Відпочинок під час війни: що пропонують туристам на Закарпатті

Постійна тривожність через війну – вкрай негативно відбивається на наших організмах, кажуть лікарі. Психологи радять відпочинок. Проте, колись велелюдні пляжі Херсонської та Запорізької областей зараз перебувають під тимчасовою окупацією, а одеські відвідувати заборонено. УНІАН поцікавився, де в Україні все ж чекають на туристів та що можуть їм запропонувати.

Говорити про літній відпочинок в Україні під час війни вкрай складно. Настрої людей, фінансові можливості, постійна загроза ракетних ударів цьому геть не сприяють. Однак психологи все ж таки радять за можливості переключитися. І в країні є регіони, які можуть приймати туристів. Це, зокрема, Закарпаття. Гори та узбережжя річок можуть стати альтернативою морському відпочинку.

Що з житлом?

Параліч звичайного ритму туристичного життя, всі сили спрямовані на розміщення вимушених переселенців, мобілізація та переключення всієї роботи на волонтерство – так можна охарактеризувати те, що відбувалося в перші 2-2,5 місяця в галузі туризму на Закарпатті.  

Як розповідає викладач факультету туризму та міжнародних комунікацій Ужгородського національного університету, керівник Туристично-інформаційного центру "Турінформ Закарпаття" Олександр Коваль, всі працювали переважно на те, щоб розмістити внутрішньо переміщених осіб, заклади харчування (ресторани, кав’ярні) або були зачинені, або працювали в обмеженому режимі - для переселенців. Наприклад, в Ужгороді кілька рестораторів об’єднали зусилля, щоб нагодувати щодня до 5 тисяч українців, які цього потребували.

"Це був суцільний стрес. Усі працювали не те, що багато, а дуже багато. Наплив людей в область був надзвичайно великим, звучала навіть цифра до 500 тисяч (у той час, як населення всього регіону - 1,2 мільйона). Певна річ, хтось їхав транзитом до країн ЄС, а хтось оселявся тут, як тільки з’являлася найменша можливість", – розповідає Коваль.

За його словами, війна чітко показала, хто є хто і в цій галузі.

"Скажу про позитивний момент: сформувалась довіра між власниками бізнесів, які самоорганізувались та змогли розв’язати глобальні задачі щодо харчування та розміщення переселенців, – каже туризмознавець. – Більшість з них у перші місяці не думали про прибутки. Працювали на межі, витрачаючи власні заощадження, надавали транспортні послуги, забираючи людей з евакуаційних потягів, знаходили ресурси утримати працівників. Але були випадки, де ціни зростали. Переважно це - оренда квартир, кімнат. На це громадськість реагувала негативно. Хочу відзначити, що влада реагувала на такі випадки. В Закарпатській області були створені гарячі лінії, куди можна було скаржитись".

Зараз, на початку літа, вже спостерігається більше відкриття закладів харчування, знизилось навантаження на тих, хто працював без перепочинку до цього.

За словами Коваля, з певною стабілізацією ситуації на окремих фронтах, в галузі туризму стало трішки спокійніше, знизився рівень напруги, оскільки вимушено переміщені особи почали повертатись у рідні домівки, виїжджати з Закарпаття. Це відбулось у другій половині травня.

"Наразі в області лишилися ті люди, які справді не мають, куди повернутися, в кого зруйновані домівки, а за кордон вони виїхати не готові", - додає фахівець з туристичної гостинності Закарпаття Макс Адаменко.

Конкретну кількість українців, які вимушено гостюють на Закарпатті, фахівці не називають. Але розповідають, що, якщо наприкінці травня в регіоні рівень завантаженості закладів розміщення сягав 60-70%, то зараз окремі з них заповнені заледве на третину, і то частіше за все – під час вікенду. Тобто, вільні місця є.

Інше питання – у якому вони стані. Коваль каже, що частина закладів у лютому-березні відмовлялася приймати переселенців з тваринами, а частина таки приймала. Тож зараз, коли гості повернулися додому, після тварин доводиться робити ремонти.

