’я, а іноді й життя. В області вже зафіксовано непоодинокі випадки загибелі й травмування місцевих жителів.

Ірина Синельник

УНІАН в Google News