Капітан Андрій Риженко: Згортання "навчань" РФ у морі не помітно. Російські кораблі "зависли" з десантом на рейді Севастополя

Капітан першого рангу запасу, експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко розповів УНІАН про те, наскільки реальним є "відведення" російських військ, скільки на нього може піти часу, та що Україна може протиставити російській агресії.

Що ви думаєте про так зване відведення російських військ від українських кордонів?

Потрібно пам'ятати історію. У 2008 році росіяни розпочинають навчання "Кавказ-2008", потім вони начебто закінчуються, і потім починається атака на Грузію…

Зараз у новинах: "Відвели війська", але щоб згорнути таке угруповання необхідно два тижні, мінімум. Розгортання відбувалося довше. Наприклад, у Чорне море було доставлено російські десантні катери з Балтики. У Білорусь із Далекого Сходу прибула бригада морської піхоти.

Жодного активно згортання зараз не помітно. Російські кораблі вивели у неділю, 13 лютого, на зовнішній рейд Севастополя. Вони там і "зависли" з десантом. У Середземному морі – два угруповання, прийшли кораблі тихоокеанського та північного флотів, брязкають зброєю.

Чи може НАТО злякати це "брязкання"?

Там три крейсери, які росіяни називають "вбивці авіаносців". Але за 40 років вони жодного авіаносця не вбили. У цих кораблів - проблеми з цілевказівкою, стара система вже не працює, нова ще не готова. Але поки вони, начебто, проводять навчання, ця "міць" відволікає сили Альянсу.

Начебто проводять навчання? 

Подібні навчання вони проводили два тижні тому. Немає сенсу їх повторювати, вони вже все відпрацювали.

Андрій Риженко, фото з особистої сторінки у Фейсбук

Полігон, який вони перекрили - впритул до наших територіальних вод. Це виклик для України. Вони спробували повністю блокувати наше судноплавство. І якщо вони стрілятимуть своїми ракетами… Від мису Тарханкут до нашого узбережжя – 120 морських миль. За позаштатної ситуації, російська ракета може опинитися на узбережжі України чи Молдови. Або Румунії, країни НАТО. Це небезпечно з точки зору техніки стрільби. І коли такі навчання відбуваються, закривається і повітряний простір.

Читайте також:

РосЗМІ заявили про закриття більшої частини Азовського моря й повітряного простору над ним

Потрібно працювати з цим викликом. Міністерство інфраструктури України повідомило, що вони знайшли новий шлях, прохід для торгових кораблів. Але навіть смішно називати перемогою таке тимчасове рішення. Можна через міжнародні організації захистити свої права морської держави. Потрібно вимагати компенсацій за шкоду нашій економіці та партнерам по бізнесу.

Якщо РФ хочуть стріляти ракетами, то нехай запускають їх з полігону під Новоросійськом. Поведінка "хочу стріляю, не хочу - не стріляю" вже трохи всіх дістала. Якщо мовчатимемо, історія з "навчаннями" буде знов.

Фрегат «Сагайдачний» за добу у морі витрачає ресурс приблизно 60-70 тисяч доларів / фото УНІАН

Що ще можна протиставити військовій машині РФ?

Ми не зможемо досягти паритету з РФ у військових питаннях, єдина можливість їх стримувати - високотехнологічна зброя, вмотивований особовий склад та сучасні тактики застосування збройних сил. Досвід країн НАТО в цьому дуже корисний.

Україна має сконцентруватися на тому, щоб не допускати супротивника на певний рубіж. Основа такої спроможності – протикорабельні ракети, які мають бути як на узбережжі, так і на кораблях. Поки роблять наш "Нептун", треба було б купити готові ракети. Я розумію, що національний ракетний комплекс необхідний, але захист потрібен був ще вчора. 100-120 протикорабельних ракет – той мінімум, який може захистити наше узбережжя Чорного та Азовського морів.

Андрій Риженко, фото з особистої сторінки у Фейсбук

На суші ми отримали сучасні і високотехнологічні протитанкові системи – співвідношення сил змінилося. Будь-який солдат або морпіх може з гранатомета підбити танк. Те саме має бути і на морі. У нас було політичне рішення – зробити корвет. Але він ситуацію зараз би не змінив. Він дуже великий для мілководного району південно-західної частини Чорного моря. От якби у нас було вісім невеликих ракетних катерів, якби вони раптово вийшли на вогневі позиції під Одесою з вісьмома ракетами на борту кожний, то ті, хто планує десант на наше узбережжя, вже думали б: "Йти? Не йти?".

Можете розвинути думку про будівництво корветів. Зараз у Туреччині будується для України один корабель такого класу, планувалося, що їх буде чотири, і добудовуватись вони можуть у нас. Що скажете?   

