Відпустка в Єгипті під час війни – складно, але можливо

Тернистий шлях до моря: як з України під час війни доїхати до африканської відпустки

09:52, 30.11.2022
19 хв. 4771 Туризм

Лікарі радять навіть у найважчі часи обов’язково знаходити можливість для відпочинку, який дасть змогу відновити сили для подальшої боротьби. Для тих, хто має таку можливість, найкращим варіантом буде саме закордонна відпустка – хай навіть і коротесенька – без відключень світла і повітряних тривог (звісно, і без росіян на горизонті). УНІАН дослідив, наскільки нині це можливо у довоєнному форматі all inclusive.

Трохи оговтавшись від раптової зміни нашого життя 24 лютого, корифей українського туристичного ринку Join UP! вирішив ризикнути і запропонувати українкам, їхнім дітям (і українським чоловікам, які мають право перетину державного кордону) пакетні тури на відпочинок у теплих країнах – як в старі довоєнні часи. О цій порі року найбільшим попитом в українців користувався Єгипет – тож цей маршрут і почали розробляти як основний на зиму.

Для реалізації амбітної мети туроператору довелось розв’язати два важких проблемних питання: найголовніше – як безпечно і, при цьому, комфортно доправити відпочивальників до заморських курортів в умовах закритого неба над ненькою, та – і це не менш важливо – як убезпечити українців від контактів з потенційними жертвами їх праведного гніву з московщини за кордоном. З першим пунктом турагенти впорались на відмінно, з другим питання поки що є – з вини закордонних туроператорів-приймаючих сторін, які не зовсім розуміють ступінь відрази й справедливої ненависті наших співвітчизників до представників й…ної русні. Однак, послуговуючись нашими порадами, що викладені нижче, та проявивши твердість у спілкуванні з єгипетськими турагентами, цей ризик можна мінімізувати.

Утім, усе – своєю чергою.

Довгий шлях до моря

Оскільки зараз вибратись повітрям з України можна лише з доставкою бавовни на Байрактарі чи снаряді Хімарсу, вилітати у відпустку доведеться з іншої країни. Для українських туристів найзручнішими з таких є дружня Молдова (аеропорт Кишинеу) та братня Польща (здається, вже немає питань, по яким поляки не допомогли б українцям). Варіант з Молдовою ліпший для мешканців центральних та південних областей України (і, мабуть, Києва – бо скільки там їхати одеською трасою до тієї Молдови), що ж до західної України, польські літовища не мають альтернатив за зручністю досягнення мети. В нашому випадку, хоч ми і їхали з Києва, інспектувати довелось саме польський напрямок – утім, він має свої цікаві переваги навіть для киян.

Отже, Join UP! потурбувався про те, щоб клієнтам не треба було планувати логістику з урахуванням перетину кордону – і пакетний тур починається з автостанції на окружній Львова у комфортабельному автобусі (а для мешканців Івано-Франківська, Ужгорода, Мукачева, Тернополя, Ковеля і Луцька навіть з їхніх міст – бо до Львова туроператор також організовує трансфери звідти). Дістатись до автостанції біля готелю "Термінал А" у селі Рясне-Руська з Києва можна автівкою або за допомогою комбінації потяг+таксі. Автобус до аеропорту (українські літаки люб’язно прихистило польське летовище міста Жешув-Ясенька) відправляється за 14 годин до вильоту авіалайнера (щоб убезпечитись від запізнення через можливі затримки із проходженням кордону), о 10:00. Відповідно, доїхати до автобуса зі столиці можна в одному зі щоденних нічних поїздів Київ-Львів, поспавши в дорозі. Якщо пощастить, Укрзалізниця порадує вас одним із новеньких вагонів рухомого складу – з працюючими розетками (звичайними і USB – на кожного пасажира у купе), кавою та доступним окропом протягом усієї подорожі (щоб збільшити ймовірність везіння, обирайте фірмові потяги, наприклад, нічний 91Д). Вікна у вагонах зашторені – світломаскування, але, якщо вийти в тамбур, можна спостерігати довжелезні потяги з військовою технікою, що їде вбивати орків у східному напрямку.

