Знову "зрада": навіщо Рада затягує зі знищенням "московських попів"

Вирішення долі УПЦ (МП) – філіалу РПЦ в Україні – знову відкладене. І, попри наявність достатньої кількості голосів для заборони релігійних організацій, афілійованих з РПЦ, Рада не спромоглася навіть почати розгляд питання. УНІАН розбирався, що відбувається.

"Московська церква вбиває" - з такими плакатами на поточному тижні парламентарі заблокували трибуну Верховної Ради, вимагаючи винести на голосування в другому читанні урядовий законопроєкт №8371 про "заборону УПЦ (МП)", який передбачає заборону у судовому порядку релігійних організацій, афілійованих з РПЦ (російською православною церквою). Однак на засіданні Погоджувальної ради керівників парламентських фракцій це питання не зрушило з місця. В Раді лише "домовилися домовлятися" та доопрацювати редакцію чинного проєкту: ймовірно, з залученням "церковного регулятора" - Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті.

Попри це, в кулуарах Ради депутати переконують: в парламенті є понад 226 голосів "за" документ. То у чому ж проблема?

Рубікон пройдено

Кажуть, ідею припинити діяльність УПЦ (МП) за зачиненими дверима обговорювали ще у 2021 році. Однак не лише задля боротьби з "агентами в рясах", а й політичних причин. Врешті, церква - це інструмент впливу на суспільні настрої і з її допомогою можна було б поборотися за електорат.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація заграла новими фарбами. Служба безпеки України повідомляла, що з початку повномасштабної війни викрила понад 60 кліриків УПЦ (МП), які працювали на РФ. Частина з них вже отримала вироки. За підсумками діяльності оперативників, "на гору" пішов документ з рекомендацією заборонити діяльність УПЦ (МП) через загрозу національній безпеці.

Але "рубати з плеча" не поспішали.

По-перше, боялися масових протестів, бо УПЦ (МП) все ж має найбільше парафій в Україні.

По-друге, віряни – це, знову ж таки, виборці. Тому для багатьох народних обранців старої формації просто закрити УПЦ (МП) означає рубати сук, на якому сидиш. Та і в монобільшості не було єдиної позиції стосовно церковного питання (і не лише через особистісні переконання парламентарів).

Ймовірно, у когось були певні сподівання, що після рішення синоду УПЦ (МП) про засудження агресії РФ та готовність до діалогу з ПЦУ, почнеться відхід від Москви (в самій УПЦ (МП) переконують, що абсолютно автономні від РПЦ). Однак це ніяк не сприяло розв’язанню загальної проблеми.

Наприкінці 2022-го року Рубікон було перейдено. Рада нацбезпеки та оборони дала фактичне зелене світло законодавчій підготовці заборони діяльності УПЦ (МП), а президент Володимир Зеленський запровадив санкції проти одного з впливових прихильників цієї церкви – екс-нардепа Вадима Новинського…

Далі депутати (після тривалих дискусій) схвалили у першому читанні проєкт, який передбачає заборону діяльності релігійної організації, пов’язаної з країною-окупантом, за рішенням суду. 267 парламентарів натиснули зелену кнопку, перший тайм було виграно, але…

За офіційною версією, законопроєкт, який не викликав такої бурхливої міжнародної реакції після першого читання, тепер потрібно доопрацювати, зокрема з урахуванням зауважень "церковного регулятора". Та це – лише верхівка айсберга.

Дорогі лобісти на "службі" у церкви

Прихильники УПЦ (МП) з подвійною енергією взялися за збереження статус-кво. Сама церква найняла британську компанію Amsterdam & Partners LLP (одним з клієнтів якої, за "збігом обставин", є вже згаданий Новинський) представляти свої інтереси та "відповісти на атаки уряду України". Причому, натякнули (зокрема і депутатам) на кримінальну відповідальність в разі остаточного ухвалення проєкту закону.

