Викрадення людей та мародерство: що чинять росіяни в окупованому Мелітополі

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії місто Мелітополь Запорізької області було окуповане. З того часу в ньому почалося мародерство та масові викрадення людей. Про непросте життя в Мелітополі УНІАН розповіла його уродженка Марія Сокол.

Брата уродженки Мелітополя Марії Сокол – майора цивільного захисту, начальника пожежно-рятувальної частини №10 Мелітополя Бориса Клещева російські загарбники викрали та тримають у неволі вже другий місяць. Від рідних окупанти приховують будь-яку інформацію про те, де саме його тримають та стан здоров’я полоненого. Проте днями жінка отримала повідомлення від російського військового, в якому йдеться, що розповсюдження свідчень про армію РФ "карається законом". Та у такій жахливій ситуації родичі викрадених мелітопольців мовчати не збираються. Марія Сокол переконана, що весь світ має знати правду про те, що відбувається в окупованих росіянами містах.

"Невідомі озброєні особи представилися міською владою..."

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну літні батьки Марії й Бориса не виїжджали з рідного Мелітополя, думали тихенько пересидіти. Мама зайвий раз не виходила з дому, аби не потрапляти військовим РФ на очі. А батько, військовий пенсіонер, майже не ходить… Не хотіли покидати рідний дім ще й через стан здоров'я голови родини – йому було б важко долати такий шлях...

29 квітня о 05.30 у їхні двері подзвонили. На порозі стояло семеро людей, вдягнених у камуфляж, з білими пов'язками на руках та ногах.

"Невідомі озброєні особи представилися міською владою, зайшли у квартиру і сказали пред'явити документи. Зробили фото паспортів, обшукали житло та влаштували допит", – говорить Марія.

Далі військові завітали до Бориса. Почався обшук, конфіскували усі гаджети та документи. Налякали його одинадцятирічного сина, підняли хлопця з ліжка й перевернули все навколо. Щось шукали...

Після обшуку квартири чоловіка забрали й повезли у невідомому напрямку.

За словами пані Марії, окупанти взяли в полон її брата вдруге. Перший раз це сталося у березні. Тоді Бориса Клещева тримали у підвалі, проводили з ним "профілактичні бесіди".

Марія розповідає, що для Бориса офіцерська честь – то не просто слова, своїх людей заради власної безпеки він не залишить. Так його виховали батьки.

Разом з колегами Борис займається евакуацією населення, бере участь в організації гуманітарних коридорів, гасить пожежі та рятує поранених людей з-під обстрілів. Але наразі допомога й порятунок потрібні йому.

"Ми зверталися в міські окупаційні структури. Одні – виганяли й ображали, другі – відмовлялися розмовляти, інші – казали писати заяву й запевняли, що будуть шукати зниклого. Але ніхто нічого конкретно не міг відповісти: де брат, що з ним", – розповідає сестра полоненого.

Рідні Бориса не стали опускати руки, навпаки – обривають телефонні лінії різних пошукових інстанцій, пишуть у Телеграм-канали з пошуку людей, зверталися й до правоохоронців, і на гарячу лінію СБУ, в міську та обласну адміністрації, подавали заявки на обмін полоненими…

"Хочуть судити за законом Російської Федерації"

Згодом в мережі з'явилося відео, на якому брат Марії та інші мелітопольці свідчили проти себе, начебто вони – корегувальники вогню, збирали та передавали інформацію до СБУ та усіма шляхами намагалися повернути українську владу в місто.

Після перегляду цього відео, мама Бориса Клещева пішла до російських загарбників, але лишень почула, що вони нічого не знають, і такого чоловіка у них немає.

Трохи пізніше жінка, яка не здавалася й продовжувала шукати сина, змогла поговорити з "комендантом" області. Той сказав, що Борис перебуває у "військовій комендатурі" та з ним ще "працюють".

Відтоді пройшло немало часу, але про полоненого досі немає жодної інформації. Родина хоче упевнитися, що він хоча б живий, але окупанти не йдуть на зустріч. Навіть спроби передати Борису речі чи ліки, які чоловік вживав на постійній основі, не мали успіху.

За словами Марії, з усіх полонених лише одній людині дозволили зробити передачу.

Жінка припускає, що окупанти дізналися про те, що Борис ліквідовував пожежі внаслідок обстрілів на військовому аеродромі.

"Коли брата відпустять та який його стан – невідомо. Начебто хочуть судити за законом Російської Федерації", – говорить обурена сестра рятувальника.

"Люди потерпають від фізичного та психологічного насильства"

Жити в окупованому Мелітополі стає дедалі важче. З квартир або просто неба окупанти почали викрадати містян все частіше. У зоні ризику усі, незалежно від статі, віку чи посади. У місті ходять чутки, що окупанти возять людей з мішками на голові, б'ють проводами та підвішують. Тобто тортури тут – вже звична річ.

Люди, які виходять з полону, замкнені та пригнічені, вони не бажають спілкуватися навіть з близькими. Боячись за життя, не розповідають нікому, що з ними весь час робили окупанти.

"З власного дому вивезли жінку 65 років, вона продавала одяг на базарі. Тримали понад тиждень. Забрали телевізор та дитячу гітару. Для чого їм дитяча гітара? Яка логіка? У полоні побував і мамин сусід – безробітний чоловік. Донесли, що він начебто наркоторговець. Після візиту "гостей" в квартирі все було у крові. За декілька днів його відпустили", – розповідає Марія.

За її словами, російські військові кидають людей після звільнення посеред міста, без документів. Але перш ніж звільнитися, ці люди проходять дев’ять кіл пекла.

"Люди потерпають від фізичного та психологічного насильства", – каже Марія.

"Російським військовим закон не писаний"

Марія багато спілкується з людьми, які живуть під окупацією.

За словами очевидців, попри те, що окупанти намагаються поводити себе ввічливо на вулиці, у місті за їх участю трапляється, наприклад, багато ДТП.

"Російським військовим закон неписаний. Вони відбирають у людей майно, автомобілі, заходять на підприємства, привласнюють їх собі. Наприклад, начальника охорони Мелітопольського елеватора забрали в полон, а тим часом вивозять зерно. З інших підприємств викрадають обладнання. Компанію "Біол", яка займається виготовленням кухонного посуду, розікрали. Вивезли всю продукцію", – обурюється жінка.

За її словами, харчі окупанти завозять у місто з Криму. На прилавках є й українські продукти, але на них дуже високі ціни. Місцеві не мають змоги вивезти за межі Мелітополя свою продукцію, тому продають за безцінь, аби не викидати.

Аналогічно з Криму росіяни привозять до Мелітополя ліки. Ціни – космос.

"Ту гуманітарну допомогу, яка була організована Україною (три машини з ліками та їжею), розвантажили в одній з пожежних частин. Але окупанти заблокували гуманітарку, людям нічого не роздали. Згодом ці продукти з'явилися в магазині за завищеними цінами",– згадує Марія один з вчинків російських загарбників.

Багато мелітопольців поїхали з міста, тому деякі дитсадки й школи мусять бути зачинені. Але й ті містяни, хто залишився, не надто поспішають відпускати туди своїх дітей, розуміють, чим все може закінчитися. Проте окупанти змушують виходити на роботу педагогів. Погоджуються – одиниці.

Готівку в місті отримати складно, тисячні черги біля банкоматів, а обміняти на базарі можна тільки під 30% "комісії". На території міста розповсюджують російські сім-картки.

Марта Нетюхайло

УНІАН в Google News