"Богообрані" та "справжні брати": чому громадяни Сербії разом з росіянами вбивають українців

Іноземні найманці – не дивина на війні. УНІАН дізнався, як росіяни вербують громадян Сербії, що змушує останніх ставати на бік агресора, та чи світить їм покарання у рідній країні.

З лютого 2022 року на захист України стали не лише її громадяни, але й іноземці. У складі "Інтернаціонального легіону" цілком легально перебувають представники понад 50 країн світу. Інша сторона медалі - громадяни окремих країн воюють проти України як у складі російської армії, так і у якості найманців у різноманітних ПВК. Ба більше, деякі іноземці, зокрема громадяни Сербії, "відзначилися" вже під час окупації Криму та захоплення росіянами Донбасу, починаючи з 2014 року. І відтоді вербування росіянами сербів (в основному, громадян Сербії та також Боснії і Герцеговини, які мають сербське громадянство) не припинялось.

Найманці. Хто вони?

Інститут вивчення гібридних воєн Octopus, який функціонує у Приштині (Республіка Косово), та спеціалізується на протидії сербській і російській пропаганді на території Західних Балкан, надав УНІАН досьє кількох сербських найманців, які воювали проти України. Переглядаючи ці "біографії" можна краще розуміти, які люди підтримують російську агресію.

Деян Берич(Dejan Beric) народився у Сербії, але з 2014 року жив у Росії і був залучений до діяльності проти України під час анексії Криму. Він дійсно має військовий досвід – воював у Косово під час війни 1998-1999 років. В українських медіа можна знайти інформацію з посиланням на прес-центр штабу АТО, що в 2017 році на Донецький напрямок зайшла група сербських найманців-снайперів на чолі з Беричем, позивний "Декі". Він неодноразово приїздив на Донбас під час військових дій з метою наживи, провів у зоні АТО кілька "ротацій", воюючи на стороні бойовиків "ДНР". Навіть отримав поранення, після якого лікувався у Москві.

В інтерв’ю кремлівському пропагандисту Грему Філліпсу Берич заявляв: якщо українські сили організують масштабний наступ, то він "без роздумів" візьме гвинтівку й піде на фронт захищати жителів "народних республік". Берич – медійна персона, пошукова система Google видає десятки пропагандистських матеріалів про "легендарного сербського снайпера", і чи не в кожному він говорить про "звільнення України від нацизму" та поширює інші кремлівські меседжі.

Як стверджують аналітики Octopus, під час повномасштабного вторгнення в Україну Берич мав завдання через соціальні мережі залучати сербську молодь воювати у складі російського війська. Зокрема, він інструктував молодих людей стосовно можливості приєднатися до збройних формувань. В Octopus вважають, що Берич співпрацює з Сербським агентством безпеки та інформації та Службою військової розвідки Сербії для вербування найманців на війну в Україні на боці агресора.

Також є інформація, що Берич був відзначений керівництвом "ДНР" за вбивство українських військовослужбовців. На одному з фото, наданих Octopus, Берич позує разом із російським терористом і колишнім полковником ФСБ Ігорем Стрєлковим (Гіркіним), який свого часу був "міністром оборони ДНР", а зараз перебуває під слідством у Росії. У березні цього року Берич заявив пропагандистським ЗМІ, що має паспорт громадянина "ДНР", а тому захищає "свою республіку".

Деян Вуїч (Dejan Vujic), за даними Octopus, є одним із найбільш впливових сербських найманців, які воюють проти України. Попри те, що давно живе в Білорусі, він відомий своїми персональними зв’язками з нинішнім президентом Сербії Александром Вучичем і колишнім очільником країни – Томиславом Николичем. Вучич на своїй сторінці у Facebook навіть розмістив спільне фото з найманцем, що лише підтверджує їхню дружбу. Вуїч є членом Сербської прогресивної партії, до якої належить Вучич. Відтак, зауважують в Інституті Octopus, є підстави вважати, що участь сербських найманців у війні проти України може координуватися державними структурами Сербії.

© фото з архіву Octopus

© фото з архіву Octopus

За інформацією, якою володіє Octopus, Вуїч визнає, що воював під керівництвом Володимира Кононова — колишнього українського військового, який перейшов на бік росіян і наразі є "міністром оборони ДНР". В пропагандистських медіа він згадується як розвідник, є інформація про його участь у захопленні донецького аеропорту. Також позиціонується як меценат, який "підтримує дітей Донбасу".

