Керівник "департаменту війни" Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов: Через тисячі проваджень ми бачимо спільний "почерк" росіян - свідомий намір знищити українців

Керівник Департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора Юрій Бєлоусов в інтерв’ю УНІАН розповів скільки військових РФ потрапили за грати за скоєння злочинів в Україні, що гальмує рішення у магістральній справі про засудження вищого керівництва РФ, а також коли буде створено спецтрибунал щодо агресії РФ проти України.

Пане Юрію, днями Офіс Генпрокурора звітував про майже 70 тисяч зареєстрованих воєнних злочинів. Як відбувається збір доказів та скільки часу це займає? Розкажіть про складнощі, з цим пов’язані?

Дійсно, воєнних злочинів зареєстровано понад 69 тисяч. Якщо ж говорити взагалі про злочини, пов’язані з агресією РФ, то їх близько 88 тисяч. Усіма цими справами спеціалізовано займаються 200 прокурорів.

Певно, найскладніший досвід – це Київська область, адже Україна ніколи не стикалась з такою кількістю воєнних злочинів як, наприклад, в Бучі. Тобто це був шок і для правоохоронної системи. 

Тоді виникали деякі проблеми через відсутність певної координації. Але під час деокупації Харківщини ми вже працювали по-іншому, більш злагоджено. Органи прокуратури вже мали певні алгоритми взаємодії з СБУ та Нацполіцією, щоб не дублювати один одного.

Та складнощі все одно збереглися. Вони пов’язані, наприклад, з тим, що росіяни мінували все підряд. Слідчі, прокурори, сапери — люди просто гинули (і гинуть). В тому ж Ізюмі не можна зробити крок вліво, або крок вправо від "стежки". Крім того, дуже близько до лінії фронту, ще й може прилетіти. Тому, в першу чергу, беремо до уваги питання безпеки свідків та потерпілих.

Як багато часу потрібно для збору доказів у справах про військову агресію?

Збір доказів може тривати довго. Однозначно, мова йде про місяці. Після деокупації територій, як правило, спочатку  фіксуються речові докази або викопуються тіла. Знаходяться катівні, вбиті люди. Але навіть експертиза тіла щодо причин вбивства може займати не один місяць. Також буває потреба в допиті свідків та потерпілих, які вже могли виїхати до іншого регіону. Ми їх намагаємось шукати, але часто пошук – теж питання кількох місяців. 

У яких справах вагомим внеском у розслідування стали докази, зібрані журналістами або громадськими організаціями?

Таких розслідувань насправді сотні. Були журналістські розслідування і по Бучі, і по Димеру, і по Херсонській області… Величезна кількість журналістів, зокрема New York Times, Reuters, ВВС, які проводять власні розслідування, іноді можуть ділитися певною інформацією.

Окрім того, є цілі коаліції неурядових організацій "Трибунал для Путіна", коаліція "5-го ранку", Truth Hounds. Неурядові організації передають нам інформацію, наприклад, по тій самій колонії в Оленівці, де загинули наші хлопці. Є міжнародні організації на кшталт Bellingcat, які навіть встановлюють причетність росіян до злочину. Нещодавно, Human Rights Watch зробили розслідування щодо обстрілу Краматорського вокзалу. Коли вони його готували, зустрічались з нами, ми обмінювались інформацією.

Далі ми цю інформацію намагаємось підтвердити, або якимось чином використати для підтвердження своїх даних, які вже маємо. Тобто для нас це інформація, яка вказує, куди рухатись, що саме слід перевірити.

Тобто знайдені ними докази ви додаєте до справ про воєнні злочини? 

З процесом додавання доказів до справ трішки складніше. Ми не можемо просто взяти звіт громадської організації й покласти його в кримінальне провадження. Домовляємось, щоб нам передавали інформацію, яку вдається знайти, про свідків, потерпілих, можливих злочинців. Тоді ми намагаємось вилучити докази належним чином, допитувати свідків вже в межах кримінального провадження.

Ця співпраця справді дуже допомагає, проте налагодити її вдалось не одразу. На початку повномасштабного вторгнення були непорозуміння. Наприклад, неурядові організації проводили кількагодинне опитування жертви зґвалтування й віддавали нам відео. Але, на жаль, ми таке відео не можемо використати в суді, адже його отримано не слідчим і не прокурором, під час опитування людину не попередили про її права, розмова велась не в межах кримінального провадження… Відповідно, ми мали їхати й розмовляти повторно. Це означало фактично травмувати людину, знову занурюючи у спогади.

