Марсіанські пейзажі Каппадокії / фото Марина Григоренко

Каппадокія поза сезоном: світанок на повітряній кулі, марсіанські пейзажі та ночівля в печері

07:33, 27 лютого 2021
25 хв. 6483 Туризм

Протягом останніх років Каппадокія все більше привертає увагу туристів з усього світу, доводячи, що Туреччина – це не лише ледачий відпочинок на пляжах у форматі all inclusive. Каппадокія – це космічні ландшафти вулканічного походження, над якими на світанку зависають десятки повітряних куль, це підземні міста віком кілька тисяч років і загадкові печерні монастирі, що ведуть свою історію з часів ранніх християн. УНІАН.Туризм побував в цьому регіоні взимку і довів, що в Каппадокії туристичний сезон – завжди.

Подорожі в період пандемії – це абсолютно нові відчуття. І хоча Туреччина виявилася однією з небагатьох країн світу, що активно пускають іноземних туристів, і вона дещо перевтілилася за нових умов. Незважаючи на доволі лояльні умови в'їзду для іноземців, у тому числі українців – станом на кінець лютого для в'їзду до Туреччини громадянам України необхідний лише негативний результат тесту на коронавірус і COVID-страховка – для місцевих жителів в країні діють жорсткі карантинні обмеження.

Наприклад, в Каппадокії, куди ми вирушили в прес-тур на запрошення Міністерства культури і туризму Турецької Республіки, для місцевих діяла комендантська година і заборона на подорожі з туристичною метою. А тому було доволі незвично гуляти порожніми вулицями, які цінителі відпочинку в Туреччині в докарантинні часи звикли бачити повними життя. Навіть в найбільш туристичних місцях працювали далеко не всі сувенірні крамниці. Однак є і хороша новина: торговці готові робити вам непогані знижки, аби у них хоч щось купили. І для тих же туристів, які якраз не люблять зайві стовпотворіння, зараз ідеальний час відправитися досліджувати Каппадокію.

Трохи історії та фактів про Каппадокію

Каппадокія, як нині спрощено називають цілий популярний туристичний напрямок – це історична назва місцевості на сході Малої Азії на території сучасної Туреччини, що вживається ще з часів античності. Найперша Згадка Каппадокії датується кінцем VI століття до нашої ери в якості однієї з частин Перської держави. За довгі роки тут побували перси, римляни, греки, вірмени. Однак особливо пишається регіон часами, коли тут правили турки-сельджуки. На ці землі вони прийшли в XII-XIII столітті нашої ери, активно почавши їх розвивати, попутно прищеплюючи іслам. Саме тому основу тутешньої історичної архітектури складають будови XIII століття. Найкраще вона збереглася в місті Конья, що вважався столицею Сельджукської імперії. 

Ландшафти Каппадокії / фото Марина Григоренко

Що подивитися в Кайсері

Добиратися до Каппадокії найкраще з пересадкою через Стамбул – до аеропортів Кайсері або Невшехір. Перші дні нашої зимової подорожі в Каппадокію ми провели саме в Кайсері, з якого досить зручно добиратися до гірськолижного курорту Ерджієс, докладніше про який ви можете прочитати в нашому попередньому матеріалі.

Історія міста Кайсері почалася близько 5 тисяч років тому одночасно зі створенням стародавньої торгової колонії в Кюльтепі. Місто завжди було важливим торговим центром, оскільки розташоване на основних торгових маршрутах, у тому числі вздовж Великого шовкового шляху. Це був перший «розквіт» Кайсері. Другий «золотий вік» прийшов за часів римського правління з I по XI століття нашої ери. Ну а третій значимий для міста період був за часів правління сельджуків в XII-XIII століттях, коли місто було другою столицею держави. Саме вони і формують нинішню панораму міста, що дивним чином сусідить з не надто привабливою забудовою ХХ-XXI століть.

Мабуть, головна визначна пам'ятка міста – стародавній замок-фортеця Кайсері у самому центрі міста, побудована візантійцями ще півтори тисячі років тому і згодом розширена сельджуками та османами. Зовнішню його частину формують тодішні стіни міста, вздовж яких дуже приємно прогулюватися. У вечірній час доби вони ще й підсвічуються.