Братислав Живкович (Bratislav Zivkovic) – колишній футболіст, лідер незареєстрованої воєнізованої організації "Четницький рух". Представники організації називають себе патріотами, борцями за відновлення "Великої Сербії".

За інформацією Octopus, Живкович - учасник війни в Косово, також відомий своєю дестабілізуючою діяльністю на півночі країни у 2011-2012 роках. Воював на стороні проросійських сепаратистів на території Луганської та Донецької областей у 2014-2015 роках у складі ультраправої організації Unite Continentale. В пропагандистських медіа він наголошує, що є "єдиним сербським командиром, який організував загін четників і вивів його до Криму в 2014 році". В тому ж році брав участь у "захисті" Луганська, у 2018 році – Донецька.

У 2018 році Живкович був арештований у Сербії за підозрою в організації участі сербів у "військовому конфлікті" в Україні, пропонуючи заробіток у 200 євро на місяць. Але так і не був покараний. Водночас діяльність Живковича (участь в обстрілах українських військовослужбовців на Донбасі) розслідує також Офіс генпрокурора України.

У лютому поточного року найманець був запрошений на щорічний виступ президента Росії Володимира Путіна як учасник "спеціальної військової операції" в Україні. Тоді румунське видання Stirile pro-tv назвало його російським шпигуном і розповіло, чому Живкович – персона нон грата в Румунії. Річ у тім, що у 2017 році найманець кілька разів відвідував Румунію та намагався отримати секретні документи щодо критичної інфраструктури та військових об’єктів Румунії і НАТО, розташованих на південному сході країни. Врешті його викрили й вислали за межі країни. Живковичу заборонений в’їзд до 15 країн-членів НАТО.

Александр Велімирович, або Любіш Божич (Ljubisha Bozic), більше відомий як "Саша – музикант". За даними інституту Octopus, це 43-річний уродженець міста Баня-Лука в Боснії та Герцеговині, який прибув до України навесні 2022 року. "Саша-музикант" з’явився на фотографіях, на яких він зображений на полі бою із символікою приватної військової компанії "Вагнер".

Чоловік має проблеми з законом у своїй державі. Велімировича судили за викрадення людини у 2010 році, через шість років його звинуватили в образі мусульман біля мечеті в Баня-Луці. У 2020 році він був затриманий у міжнародному аеропорту Сараєва за участь у війні за кордоном.

Кілька сотень – не багато, але й не мало

Скільки сербських найманців можуть воювати проти України на боці Росії? За інформацією Octopus, яку аналітики Інституту зібрали в OSINT (збір інформації з відкритих джерел, – УНІАН), таких може бути 200-300 осіб.

Сербський адвокат, голова громадської групи Octobar Чедомір Стойкович (Cedomir Stojkovic) під час перебування в Одесі у лютому цього року заявив, що проти України лише в складі російської ПВК "Вагнер" може воювати до 200 сербів: "Є багато відео, які демонструють, як серби беруть участь у війні на боці Росії. Зокрема, на передовій… Це може бути від 30 до 200 громадян Сербії".

За його інформацією, зафіксовано, що ці серби одягнені у форму, яка, за певними даними, є формою "Вагнера". Однак точних даних щодо чисельності найманців у адвоката немає. Зазначені відео свідчать, що йдеться про людей у віці 20-30 років без військового досвіду - найманці воюють у складі піхоти.

Зараз Стойкович говорить, що насправді дуже важко визначити, скільки людей із Сербії воюють в Україні за Росію.

"За моїми особистими оцінками, ймовірно, від 200 до 400 осіб із Сербії та Боснії. Примітно, що на початку вторгнення їх було більше, оскільки в той час російські прихильники з Сербії мали більший оптимізм щодо війни. Вони думали, що Росії буде дуже просто виграти війну в Україні. Однак після втрат з російської сторони ентузіазм значно зменшився, і це вплинуло на кількість людей, які воюють за Росію", - пояснює адвокат.

"Люди війни" і гібридна мотивація

Участь сербів не у своїй війні, на думку Стойковича, є наслідком гібридної інформаційної війни, яку Росія роками веде в Сербії та інших балканських країнах. Зокрема, Росія сформувала серед багатьох сербів переконання, що вона захищає православну церкву Сербії, так само, як і в Росії. Тому деякі громадяни Сербії переконані, що боротьба за Росію є "святою справою". Ба більше, багато сербів вважають, що боротьба "за Росію" також є боротьбою за інтереси Сербії.