Шлях до моря починається зі Львова

Від Львівського вокзалу у будь-який день до "Терміналу А" легко доїхати на таксі – у вранішній час ви їхатимете назустріч дорожнім коркам, тож, ніде не затримаєтесь.

На самій автостанції, якщо ви дістанетесь до неї завчасно, не доведеться нудьгувати – там цілком пристойний недорогий ресторан, де можна поснідати, і, навіть, за необхідності, трохи хильнути (але завважте, що алкоголь у Львові у "сухі години" з 21:00 по 12:00 всюди наливають тільки за кеш).

Далі ви швиденько дістаєтесь пункту перетину кордону Краковець і стаєте у чергу для автобусів на виїзд із України. Наскільки швидко все пройде – залежить не тільки від милості Божої, а й від самих подорожуючих. Зазвичай, і українські, і братні польські прикордонники обслуговують автобуси максимально швидко – однак, інколи трапляються затримки через українців, які ігнорують правила щодо ввезення суходільним кордоном до ЄС тютюнових виробів. Деякі відпочивальники, що звикли літати до Єгипту з Борисполя, беруть із собою велику кількість цигарок (або стіків для нагрівання тютюну). Однак, між повітряним кордоном і суходільним є відмінність – через останній до Євросоюзу можна ввезти без декларування і сплати мит лише 2 пачки (саме 2 і тільки дві) тютюнових виробів на одну особу.

І – так, на усіх кордонах з ЄС багаж пасажирів автобусів європейські митники продивляються через рентген. Звісно, комусь "щастить", і вони заїздять до Європи у куртках з повними кишенями пачок цигарок, однак, якщо ж "не пощастило" і нелегальний товар митники знайшли – вас проклинатиме весь автобус, бо процедура сплати штрафу надзвичайно тривала і забюрократизована, тож займе у порушника не менш, ніж півтори години (сплатити штраф можна виключно у національній валюті – у випадку з Польщею, злотих; ні, карточку не приймають, треба йти кілометр пішки до якогось обмінника з поганим курсом, слід заповнити купу паперів, поставити на них печатки у кількох агентів митної і прикордонної служб тощо). Та й штраф досить значний – не варто так ризикувати. Краще придбати куриво у Польщі, у тому ж аеропорті – воно там, як не дивно, трохи дешевше, ніж у самому Єгипті (якщо порівнювати з туристичними місцинами).

У нашому випадку обидва кордони (Український і Польский) ми перетнули за годину, і дуже швидко дістались Жешува-Ясеньки, зробивши піт-стоп на каву на польській АЗС. Наближаючись до аеропорту, який, за визначенням західної преси, є головним світовим хабом з постачання ЗСУ усім необхідним для знищення русні, можна спостерігати, як кожні 5-10 хвилин на літовище сідають транспортні воєнні борти з військовим устаткуванням, а обабіч стратегічного об’єкту – численні батареї ПВО (ніби на фронті). Тут можна фізично відчути – східний фланг НАТО – міцний бастіон, і побідкатись, що він [поки що] знаходиться на захід від нашого кордону.

Враховуючи, що виліт на моря із Жешува – о півночі, за умови швидкого проходження кордону, вам доведеться мати план, чим зайняти себе на польській землі у ті години, що залишились до реєстрації на рейс – бо загальна зона аеропорту не підходить для тривалого очікування – кава-пойнт, маленька піцерія і кіоск з цигарками – ось і все, що пропонує при вході невеличкий аеровокзал.

Аеропорт Жешув-Ясенька – повітряна брама для українських туристів

Непоганим варіантом є, наприклад, відвідання самого міста Жешув (близько 10 км від аеропорту), але тут треба врахувати кілька нюансів. Якщо ви подорожуєте з багажем, позбутись його можна лише за дві-три години до вильоту літака під час реєстрації. Автоматичних камер схову в аеропорті немає, багаж приймають на зберігання співробітники – але тільки до 19:00. З валізами їхати гуляти в містечко навряд чи зручно.

Підкажемо вам вихід: навпроти будівлі аеропорту розташувався готель Holiday Inn Express. У ньому можна забронювати номер на 1 добу (якщо зкооперуватись на дві-три сім’ї подорожуючих, то вартість у близько $100 стане цілком прийнятною) – і, якщо ви подорожуєте з того ж Києва, прийняти душ, перевдягатись, та й просто залишити валізи, щоб з вільними руками поїхати на таксі оглядати Жешув.