З огляду на таку величезну кількість зареєстрованих злочинів, чи можна, на ваш погляд, порівняти поведінку росіян, які заходили до Херсону, та їхні дії на Харківщині?

Насправді вони мають типову поведінку: вистежують людей з проукраїнською позицією, вбивають, викрадають, катують, ґвалтують і так далі. Мова, скоріше, про масштаби, які можна пов’язати з тривалістю окупації: чим довше вона була, тим більше злочинів вчинили росіяни. 

Окрім того, була різна інтенсивність. В Бучі ми побачили вбитих просто на вулицях, тому ця картина стала шокуючою. В Ізюмі вони перебували довше, тому встигли поховати вбитих. Проте це не означає, що десь росіяни діяли більш гуманно, ні. Аналогічні злочини вчинялись в кожному регіоні, в який заходили росіяни.

Фіксуючи докази весь минулий рік, ми дійшли розуміння, що ще – геноцид. Тепер ми переглянемо ці 70 тисяч проваджень щодо складових геноциду. Якщо вони є, будемо об’єднувати справи у більш масштабне провадження. Якщо немає, залишимо на рівні воєнних злочинів для розгляду в місцевих судах.

Наскільки я знаю, справу щодо геноциду вже розглядає Міжнародний суд ООН.

До Міжнародного суду ООН звинувачення у геноциді спочатку взагалі пішло від РФ. Тобто РФ звернулась до цього суду, виправдовуючи свою військову агресію безпідставними звинуваченнями України в "геноциді". Ми ж доводимо, що конвенцію порушила саме Росія, за що має понести політичні та економічні наслідки.

Але встановити, що саме представники вищого політичного керівництва РФ відповідальні за геноцид і мають бути засуджені, може Міжнародний кримінальний суд (МКС). Впевнений, що Україна зможе довести вчинення геноциду. 

Тобто нам варто робити ставку саме на Міжнародний кримінальний суд?

МКС може засудити вище керівництво країни за три види міжнародних злочинів: за воєнні злочини, за злочини проти людяності, а також за геноцид. Наразі ми вже домовляємось з МКС, з іншими країнами, хто ще буде готовий притягати росіян до відповідальності у своїх судах. Головний злочин буде, ми все-таки, сподіваємось, геноцид. 

Міжнародний кримінальний суд ще з березня збирає докази воєнних злочинів в Україні. Зараз вони також думають про те, яким чином доводити їх в суді. Проте термін геноцид поки використовують дуже обережно. В міжнародному праві — це найтяжчий злочин. Вони мають подивитись, чи зможуть довести його. 

Які саме докази слід передати Міжнародному кримінальному суду, щоб продемонструвати, що масові вбивства цивільних - це саме геноцид? 

За рік збору доказів можемо сказати, що більшість вбивств, зґвалтувань, депортацій дітей або обстрілів інфраструктури відбуваються не просто так. Через тисячі проваджень ми бачимо спільний "почерк" —  свідомий намір знищити українців.

Зокрема, вбивство наших військових в Оленівці – приклад геноцидного вбивства. Адже це не вбивство військових під час бою, а вбивство саме військовополонених, представників "Азову", хоча там утримувались і інші в’язні. Тобто саме вони дратували окупантів. І ми будемо доводити, що їх цілеспрямовано вбили саме через намір знищити громадян України, громадян з проукраїнською позицією.

Вирок Міжнародного кримінального суду у такій справі допоможе реально притягнути вище керівництво РФ до відповідальності?  

Зрозуміло, що вони можуть назавжди залишатись в Росії, жити, як у Північній Кореї. Проте це не означає, що нічого не можна зробити. 

Якщо МКС винесе вирок Путіну та іншим, їх майно буде заарештовано, і, сподіваюсь, згодом передано Україні. Тобто, по-перше, саме вирок МКС, на відміну від нашого національного суду, дозволить шукати ці статки по всьому світу. По-друге, ми очікуємо, що після вироку ніхто з оточення Путіна не захоче опинитись на лаві підсудних. І це, можливо, призведе до політичних змін у Росії. Можливо, вони навіть видадуть Путіна нам. Тобто їм може бути вигідним здати його, аби зняти з себе звинувачення.

Думаєте, такий шанс є?

Такий шанс є.

А чи будуть вироки у так званій магістральній справі по агресії, яка розглядається в Україні? По ній проходять багато російських високопосадовців.   