"Це, звісно, хибне уявлення та розуміння, створене російськими агентами в публічній сфері в Сербії і Боснії та Герцеговині. Але величезний відсоток населення в це вірить… Ми є свідками, що Росія дуже успішно мобілізує людей, які вірять у пропаганду, для боротьби за свої інтереси. Сербія в цьому плані не є винятком", - підкреслює експерт і додає, що, коли існують такі настрої, а хтось ще й пропонує певну суму коштів, люди готові брати зброю та воювати.

З ним погоджується керівник Інституту вивчення гібридних воєн Octopus Агім Мусліу (Agim Musliu), який зазначає, що головний мотив сербів підтримувати росіян – історичний. Адже упродовж століть росіяни усіляко допомагали втілювати прагнення сербів завоювати сусідні території. Також одним із вагомих чинників є православна церква, яка поширює наративи, співзвучні з російськими, й говорить про сербів як обраний, "небесний" народ.

Втім, експерти наголошують, що мова не про звичайних людей, адже "звичайні люди не люблять війну". Мова про людей з бойовим досвідом чи кримінальним минулим.

Військовий експерт та історик Михайло Жирохов, говорячи про найманців, зазначає, що є "люди війни" - ті, кому важко після участі в бойових діях адаптуватися до мирного життя, ті, хто знайшов себе саме на війні. Він упевнений, що більшість сербських найманців належать саме до цієї категорії. Адже з 1991 до 1999 років значна частина сербських чоловіків воювали на Балканах – спочатку в громадянській війні, потім у війнах у Косово, Чорногорії, Боснії та Герцеговині.

"Існує навіть такий термін - "адреналінові наркомани". Він описує залежність людей ризикувати життям, отримуючи від цього кайф. Серби після балканських воєн брали участь у збройних конфліктах у багатьох країнах світу. Наприклад, у Демократичній Республіці Конго вони були присутні в якості військових інструкторів", - розповідає експерт.

Він зауважує, для такого типу військових найманців заробіток є другорядним. На першому місці – саме участь у бойових діях, ризик та адреналін.

До речі, класичним "адреналіновим наркоманом" можна вважати Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який воював спочатку у невизнаному Придністровʼї, далі – на Балканах, у Чечні, і потім – в Україні. Чимало військових росіян теж воювали на Балканах у 90-х роках, підтримуючи Сербію. І збережені горизонтальні звʼязки між колишніми бойовими побратимами відіграли свою роль, коли відбулася анексія Криму та почалися бойові дії на Донбасі. Окремі сербські громадяни приїхали воювати на стороні "руського міра".

Жирохов підкреслює, що сербські військовослужбовці складно переживали розпад Югославії, де їхня країна колись відігравала провідну роль.

"По суті, вони програли. Й історичний синдром полягає в тому, що певна кількість громадян намагаються розв’язати проблеми історичної пам’яті через участь у "благородних" та "справедливих" війнах, як вони вважають", - підкреслює військовий експерт.

Свою роль зіграли й налагоджені історично традиції, зокрема діяльність культурних товариств російсько-сербської дружби. Через них у 2014 році, за інформацією Жирохова, відбувалася вербовка "добровольців" на Крим. Звісно, це здійснювалося напівофіційно, або таємно: охочим оплачували квитки літаком до Ростова-на-Дону, де найманці збиралися, а потім паромом їх переправляли до Криму.

На думку військового експерта, серед сербських найманців в Україні небагато тих, хто пішов воювати з ідеологічних переконань.

"На початку війни прибули четники, але коли лінія фронту стабілізувалася й почалася "окопна" війна, то це виявилося не для них. Їхня стихія – активні бойові дії, мародерство, а копати окопи і сидіти в них вони не готові. Тому частина бійців повернулися після кількох місяців", - розповідає Жирохов.

На його переконання, цифра у 300 сербських найманців, які можуть воювати в Україні, є дещо завищеною. При цьому, мова не йде про якийсь злагоджений загін – найманці з Сербії розпорошені в різних бойових бригадах.

Справжні брати

Окремі найманці всіляко хизуються своєю участю у війні, виставляючи фото з бойових позицій зі зброєю в руках, відкрито даючи інтервʼю пропагандистським медіа. Вже згаданий Берич відкрито заявляє, скільки українських військовослужбовців він убив. А це - публічне зізнання у воєнних злочинах. Проте далі заяв про необхідність покарання найманців, справа не йде.

Відповідно до українського законодавства, участь іноземців у воєнних діях проти України є злочином. До того ж, усім найманцям можна інкримінувати незаконний перетин державного кордону.