У крайньому разі, якщо номерів вільних немає, або на огляд Жешуву бракує сил чи настрою, у ресторації цього готелю можна комфортно провести час за смачною їжею і напоями за розумними цінами, спілкуючись з численними американськими і британськими (а також і своїми рідними українськими) військовими, які там нині масово зупиняються.

А їжею і напоями нехтувати не варто – бо летіти до сонячної Хургади аж 4 години, а, через війну (хоча зв’язок, враховуючи виліт із Польщі, не очевидний) на літаку української авіакомпанії SkyUp нічого не можна придбати – ані їжі, ані напоїв, екіпаж може запропонувати лише склянку сирої води. З іншого боку, рейс у такий спосіб стає вільним від пасажирів напідпитку, які під кінець подорожі на курортних маршрутах зазвичай надокучають голосними розмовами і заважають спати регулярними пробіжками до вбиральні.

Щодо Єгипту як країни-господаря, то тут після чотирьох годин польоту вас зустрічає зрада: в’їзд до країни платний. З одного боку, це – не новина, з іншого – рік тому, коли УНАН інспектував єгипетські курорти на предмет ковідної безпеки, заманюючи українців, платні візи для нас єгиптяни тимчасово скасували. Зважаючи на війну, Єгипет міг би повторити цю чудову практику для громадян України, однак емпатія нащадків Тутанхамона поки що недостатня: візовий збір у $25 доведеться платити. Приймають, як і раніше, лише готівку, здачі, у випадку, якщо у вас немає рівно 25 доларів на людину, не дають.

…Проте відчуття зради полишає подорожуючого, як тільки він виходить з приміщення аеропорту в передсвітанкову свіжість теплої Африки.

Приліт

Варто також додати, що якихось обмежень, пов’язаних з пандемією covid-19, вже на маршруті не має: навіть паспорти вакцинації більше нікого не цікавлять.

…Дорога у зворотній бік виходить навіть зручнішою: такий самий нічний авіарейс, автобус у напрямку Львова чекає на туристів на парковці аеропорту в момент прильоту, кордон у зворотному напрямку – до України – долається іще швидше (багаж уже не сканують рентгеном). Тому розраховуйте, що близько 8-ї або 9-ї ранку ви вже будете у "Терміналі А".

All inclusive, no russians

Діставшись, нарешті, морського узбережжя курортної Хургади и вдихнувши ковток свіжого морського повітря, український турист підсвідомо починає готуватись до нового випробування: потенційно вірогідної зустрічі с росіянами.

Звісно, відповідальні українські й міжнародні туроператори намагаються зробити все від них залежне, щоб українські туристи уникли зустрічей з російським бидлом. Для розміщення наших співвітчизникам нині пропонуються виключно European-oriented готелі (це таке толерантне європейське формулювання "готель без росіян").

"Ми стали european-oriented готелем ще 2014-го року, після катастрофи рейсу MH-17", – розповідає Ахмет, менеджер п’ятизіркового готелю Desert Rose. – "І відмовились від співпраці з російськими туристичними агенціями. Однак, на жаль, окремі росіяни до нас все ж інколи заселяються: у випадку, якщо такому туристу продасть тур агентство у якійсь європейській чи іншій країні, де перебуває російський громадянин, то така особа може у нас відпочивати. Але можу запевнити, що таких небагато".

І це – гарна новина, бо Desert Rose вражає своєю величезною зеленою територією, неймовірним розмаїттям доступних для відпочивальників активностей, оригінальним пляжем у власній лагуні та кораловим рифом прямо на березі – є де розгорнутись дайверам та поціновувачам снорклінгу.

У стандартному номері удвох можна відпочити за 52 тисячі гривень (вартість з перельотом та проїздом до Жешува) – навіть за поточного неприємного курсу доллара.

Так само свій вибір на користь туристів із нормальних країн зробила, наприклад, і мережа Steigenberger (вони мають у Хургаді одразу три готелі високого класу, в найдорожчому, Al Dau Beach, номер на двох потягне аж під 94 тисячі гривень).