На мою думку, вироки в магістральній справі точно будуть вже у 2023 році. Хочу вірити, що, принаймні, по більшості осіб, які по ній проходять. 

За злочин агресії ми вже оголосили про підозру 639 особам, з яких по 176 акти направлені до суду. Зокрема, провадження щодо частини депутатів, міністра транспорту РФ, а також кількох командувачів армії РФ: командира 15-ої окремої гвардійської мотострілкової бригади Сухопутних військ ВС РФ Андрія Марушкіна, командувача Східного військового округу ЗС РФ Олександра Чайко, командувача Центрального військового округу ЗС РФ Олександра Лапіна.

На сьогодні маємо 18 вироків, але тільки по депутатах. Їх засудили на 14-15 років з конфіскацією майна.

Яким чином визначався перелік осіб у цій справі?

Грубо кажучи, Верховний суд намагається сформулювати позицію щодо того, де нижня планка: з якої посади і військового звання (і вище) можна притягати до відповідальності. Коли мова йде про військових, ми визначились для себе, що йдеться про звання "генерал +". Тобто не притягаємо до відповідальності солдатів. Але серед підозрюваних - міністр оборони РФ, начальник головного штабу РФ, керівник розвідки РФ, голова Центробанку РФ, і так далі.

Але серед підозрюваних немає Володимира Путіна, міністра закордонних справ та прем’єр-міністра.

З огляду на те, що ця "трійця" має імунітет проти кримінального переслідування, Україна давно говорить про спецтрибунал. На якому етапі це ідея? 

Ми маємо повну підтримку щодо спецтрибуналу на території ЄС, проте ми хочемо залучити й інші країни світу. Тобто винесене спецтрибуналом рішення має бути надалі визнане усім світом.

На мою думку, спецтрибунал можна створити вже цього року.  Його завдання — притягнути до відповідальності вище керівництво РФ (20-30 осіб) за сам факт розв’язання війни, за скоєння так званого злочину проти миру. Тоді, якщо хтось з них виїде за межі Росії, його повинні будуть арештувати у будь-якій країні світу й доставити до місця розташування трибуналу…

Чому Офіс Генпрокурора кваліфікує більшість злочинів росіян за 438 статтею Кримінального кодексу України "Порушення законів та звичаїв війни"? Адже, наприклад, якщо бомбардування Драмтеатру в Маріуполі кваліфікувати як тероризм, то світова спільнота була б більше залучена до притягнення злочинців, причетних до цього, до відповідальності.

Щодо кваліфікації, ще на початку повномасштабної війни ми стикнулись з величезною критикою міжнародних партнерів. Нагадаю, що по перших полонених одразу порушувались кримінальні провадження за статтею 110 Кримінального кодексу, тобто "за порушення територіальної цілісності України". Але, виявляється, за порушення територіальної цілісності можна притягти хіба що керівництво країни, а конкретного солдата — члена збройних формувань, який приїхав в Україну на танку та бере участь у збройному конфлікті — ні.

Тоді Україна змінила практики й розробила окрему процедуру затримання російських військовослужбовців. Після того, як вони отримують статус військовополонених, вони утримуються в спеціальних таборах. У цей час кожного з них перевіряємо на можливу причетність до воєнних злочинів: вбивств цивільних, зґвалтувань,  катувань… Якщо встановимо, що військовополонений причетний до цих злочинів, він утримується нами. Якщо ні, обмінюємо його на нашого захисника.

Наша задача - не віддати в Росію людей, які вчинили тяжкі злочини. Якщо це зґвалтування, якщо це вбивства, таких людей ми будемо тримати тут до кінця, поки вони не відбудуть покарання.

Скільки російських військових, які відбуватимуть покарання в Україні, є станом на зараз? 

Повідомлено про підозру вже 276 особам. Серед них є росіяни, які воювали в Сирії, а тепер вбивали цивільних в Україні. Є росіяни, які з "Градів" обстрілювали житлові квартали в Сумській області. Є танкіст, який вистрілив по житловому будинку на Чернігівщині… Справи щодо 99 з цих осіб передано до суду. Це воєнні злочинці, серед яких і російські військові, і громадяни України з "ЛНР" та "ДНР". 

За перший рік війни суди винесли вироки у воєнних злочинах 26 особам, з них 14 фізично перебувають в Україні. Інша частина засуджена заочно. Як тільки вони потраплять в наші руки, одразу відбуватимуть покарання.

Чи хтось з цих 26-ти засуджених отримав довічне ув’язнення? 

