Проблемне множинне громадянство

На поточному тижні Верховна Рада 243 голосами ухвалила президентський законопроєкт про множинне громадянство (№ 11469). Після того, як його підпишуть голова парламенту та голова держави, українцям начебто можна буде мати кілька паспортів. Однак все не так просто.

Тема множинного громадянства для українців з’явилась не сьогодні і не вчора. Мова не лише про те, що у купи людей в Україні багато років поспіль є не один паспорт з тризубом. Ще у грудні 2021 року, до початку повномасштабної російсько-української війни, президент України Володимир Зеленський окреслив ідею "українців має бути 65 мільйонів". 

"Важлива складова нашої міжнародної політики – підтримка світового українства. Я знаю, наскільки важливим для українців, що мешкають у США, Канаді, ЄС, є питання множинного громадянства… Сьогодні я вношу відповідний законопроект на розгляд парламенту. Вперше українці з усього світу будуть відчувати себе не діаспорою, не просто людьми "українського походження", а рівними українцями", - заявив голова держави з трибуни Верховної Ради у традиційному тоді посланні до народу. 

Зараз, у червні 2025-го, той законопроєкт став законом. Але… 

Що по Конституції?

Багато експертів висловлюють думку, що ухвалений закон є неконституційним. Мова про те, чи відповідають його положення статті 4 Конституції України ("В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом"). Зокрема представники парламентської опозиції переконують, що варто було не придумувати новий закон, а внести зміни саме до Основного закону. 

З одного боку, такі закиди поки виглядають як політична гра, адже для змін Конституції потрібно спочатку проголосувати за це конституційною більшістю у Верховній Раді, а це – 300 голосів (зараз парламент складає 398 депутатів). Далі, зважаючи на те, що стаття 4 належить до першого розділу Основного закону, для внесення змін потрібен ще й всеукраїнський референдум… 

Зробити усе це під час воєнного стану – просто неможливо. І послідовники теми "конституційності" про це чудово обізнані. 

З іншого боку, як нагадує старший юрист практики GR юридичної компанії "ADER HABER" Людмила Крохмалюк, відповідне подання щодо конституційності президентського законопроєкту 99 народних депутатів направили у Конституційний суд ще у 2021 році. 

"Справу слухають, однак рішення поки що немає. Тому варто зважати на той факт, що Конституційний Суд, у перспективі, висловить свою думку з цього питання. І з нею, безумовно, потрібно буде рахуватися", - зазначає вона.

Простими словами, якщо КСУ визнає, що українці можуть мати одне-єдине громадянство, то закон про мультигромадянство – з усіма його (позитивними й ризикованими) нормами, втратить сенс. 

"Єдине" - не те саме, що "одне"

Інша ситуація – якщо рішення КСУ буде не таким категоричним. Річ у тім, що правники вже не один рік ламають списи над трактуванням відповідної конституційної норми, зокрема, що "єдине" громадянство – не те саме, що "одне". Мовляв, свого часу, тема громадянства в Основному законі була прописана саме таким чином, як спроба унеможливити історію, врешті втілену Кремлем (хоч і у вкрай викривленому вигляді) в українському Криму у 2014-му році. 

Так, в СРСР існували одночасно і громадянство СРСР і громадянства союзних республік. Тобто, за Конституцією УРСР, громадянин УРСР одночасно був громадянином СРСР. Та й зазіхання росіян на український півострів не були ні для кого секретом – з Москви ще з 90-х час від часу лунали фрази про "народ Криму" чи "народ Новоросії", і були навіть спроби запровадити  громадянство Автономної Республіки Крим. 

Тож дехто з фахівців-правників вважає, що для правильного розуміння норми Конституції про громадянство варто також уважно дивитись закон "Про громадянство України", 2 стаття якого виключає можливість громадянства ще й адміністративно-територіальних одиниць. 

"Почитавши останні речення пункту 1 статті 2 закону про громадянство, кожен побачить, що подвійне чи множинне громадянство в Україні допускається. Набув громадянин України таке громадянство, ну, й набув. Просто у відносинах з державою Україна її громадянин, що набув також інші громадянства, визнається лише громадянином України", - зазначає юрист Володимир Пархоменко. 

Дивна законотворчість

Якщо КСУ теж стоятиме на вищеописаній позиції, не зовсім зрозуміла поява закону про множинне громадянство. Адже й без нього заборони на отримання другого паспорта (іншої країни), виходить, не було. 

Та це ще не все. Народний депутат від "Європейської солідарності" Володимир В’ятрович зазначає, що не зрозуміло, громадянство яких країн можна мати одночасно з українським. 

"Якщо в попередній версії президентського проєкту був перелік з трьох десятків держав Європи та G7, з якими українці зможуть мати мультигромадянство, то тепер цей перелік зник. Натомість написано, що його ухвалять колись окремим законом. Які там будуть країни? Навіщо голосувати за кота в мішку?", - обурився він. 

За словами юристки Людмили Крохмалюк, найімовірніше, "дружніми державами" залишатимуться країни ЄС, США, Канада, можливо, ще країни G7.