Відпочинок у раю з почуттям провини

УНІАН на інспекцію знеросійщених єгипетських курортів зупинився у готелі типу adults only, "без дітей" – така собі секретна єгипетська опція відпочити без/від діток, насолоджуючись тишею на пляжі й спокоєм біля басейну. Якщо колись, порушуючи патріархальний лад німецьких та британських пар, галас тут могли зчиняти представники челябінської та тагільської інтелігенції, нині насолоджуватись тишею ніхто не заважає.

Втім, інколи представники народу-терориста все ж траплялись і на пляжі нашого п’ятизіркового Grand Palace Hurgada – але поводились вони напрочуд тихо, групуючись поблизу краю пляжної зони. Вимушено послухавши з нашого телефона "Батько наш Бандера" (українська компанія випадково розмістилась під сусідніми з виборцями путіна зонтиками), скрєпоносці перестали вдягати до моря плавки з мерзенним аквафрешем і стали відчайдушно вдавати з себе європейців.

Однак їхня присутність не псувала відпочинок так, як почуття провини, яке не давало змоги повністю розслабитись, і не дозволяло перестати скролити телеграм-канали з новинами навіть у пляжному барі. Це теж свого роду челендж – зуміти відключитись хоча б на кілька днів і дозволити собі відпочити під час війни на Батьківщині. Подібною здатністю володіють не всі (за нашими спостереженнями за співвітчизниками – нею наділена меншість).

Правда, персонал готелю і його численних барів, кафе і ресторанів усіляко намагався розрадити гостей з українськими паспортами, але, спостерігаючи за зорями увечері, так чи інакше рахуєш дні до повернення додому (зазвичай на курортах буває навпаки). Іншими словами, до відпочинку все ж треба морально підготуватись, щоб не шкодувати потім про змарновані можливості.

Смак старожитностей

Окрім суто готельного смаження на сонці, Хургада сама по собі є цікавою для тих, хто наважиться вийти за двері свого готельного комплексу. В місті є нічні клуби, ресторани, відома і популярна набережна з чудовим променадом, де в численних кнайпах можна скуштувати стейк з верблюда чи крокодила, велика красива мечеть, багато крамничок місцевих ремеслярів або просто сувенірних магазинчиків.

Однак, місто, хай і курортне – це лише невелике місто. Але, якщо згадати, що на землях Єгипту – колиска однієї з найстародавніших відомих цивілізацій, можна суттєво збагатити свій інтелектуальний досвід, якщо не нехтувати численними екскурсіями, що їх пропонують туроператори у кожному готелі.

Один з найцікавіших (і відносно комфортних) варіантів у прямому сенсі доторкнутись до Світової історії – поїздка у Луксор, де є змога оглянути давні храми і Долину Царів – місця поховань єгипетських фараонів (найвідоміший з них – Тутанхамон) – яким понад 3 тисячі років!

Щоб прогулятись у добре збережених історичних пам’ятках під час vip-туру на цілий день, доведеться викласти 75 баксів на особу – але враження того варті. Аби тривала мандрівка (задля якої ще й прокинутись о 3 ночі доведеться) проходила легше, подорож з екскурсіями розбита на невеликі сегменти – зупинка на сувенірному базарі, огляд храмових комплексів з перервами на каву, коротка подорож на човнах Нілом, обід, потім – огляд Долини Царів, ще одна швиденька подорож Нілом на невеликий острів – де можна помилуватись банановими плантаціями і поспілкуватись з мавпами та крокодилами у невеличкому приватному звіринці.

Персонал на екскурсіях, на жаль, ще не вивчив української (хоча туроператори запевняють, що вже працюють над цим) – тому можна обрати собі англо-, франко-, німецько- або російськомовну екскурсію. Втім, навіть при останньому варіанті, якщо завчасно, під час бронювання, обговорити це питання з менеджером, що продає екскурсії, можна поїхати в турі без росіян – як правило, таку комбінацію (російська мова без її основних носіїв) обирають українці, поляки та громадяни країн Балтії, тому в поїздці почуватиметеся у гідній компанії.