"Планування ремонтів, затрати на придбання матеріалів, пошук майстрів, які теж чи то на війні, чи то за кордоном – усе це накладає свій відбиток на ситуацію з поселенням та заповненістю. На ту кількість житлового фонду, який би міг бути, розраховувати наразі не доводиться. Потрібен час і ресурси, щоб привести все це до ладу", - каже Коваль.  

Чи буде наплив туристів?

Очікувати на наплив туристів, кажуть фахівці, однозначно не варто. "Зважаючи на воєнний стан, люди витрачають кошти на базові потреби. Про відпустки буде думати малий відсоток українців. Переважно, це буде розрахунок на короткі вихідні, і все", – каже Коваль.

Попри те, що на Закарпатті ще достатньо вимушених переселенців, на них у сенсі туризму розраховувати теж не варто, адже вони в переважній більшості не мають на це коштів. Так, є частина людей із середнім чи високим рівнем достатку, вони час від часу відвідують басейни та інші туристичні заклади, але це, певна річ, не масово.

"Ми відстежуємо, що кількість запитів за ключовими словами "подорож", "відпочинок" є низькими, бо люди їх не шукають. Пріоритети інші. Є люди, яким довелося шукати нову роботу, аби заробити на прожиття", – додає Коваль.

За словами Макса Адаменка, наразі існує така тенденція, як психологічна реабілітація людей – дитячих груп, родин із дітьми. Три місяці у війні, біді, жахіттях накладають свій відбиток, це потрібно нівелювати. Тож можуть мати попит такі програми, як путівка в санаторій у поєднанні з активним відпочинком для отримання вражень. Це можуть бути поїздки в басейни, походи в гори, відпочинок на узбережжях річок тощо.

Бюджет

З розрахунком бюджету на відпочинок справді складно. Почати слід з того, що, оскільки зростає вартість пального, відбудеться подорожчання транспортних послуг. А це вплине на вартість квитків чи витрати на доїзд у Закарпатську область.

Щодо вартості проживання, то, за оцінками туризмознавців, ціни в готелях та садибах ніхто не піднімає, тому проживання від 300 грн за людину за добу – цілком реальна сума (600-700 грн за двомісний номер).

Харчування розрахувати важче, бо на вартість продуктів теж впливає ситуація на ринку пального. Фіксується як подорожчання харчів, так і дефіцит окремих товарів. На обід одній особі потрібно витратити щонайменше 80-100 грн (йдеться про комплексні обіди, корпоративні доставки їжі тощо), якщо додати сніданки та вечері, то сума може сягнути й 300-500 грн на добу.

"Це, знову ж таки, мінімум, але на нього потрібно розраховувати. У принципі, такі запити наразі й озвучуються з боку київських колег, наприклад, мені відомо, що намагаються шукати проживання і харчування на 1 людину на добу в межах 600-700 гривень", – каже Адаменко.

Але це такий мінімум, нижче якого просто нікуди, зізнаються фахівці.

Власники готелів, садиб у переважній більшості розуміють, що нині не той час, щоб заробляти, зараз потрібно просто "втриматися на плаву" і зберегти той колектив, який залишився. Саме тому наразі зменшуються витрати на прибирання, прання, супутні послуги.

"Ми зараз маємо завантаження на чверть, тобто, заселена гостями тільки частина номерів, – розповідає власниця мініготелю у Поляні Свалявського району Закарпаття Вероніка. – Ціни ми не підвищували з минулого року, та навіть із позаминулого: "ковідні" канікули нас підточили, зараз війна "добила", тож взагалі не розуміємо, що робити. Гроші в майно вкладені, тепер його ні продати, ні закрити…"

Вероніка додає, що запити щодо розміщення – вкрай поодинокі: "Нашими постійними гостями були харків’яни та кияни, а тепер вони не телефонують, можливо, такі обставини. Як інших гостей залучати – уявлення не маю. Тепер немає коштів і на рекламу, що також дається взнаки. Десь іноді сама в Фейсбуці чи Інстаграмі виставляю оголошення про готель, але цього замало".

