Чернігів цікавий традиційною дерев’яною архітектурою / фото Ірина Синельник

Зникаюча краса. Чи є надія зберегти дерев’яний Чернігів

17:58, 20 квітня 2021
13 хв. 1693

Центр північного регіону України добре знаний історичними й архітектурними пам’ятками давньоруського часу. Проте не лише старовинними храмами і сакральними підземними комплексами, мальовничими пейзажами над Десною може приваблювати Чернігів. Він ще й цікавий дерев’яною архітектурою кінця XIX – початку XX століття.

Будинки з дерев’яним різьбленням збереглися у різних частинах Чернігова. Кожен з них уже має понад столітню історію, а тому стан збереженості і вигляду будівель дуже різний, так само як і ставлення до зовнішньої оздоби господарів. На часі не лише вивчення місцевого різьблення як мистецького явища,значно нагальнішою проблемою є його збереження від знищення часом і власниками.

«Вмовляємо власників будинків зберегти різьблення, як ні – забираємо у фонди»

Вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій Черняков розповідає, що заповідник має колекцію з майже 400 експонатів різних деталей дерев’яного різьблення. Її започаткував відомий місцевий архітектор і краєзнавець Андрій Карнабіда. Ще у 70-х роках минулого століття він почав рятувати від знищення фрагменти оздоблення з будинків.

«Саме з його ініціативи створена експозиція «Чернігів і чернігівці сто років тому», в якій представлено побут містян початку ХХ століття. Там є і деталі дерев’яного різьблення», – розповідає він.

Сергій Черняков вказує, що різьблення у Чернігові має свої регіональні особливості / фото Ірина Синельник

Розпочата Канабідою діяльність триває донині – науковці намагаються переконати власників дерев’яних будинків не знищувати різьблення, якщо не виходить, знімають та передають у фонди заповідника.

Сергій Черняков вказує, що різьблення у Чернігові має свої регіональні особливості. Зокрема, в експозиції заповідника можна побачити карнизи будинків, оздоблені мереживом у декілька ярусів, і нагадують бахрому. Водночас є риси, схожі з білоруською та російською дерев’яною архітектурою. Адже символи, властиві дерев’яному різьбленню, можна спостерігати і в вишивці, і в декоруванні кераміки, навіть писанкарстві.

За словами пана Сергія, найчастіше в дерев’яному оздобленні приватних будинків можна побачити символи води (вони обов’язково будуть зверху), рослинні і тваринні орнаменти – квіти, півники, коники, знаки Сонця, землі.

У давнину люди не могли пояснити походження різних природних явищ, а тому намагалися «задобрити» вищі сили. Господар сподівався на добрий врожай, зображуючи на своєму будинку «воду над полем». Є охоронні символи, приміром, надвіконні сандрики з маскаронами (анфас голови тварин чи людини) мали зображення левів, а на одному з них було відтворено голову господаря – він теж символічно виступав охоронцем своєї оселі.

«На початку XX століття дві третини будинків у Чернігові були дерев’яними. І чим заможнішою була родина, тим пишнішим було оздоблення будинку. Прикметно, що в той час господарі використовували різьблення вже як декоративне оздоблення, і важливого значення набула естетична, а не ритуальна чи захисна функція», – зауважує вчений секретар заповідника «Чернігів стародавній».

У той час різьбленням займалися у місті кілька артілей. Найчастіше для оздоблення використовувалася деревина сосни та липи.

Тільки в середині XIX століття з’явилися пропильні інструменти (свердла, ножівки, лобзики), що дозволило виготовляти різьблення вищої складності – не лише глухе чи накладне, а й наскрізне та рельєфне. У ті часи різьблення не фарбувалося, фарба на будинках, як елемент оздоблення та захисту, з’явилася пізніше.

Традиційно дерево – нетривкий матеріал, який руйнується під дією погодних умов і часу. А ще пожежі. Під час Другої світової війни місто зазнало суттєвих руйнувань. Саме тому в Чернігові нині збереглося не так багато будинків з різьбленням. І ті, що залишилися, власники хочуть «зашити» у сайдинг, вважаючи, що так буде сучасніше і красивіше, вкотре підтверджуючи, що в кожного – своє відчуття прекрасного.

У 2016 році у Чернігові історики та представники місцевого технологічного вишу видали каталог оздоблення дерев’яних будинків «Чернігівське узороччя: краса, що зникає», де описано не лише їхні особливості, стан збереженості і розташування. Проєкт був грантовий, наклад – усього 30 примірників, книгу можна почитати в бібліотеках міста.