Замок Кайсері / фото Марина Григоренко

До наших днів замок Кайсері зберігся в чудовому стані. Частково завдяки одній хитрості: біля зовнішніх стін замку встановили спеціальні жердини для голубів, яких тут ну дуже багато, та регулярно розсипають корм поряд. Зроблено це не з великої любові до пернатих жителів Кайсері, а щоб відвадити їх від сидіння на стінах замку, оскільки наслідки життєдіяльності голубів згубно впливають на його збереження.

Захист від голубів біля замку Кайсері / фото Марина Григоренко

Ще одна цікава пам'ятка Кайсері – музей-лікарня Gevher Nesibe Hastahanesi, яку місцеві називають найстарішим лікувальним закладом у світі. Лікували в ті далекі часи тут пацієнтів звуками і травами – причому як від хвороб тіла, так і від хвороб духу. Деякі методики туристам демонструють і зараз – коридор зі звуками води, традиційний хамам і лікарські композиції.

Тут же знаходиться музей сельджукської культури, який допоможе трішки більше дізнатися про цей важливий для місцевих період. Тут і всякі раритети, і інтерактивні технології, і безліч символів на стінах, що-небудь значущих для місцевих жителів. При цьому музей інклюзивний – тут є експонати для незрячих, а також повно лавочок біля фонтанів, де можна присісти і подумати про вічне, серед усіх цих старожитностей.

Музей-лікарня Gevher Nesibe Hastahanesi – колишній караван-сарай / фото Марина Григоренко

Та й сама будівля музею варта уваги – це колишній так званий «караван-сарай» XIII століття, своєрідний аналог сучасного бізнес-центру з торговими площами, готелем і лікарнею. Насправді, таких в регіоні було безліч – вони знаходилися на відстані в 20 кілометрів один від одного уздовж торгового шляху. Така дистанція обрана не випадково, адже саме стільки міг за один раз пройти верблюд. Торговці з усього світу зупинялися в таких приміщеннях на ночівлю і продати-обміняти свої товари.

А ще по всьому Кайсері ви точно помітите безліч незвичайних квадратних кам'яних будівель з пірамідальними куполами. Називаються вони кюмбетами, будучи дуже важливою частиною архітектури сельджуків. Як правило, складалися вони з двох ярусів – наземного і підземного. Верхній ярус виконував роль своєрідного культурного центру, де місцеві жителі збиралися для спільних молитов і спілкування на духовні теми, а підземний ярус найчастіше використовували для поховань.

Типовий кюмбет в Кайсері / фото Марина Григоренко

Сам Кайсері досі місто доволі традиційне і релігійне, як і весь регіон Каппадокія. Це простежується у всьому – від манери одягатися, сімейних цінностей і збережених традицій до вподобань в кухні. Наприклад, серед найбільш консервативних жителів регіону можна зустріти такі застарілі звичаї, як похід матері нареченого в хамам з потенційною невісткою, щоб, так би мовити, оцінити її по повній програмі, або зобов'язання нареченого виплатити придане в золоті на ту ж вагу, що має його наречена. Наскільки це явище масове в наші часи, стверджувати не беремося, але наш гід запевняв, що таке трапляється.

Класична архітектура сельджуків / фото Марина Григоренко

Але повернемося до визначних пам'яток. Буквально рік тому в Кайсері після реставрації відкрилася історична Церква Діви Марії, побудована в XIX столітті. Правда, в мусульманському Кайсері вона більше не використовується за прямим призначенням – тепер це громадська бібліотека, в якій зберігаються близько 50 тисяч книг, як в друкованому, так і цифровому і аудіо форматах.

Зрозуміло, як і в будь-якому турецькому місті, в Кайсері величезна кількість мечетей. Більш світські жителі Туреччини жартують з часткою засмучення – в країні будують більше мечетей, ніж шкіл. У Кайсері варто звернути увагу на такі релігійні споруди, як мечеть Хунад Хатун, мечеть Кілі Арслана і мечеть Бюргюз.

Центр Кайсері / фото Марина Григоренко

Остання розташована в самому центрі міста на площі біля замку Кайсері, годинникової вежі, кінного пам'ятника Ататюрку і базару Кайсері, який, як нам сказали, є другим за величиною в Туреччині після Гранд-базару в Стамбулі.

На цьому базарі можна легко купити сувеніри, одяг, турецький лукум, каву і, зрозуміло, головну родзинку регіону – м'ясні делікатеси пастрому і ковбаски суджук, батьківщиною яких якраз вважається Каппадокія. На вході в базар вишикувалися цілі ряди кіосків з цими м'ясними виробами.

Знамениті ковбаски суджук з Каппадокії / фото Марина Григоренко

Примітно, що далеко не всі продавці на місцевому базарі розуміють англійську (її вивчення в регіоні явно не в пріоритеті), але вони вже з легкістю користуються сучасними технологіями в спілкуванні з потенційними покупцями – онлайн-перекладачем на телефоні. Також тут легко можна розплатитися за покупки кредитною карткою. Тож не пропадете.

Навколо самого Кайсері також багато природних пам'яток: зелені парки, водоспади, мальовничі річки, пташиний рай Sultan reeds, де мешкають понад 300 видів птахів, і, звичайно ж, дикі коні Каппадокії, яких, втім, в зимовий період не так часто можна побачити.

Кінна Каппадокія / фото Марина Григоренко

Стародавнє місто Талас

У декількох кілометрах від Кайсері, трохи вище і ближче до Ерджіесу, знаходиться ще одна цікава локація – містечко Талас, що по суті є його передмістям. Починаючи свою історію з 1500 року до нашої ери, місто зберегло величезну кількість давньої архітектури.

Вулички Таласа / фото Марина Григоренко

З давніх-давен місто вважалося своєрідним центром духовного і культурного життя, а тому саме тут можна краще зануритися в культуру і побут місцевих жителів. У цьому вам допоможе культурний центр Yaman Dede, розташований в колишньому будинку вельми шанованого релігійного діяча XIX століття Ямана Деде.

Культурний центр Yaman Dede / фото Марина Григоренко
Культурний центр Yaman Dede / фото Марина Григоренко

У Таласі також є кілька архітектурних пам'яток часів Візантійської імперії, наприклад, старовинна грецька церква Panaya Rum Kilisesi та церква віком 1,5 тисячі років, де нині розташувалася художня галерея Talas Sanat Galerisi

Художня галерея Talas Sanat Galerisi / фото Марина Григоренко

Туристам Талас цікавий також своїми затишними кафешками і сувенірними лавками в старовинних кам'яних будиночках, велика кількість яких розташувалося якраз в районі художньої галереї. Тут панує своя атмосфера, і тому це місце дуже люблять молоді туристи і любителі інстаграмних локацій. Все тут прикрашено яскравими написами, оригінальними деталями, кольоровими стрічками і безліччю оберегів.

Марсіанські пейзажі Каппадокії

Але головне, що приваблює туристів в Каппадокії – особливі вулканічні ландшафти, що більше нагадують марсіанські пейзажі. Тут туристів зацікавлять одразу кілька локацій, куди краще приїжджати на світанку або на заході сонця, але і денний час також підійде. Всі вони об'єднані в Національний парк Гьореме (Göreme), що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Долина кохання в Каппадокії / фото Марина Григоренко

По-перше, ця Долина кохання, яку туристи і деякі сміливіші гіди називають «Долиною пенісів». Потрапивши туди, відразу стає зрозуміло, звідки така назва – ви тільки подивіться на ці скелі. Саме над цією локацією пролітають повітряні кулі під час екскурсій, про що ми розповімо трішки пізніше. До слова, офіційно локація називається Baglidere Vadisi, це якщо ви раптом вирішите самостійно знайти її на гугл-картах.

Долина кохання в Каппадокії / фото Марина Григоренко

По-друге, це Долина голубів, або ж Güvercinlik Vadisi. З назви зрозуміло, що головні мешканці тут – голуби. Птахів тут спеціально підгодовують, ну а туристи із задоволенням фотографуються на тлі птахів у польоті. До речі, як пояснив нам наш гід, насправді ця колонія птахів тут оселилася невипадково – в далекому минулому місцеві фермери спеціально приманювали птахів, щоб використовувати продукти їхньої життєдіяльності як добрива, все ж Каппадокія – це ще й сільськогосподарський регіон.

Долина голубів в Каппадокії / фото Марина Григоренко
Долина голубів в Каппадокії / фото Марина Григоренко

А ще звідси відкривається приголомшливий краєвид на фортецю Учхисар (Uçhisar). Це унікальне стародавнє поселення на висоті 1,4 тисячі метрів над рівнем також є обов'язковим пунктом екскурсійної програми в Каппадокії.

Краєвид на фортецю Учхісар з Долини голубів в Каппадокії / фото Марина Григоренко

По-третє, це Біла, Рожева і Червона долини, або ж Akvadi Vadisi, Gulludere Vadisi і Kizilcukur Vadisi відповідно. Кожна з них вражає уяву ландшафтами різних відтінків. Останню особливо рекомендуємо відвідувати на заході.

Щоб був максимально зручний доступ до основних визначних пам'яток Каппадокії, можна зупинитися в містечку Гьореме недалеко від долини любові. Тут досить добре розвинена туристична інфраструктура - є готелі, хостели, ресторанчики, магазинчики і всі інші блага цивілізації, необхідні туристу.

Підземні міста Каппадокії

Територія Національного парку Гьореме наскрізь пронизана численними стародавніми підземними містами і християнськими скельними монастирями.

Всього на території Каппадокії кілька підземних міст, серед яких найбільшими і найвідомішими є Невшехір, Дерінкую і Каймакли. Саме останній, турецька назва якого kaymakl перекладається як «вершковий», ми відвідали.

Підземне місто Каймакли в Каппадокії / фото Марина Григоренко

Місто служило в якості притулку для ранніх християн, які рятувалися втечею від релігійних переслідувань і навал арабів. Місто являє собою систему тунелів і залів, видовбаних в м'якій вулканічній породі. Потрапити в нього можна було через добре заховані входи, які не так вже й легко було знайти. Ну а якщо ворог і знаходив вхід, то потрапити всередину все одно було практично неможливо – в якості дверей служили величезні круглі камені, відсунути які можна було тільки зсередини.

У такому місті могли жити до 15 тисяч осіб / фото Марина Григоренко

Підземні міста в основному складалися з двокімнатних «квартир», в яких за рахунок системи вентиляції підтримувалася постійна температура в 27 градусів тепла. У печерах також були кухні, складські приміщення для зберігання їж на кілька місяців, стайні, винні льохи та навіть каплиці. У цьому місті могли ховатися близько 15 тисяч осіб. Також Каймакли з'єднаний 9-кілометровим тунелем з підземним містом Дерінкую.

Підземне місто Каймакли в Каппадокії / фото Марина Григоренко

Складається Каймакли з восьми ярусів, проте туристи можуть потрапити тільки в перші чотири – на чотирьох нижчих поверхах досі ведуться розкопки. Але, повірте, і чотирьох поверхів вам вистачить з головою – через якийсь час стає ніяково перебувати під землею. Навіть уявити складно, що люди тут часом жили місяцями, не бачачи сонячного світла. До того ж, більшу частину маршруту туристам доводиться долати по вузьких тунелях навприсядку і зігнувшись, особливо не щастить високим відвідувачам. Коштує вхідний квиток в підземне місто 70 лір.

Ходити по таких ходах не дуже зручно / фото Марина Григоренко

До слова, саме біля цієї пам'ятки знаходиться досить непоганий сувенірний ринок, де можна розжитися подарунками і приємними дрібницями на пам'ять.

Сувеніри Каппадокії / фото Марина Григоренко
Сувеніри Каппадокії / фото Марина Григоренко
Сувеніри Каппадокії / фото Марина Григоренко

Також ми відвідали Музей під відкритим небом Гьореме (Göreme Open-Air Museum) зовсім недалеко від однойменного міста. Це найбільший і найвідоміший стародавній монастирський комплекс Каппадокії. На зорі християнства сюди з Єрусалиму бігли від переслідувань послідовники нової релігії. У тутешніх скелях,що дуже легко піддаються обробці, вони облаштовували монастирі та церкви. У музеї Гьореме їх збереглося близько десятка, і датуються вони IX-XII століттями нашої ери. Всі вони побудовані у візантійському стилі, а прикрашені в унікальному каппадокійському стилі.

На жаль, далеко не всі з приміщень комплексу зараз можна відвідувати туристам через загрозу руйнування. Зате у вас є можливість заглянути в кілька церков, включаючи знамениту Чорну церкву. У ній, мабуть, найкраще збереглися старовинні розписи.

Всередині Чорної церкви / фото Марина Григоренко

Вхідний квиток на територію всього музейного комплексу обійдеться 75 лір, плюс ще 25 лір за вхід в Чорну церкву. Так-так, не пошкодуйте грошей за неї доплатити, вона того дійсно варто.