Морські задоволення

Окреме задоволення – одноденний тур яхтою, щоб насолодитися чистими водами Червоного моря і свіжими морським повітрям подалі від заповненого людьми пляжу. У порті Хургади можна знайти безліч варіантів таких морських прогулянок, проте порадимо спростити собі життя і придбати окремий тур люксової категорії All-in-One vip (незважаючи на гучну назву, вартість такого складає усього 60 доларів на особу), на який вас заберуть автобусом прямо з готелю.

Під час туру ви зможете оглянути з маскою кілька коралових рифів, покататись у відкритому морі на "таблетці" і "банані", покупатись подалі від берегу і буйків, з’їсти смачний обід на борту, порибалити – та навіть, у перервах між активностями, отримати сеанс цілком пристойного масажу на палубі (це – окрема категорія задоволення – вправний майстер розминає ваше, змащене єгипетськими маслами, тіло під легкий морський вітерець і заспокійливе похитування яхти). І все це входить у вартість туру!

За додаткові 50 баксів можна ще й спробувати дайвінг, занурившись з досвідченим інструктором поруч з живим кораловим рифом – такий дайв буде схожий, через неймовірну кількість різнокольорових риб та інших підводних мешканців – якими так багате Червоне море, – на пірнання в акваріум.

Щодо морських прогулянок, поки що, змушені порадити вам – для уникнення сумнівної компанії росіян – дослухатись до порад турагентів і взяти англомовну подорож – на жаль, попит живої русні все ще переважає пропозицію російськомовних екіпажів яхт (хоча ЗСУ, звісно, активно над цим працюють). І навіть при цьому варто кілька разів повторити місцевому продавцю турів, що ви не сядете в один човен з росіянами – ці продавці все ще не зовсім усвідомлюють глибину українських почуттів до "глибинного народу", а от перспектива повертати гроші незадоволеним клієнтам, які відмовились від послуги в останній момент, їх і справді вражає.

Чай за розкладом

Головна порада, яку варто дати кожному, хто планує відпочинок у Єгипті – не забувайте, що свого часу територія Єгипту була британською колонією, тому чай тут має бути за розкладом. Правда, не той чай, що п’ють у Лондоні – а дрібні гроші, чайові, які у парадигмі єгипетського сервісу є невід’ємним елементом ввічливості й навіть можуть видаватись перед отриманням послуги для поліпшення її якості.

Не гребуйте цією традицією, відправляючись до Царства Фараонів – розміняйте дрібних доларів та євро, і, попри невеликі загальні витрати на весь відпочинок – результат помірного роздавання "чаю" суттєво поліпшить ваші потенційні враження від відпочинку. Варто вам залишити пару баксів у барі готелю, де ви пили коктейль – і для вас наступного дня бармен почне змішувати напої навіть за годину-дві до офіційного часу відкриття бару, крім того, ви зможете насолодитись алкоголем або смаколиками, яких немає у меню. Дайте під час будь-якої з екскурсії на початку подорожі бакс фотографу – і він влаштує вам приватну фотосесію на усіх визначних місцях. За долар у музеї охоронець дозволить вам залізти на багатотисячолітній експонат чи зробить на ваш телефон кілька кадрів у зоні, закритій для відвідувачів (але в цьому випадку краще одразу точно оговорити вартість послуги, щоб не було питань з поверненням телефона). За долар, залишений на постілі, прибиральники складатимуть вам птахів із рушників і слоненяток із подушок, а запаси води у номері поповнюватимуться подвоєними темпами.

Лайфхак: якщо вам шкода повсюди роздавати долари або ви хочете бути оригінальними – наберіть з України маленьких шоколадок наших брендів, і роздавайте персоналу їх – зі словами: "для мами/to your mom". Ефект перевершить ваші сподівання, адже для єгиптян головне – увага від клієнта.

І, звісно, де б і що ви не купували у Єгипті – завжди торгуйтесь. Навіть у крамницях з написами fixed price де торгуватись (типу) не потрібно. Якщо ж вас привезли (приміром, під час екскурсії) до магазину, і попередили, що тут фіксовані ціни і не можна торгуватись, погодьтесь з цим – але просіть знижку і торгуйтесь вже за її розмір :)

І не забувайте – на відпочинку спокійно спить тільки той турист, що добре задонатив на ЗСУ!

Тетяна Стежар, фото УНІАН  

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся