Затиснута на лінії фронту російсько-української війни Мар'їнка здається місцем, про яке забув весь світ.
Віра Басова стоїть поруч зі своїм будинком, тримаючи в руках місцеву газету. Заголовок на першій сторінці говорить, що Росія стягує танки до східного кордону України.
"Чого вони хочуть від нас? Навіщо вони стягують ті танки сюди?", - питає Басова свою сусідку.
90-річна жінка боїться, що їй доведеться знову ховатися в підвалі, щоб врятуватись від обстрілів в ході війни, яка триває між армією України і силами Росії в Донецькій області ось вже восьмий рік. Жертвами цього конфлікту стали понад 13 тисяч людей, - пише The Guardian.
Читайте такожThe Economist: Кремль стягує війська до кордону України заради "дипломатії примусу"
Басова живе в Мар'їнці, невеличкому містечку під контролем уряду за 23 кілометри на південний захід від окупованого Донецька і за 80 кілометрів від кордону з Росією. Пара кошенят стрибають по дерев'яному паркану Басової поруч з вишнею, замотаною скотчем після того, як військова машина протаранила її. Донецькі шахти й терикони дуже добре видно з вулиці Басової, де майже кожен будинок постраждав від війни. Сусідські діти граються на подвір'ї під щебет птахів і звуки обстрілів десь далеко. Час від часу по вулиці проходить озброєний український солдат.
До війни багато мешканців Мар'їнки щодня їздили в Донецьк на роботу й за покупками. Битва за контроль над містечком тривала в 2014-2015 роках. Були прямі артилерійські обстріли центру міста, багато цивільних і військових втрат. Басова пригадує, як тікала від "вогняних куль в небі" й тимчасово втратила слух після струсу мозку.
Читайте такожБойовики на Донбасі вбили українського військового і поранили ще одного
Басова плаче, розповідаючи про те, як скучила за донькою, яка живе в Донецьку. Вони не бачилися вже більше року. Світлана Деркач, 50-річна сусідка Басової, почувається так само. Вона досі не бачила свого новонародженого онука, який теж в Донецьку. Деркач показала журналістам дбайливо запакованого іграшкового ведмедика, якого зробила для свого маленького хлопчика.
"Спочатку ми звикли до війни. Але потім коронавірус завдав нам новий удар", - сказала вона.
Деркач пригадала, як бомби падали на її подвір'ї в 2016 і 2017 роках. Одна з них вбила її кота, а інша - розбила вікна. Жінка каже, що спробує не панікувати, якщо стягування російських військ виявиться підготовкою до вторгнення.
"Якщо щось станеться, я просто спробую зібратися", - сказала вона.
А поки що вона садить квіти, засаджує город й пече паску перед православним Великоднем, який цього року святкують у травні. Гуманітарна організація з Франції подарувала їй нову піч.
Після переговорів з президентом Еммануелем Макроном в Парижі президент України Володимир Зеленський закликав до проведення нового саміту в "Нормандському форматі". НАТО, США і ЄС підвередили, що незмінно підтримують територіальну цілісність України. Але, як і більшість людей у Мар'їнці, Деркач не вірить, що Захід допоможе Україні, якщо Росія наважиться на вторгнення.
"Ані Європі, ані США ми не потрібні з нашими проблемами", - каже вона.
Але здається, що вся Україна теж забула про Мар'їнку на лінії фронту. Коли війна почалася в 2014 році, поставки газу тут були відрізані і з тих часів не відновлені. Більшість місцевих підприємств були знищені в боях або просто закрилися. Багато полів засіяні мінами, тож будь-яка аграрна діяльність неможлива. Питну воду доводиться купувати, оскільки та, яка тече з-під крану і в криницях, забруднена.
Читайте також"Уже не 2014 рік": Кулеба запевняє в готовності України до будь-якої агресії Кремля
"Життя тут обриваються в другій половині дня", - каже 62-річна Аліна Коссе, директор місцевого державного мистецького центру. Вона з жалем, але й досить реалістично оцінює економічне відродження Мар'їнки. Колись тут жили 10 тисяч людей. Але майже половина людей поїхали або під час боїв 2014-2015 років, або після них.
Лояльність тих, хто лишився, не однозначна. Коссе каже, що багато місцевих жителів підтримують Росію, тому що дивляться російські новини. А Україна не змогла заблокувати трансляцію з Донецька. Російською мовою говорять більшість жителів Мар'їнки. Хоча українську можна почути від людей старшого віку. Коссе розповіла, як в її будинок кинули вибухівку, тому що вона допомагала армії України.
На початку війни волонтери купували погано забезпеченим солдатам одяг: від шкарпеток і до спідньої білизни. Тепер вони привозять безпілотники й оптичні системи для зброї.
"Нашу армію не зрівняти з тим, якою вона була в 2014 році. Якщо Росія наважиться атакувати нас знову, це наблизить кінець самої Росії. Повірте", - каже Коссе.
Збільшений оборонний бюджет і сім років бойового досвіду сильно змінили українську армію. Вона більше не та купка неорганізованих добровольців, якою була в 2014-му. На подвір'ї покинутого будинку в Мар'їнці за 400 метрів від найближчої військової позиції російських сил український солдат з позивним Каба каже, що впевнений у здатності України чинити опір Росії.
"Якщо наші союзники закриють небо для російської авіації й не дозволять російським кораблям атакувати нас з моря, ми зможемо битися з Росією на землі", - сказав він.
48-річний снайпер каже, що його підрозділ використовує канадську, американську й українську зброю. Британські інструктори також провели необхідну підготовку. Але він визнає, що з лютого з Донецька почалися снайперські обстріли, які ведуть добре підготовлені й озброєні російські солдати.
Читайте такожМакрон заявив про необхідність "червоних ліній" у стосунках заходу з Росією
Каба родом з Херсона на півдні України. За його словами, снайпери й міни - головна причина смертей у зоні бойових дій зараз. В середині березня український солдат загинув від снайперської кулі поблизу Мар'їнки. А повідомлення про загибель чи поранення людей на лінії фронту досить часті. Через ескалацію солдати не звертають увагу на COVID-19. Хоча зараз їм роблять щеплення від коронавірусу.
Увечері Мар'їнка порожня. Лише час від часу невеликі групи підлітків й бродячих собак блукають центром. Кілька чоловіків тихо ловлять рибу в місцевому ставку, ігноруючи попередження про міни. Стара пекарня в Мар'їнці була знищена обстрілом в 2014 році. В 2016-му протестантська церква відкрила тут нову. Це одне з небагатьох підприємств, яке досі тут працює, випікаючи близько 1000 буханок хліба щодня.
38-річний пастор Роман Рязанцев організовує безкоштовну роздачу хліба або продаж за мінімальною ціною. За його словами, його паства стривожена. Вікна знову дрижать від обстрілів. І доводиться облаштовувати бомбосховища.
"Люди вже звикли, що все тихо. Вони відремонтували свої будинки. І от тепер все починається знову. Страх, з яким вони жили, минув на половину. І ось він повертається", - сказав пастор.
Читайте такожFAZ: Зеленський вимагає від Макрона більшого, він має рацію
"Чого вони хочуть від нас? Їм потрібні гроші? Я віддам всю свою пенсію, щоб тільки перестали стріляти", - каже Басова.