"Без танків у Москві обійтися не вийде, Росія не залишила для себе інших варіантів", - глава штабу РДК Олександр "Фортуна"

Глава штабу Російського Добровольчого Корпусу, що воює на боці України, Олександр "Фортуна" в інтерв'ю УНІАН розповів про ситуацію на фронті, загрозу з боку РФ для Європи, а також поділився своїм баченням завершення війни Росії проти України.

Почнемо із ситуації на фронті. Увага всього світу прикута до Харківського напрямку. Що там зараз відбувається?

Це була спроба створення певного осередку напруги на кордоні. Певною мірою це аналогічно тим діям, які ми здійснюємо під час операцій на кордоні. Я не думаю, що було завдання в організації буферної зони, це досить великий комплексний захід.

Якщо загалом подивитися на фронт, ми стикаємося з ситуацією, коли російській армії і насамперед російській владі необхідно щось "продати" внутрішньому ринку, якусь перемогу. Тому такі спроби будуть по всьому фронту. Мені б хотілося нагадати людям, які вважають, що кордон – це просто кордон, що це не так. Це теж лінія фронту на сьогоднішній момент.

Що ви можете сказати про путінську армію, яка наступає на Вовчанськ? Це кадровики, "мобіки", яка в них тактика? Що з озброєнням, мотивацією?

Це класичні "м'ясні штурми". Якість особового складу різна – фахівців ми не зустрічали. Можливо, вони були в другому-третьому ешелоні, але на "нулі" їх не було точно. Я маю на увазі фахівців із розвідки, спецслужб, спецпідрозділів силових структур. Це були мобілізовані і навіть строковики.

У "м'ясні штурми" відправляють досить великими з'єднаннями піхоту, яка просто "гуляє", і де вона просочилася – намагаються розвивати успіх. Техніки використовувалося небагато. Практично не використовувалося, як не дивно, хоча ми спостерігали досить велику кількість техніки на Шебекіно. Але вона не була задіяна, завдяки тому, що в нас добре працювала БПЛА-компонента. Я так розумію, вони теж усвідомлювали це і намагалися техніку не використовувати. Але використовували КАБи – це стандартно зараз.

Як багато росіян здається в полон саме на цьому напрямку? Чи вони не доживають до цього?

Не так багато, як здавалося в полон. Але оскільки є певна специфіка бойових дій у міській забудові – там у полон здатися досить складно, – не так багато випадків. З нашого боку хлопці потрапили в полон – не з РДК, а з підрозділу "Братство". Це були дуже сумні новини. Сподіваємося, у хлопців там усе добре і їх вийде обміняти.

Сили оборони багато місяців потерпали від нестачі озброєння, оскільки затримувалися поставки зі США. Чи відчули ви на собі цю проблему і чи можна вже сказати, що її вирішено?

Ми всі прекрасно знаємо про те, що ленд-ліз не запрацював. Наразі все, що поставляється, поставляється в рамках інших програм, інших зобов'язань. Абсолютно всі, включно з нами, відчувають певні незручності, щось є, чогось не вистачає. Ми звикли до подібної ситуації й оперуємо тим, що є.

Сьогодні звідусіль лунає багато страшилок про те, що РФ зібрала нові резерви і може почати наступ на новій ділянці – зокрема, на Сумщині. Як ви оцінюєте подібні загрози, чи реалістичні вони?

Загроза удару є завжди і всюди. Набирати нових мобілізованих Росія буде до самого кінця. Людський ресурс там практично необмежений, якість цього ресурсу – питання інше, ми всі бачимо, хто присутній на фронті. З іншого боку, будь-яка озброєна людина – це озброєна людина.

Нічого нового в цьому немає, Росія намагатиметься продавити по всій лінії фронту. Скрізь люди мають бути на низькому старті, готуватися, підтягувати резерви. Треба працювати і не витати в хмарах, що завтра все закінчиться, Росія нападе на Харківську область і десь напруга спаде. Розслаблятися не можна взагалі ніде.

США поки що офіційно не зняли заборону на удари по Росії своєю зброєю. Але низка європейських країн дозволили бити своєю зброєю по військових об'єктах на території Російської Федерації. Наскільки це допоможе?

Це, безумовно, допоможе. Тут є практичний бік питання, що стосується аналітики в площині ведення бойових дій і стратегії. І цивільне населення, і армія більшою мірою страждають від авіаударів. Якщо в нас із погляду землі, суші, піхоти є певний паритет, то повітря – поки що історія складна і протиставити щось на сьогоднішній момент складно. Так, є системи ППО, щось ще, але цього завжди не вистачає. А в Росії поки що досить великий авіапарк і тих самих ФАБів, які переробляють на КАБи і купу інших пристроїв, у них досить багато. Тому удари по військовій інфраструктурі на території РФ – насамперед, по авіаційній – необхідні. У цьому запорука перемоги.