За її словами, якби мати завантаження бодай на рівні 40-50%, то говорили б не про збитковість, а про нульову рентабельність. Уже за таких умов буде працювати персонал, будуть кошти людям на зарплату, будуть сплачуватися податки, що вкрай важливо для держави.  

"Швидше за все, зараз буде період збитковості або мінімальної окупності підприємств індустрії туризму", – підсумовує Коваль.

"Змінити обстановку, щоб не втратити глузд…"

Щодо того, на кого очікувати цьогоріч на Закарпатті, Адаменко каже, що це може бути місцевий турист, якого треба зацікавити чимось нестандартним, а також вимушені переселенці, частина з яких теж готова до екскурсій.

"На рівні Державного агентства розвитку туризму, наскільки мені відомо, будуть виносити питання реабілітації, – каже фахівець. – Можливо, під ці проекти можна буде залучати кошти з Європи. Такі собі літні табори в бюджетному варіанті можна було б організовувати саме на Закарпатті. Очікуємо, що на це може бути попит. Тому в мене тепер завдання – знайти декілька місць розміщення по нормальній ціні на декілька тижнів".

За словами Адаменка, з тих поодиноких запитів, які надходять, є попит на озеро Синевир, замки, питають про відвідування радіолокаційної станції "Шипка", яка зараз зачинена.

"Питають про дельтаплани та повітряні кулі, пояснюю, що це заборонено, – додає фахівець. – Цікавляться термальними басейнами в Угорщині. Це здебільшого жінки та діти, зрідка – люди літнього віку".

Щоправда, каже Адаменко, їхати за кордон задля термальних вод не варто – достатньо пропозицій і на Закарпатті. Приміром, в аквапарку "Карпатія" запрацював басейн з місцевою термальною водою. Крім того, відкрили басейн з мінеральною водою в ДЮСШ (вартість для дорослого – 150 грн на день). Тож, за бажання, можна знайти відпочинок до душі й тут.

За словами Коваля, гостям Закарпаття можна запропонувати такі локації, як кількаденне перебування, до прикладу, на території Національного природного парку "Синевир", цікаві екскурсії у селі Колочава, де можна дихати чистим повітрям, слухати тишу, спостерігати за дикою природою, пізнавати культуру та традиції регіону. Звісно ж, варто обрати й гірську частину Тячівщини чи Рахівщини, де гостинність та природа позитивно впливають на самопочуття.

"У червні й до середини липня квітне поле лаванди у Перечині, і його теж варто відвідати. Вартує уваги оздоровлення у термальних басейнах. Ще можна розглянути, до прикладу, таку новинку, як басейни із соленою водою у селі Мідяниця. Особливо рекомендую купувати крафтову продукцію місцевих виробників. Приміром, в Ужгороді, у крамниці крафтових товарів "Закарпатський кошик" на Петефі, щотижня відбуваються безкоштовні дегустації, під час яких можна обрати щось цікаве для себе з їжі, напоїв, десертів, а відтак - відвідати з екскурсіями місця їх виробництва (сироварні, винні підвали, музеї леквару, меду тощо)", - каже туризмознавець.

Смак їжі – це дуже хороший засіб для перезавантаження, стверджує Олександр Коваль і додає, що, купуючи локальні продукти, гості зможуть підтримати місцевих виробників.

"Загалом, чому психологи рекомендують змінити обстановку? Щоб не втратити глузд, бо війна – це занадто значна психологічна травма, – каже Адаменко. – Тому відпочинок, і насамперед бюджетний відпочинок, справді може мати попит у цьому сенсі. Тепер будуть потрібні гарні краєвиди, гарні враження – просто не руїни, не війна, не вибухи й не тривоги. Навіть просто полежати на травичці під сонечком – це вже зміна обстановки".  

Наталія Петерварі

УНІАН в Google News