"В законі є рамкова норма щодо обов’язкового членства такої держави в Європейському Союзі або застосування нею санкцій до Російської Федерації", - пояснює вона.

Своєю чергою, народний депутат від "Голосу" Ярослав Юрчишин, описуючи переваги нового закону для мільйонів українців, зазначив, що перелік країн, громадянство яких буде сумісне з українським, визначатиметься постановою Кабміну "в інтересах нашої безпеки". 

І це якраз буде суперечити Конституції! Адже конституційні права і свободи громадян можуть обмежуватись лише у випадках, передбачених самою Конституцією і лише законом, прийнятим Верховною Радою – жодних постанов, наказів тощо. 

Для кого закон

Повертаючись до проголосованого закону про мультигромадянство, загалом його ідея – благородна: не змушуючи українців відмовлятись від інших паспортів, повернути їх в обійми Батьківщини. Людмила Крохмалюк розповідає, що прийнятий закон їх, де-факто, легалізує.

"Тисячі українців виїхали за кордон десятки років тому й отримали громадянство інших держав. Зважаючи, що законопроєкт не робить порушниками тих, хто вже має другий паспорт, тепер вони зможуть офіційно зберігати український паспорт і громадянство, залишаючись частиною української нації", - каже вона. 

Також один з важливих моментів – наші винахідники, митці, різні фахівці працюють у світі, але залишаються українцями: "Закон про множинне громадянство дозволить світу бачити в цих людях частину України, а не втрату для неї. Таким чином Україна демонструє, що вона – це не тільки території, але й люди, яких вона – символічно – повертає додому".

За словами народного депутата Ярослава Юрчишина, перевагами цієї ініціативи є те, що батькам, якщо їхні діти народжуються за кордоном, не треба буде обирати – можна буде отримати і українське громадянство, і країни народження. 

Стосуватиметься закон і дітей, які є громадянами України, однак набувають громадянства своїх усиновлювачів-іноземців; або ж тих, хто досяг повноліття й набув іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави; і тих, хто автоматично набув іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем. 

"Крім того, можливість отримати українське громадянство буде для іноземців, які стоять на захисті України (рік служби в умовах воєнного стану або три роки за контрактом). Іноземці зможуть отримати український паспорт, якщо складуть іспити зі знання мови, історії та Конституції. Також для цього треба постійно жити в Україні більше 5 років", - зазначив депутат.  

Але, як це часто буває, такий документ – це не тотальний позитив. Не можна пройти й повз ризики, які несе новий закон.

Недоліки можуть стати ризиками

Приміром, як розповіла УНІАН Людмила Крохмалюк, судді, прокурори та державні службовці, які матимуть множинне громадянство, за чинним законодавством мають ризик втратити відповідні посади, адже на сьогодні профільні закони щодо них передбачають заборону для таких посадовців мати іноземне громадянство.

"Невирішеним залишається питання проходження особами з множинним громадянством військової служби. Це питання потребує додаткового врегулювання. Аналогічно потрібно врегулювання питань реалізації конституційного припису (ст. 25) про те, що "Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами" - у контексті, наприклад, пенсійного, соціального забезпечення, надання освітніх, медичних послуг особам з множинним громадянством, які перебуватимуть за кордоном, але не сплачуватимуть податки і збори. Тобто можлива поява додаткового навантаження на бюджет, якого побоюються критики законопроєкту. Приміром, українське законодавство дозволяє зараховувати трудовий стаж, здобутий за кордоном, до української пенсії. Тож українці з другим паспортом можуть підтвердити свій іноземний стаж та отримати ще й пенсію з України", - зазначає юристка.

Ще одна велетенська проблема: громадянин України, який одночасно є громадянином дружньої держави, може вийти з громадянства України за його клопотанням в іноземній державі, громадянином якої він є (незалежно від місця проживання). Тож, як вважає народний депутат від "Голосу" Андрій Осадчук, існує ймовірність масової втрати громадянства на тлі демографічної кризи та війни. 

"Скоріш за все, в найближчій перспективі, так зване множинне громадянство стане ключовим моральним виправданням українців, які не повертатимуться", - зазначає він. 

Під загрозою – українці в окупації

Законодавці передбачили випадки, коли можна втратити громадянство України. Мова, зокрема, про добровільне набуття російського громадянства або громадянства країни поза списком дружніх держав; служби в армії РФ; вироку за злочини проти нацбезпеки. Однак правозахисники вважають, що закон несе ризики для громадян України в окупації – зокрема щодо вибіркового застосування цих положень. 

"Нам поки складно оцінити масштаби негативних наслідків, але вони однозначно будуть, якщо президент України підпише законопроєкт в поточній редакції. І навіть якщо всім подобається, ми будемо говорити, що законопроєкт потребує внесення правок", - зазначає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова. 

За її словами, останнім часом відбувається деградація державної політики щодо окупованих територій: "Мільйони наших людей в окупації, виявилося, не настільки заслуговують уваги від держави, як українці за кордоном. Так зараз це виглядає… Українці досі проти територіальних поступок. Ми не хочемо віддавати наші території ворогу. Але чому ми готові віддавати ворогу наших людей?".

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News