Я думаю, що США на сьогоднішній день вигідна Росія на чолі з існуючою владою, оскільки вони вважають, що ці люди зрозумілі. Так, це диктатори, злочинці, вбивці, але зрозуміло, як із ними працювати. Якщо ці люди зникнуть, то почнеться неконтрольований хаос, який буде, найімовірніше, гіршим, ніж те, що є зараз. Я вважаю, що помилка тут у тому, що Захід думає, що ці люди зрозумілі і якось контрольовані, а ці люди цим користуються.

Рано чи пізно Російській Федерації доведеться конфлікт масштабувати, щоб влада й економіка трималися на плаву. Їм доведеться розширювати конфлікт, у це можуть бути втягнуті країни Балтії, хтось ще. І вже буде запізно приймати рішення, хто поганий – хто хороший, хто контрольований – хто ні.

Як ви думаєте, скільки Росія взагалі зможе тягнути цю війну в умовах санкцій, які, можливо, посилюватимуться? Наскільки ймовірна конфронтація з країнами НАТО, яким так сильно погрожують російські пропагандисти?

Росія може вести цю війну десятиліттями. Людський ресурс там невичерпний. Сьогодні люди йдуть з одним видом озброєнь, завтра зі списами і на конях все одно підуть. Не треба думати, що в них щось закінчиться, і все зупиниться. Справа не в цьому. На сьогоднішній день у масі своїй у населення РФ начисто відсутнє критичне мислення, і результати негативної селекції даються взнаки –  їм сказали по телевізору "Треба!" – значить треба. Вести війну Росія здатна дуже довго.

Що стосується санкцій, вони прекрасно обходяться. Є певні сегменти економіки, які сильно постраждали. Тим не менш, досить велика кількість товарів зараз завозиться через Казахстан, Киргизію, Туреччину. Це ускладнює логістику, але не завдає якихось супер відчутних проблем.

Якщо ми говоримо про протистояння НАТО і РФ, ми говоримо про порівняння двох великих парадигм мислення саме з військової точки зору. Російська армія – це все-таки радянська армія зразка 1945-го року і за мисленням, і за стратегією, і за тактикою, і за ставленням до особового складу. Хіба що, інше озброєння. Якщо ми говоримо про країни НАТО, там упор на високотехнологічну армію, високопрофесійних фахівців.

Але за довгої гри РФ здатна перемогти принаймні країни Балтії, Польщу. Європа не зможе з ними довго змагатися ніяк. Тому ті люди, які живуть у країнах Європи і вважають, що вони недоторканні, ризикують прокинутися 24 лютого 2022 року, як прокинулися люди, які вважали, що ніколи Росія не нападе на Україну. Я б закликав усіх людей змінювати думку і готуватися –  навчитися стріляти, надавати першу допомогу, зрозуміти, куди відвезти дітей, як поводитися в умовах катастроф, воєнного стану. Серйозно сприймати загрозу з боку РФ, а не просто як конфлікт між Україною і Росією.

Ядерну зброю ризикне використати РФ?

Я думаю, що ні. Для того, щоб воювати з тією ж Європою, їм ніяка ядерна зброя не потрібна. Давайте будемо чесними, Росія досить далеко пішла в розвитку БПЛА, вона займається цим питанням. Їм достатньо просто здійснити масовану атаку на країни Балтії, запустити туди пару батальйонів мотопіхоти, закріпитися у великих містах і ніхто їх ніколи звідти вже не викурить. Я не вірю, що Європа буде бомбити власні міста, щоб вибити звідти російську армію. А Росія буде це робити, оскільки в РФ цінність людського життя дорівнює нулю.

Крім того, що потрібно не дати цій раковій пухлині поширитися, які цілі РДК у цій війні? Яким ви бачите завершення цієї війни – чи можуть це бути танки в Москві, переворот у Кремлі? Що може бути з Путіним і його хунтою після перемоги? Чи перемога може бути завдяки тому, що з ними щось та трапиться? Якою ви бачите Росію майбутнього – чи можлива вона без цього режиму або вона розпадеться на осколки?

На жаль чи на щастя, без танків у Москві або стрілянини в Кремлі обійтися не вийде. Це абсолютно очевидно, жодних варіантів сама РФ для себе не залишила. У будь-якому разі, перемога України і всього цивілізованого світу – це поразка Росії на полі бою. Це не санкції, не якісь економічні пастки, не якісь політичні ігри – це абсолютна капітуляція на полі бою. Це єдина умова, за якої Росія сама для себе визнає поразку у війні. Танки в Москві ми побачимо, я думаю. Це по-перше.

По-друге, я не прихильник такої персоніфікації Путіна як вселенського зла – він один із десятків сотень і тисяч людей, які в цьому винні. Я думаю, є люди страшнішы, ніж Володимир Путін, особливо ідеологи "русской весны" і багато людей, які не особливо на виду. Звісно, всі ці люди мають бути притягнуті до відповідальності як військові злочинці, як люди, що стоять за злочинами проти мирного населення, за геноцидом населення. Вони мають бути покарані за всією суворістю закону.