Юрист-міжнародник цієї компанії Роберт Амстердам зокрема зазначив, що "ми спостерігаємо політичні переслідування та опортунізм", і взагалі законопроєкт №8371 – це "порушення міжнародно-правових зобов’язань України та власної Конституції", а ті, хто його підтримують, будуть під санкціями Заходу.

Наступним кроком стало залучення до просування потрібного бачення теми американського лобіста Вільям Берка. За деякими даними, наразі йому нібито офіційно заплатили сім тисяч доларів, а загалом послуги коштують 1400 доларів на годину. Чиї саме кошти було використано, можемо лише припускати, але він з усіх "прасок" вже розповідає про гоніння на УПЦ та порушення прав людини.

Тези, які просувають лобісти, схоже, дійшли навіть до берегів Потомака. Зокрема кандидат на посаду віце-президента від Республіканської партії Джей ді Венс в одному з виступів згадав законопроєкт "про заборону УПЦ МП" та жорстко його розкритикував. Але головна проблема в тім, що кандидат у віце-президенти США озвучив не свою особисту позицію з "українського церковного питання". Мова, скоріше, про вплив релігійних організацій в середовищі тих же республіканців (релігійна свобода взагалі має для американців велике значення).

Найняті УПЦ (МП) іноземні лобісти можуть отримати в такій ситуації додаткові можливості для роботи. Мовляв, в Україні відбувається "переслідування християн", тож їм потрібен "захист". Так, для українців це – повна маячня. Але використання церковної теми в такому ключі (та ще й під час гарячої президентської виборчої кампанії в США) може стати для України вкрай неприємним. 

У заборони є початок, але не маємо кінця?

Наразі не всі депутати навіть у монобільшості підтримали паузу в розв’язанні церковного питання. Голова профільного парламентського комітету Микита Потураєв зазначає, що проєкт вже готовий до розгляду і в нинішній редакції.

Проте частина депутатського корпусу вважає, що виконати норму законопроєкту про особливості припинення діяльності релігійної організації з мотивів пропаганди ідеології "русского мира", буде неможливо з правової точки зору.

Від опозиції теж лунають закиди на адресу більшості: мовляв, за розгляд питання вже було зібрано необхідні підписи, проте досі його не винесли до сесійної зали й розгляд затягується з невідомих причин.

Наразі у Верховній Раді обговорюють "потребу" створити робочу групу для доопрацювання законодавчої ініціативи. Поки що мова йде про доповнення двома новими поправками. По-перше, комісія, яка буде визначати, що та чи інша релігійна організація дійсно пов’яззана з державою-агресором, має бути незалежною від уряду.

Зараз таку експертизу проводить Держслужба з питань етнополітики та свободи совісті. Згідно до норм законопроєкту, в разі, якщо експертиза доведе зв’язок тієї чи іншої релігійної організації з державою-агресором, можна позиватися до суду стосовно заборони діяльності такої церкви.

Інша "новаторська" пропозиція: збільшити строк, який надається для розриву зв’язків з церквою окупанта. Зараз це шість місяців, а пропонується встановити один рік.

Також, за словами депутатів, в доопрацьованому проєкті будуть враховані зауваження Держслужби з питань етнополітики та свободи совісті, яка, серед іншого, наголошує, що "міжнародне право у сфері свободи совісті не передбачає регулювання релігійної свободи з міркувань національної безпеки".

Паралельно з цим, ймовірно, планується робота над подоланням бар’єрів за океаном. Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія попередньо анонсував відповідний візит до США на 29 липня.

У будь-якому разі, чи конвертується вся ця робота і віртуальна підтримка заборони "московських попів" в Україні в реальність, дізнаємось вже за місяць. І хоча в парламенті існує негласне правило: хочеш поховати законопроєкт - створи робочу групу, за інформацією УНІАН, наразі проблем з голосами за цей документ в сесійній залі немає. Публічно це підтверджують представники усіх фракцій. Адже подальшого впливу окупантів на українських вірян ніхто не хоче. А дискусії стосовно того, як прихильники різних конфесій будуть співіснувати після схвалення законопроєкту, розв’яже життя. Врешті, це не є нездоланною перешкодою.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News