"Проти кожного з них можна знайти "букет" кримінальних статей, за якими можна судити, але людей потрібно ідентифікувати, зібрати докази й пред’явити обвинувачення, що малоймовірно", - зазначає Михайло Жирохов.

Крім того, багато хто з громадян Сербії, які воюють проти України, вже легалізовані в Росії через шлюби. Або ж для них, на знак вдячності, можуть організувати отримання російського громадянства за спрощеною процедурою. Тому сербські найманці, які вже "засвітилися" у війні проти України, можуть і не повернутися на батьківщину чи до європейських країн, де б їх, теоретично, могли затримати.

Втім, і на Батьківщині далеко не всі найманці можуть боятися справедливого покарання. У Сербії, яка, за словами Жирохова, ніби прагне дотримуватися європейських орієнтирів і визнає участь у закордонних війнах кримінальним злочином (передбачається ув’язнення від шести місяців до пʼяти років, а для організаторів – від двох до десяти років), збройна підтримка Росії окремими громадянами толерується як суспільством, так і державою. Зокрема, за даними Радіо Свобода, представники сербської Служби безпеки заявляли, що в бойових діях в Україні брали участь кілька десятків громадян Сербії, і деякі нібито за гроші воювали в складі українських сил. Однак ні в пресі, ні в офіційних заявах не було надано жодного доказу та не оприлюднено жодного імені.

Врешті, до цього часу лише кілька сербів отримали символічні санкції.  

"Виходить так, що закон не стосується боротьби на боці росіян і особливо, коли йдеться про соратників президента Александра Вучича", - наголосив керівник Інституту вивчення гібридних воєн Octopus Агім Мусліу.

"Ця норма в законодавстві Сербії служить лише для того, щоб показати, що Сербія щось зробила в цьому напрямку. Але немає жодного справжнього результату цього закону, щоб зупинити вербування людей росіянами", - додає адвокат, голова громадської групи Octobar Чедомір Стойкович.

За його словами, все робиться для того, аби порушники закону уникли покарання. Для ілюстрації своїх слів адвокат наводить такі цифри: якщо з 2014 по 2018 роки за Російську Федерацію воювали близько 300 найманців, то лише 32 особи постали перед судом. З цих 32 осіб 28 отримали тільки попередження, а четверо були засуджені до домашнього арешту. При цьому, спочатку вони не могли виходити з дому,  потім мали право виходити на дві години впродовж дня, або могли вільно ходити на роботу. У 2021 році одну особу засудили за організацію вербування для бойових дій в Україні.

"Це був перший і єдиний випадок, коли когось засудили за організацію вербування. Йому присудили 6 місяців домашнього ув’язнення – міг залишатися  вдома протягом пів року, дивитися фільми, або йти на роботу, якщо він того хотів", - зазначає Стойкович.

Після 24 лютого 2022 року нікого з тих, хто вербував людей на війну разом з Росією або воював на її боці, не було заарештовано чи засуджено.

За словами Стойковича, у січні він звернувся до суду Бєлграда та генеральної прокуратури Сербії з вимогами заборонити діяльність ПВК "Вагнер" у Сербії. Однак за чотири дні розслідування було припинено. Цей факт він пояснює тим, що керівник Сербської державної агенції безпеки та інформації Александар Вулін є "людиною Путіна", має дружні відносини з секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим.

Адвокат вважає, що представники "Вагнера" проводять розвідувальні операції в Сербії та співпрацюють з керівниками місцевих екстремістських організацій, адже представники останніх відвідували ПВК "Вагнер" у Санкт-Петербурзі як гості.

Стойкович підкреслив, що до діяльності у Сербії "Вагнера" та інших мілітаристських організацій має відношення посол РФ в Сербії Олександр Боцан-Харченко. Зокрема, на сайті посольства був лист з інформацією щодо того, куди звертатися в РФ бажаючим приєднатися до лав російської армії.

"Ми знаємо, що робота ця може координуватися лише через посольство РФ у Белграді. Також ми знаємо, що кількість робітників посольства не відповідає потребам – обсягу роботи, яка відбувається у нашій країні. Тобто їх (працівників, – УНІАН) значно більше, ніж потрібно", - додав Стойкович.

Президент Сербії Александр Вучич обіцяв покарання для співгромадян за участь у війні на території України. А, коментуючи випадки вербування сербів у структуру "Вагнера", додав, що "дружні країни так не роблять". Ймовірно, у майбутньому появу показових судових процесів проти воєнних злочинців та покарань сербських найманців виключати не варто. Але станеться це не сьогодні.

Ярина Мирославська

УНІАН в Google News