Будинок на вулиці Чернишевського /  фото Ірина Синельник

Онлайн-музей «Дерев’яне мереживо Чернігова» та відновлення старовинних будинків

Якщо історики прагнуть вивчити різьблення, то є волонтери, які активно зберігають та оновлюють дерев’яне декорування старовинних будинків.

Чернігівець, веб-дизайнер Станіслав Іващенко створив онлайн-музей «Дерев’яне мереживо Чернігова» кілька років тому. Це волонтерська ініціатива, яка фінансується друзями і шанувальниками проєкту шляхом спільнокошту. 

«Власне, цей проєкт створювався як онлайн-музей дерев'яного зодчества Чернігова, а потім плавно переріс на інші населені пункти Чернігівщини. Прив'язку до Чернігова у назві я все ж вирішив зберегти, бо це вже маленький бренд», - говорить він.

Відновлений волонтерами будинок /  фото проекту «Дерев’яне мереживо Чернігова»

Волонтери збирають найцікавіші зразки житлової дерев'яної архітектури з різьбленням (під збором мається на увазі фото- та геофіксація), досліджують історію цих будинків, завдяки чому це і є музеєм, а не просто фотогалереєю. Працюють вони і над популяризацію серед туристів.

«Оскільки всі «об'єкти» мають чіткі геокоординати, будь-хто може легко їх знайти, навіть не знаючи цього населеного пункту або не володіючи українською мовою. У Чернігові велика кількість будинків поєднані в п’ять прогулянкових маршрутів, тож будь-який турист може відкрити сайт на своєму мобільному та навігувати складеними «стежками». Для зручності, більша частина інформації на сайті представлена шістьма мовами», - розповідає Станіслав Іващенко.

Станіслав Іващенко за роботою /  фото проекту «Дерев’яне мереживо Чернігова»

Основна мета проєкту – фізичне збереження цієї архітектури в її оригінальному вигляді, її популяризація та відродження поваги та любові людей до неї. Наразі волонтери працюють і над відновленням зовнішнього вигляду будинків.

«Думка про фізичне відновлення мережива на будинках жевріла в мені ще від зародження ідеї проєкту, але тоді було погане розуміння, як до цього прийти. Ця задача зрушила з мертвої точки два роки тому, коли мені вдалося домовитися за відтворення втраченого мережива на дворянському будинку зі 120-річною історією у Старому Білоусі (село поблизу Чернігова). Торік на запрошення шанувальниці проекту, місцевої журналістки, ми створили простеньке, але гарне нове мереживо на її будинку у смт Седнів. Тоді ж нам нарешті вдалося знайти старий будинок у Чернігові, власники якого погодилися на відновлення різьблення на ньому», - зазначає керівник проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова».

Відновлений будинок на вулиці Зеленій /  фото проекту «Дерев’яне мереживо Чернігова»

Волонтери оновили будинок на вул. Зеленій. А цього року, завдяки волонтерській ініціативі, ошатнішим став будинок на вул. Станіславського, 11.

У технічному плані, працюючи над відновленням, учасники проєкту почали застосовувати машинне вирізання дерев’яного мережива. У Старому Білоусі та Седневі все робилося електролобзиком – це все ручна праця. А в Чернігові допомогу запропонувала кафедра технологій машинобудування і деревообробки НУ «Чернігівська політехніка».

Машинне різьблення передбачає, що комп'ютеру надається спеціальний файл з орнаментом, задаються реальні розміри, а далі станок вже сам вирізає те, що потрібно. «Це значно швидше, легше та зводить до нуля механічні хиби та нерівності при ручній роботі. Ми відфотографовуємо, заміряємо всі елементи та створюємо в ілюстраторі необхідні макети», - пояснює волонтер.

На сьогодні вже відновлено п’ять будинків із дерев’яним різьбленням. Станіслав Іващенко зауважує, що був єдиний випадок звернення комерційної структури щодо допомоги з проведення реконструкції старовинної будівлі, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення і яку ця організація придбала.

«Ми оперативно провели всі підготовчі роботи, виконали заміри, але наразі їхній інтерес до власне виконання робіт припинився. Дуже шкода, бо це будинок чернігівця Спановського, було б цікаво його відновити», - підкреслює він.

