Контрнаступ без надмірних очікувань: повільно не означає неуспішно

В Україні триває контрнаступ. І, попри очікування (більшою мірою – надмірні), проходить важко. УНІАН спробував розібратися, чому не можна порівнювати теперішнє успішне просування Сил оборони України на різних напрямках з торішніми Харківською та Херсонською операціями.

За інформацією Міністерства оборони, з початку наступальної кампанії українські війська на південному напрямку звільнили понад 192 кв. км території, на Бахмутському напрямку – 35 кв. км. Усі ці кілометри просування, без перебільшення, даються Силам оборони України потом та кров’ю.

"Йдемо пішки, розміновуємо"

"Йдемо пішки, розміновуємо, а потім іде техніка", - так описав нинішній контрнаступ на півдні президент України Володимир Зеленський.

Напрямок на Мелітополь та Бердянськ буквально нашпигований мінами. Це і не дивно. Попри певні тактичні дії українського війська, спрямовані на розтягнення оборони ворога, удар на півдні не став несподіванкою для росіян. Можливо, цьому сприяв і весняний витік документів Пентагону, в якому, ймовірно, серед іншого йшлося й про наступальні плани Сил оборони України. Публічно злиті файли всі в один голос назвали фейком. Однак початок наступальної операції було відкладено і, не виключено, що не лише через погодні умови та відсутність необхідного озброєння.

Не покращив ситуацію для ЗСУ і "похід на Москву" ватажка російської приватної військової кампанії "Вагнер" Євгена Пригожина. Співрозмовники УНІАН у силових структурах розповідають, що якби заколот Пригожина тривав, принаймні, ще кілька днів, то "нам би вдалося значно суттєвіше просунутися на півдні, а також суттєво наблизилися б до звільнення Бахмуту, оскільки вже був наказ про перекидання звідти російських військ до Москви".

Ситуація для українського війська ускладнюється й добре укріпленою лінією оборони, що не дозволяє прискорити розмінування. Протимінне обладнання стало новим пріоритетом військової допомоги для України вже після перших результатів контрнаступу: нещодавно на черговому засіданні контактної групи у форматі "Рамштайн" Литва запропонувала створити коаліцію з розмінування.

Станом на зараз, за деякими даними, ЗСУ отримали менше ніж 15% від тієї кількості обладнання для розмінування, яку просили у західних партнерів напередодні контрнаступу. Техніка поволі їде, однак перешкоди зникають дуже повільно. Тож українські бійці йдуть вперед обережно. А основна увага Сил оборони України зосереджена на знищенні військової техніки, артилерії та живої сили противника.

Ще одна перешкода (на напрямку поблизу Бахмута) – велика кількість військ РФ, угрупування яких періодично збільшується після успіхів наших воїнів, а також відсутністю переваги в артилерії у ЗСУ. За інформацією УНІАН, тільки за останній тиждень на цей напрямок РФ додатково перекинула чотири тисячі своїх військовослужбовців. Однак героїчне місто продовжує виконувати роль могильника резервів ворога. Українським військовим стає у нагоді контроль над панівними висотами та касетні боєприпаси.

"Утилізація" резервів

Полковник запасу військовий експерт Петро Черник у розмові з УНІАН зазначає, що контрнаступальна операція ЗСУ на півдні "має ознаки Херсонської операції" (операції ЗСУ зі звільнення правого берега Херсонщини, - УНІАН), яка почалася у липні та завершилася у листопаді минулого року. Але розмінування дається важко.

"Розмінування - це серйозна проблема. Чому важко розміновувати? Бо за допомогою саперів – це дуже довго, це може тривати десятиліттями. Тому потрібні спеціальні машини для розмінування, наприклад, як M58 американська або УР-77 ще радянська. Але… це велика машина і зручна ціль", - зазначає експерт.

За його словами, ситуація зміниться, коли ми дійдемо до точки надлому по артилерії.

"Тут у нас усе йде правильно. Противник має великий запас міцності. На початок війни в нього було 5,5 тисяч артилерійських стволів і на складах є ще понад 10 тисяч стволів. Якщо буде потрібно, вони дійдуть до установок Другої світової війни… Крім того, союзники також на межі своїх фізичних можливостей, бо ніхто війни такого типу не чекав. Однак за червень ми знищили 688 стволів (штатна бригада 72 стволи, отже знищено майже 10 бригад). Ми хочемо швидких результатів, але їх не буде. Не буде все так швидко, як би нам хотілося. Це важка і, на жаль, кривава робота", - розповів Петро Черник.

