Василь Грушко мріє зробити Хмільник подільським Баден-Баденом

 «Делами проявляй мудрость свою, ибо нет слов мудрее дела». Ці слова Гіппократа, взяті у рамочку, висять перед входом до кабінету 53-річного міського голови Хмільника Василя Грушка.

«Делами проявляй мудрость свою, ибо нет слов мудрее дела». Ці слова Гіппократа, взяті у рамочку, висять перед входом до кабінету 53-річного міського голови Хмільника Василя Грушка. Це його девіз, бо тільки працюючи можна досягти успіху.

ДОСЬЄ.  Василь Грушко народився у с. Пиківець Козятинського району у родині ветеринарних лікарів.  Закінчив Тульчинський ветеринарний технікум та Білоцерківський сільгоспінститут.  Трудову кар’єру розпочав у 1979 р. ветфельдшером у колгоспі  с. Кордишівка на Козятинщині, де працював 10 років.  Наступне десятиліття працював начальником протиепізоотичного відділу  Козятинської станції по боротьбі з хворобами тварин. У 1999 р. обійняв посаду головного ветеринарного лікаря Хмільницького району, а у 2003 р. - начальника управління ветеринарної медицини району.  З 2010-го – мер Хмільника.  Одружений. З дружиною виростив двох синів, має двох онуків.  Хобі – мотоцикли.  Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби.

- Василю Пилиповичу,  на міського голову балотувалося 12 претендентів.   Вас із Вашим попередником розділило усього 115 голосів.  Чим, все-таки, Ви взяли виборців?

- Напевне, люди побачили чудове ландшафтне містечко, яке ми з колективом зробили біля управління ветеринарної медицини.  Вирішили, що я здатен таку ж красу і порядок навести у місті.

- І як, вдається?

- Змінити щось на краще при недостатньому фінансуванні дуже важко.  Але про ті сім пунктів, які я пообіцяв виконати у своїй передвиборчій програмі,  ніколи не забуваю.  Зараз, наприклад, працюємо над покращенням матеріальної бази освітянської галузі,  сприяємо розвитку спорту, зайнялися реформуванням  житлово-комунального господарства,  створенням ОСББ та благоустроєм міста... 

- 12 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила законопроект «Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення». Чи змінилося щось у житті міста з присвоєнням нового статусу?

- Поки що не змінилося нічого, але ми дуже сподіваємося на державну підтримку.  Бо Хмільник — це сучасний бальнеологічний курорт, до складу якого входять 7 санаторно-курортних закладів і восьмий от-от буде зданий в експлуатацію. Це дає змогу щорічно оздоровлювати до 50 тис. осіб, як з України, так і з-за кордону.  Наше місто справді унікальне. Його основний лікувальний фактор — мінеральні радонові води, що утворюються при циркуляції прісних вод в тріщинуватих гранітах кристалічного щита.  Покладів радону вистачить на сотні літ. Тож Україна має пишатися, що має таке курортне місто.  Це імідж держави.

- Статус міста-курорту державного значення зобов’язує тримати марку… 

- Попри фінансові труднощі, ми саджаємо дерева, розбиваємо клумби.  Запровадили розподільний збір сміття.  У нас стоїть 4 контейнери: для  пластику, паперу, скла та  органіки.  На жаль, таке нововведення приживається важко. 

А ще ми їздили переймати досвід у Бердянськ, там теж курорт державного значення.  Сподобалися гарні напрацювання тамтешньої влади з бізнесом, креативний підхід щодо втілення в життя закону про самоорганізацію населення (створення  вуличних комітетів,  домоуправлінь та ін.), злагоджені робота комунальних служб… Усе це ми взяли собі на озброєння.  До речі,  на розвиток міста Бердянськ отримав від держави 42 млн. грн., а це – майже бюджет Хмільника.  

- Яким ви хочете бачити Хмільник?

-  Схожим на швейцарське містечко або німецький Баден-Баден, де  теж є радон. І для цього потрібно небагато. Бо якщо порахувати, скільки грошей використовується для  ямкових ремонтів, то краще  займатися капітальним ремонтом доріг.  З 1996-го року у нас є генеральний план міста Хмільника, але ще потрібно багато працювати задля його реалізації. Треба мати мету розвитку держави.  Але якщо на наступний рік у  бюджеті нам знову ріжуть витрати на спорт, культуру, то куди ми йдемо? І я не заздрю сьогодні Президенту, бо йому дуже важко.  Я звинувачую ту систему, яка виробилася за 20 років незалежності. 

- Яку альтернативу можете запропонувати? 

- Передусім, переглянути закони.  А то у нас вважають, чим більше безладу – тим більше демократії.  Я ж за дисципліну. І коли насмітив, то віник в руки – і прибирай.  Одні мої знайомі поділилися враженнями після поїздки в Емірати. Бачили, як один іноземець поцілив недопалком мимо урни.   Кинувся піднімати його мало не з космічною швидкістю.  Виявляється, там поліцейські за подібне… б’ють гумою по плечах.  Або подивіться, як ми боремося з наркоманією. З-за кордону на ці цілі до нас ідуть багатомільйонні транші. І як ми боремося? Роздаємо шприци? Як на мене, треба взяти приклад з країн Азії, де наркоділків розстрілюють. Радикалізм, зате  є результати. 

- А як щодо духовного відродження?

- Я тільки за те, щоб люди жили за Божими заповідями. Сам православний, коли важко – прошу у Бога допомоги. У кабінеті маю багато подарованих ікон  і впевнений, що вони мені допомагають.  Але у мене немає фанатизму.  Я лояльно ставлюся до людей інших віросповідань, бо вважаю, що в кожної людини до Бога свій шлях. 

- Замкову гору із палацом графа Ксідо не плануєте відродити?

- Є такі плани. Ми навіть понаписували  листи усім меценатам.  Бо замок – воістину історична перлина Поділля. Старожили розповідають, що від вежі на Замковій горі є підземні ходи під усім містом.  Якби їх відреставрувати, можна було б зробити унікальні туристичні маршрути.

- А Ви самі де відпочиваєте?

- Отримую задоволення, коли кошу  газон, доглядаю пасіку,  виходжу з внуками на природу. Тричі їздив до Туреччини.  Дуже подобається тамтешній сервіс.  Я навіть пропонував головному менеджеру відкрити оздоровницю в нас у Хмільнику.  Бо ж у них бізнес сезонний, а у нас радон круглий рік. 

- Щодо пасіки. Кажуть, Ви маєте намір  кілька вуликів поставити на дах мерії…

- Свої бджоли  - 9 вуликів  - я  доглядаю під пильним керівництвом  досвідченого бджоляра Володимира Вихристюка.  Сам я досконало не знаю усіх секретів пасічництва.  А щодо вуликів на даху, така  ідея спала мені на думку після перегляду  телепередачі про Японію.  Виявляється, там вулики  на хмарочосах  тримають.

- Хто Ваш ідеал керівника?

- Мер Вінниці Гройсман.  Харизматична молода людина, з якої треба брати приклад. Бо навіть при цій скруті він дуже багато робить для міста. Побільше б нам таких мерів.  А себе я мером не вважаю. Міські голови таких містечок як Хмільник (у нас 27,5 тисяч мешканців) -  це завгоспи. 

УНІАН в Google News