Будинок на вулиці Любецькій / фото Ірина Синельник

«Хатка ніби ожила і засміялася»

«Стареньку дерев’яну, автентичну, ще козацьку хату під дачу в Седневі ми з чоловіком придбали у 2014 році. Територія потребувала розчищення і благоустрою, а хата - ремонту. Тож перші п’ять років цим і займалися. Хата - простенька, традиційного поліського планування, вочевидь, належала небагатим людям. Це засвідчувала й відсутність різьбленого оздоблення вікон, яке присутнє на багатьох дерев’яних седнівських оселях. Мені особисто його не вистачало, тож після зовнішнього фарбування будинку я стала шукати, хто б міг це зробити», - розповідаємешканка відновленого дерев’яного будинку, журналістка Наталія Потапчук.

Спочатку вона звернулася до знайомого місцевого майстра по дереву, але він інтересу не виявив. Якраз у цей час Станіслав Іващенко започаткував віртуальний проєкт «Дерев’яне мереживо Чернігова» і створив онлайн-музей дерев’яної архітектури міста.

«Я з цікавістю і захопленням слідкувала за цим проєктом, а коли Стас із друзями стали освоювати різьблення для відновлення візерунків на будинках, у мене з’явилася надія: ось кого я спробую попросити, коли вони трохи навчаться. Через деякий час так і зробила», - ділиться пані Наталія.

За її словами, Станіслав сказав, що гроші за роботу не візьме, але попросив придбати матеріал. Власники купили на пилорамі кілька рівних гладеньких дощок потрібної довжини, підібрали простий візерунок. Як зазначила Наталія, простий - тому що, по-перше, не хотіли зловживати волонтерською працею, а по-друге, витончений і складний до звичайної хати просто не пасував би.

«Так над нашими трьома вікнами і з’явилося різьблене оздоблення. Стас Іващенко та його добровільна помічниця Олена Комашня зробили все за два приїзди до Седнева. Малювали й вирізали «мереживо» на місці. Після закріплення сандриків хатка ніби ожила і засміялася», - вважає Наталія Потапчук.

Вона радіє, що її оселя додала Седневу трохи привабливості і викликає позитивні емоції у перехожих, адже туристи з інтересом розглядають її будинок.

До збереження дерев’яного мережива Чернігова долучилися й журналісти одного із місцевих телеканалів. У 2019 році вони підготували проєкт, який подали на бюджет участі і стали переможцями, отримавши фінансування від міста. Торік у співавторстві зі Станіславом Іващенком було підготовлено 20 рекламно-історичних відеороликів про чернігівські старовинні дерев’яні будинки. Усі відео зараз розміщені на сайті «Дерев’яне мереживо Чернігова».

«Звісно, ми розповіли не про всі будинки, а тому хотілося, аби цей проєкт теж мав продовження», - говорить директорка телеканалу Тетяна Здор.

У Чернігові, у порівнянні з іншими містами, зразків дерев’яного зодчества збереглося більше / фото Ірина Синельник

Потрібна підтримка

Чернігівський історик, професор Сергій Леп’явко вважає, що у Чернігові, у порівнянні з іншими містами, зразків дерев’яного зодчества збереглося більше, навіть враховуючи і той факт, що упродовж останнього десятиліття ледь не половина зникла після утеплення і ремонтів. На його переконання, зберегти те, що лишилося, можна лише за існування відповідної програми (що може фінансуватися містом чи державою). Варто пропонувати власникам виконання робіт, і жодним чином – не кошти.

«Коли я навчався у Львові – це ще були радянські часи – там існувала спеціальна організація, яка займалася реконструкцією фасадів старовинних будинків. Ці роботи фінансувало місто»,  - зазначає Сергій Леп’явко.

Він вважає, що цим шляхом потрібно йти і в Чернігові, коли власникам пропонуватимуть допомогу в ремонті зі збереженням дерев’яного різьблення. Історик наводить приклад, що одна з комерційних організацій виконала реконструкцію будинку по вул. Чернишевського і знищила увесь його декор. І тільки після порушення цього питання співробітницею заповідника «Чернігів стародавній» дерев’яне оздоблення вдалося відновити. Однак не всі власники це розуміють і не завжди, на жаль, вдається досягти згоди.

Історик переконаний, що цікаво було б виконувати реконструкцію не лише поодиноких об’єктів, а й частин вулиць. Це приваблювало б охочих ознайомитися з дерев’яною архітектурою. Популяризація житлових будинків кінця XIX – початку XX століття принесла б місту й економічний зиск. Адже різьблення дерев’яних будинків Чернігова може бути однією із туристичних родзинок міста, що приваблюватиме туристів не лише з України, а й з-за кордону.

Ірина Синельник

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

+
Погоджуюся
Ми використовуємо cookies