Серед всіх засуджених довічне отримав тільки один - за вбивство. При цьому, за практикою, це має бути вбивство з особливою жорстокістю або вбивство двох чи більше осіб. Решта отримали вироки за жорстоке поводження, пограбування населення та обстріли цивільних об’єктів, і абсолютно різні терміни покарання - і вісім років, і п’ятнадцять. Але це суто воєнні злочини.

Тобто довічне отримав лише російський військовий Вадим Шишимарін?

Потім була апеляція і йому замінили довічне на 15 років ув’язнення… Ми з точки зору доведеності абсолютно впевнені, що сама ця людина вчинила вбивство. Так, він солдат і на нього тиснуло керівництво, але він застрелив цивільну людину.  

Мені не дає спокою питання, чому такі злочини не кваліфікувати як тероризм. Адже тоді можна було б оголошувати військових РФ у міжнародний розшук, наприклад, через Інтерпол.

Тероризм — злочин, який стосується, як правило, мирного часу. Ми не говоримо, що росіяни не вчинили злочину, підірвавши театр в Маріуполі. Питання в тому, чи це тероризм під час війни, чи це напад на цивільний об’єкт, який призвів до загибелі цивільних? Щодо цього точаться величезні дискусії. 

Оголосити російських військових у міжнародний розшук також не можна. Ми можемо назвати це воєнним злочином, терактом, але якщо це пов’язано з війною, Інтерпол дотримується нейтралітету. Ми не погоджуємось з цим, але вони посилаються на свої нормативні акти. Тому ми розраховуємо не на Інтерпол, а на інші механізми пошуку за кордоном. 

Які саме?

Наприклад, коли злочинець виїхав в іншу країну, його мають нам видати за двосторонньою угодою. На допомогу також може прийти МКС. Тому ми хочемо, щоб вони взяли не лише справу проти вищого керівництва РФ. Якщо МКС оголосить злочинця у розшук, його шукатиме весь світ. Чи оголошено його в розшук Інтерполом, чи ні - буде неважливо. 

Міжнародний кримінальний суд вже працює разом з нами, слідчі МКС і самі проводять слідчі дії, опитують свідків та потерпілих, і вивчають наші провадження. Зараз вони обрали кілька дуже масштабних проваджень щодо високопосадовців РФ. Сподіваюсь, що вже найближчим часом ми про це почуємо детальніше. Маю надію, що перші рішення МКС проти вищого керівництва РФ будуть вже цього року.

В більш ранніх інтерв’ю ви говорили, що ще 20 країн розпочали власні розслідування щодо воєнних злочинів в Україні. Це може допомогти засудити росіян у Міжнародному суді?

Все, що відбувається під час такого збройного конфлікту, як наша війна, називають міжнародним злочином. Геноцид або злочин проти людяності настільки тяжкі, що це вже справа всього світу. 

Так, є понад 20 країн, які мають так звану універсальну юрисдикцію, тобто можуть починати розслідування щодо злочину будь-якої країни світу. Наше завдання — координуватися з ними. Тобто, якщо в Німеччині та у нас відбувається розслідування одного й того ж воєнного злочину,  ми готові віддати всі матеріали, щоб вони засудили злочинця у своєму судді (у двох різних судах одного військового РФ засудити не можна). Тобто ми зацікавлені, щоб інші країни світу забирали собі справи й також притягали росіян до відповідальності. Коли в австралійських, канадських і британських судах почнуть притягати росіян до відповідальності, їм буде взагалі нікуди дітись.

Це, можна сказати, українське ноу-хау, абсолютно унікальний підхід, коли Україна хоче створити світову систему судів. За допомогою організації Eurojust, яка об’єднує європейські органи прокуратури, наразі створюється єдина база, в якій збиратиметься інформація про воєнні злочини від цих 20-ти країн.

Поява такої бази дає гарантію, що суди інших країн не виправдають воєнних злочинців, а точно засудять їх?

Гарантії того, що суди нікого не виправдають, бути не може.  Наприклад, суд у Нідерландах щодо рейсу МН-17 виправдав одного росіянина. Проте не можна сказати, що вони були не праві. Це означає, що прокурори не змогли довести скоєння злочину.

Ми надаватимемо всі докази та доступ до місць злочину зі свого боку. Це гарантія того, що суди матимуть максимально повну картину, а тому, сподіваємось, що ймовірність виправдань росіян за воєнні злочини буде низькою.

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News