"Харківська могила" для РФ і нові фортеці: що відбувається на фронті

Російські війська та Сили оборони України помінялися ролями у Харківській області. Після травневої ворожої навали, ЗСУ з боями витісняють окупантів. УНІАН розбирався, чого очікувати від російських військових на спекотних харківському та донецькому напрямках.

"Харківська могила" для російських резервів

Тактичні невдачі російських окупантів не зупиняють їхній "наступ на Харків". За даними Генерального штабу Збройних сил України, зіткнення, серед іншого, тривають у місті Вовчанськ, а також населених пунктах Липці та Глибоке. Російські війська, отримавши поповнення, намагаються змінити ситуацію на свою користь, залучаючи КАБо- і ФАБопідтримку, однак отримують "на горіхи". Сили оборони України з боями витискають їх з захопленої раніше території. Крім того, додатково ворогу ускладнює ситуацію дозвіл союзників України на використання західної зброї по прикордонню: через це логістика на Харківщину стає для них вкрай складним завданням.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко зазначає, що "харківський наступ" "витягає з російських військових ресурс" та сковує ворога у цій локації. На його думку, відкриттям нового фронту окупанти послабили підрозділи, які проводять штурмові дії в напрямку стратегічних Курахового та Часового яру, а також угрупування "Днепр", яке тривалий час успішно вбивалося об знаменитий плацдарм ЗСУ у Кринках.

"Харківщина витягує у російських військових  ресурс і сковує ворога у цій локації. Відкривши дві нові ділянки фронту, Росія, не може їх покинутичерез твердолобу упертість незграбного генералітету, але й досягти там успіху теж не може. Фактично, Харківщина висмоктує у російських військових 25 тисяч зайвого ресурсу, який потрібно регулярно оновлювати та підживлювати", - зазначає Коваленко.

Він припускає, що до кінця літа ЗСУ вийдуть на лінію Глибоке-Лук'янці, візьмуть під контроль зазначені села та зосередяться на "добиванні росіян до Красного-Мороховця-Олійникового": "Виб'ють росіян із Вовчанська, відтіснивши від міста на 1-2 км, так само, як у районі Бугруватки. Можливо, проведуть рейди у Гатищі-Огурцовому. Але збережуть присутність окупантів настільки, щоб ті не мали змоги зменшити угруповання у Білгородській області".

При цьому, варто брати до уваги, що існує ризик посилення ворожих угрупувань на інших напрямках – там, де справи в них ідуть значно краще, ніж на напрямку "харківської авантюри".

Фортеці Торецьк та Часів Яр

Якщо на Харківщині результати "наступу" російських окупантів з боями вдається обнуляти, то на Донеччині ситуація, м’яко кажучи, далеко не така. Ворог наблизився до однієї з ключових для нього (можливо, взагалі ключової в цій літній кампанії) цілі – міста Торецьк. До слова, окупанти підійшли до Торецька напередодні річниці його звільнення від проросійських сепаратистів, яке сталося майже 10 років тому – 21 липня 2014 року.

Так, наприкінці червня ворог, за даними порталу Deep state, окупував селище Шуми та просувається до околиці Торецька – села Північного. Окупанти не залишають у спокої й український Нью-Йорк, закидуючи його бомбами та проводячи штурмові дії. В Генеральному штабі Збройних сил України зазначають, що, часом, фіксують на торецькому напрямку десятки атак протягом дня.

"Можна вважати, що битва за Торецьк починається, і починається вона з тотального знищення агломерації", - підкреслює Олександр Коваленко.

Бійці Сил оборони України додають, що окупанти тут не відчувають ніякого браку боєкомплекту, регулярно застосовують КАБи, "рівняючи з землею укріплені райони". І, з огляду на те, що влада оголосила про примусову евакуацію з Торецька, міські бої стають питанням часу.

Чому для російської армії важливе захоплення Торецька? По-перше, місто знаходиться поблизу Горлівки і може слугувати одним з плацдармів для наступальних дій Сил оборони України на донецькому напрямку. Наслідком може стати обрізання одного з головних шляхів для логістики між окупованими частинами Донеччини та Луганщини…

По-друге, якщо росіянам вдасться повторно окупувати це козацьке місто та агломерацію довкола,  це зменшить кількість обстрілів окупованої частини Донбасу. Паралельно, за умови успішного штурму Часового Яру, для ворога відкривається пряма дорога до Костянтинівки і, надалі – до Краматорська.

До речі, Часів Яр ворог нещадно обстрілює. На початку липня окупантам, після тривалих боїв, вдалося взяти під контроль мікрорайон "Канал", який знаходиться поблизу каналу "Сіверський Донець – Донбас". Після того, як ворог в цьому місці перетворив усе на руїни, Силам оборони утримувати свої позиції в цьому районі вже не було сенсу.

"Одразу дві чергових фортеці на підході – Часів Яр та Торецьк", - констатує аналітик групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.  

Втім, він не впевнений, що у окупантів наразі достатньо сил для досягнення потрібного їм результату одночасно і на Торецькому, і на Покровському напрямках.

Битва за "дорогу життя"

На Покровському напрямку ворог намагається взяти під контроль трасу Покровськ – Костянтинівка. Це місце – важливе для оборони Торецька і є "дорогою життя" для гарнізону Сил оборони, який перебуває у Часовому Яру. Слід зазначити, що гарнізон має альтернативні шляхи логістики, однак ця дорога вважається найбільш зручною.

За даними Генерального штабу, лише 2 липня окупанти понад половину від загальної кількості атак на цьому напрямку здійснили у районі села Новоалександрівка. Втім, українські військові запевняють, що на окупантів, які намагатимуться перерізати дорогу, чекає чимало несподіванок.

Подальший розвиток подій на напрямку буде залежати від обраної окупантами стратегії. Потенційно, вони можуть частково допомогти підрозділам, які просуваються в напрямку Торецька чи Курахового (на півшляху до нього частина окупантів застрягла), або продовжити рух до повного взяття під контроль траси Покровськ - Костянтинівка. Якщо виходити з даних Генштабу, останній пункт став пріоритетом на поточний момент.

Кремлівські забаганки

Очевидно, досягнуті на фронті результати не задовольняють російську владу. З Кремля та від друзів Путіна у світі продовжують публічно лунати "пропозиції миру", які, де-факто, є закликом до капітуляції України – з відмовою від усієї Донеччини, Луганщини, Херсонської та Запорізької областей, визнання Криму російським, оголошенням нейтралітету та неможливістю мати й посилювати власну армію.

"Путін, ймовірно, сподівається, що повзучий російський прогрес в Україні переконає Захід, що українська перемога недосяжна і що поступки щодо української територіальної цілісності та суверенітету є кращими, ніж українська поразка. Наразі Путін не бажає прийняти нічого, окрім повної капітуляції України...", - зазначають в Інституті вивчення війни.

Врешті, не маючи змоги досягти своїх цілей на фронті, Росія робить те, що завжди – гатить по цивільних. Внаслідок російського ракетного удару по українських містах 8 липня – цілями для ракет стали адмінбудівлі, багатоповерхівки, відома дитяча лікарня "Охматдит" - вже є десятки загиблих.

УНІАН в Google News