Я не прихильник того, щоб вішати людей на стовпах і займатися самоуправством. Я вважаю, що мають бути трибунали, мають бути введені певні процедури щодо репарацій, щодо пошуку винних і притягнення кожного винного в міру його провини до відповідальності. Є люди, які безпосередньо в цьому брали участь, а є ті, хто просто промовчав, хто на цю так звану "СВО" давав гроші, є журналісти, пропагандисти. У всіх ступінь провини різний, але у всіх вона є.

З приводу образу Росії майбутнього дуже люблять сперечатися російські ліберали-втікачі і "воювати" з режимом Путіна до останньої чашки кави десь у Вільнюсі або Мюнхені. Але визначати, який вигляд матиме Росія майбутнього, все ж таки буде, по-перше, населення РФ, а по-друге, ті сили, які призведуть до зміни чинного кремлівського режиму воєнним шляхом.

Я думаю, що РФ зануриться в безодню громадянської війни. Питання буде тільки в розмаху. Можливо, це буде якась зовсім вже похмура історія, можливо – просто війна еліт. Я думаю, що, найімовірніше, це буде просто війна еліт, оскільки саме еліти займаються накопиченням певних ресурсів. Але я думаю, що ще не втрачена можливість у населення Російської Федерації взяти свою долю у свої руки. Шанс цей із кожною годиною дедалі менший і менший, але, тим не менш, він поки що залишається. Рано чи пізно у цих людей буде вибір – почати щось робити або занурюватися в якесь середньовіччя.

Ще з 2014 року наші надії на це все більше і більше розсіювалися. Ти намагався достукатися до родичів, друзів і думав – ну що вам ще потрібно, ось же привід. Особисто я абсолютно не вірю в те, що росіяни можуть встати і захищати себе, тому що цей режим знищує не тільки українців.

Є єдина умова, про яку багато хто не замислюється. Для того, щоб це сталося, війна має перейти на територію Російської Федерації.

РДК намагається час від часу переносити війну на територію РФ. Як місцеве населення реагує на це?

Є ті, хто підтримує, є ті, хто хоче вступити до РДК. Є люди, які дізнаються, що в якомусь регіоні розпочинаються бойові дії, і перебувають у сусідніх регіонах, і починають нам писати "давайте ми приїдемо".

Різні бувають історії. За великим рахунком, звичайним цивільним, яких ми зустрічаємо, про політику розмовляти не дуже зручно, не особливо в них на це є бажання і час, вони більше дбають про самозбереження. Ми в міру можливостей намагаємося їм у цьому допомогти – кудись евакуювати, вивезти.

Можливо, ви з побратимами бачили інтерв'ю з Віталієм Портниковим і Юлією Латиніною, яка давно проявляє імперські закидони. Я не хочу піти в якісь образи, але Портников конкретно поставив її на місце. Що б ви сказали з цього приводу?

Бачили. Я можу сказати одне і, можливо, ми найближчим часом зробимо офіційну заяву від корпусу на цю тему. Існуюча так звана опозиційна ліберальна громадськість, яка виїхала з Російської Федерації свого часу, на сьогоднішній момент не являє собою жодної сили, жодного впливу. Не зовсім зрозуміло, чому вона взагалі називається опозицією. Ці люди виїхали з країни. Усе, чим вони займаються – це нескінченні круглі, квадратні, овальні столи, форуми, кворуми, щось ще. З усієї цієї публіки мені б хотілося відзначити організаторів Форуму вільної Росії, який проходив у Вільнюсі, тому що вони нам реально допомогли – провели аукціон, придбали автомобілі, є практична користь. Є ще низка людей, чиї прізвища не хотілося б називати, які теж нам певною мірою допомагають. Я зараз говорю не тільки про матеріальну допомогу, допомагати ж можна не тільки грошима – варіантів співпраці величезна кількість.

Але всі ці люди вміють вести тільки дебати не дуже хорошої якості, кричати, писати якісь пости, скаржитися. Що тут опозиційного – мені незрозуміло від слова зовсім. З цими людьми не хочеться мати жодних справ, витрачати на них час, оскільки вони не просто нескінченно далекі від війни, вони нескінченно далекі в принципі від будь-якого опору і від будь-якого протистояння. Ці люди можуть тільки програти, але вони чомусь досі впевнені, що рано чи пізно силові структури або об'єднання зайдуть у РФ, і вони на плечах солдатів "заїдуть" у Кремль. Жоден із цих людей не має жодного стосунку до того, що ми робимо. Жоден із них не доклав руку до того, щоб хоч якось наблизити перемогу. Вони займаються своїми тільки їм зрозумілими справами.

УНІАН в Google News