Музей під відкритим небом Гьореме / фото Марина Григоренко

А взагалі, Музей під відкритим небом Гьореме – це суцільний оглядовий майданчик, звідки відкриваються приголомшливі краєвиди на космічні ландшафти Каппадокії.

Краєвиди на Національний парк Гереме / фото Марина Григоренко

Зимові польоти на повітряних кулях в Каппадокії

Чи не найбільш розкручена туристична «фішечка» Каппадокії – ранкові польоти на повітряних кулях над Долиною кохання в районі міста Невшехір. Ви напевно бачили фото, як десятки повітряних куль здіймаються в небо на світанку над дивовижними скелястими пейзажами. Так ось, щоб побачити цю красу, зовсім не обов'язково летіти на Марс.

Такі польоти влаштовуються цілий рік, проте найкраще планувати таку екскурсію в період з квітня по травень і з вересня по жовтень. Саме в ці місяці погодні умови максимально сприятливі, а тому ймовірність зриву поїздки мінімальна.

Такий світанок ви точно ніколи не забудете / фото Марина Григоренко

Наша ж поїздка випала на лютий, і, по суті, те, що нам вдалося політати – велика удача. Наш польотний день був першим за тиждень.

Політ над Долиною кохання / фото Марина Григоренко

Ще один нюанс – варто розуміти, що взимку температура повітря рано вранці помітно відрізняється від денної. А тому, якщо вдень в лютому в Каппадокії ви потрапили на +10 градусів, не варто бути легковажним і відправлятися в політ в легкому одязі. До того ж, при підйомі на кожні 100 метрів температура повітря «за бортом» знижується на 0,5 градусів. А оскільки кулі піднімаються максимально на 800 метрів (вище – не можна через близькість до аеропорту), при підйомі на вас чекає зниження температури на 4 градуси.

Максимально повітряна куля піднімається на 800 метрів / фото Марина Григоренко

Але, тим не менш, є у зимових польотів на повітряній кулі одна суттєва перевага – не так рано потрібно вставати, адже «зимовий» світанок помітно пізніше «літнього». Бо ж саме на світанку ці польоти найбільш запам'ятовуються.

Ландшафти Каппадокії з висоти / фото Марина Григоренко

Корисна порада: якщо ви маєте твердий намір політати на повітряній кулі в Каппадокії, заплануйте політ десь в середині вашої подорожі та залиште кілька днів в запасі, щоб політ можна було якщо що перенести. Як правило, туристичні фірми в цьому плані досить гнучкі.

Коштує таке задоволення від 150 євро з людини, незалежно від того, скільки пасажирів буде у вашому кошику – є кулі на 4, 12, 16 і навіть на більш ніж 20 осіб. Ціна у різних фірм приблизно однакова (нас катала фірма Skyway Balloons). Боятися тут абсолютно нічого - цей бізнес тут настільки поставлений на потік, що пілоти працюють неймовірно технічно (чого тільки варта фінальна посадка повітряної кулі на причіп автомобіля!), а метеорологічна служба пильно стежить за тим, щоб польоти здійснювалися тільки за сприятливої погоди.

Печерні готелі Каппадокії

У Каппадокії є така унікальна пропозиція, як готелі в древніх печерах. Їх можна відшукати одразу в декількох містах, але найбільше в місті Ургюп (Ürgüp). Нашу групу журналістів люб'язно прихистив тутешній п'ятизірковий готель Yunak Evleri, що вважається одним з найдорожчих і найкращих у своєму роді.

Варто відзначити, що проживання в печерному готелі – доволі незвичайний досвід, але він точно того вартий, щоб випробувати його хоч раз в житті. З одного боку, це унікальний дизайн і мальовничі світанки. Просто дивуєшся, як їм вдалося об'єднати стародавній дух з сучасними благами цивілізації, які роблять перебування туристів в таких готелях максимально комфортним. З іншого боку, від печерного життя деяким туристам стає ніяково – комусь замало світла, комусь із нашої групи навіть трохи страшно було. Втім, до таких умов швидко звикаєш.

Переночувати в печері - вельми незвичайний досвід / фото Марина Григоренко

Ще один нюанс життя в печерних готелях – там доволі специфічне опалення. Звичних нам батарей там немає, і, фактично, нагрівається приміщення за рахунок теплої підлоги. Влітку, безумовно, прохолода печери – це ідеальний спосіб перечекати характерну для регіону спеку. А ось взимку в номерах буває досить прохолодно. Тому наша вам порада: беріть піжаму і шкарпетки тепліше, і все буде супер.