За його словами, так швидко звільнити Запорізьку область, як торік, наприклад, Харківську, не вийде. Теперішня операція "має всі ознаки Херсонської": "Херсонська операція почалася в липні минулого року та закінчилася у листопаді. 3,5 місяці важкої роботи. В серпні ще ніхто навіть не думав про її завершення… Так, харківська операція була блискуча, і ми хочемо аби було, як по ній, однак так не буде. Противника не можна вважати дурнем".

Потрібна швидка допомога технікою

Дійсно, окрім мінних полів, Сили оборони України на Запорізькому напрямку зустріли глибоко ешелоновану оборону противника.

"Там тільки в районі Роботиного три рубежі. А Роботине - це навіть не друга лінія. Тобто, на цьому напрямку - багатоешелонований характер оборони: мінні поля, які поєднані з інженерно-фортифікаційними спорудами, плюс все це прикривається системами РЕБ та засобами ураження, в поєднанні з діями штурмової авіації та російських гелікоптерів Ка-52", - зазначає воєнний експерт Дмитро Снєгірьов.

Зокрема висока концентрація засобів радіоелектронної боротьби у ворога унеможливлює активне застосування Силами оборони України тих самих Storm Shadow, безпілотників, які б могли корегувати вогонь артилерії тощо. Для подолання перепон на півдні Силам оборони України також не вистачає, наприклад, армійських систем ППО, які дозволили б прикрити як оперативне розгортання військ, так і їхнє просування під час контрнаступу.

"Окупанти використовують тактику гнучкої оборони. Тобто відходять з переднього рубежу, дають можливість штурмовим загонам Збройних сил вийти з-під козирка ППО і потім по них як в тирі працюють…", - розповідає Снєгірьов.

Для подолання мінних полів потрібні, перш за все, системи дистанційного розмінування виробництва країн НАТО, а також відповідна інженерна техніка – "це танки для розмінування на основі Leopard, адже ширина мінних полів там доволі серйозна".

За словами експерта, на Запорізький напрямок ворог перекинув новітню розробку свого ВПК – "Зємлєдєліє". Ця машина дозволяє російським військам дистанційно мінувати вже розміновані Силами оборони України ділянки, створюючи мінні загородження за спинами наших саперних підрозділів.

"Ми наражаємося на так звану мінну пастку. А розв’язати цю проблему можна було б внаслідок передачі літаків (бо перевага окупантів у небі колосальна). За допомогою літаків ми могли б подавити інженерну техніку окупантів", - вважає Дмитро Снєгірьов.

Оборона ворога міцна, але не непробивна

Зважаючи, що ворог атакує одночасно по багатьох напрямках, Україна не може перекинути усю артилерію на прорив оборони агресора на одній ділянці фронту, залишивши інший без необхідної зброї. Однак навіть передача Україні касетних боєприпасів значною мірою розв’язує питання так званого снарядного голоду та збільшує коефіцієнт вогневого ураження на користь української сторони.

Ще одним компонентом успішної контрнаступальної операції, за словами Дмитра Снєгірьова, є порушення логістики ворога. Як приклад – успішна кримська "бавовна".

А, наприклад, на Бахмутському напрямку, на думку експерта, "спрацював план Залужного з самоліквідації оперативних резервів ворога з розтягненням лінії фронту".

"Наприклад, ситуація в районі Берхівки. Для утримання позицій сюди перекинуто підрозділ російської 98-ї повітряно-десантної дивізії. До цього часу вона (на жаль, доволі успішно) діяла на Лиманському напрямку. Тобто дуже показово: знімають найбільш боєздатні підрозділи з одного з найпроблемніших для нас напрямків і перекидають на перекриття Бахмутського напрямку", - зазначає він.

Ще один момент – утилізація в районі Бахмута кадирівських підрозділів та різноманітних приватних воєнних компаній.

Попри те, що на цьому напрямку, за різними оцінками, зосереджено від 50 до 60 тисяч окупантів, Україна поблизу Бахмута займає панівні висоти.

"Наразі у нас є значна перевага. Плюс Генштаб підтвердив застосування касетних боєприпасів. А, враховуючи тактико-технічні характеристики систем ураження західного зразка, які під два рази перевищують російські, то можемо говорити про серйозні позиції стосовно нейтралізації особового складу противника", - розповідає Дмитро Снєгірьов.

На його думку, це створює передумови не лише для оперативного оточення Бахмуту, але і фактичного блокування російського угрупування на цьому та Соледарському напрямку.

Та головне – бойові дії Сил оборони України плануються так, щоб зберегти власні сили. Це також призводить до повільного просування. Але це не означає, що "щось не так". Врешті, як зазначив міністр оборони Олексій Резніков в інтерв’ю CNN, український контрнаступ відстає від графіка, але йде за планом.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News