По-перше, корвет у такому стислому і мілководному районі моря  зробить не багато, а мішенню буде ідеальною. Його основні завдання – центральна частина Чорного моря, він протичовновий. По-друге, він дорого коштує, під нього потрібна база, наближена до глибоководних районів. По-третє, питання української верфі, де можна добудувати корвет, відкрите. І часу на рішення цього вже практично немає.

І ще одне питання – технічні засоби, зброя. На турецьких корветах багато озброєння інших країн. Вони були надані на умовах, що їх використовує тільки Туреччина (це звичайна практика). Які будуть засоби радіолокації у нас? Радіорозвідки? Гідроакустика? Ударна зброя? На те, щоби все погодити, піде кілька років. Вийде, що 3-4 роки корвет може просто стояти й чекати, поки його оснастять.

І, нарешті, витрати. Фрегат "Сагайдачний" за добу у морі витрачає ресурс приблизно 60-70 тис доларів. У корвета витрати будуть менші, але такого ж самого порядку.

Багатофункціональні катери виконують всі потрібні в ближній морській зоні (до 40 міль від узбережжя) завдання, але коштує це на порядок менше. Так, катер типу "Island" витрачає 6-8 тис доларів на добу в морі.

Гармату "ЗТМ-1" встановлюють на наші катери "Гюрза" / фото milnavigator.com

До речі, наскільки раціонально, на вашу думку, у нас витрачається військовий бюджет?

Очевидно, що треба закінчувати з нескінченною модернізацією радянської техніки (за рідкісними винятками). Потрібно брати сучасну техніку, типу такої, що поставляються нам останні кілька тижнів ("Javelin", "Stinger", NLAW).

Я днями читаю: "Зібрано тисячну гармату ЗТМ-1". Вона ставиться на БМП, на наші катери "Гюрза", хоча не зовсім підходить для морського бою. Цю гармату робили на основі досвіду Другої світової війни, але збирають досі. Так, вона працює, але технології пішли набагато далі.

Радянська техніка може бути надійною, але це не новинка для росіян, вони бояться лише сучасних розробок. Я думаю, що нинішня ситуація підштовхне до змін.

А як витрачають свій бюджет росіяни?

У РФ у бойовому складі Чорноморського флоту близько 56 кораблів та катерів. Це одна десята того, що було за радянських часів. Але це більше, ніж у нас, Румунії, Болгарії, Грузії, може, трохи менше ніж у Туреччини.

Інша річ, що вони взяли курс на мілітаризацію кримського півострова, сконцентрували дуже велике угруповання, велику кількість зброї. Основний напрямок – зброя берегового базування. На берегах Криму базуються чотири різні ракетні комплекси, три з них абсолютно нові - "Бал", "Бастіон" та "Іскандер". Вони можуть стріляти як по кораблях, так і по берегових цілях на дистанції до 600 км.

Для моря вони побудували шість підводних човнів. При зануренні їх дуже важко виявити. Вони побудували три нові фрегати, планували шість, але ми зупинили постачання газових турбін. Побудували кілька нових корветів, тральщиків. На борту кораблів, нових і не дуже, п'ять різних ракетних систем. Сумарний залп може бути дуже великим, понад 200 ракет. Це загроза.

В Україну прийшли перші чотири американські патрульні катери "Island" / фото УНІАН

А що з нашим флотом?

Наші кораблі – 80-х, 70-х років, латані-перелатані. Було багато надій, обіцянок, багато грошей пішло, зрештою набули дуже небагато.

Але можливе будівництво катерів дало поштовх для розвитку вітчизняного кораблебудування? 

Ми на порозі контракту з британцями про спільний випуск ракетних катерів. Планується, що їх більшість буде будуватися у нас, в Україні. Думаю, що це може стати основою нової сучасної ери українського кораблебудування на заміну радянському шапкозакидництву по типу "ми авіаносці будували!".

Прийшли перші чотири американські патрульні катери "Island". Їм вже тридцять років, але їх оновили, і коли ці катери поставили в Одесі поруч із "Гюрзами", то далеким від флоту людям важко було сказати, кому з них два роки, а комусь - тридцять два. Ці одиниці бігають у море, але знову ж, півтора роки думали: яку зброю на них поставити? Навіть пропонували радянські торпеди встановити. Як я вже сказав, частина українських підприємств ВПК досі просували "радянський нафталін" і стверджували, що це "майбутнє". Потрібно змінювати цей підхід. Але це така, філософська розмова.

Зараз головне – стежити за російськими військами біля наших кордонів. Дивимося, як вони відводять війська. Стежимо за ситуацією на Донбасі.

Влад Абрамов

Влад Абрамов

УНІАН в Google News