Печерних готелів найбільше в місті Ургюп / фото Марина Григоренко

Їжа Каппадокії

Ще перед поїздкою нас попередили, що місцева кухня дуже жирна, гостра і м'ясна. Спочатку ми не надали цьому особливого значення, мовляв, ми тут в Україні теж любимо не найлегшу їжу. А ось і даремно – місцева їжа виявилася серйозним випробуванням для наших шлунків. Звідси головний висновок: розраховуйте свої сили і обов'язково уточнюйте перед замовленням моменти, що вас цікавлять, особливо, якщо у вас особлива дієта або ж ви не вживаєте їжу тваринного походження. А ще якщо ви не любите солодкий або який-небудь інший перець – його тут кладуть у все що можна і у величезних масштабах.

Розповімо про деякі гастрономічні цікавинки Каппадокії:

  • Ялама (Yalama) – тонкий коржик з фаршем з баранини. На перший погляд виглядає надто просто, але насправді це дуже смачно. Подається з традиційним густим турецьким йогуртом.
Ялама / фото Марина Григоренко
  • Манта (Manti) – дуже маленькі пельмені в підливі. Досить незвичайний експеримент, але його однозначно варто спробувати заради того, щоб дізнатися, скільки м'яса вміщається в цих крихітних пельмешках.
Турецькі манти / фото Марина Григоренко
  • Салат Гавардагі (Gavurdağı) – салат з помідорів, огірків, перцю, волоських горіхів та сиру на зразок карпатської бринзи. Відмінний варіант для тих, хто втомився від важкої їжі.
Турецький салат Гавардагі / фото Марина Григоренко
  • Авджи бурек (Avci Böreği) – млинці в паніровці з різноманітною начинкою. Також порівняно легке блюдо. Наші млинці були з грибною і курячою начинкою, ми залишилися задоволені.
Млинці в паніровці Авджі бурек / фото Марина Григоренко
  • Мараш (Maraş) – жирне морозиво з козячого молока. Це неймовірно смачний десерт, для якого однозначно варто залишити місце в шлунку.

До слова, в період карантину з харчуванням в закладах в Туреччині є нюанси –зараз вони працюють тільки на винос, а поїсти за столом можна лише в ресторанах готелів.

Алкоголь в Каппадокії

І наостанок один важливий момент для питущих туристів. Як ми вже писали вище, Каппадокія – доволі консервативний регіон. А тому тут не так вже й просто купити алкоголь в магазинах – в більшості супермаркетів його просто немає, тож потрібно витратити зусилля, щоб знайти спеціалізовані магазини.

А тому ось вам корисна порада. Можна купити трохи улюблених напоїв в duty free. Наприклад, такий магазин є в аеропорту Кайсері в залі видачі багажу.

Також алкоголь можна купувати в готелях і ресторанах, ціни там цілком стерпні. До того ж, у вечірні години на терасах ресторанів готелів люблять влаштовувати посиденьки біля вогню. І виглядає красиво, і тепло.

Ось таке фаєр-шоу влаштовують на терасах турецьких готелів / фото Марина Григоренко

Або ж можна відправитися на екскурсію в одну з виноробень Каппадокії – ця справа тут розвинена з давніх часів.

***

Каппадокія однозначно варта того, що затриматися тут на кілька днів, а то і на тиждень, щоб вже точно все встигнути. Єдине, що варто врахувати – в регіоні не дуже добре розвинені пасажирські перевезення (очевидно, не хочуть відбирати хліб у численних екскурсійних бюро, які влаштовують тут справжні марш-кидки).

У Каппадокії не дуже розвинене пасажирське транспортне сполучення / фото Марина Григоренко
Але завжди можна подорожувати орендованою машиною / фото Марина Григоренко

А тому ось вам корисний лайфхак: завжди можна взяти машину напрокат в тому ж Кайсері – обійдеться це приблизно в 40 доларів/доба за непогане авто – і об'їздити все навколо в потрібному вам темпі.

Марина Григоренко

***

Редакція дякує офісу з питань культури та інформації посольства Турецької Республіки в Україні за організацію поїздки

***

Ідеї для відпочинку в Туреччині

Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies