Ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп: Українські безпілотники, навіть "сирі", здатні уражати об'єкти в Москві

Ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп в інтерв'ю УНІАН оцінив, чи знизилася інтенсивність боїв на фронті, прокоментував "злив" документів про контрнаступ ЗСУ, а також висловився, навіщо НАТО проводить масштабні навчання та чи здатна Україна вдарити по Москві 9 травня.

Аналітики Інституту вивчення війни у звіті зазначили, що наступ військ РФ згасає вздовж усієї лінії фронту. Чи бачите ви, що бойової здатності на прорив у ворога все менше, і чи не підтверджують це зниження бойових втрат російської армії останнім часом?

Я з обережністю ставлюся до офіційних зведень, яка б сторона їх не давала. Інститут вивчення війни не є джерелом інформації. Вони аналізують інформацію з відкритих джерел, а також використовують геолокацію.

Не секрет, що в останні дні інтенсивність бойових дій у цілому знизилася, і втрати про це говорять. Однак російська армія не залишає спроб захопити Бахмут. Судячи з усього, подібні наміри у них і щодо Авдіївки, хоча там ситуація для ЗСУ значно краще. І, природно, є дрібні атаки та спроби просунутися на інших напрямках.

У цілому багатомісячний наступ повинен мати якісь рамки. Судячи з усього, ми їх спостерігаємо зараз. Ще погодні умови на багатьох ділянках театру військових дій вкрай проблематичні навіть для тих, хто обороняється, яким майже не треба рухатися. І там, де сходиш з асфальту, використовувати техніку у період бездоріжжя вкрай проблемно. З об'єктивних причин тенденція зниження інтенсивності бойових дій в наявності.

Але це не означає, що у росіян взагалі немає ніяких резервів і можливостей. Спираючись на відкриті джерела, ми не можемо стверджувати, що вони не можуть атакувати або контратакувати. Все йде до того, що сторони готуються до українського наступу.

Про зниження військового потенціалу у них ще говорить і те, що вони перекидають під Бахмут елітні підрозділи, у тому числі ВДВ. Що вони ще можуть підтягнути? Які у них ще є резерви?

За різними даними, з вересня у них було мобілізовано до 300 тисяч осіб або близько того. Свого часу я почув від американців мало не на офіційному рівні, що їм не вдалося мобілізувати навіть 300 тисяч, говорили про 250 тисяч мобілізованих. Крім того, з минулого літа були залучені десятки тисяч кримінальників. Решта резервів поповнення російських збройних сил були незначними.

Тобто, їх резерви зараз – те саме угруповання, що існувало станом на вересень, плюс поповнення, мінус дуже значні втрати. За найбільш консервативними оцінками, втрати вбитими і пораненими – більше сотні тисяч.

Є ще один момент, який відрізняє ситуацію від тієї, яка була до кінця літа. Лінія фронту значно скоротилася після відступів російської армії, і частина лінії фронту – річка Дніпро. На більш скороченій лінії фронту очевидно, що російська армія має набагато більшу чисельність, ніж раніше. Тобто, вона більш насичена особовим складом. 

З технікою у них справи йдуть гірше і з навченістю теж. Також з боєготовністю і боєприпасами є певний голод. Однак це той потенціал, що у них є.

Вони чекають на український наступ. Готують лінії оборони і резерви для відволікаючих ударів і, можливо, контратак.

"ЗЛИВ" ПЛАНУ КОНТРНАСТУПУ ЗСУ ШКОДИ УКРАЇНІ НЕ ЗАВДАВ

"Злив" нібито плану контрнаступу ВСУ –  що це була за операція? Одні кажуть, що за цим стоїть Кремль. Інші розглядають це як руку Пентагону. Як ви вважаєте, кому це на руку?

По-перше, масовий злив документів в основному стосується російсько-української війни, однак, не тільки. Там, зокрема, і Ізраїля торкнулося, і Південної Кореї. Багато кому дісталося. Безумовно, це не навмисний злив Пентагону, я категорично проти таких теорій змов. Можливий злив з боку якогось співробітника Пентагону, і так це виглядає, але явно він діяв не по рознарядці зверху. Там вкрай стривожені тим, що трапилося: це завдало серйозної шкоди американській розвідспільноті, методам збору інформації, і викличе деякі тертя з союзниками США, тому що опублікована делікатна інформація, у тому числі про те, як американці ведуть розвідувальну діяльність стосовно їх.

Я, на жаль, не бачив усіх цих документів. Та й мало, хто їх бачив, крім спецслужб, хто встиг все зібрати і систематизувати. Доводиться покладатися на тих, хто встиг, що інші читали і коментували. Якщо виходити з цього, то саме плану наступу України на Росію на фронті шкоди не завдано, наскільки мені бачиться.

Безумовно, треба виходити з того, що вся інформація потрапила росіянам, навіть якщо це був злив не від російської агентури, а ось як на зразок WikiLeaks і Сноудена. Все, що випало в мережу, росіяни прочитали.

У першу чергу, цей злив показує, наскільки глибоко американці володіють інформацією по Росії, що видобувається електронним шпигунством. З іншого боку, це повинно було бути очевидним і так. Всі, хто цікавиться питанням, знає, які можливості у американців. Відмінні приклади – те, що було перед війною. Американці ділилися з Україною дуже ексклюзивною і точковою інформацією. Перед нападом на Україну у них була інформація на рівні мало не наказів командирам роти, а, можливо, і ще конкретніше, тільки про це не говорилося, принаймні, для відкритої публіки. У плані перехоплень всього, що послано @mail, всього, що сказано в ефірі або телефоном, у американців дуже сильні можливості.  

Повертаючись до інформації про наступ, якщо не спливе щось нове і особливо цікаве, Я не вважаю, що це завдало по-справжньому серйозної шкоди. Безліч інформації щодо потреб України і того, як Україна готується до контрнаступу, насправді перебуває у відкритих джерелах. Ті ж темпи поставок зброї, кількість і номенклатура у загальних рисах відомі і так. Тим більше російській розвідці. Треба виходити з того, що у розвідки РФ є всякого роду і технічні можливості, і агентурні. Не секрет, що в Україні вони досить сильні. Були сильні до війни і відносно сильні зараз. Тому все, що відомо дуже багатьом людям, навіть будучи цілком секретним, в тій чи іншій мірі знає російське командування.

Я впевнений, що вилізе назовні ще більше зайвого з того, що стане відомо з цього зливу всякого роду розвідслужбам і країнам. Але поки не варто робити висновки, що саме через це наступ ЗСУ зіткнеться із серйозними проблемами.

Ви говорили, що американці дуже добре обізнані про те, що відбувається в російській верхівці. Раніше ГУР заявляло, що російські олігархи в черзі стоять, шукаючи контакти з українською владою і з нашими західними партнерами. Можливо, в черзі за цими контактами стоять і вищі чини російської розвідки, розуміючи, що на них чекає.

Тут ми говоримо про агентурний аспект. Звичайно ж, про таке під завісою таємниці можна лише припускати. Буває досить мати лише одне джерело у чиїйсь верхівці, щоб отримувати від нього абсолютно вражаючі відомості, які можуть вирішувати мало не результат бойових дій або долю світу. Однак є це джерело чи ні, ми не знаємо. І не зовсім зрозуміло, як реально йдуть справи – скільки джерел серед більш-менш обізнаних у бізнес колах. Але не буде сміливим припущення, що у американської розвідки і до війни були певні джерела агентурного характеру. І не тільки у американської. А з початком війни, судячи з усього, зусилля в цьому напрямку робляться ще більші. Я практично впевнений, що цьому віддані пріоритети. А ось які успіхи на цьому терені, ми поняття не маємо.

Також треба розуміти, що і російська контррозвідка обізнана, що багато хто захоче піти на контакт, і вони пасуть цю справу. Природно, у них є свої форми протидії – прослуховування телефонів, доноси і багато чого. Це непросто. Високопоставлена людина в Росії, яка перебуває на виду і намагається піти на контакт з американцями, йде на ризик, причому дуже істотний. У будь-якому випадку напевно з боку спецслужб Заходу в цьому плані ведуться дуже серйозні дії.

Війна зруйнувала міф про "другу армію світу". Був ще один міф про те, що російська розвідка стоїть в одному ряду з ЦРУ і Моссадом. Враховуючи пачки дипломатів, яких висилали по всьому світу, наскільки ослабла російська розвідка?

Я схильний вважати, що і міф про російську армію як про "другу" армію в світі, і міф про розвідспільноту РФ як про "другу" в світі або щось на кшталт цього були поширені серед тих, хто не вникав. Безліч підтверджень було і до великої війни.

Якщо ми говоримо про розвідку, візьміть історію з Анною Чапман. Опубліковані прослушки, а саме, про що вони говорили, чим вони займалися, свідчили про низький рівень професіоналізму, про дилетантизм і про те, що вони застрягли мало не в 30-х або 50-х роках, що мене свого часу вразило. З тих пір було багато прикладів непрофесійних і дилетантських дій. Ми можемо приводити їх нескінченно. Щодо армії теж вистачає. Але недооцінювати не можна. Подекуди береться кількістю, подекуди присутня і якість. Наприклад, в плані комп'ютерних зломів і хакерських атак, вивідування інформації прийнято вважати, що це дуже серйозна загроза з боку російського розвідспільноти.

Легальна резидентура при посольствах - один з важливих компонентів роботи російської розвідки в країнах Західної Європи. Так ось, з одного боку висилка цих людей, з іншого – посилене стеження за тими, кого не вислали. Плюс те, на що раніше закривали очі, сьогодні в багатьох країнах терпіти не готові. І до всього, що стосується Росії, набагато більш пильні, ніж раніше. Все це разом завдало досить серйозної шкоди можливостям російської розвідки.

МАСШТАБНІ НАВЧАННЯ НАТО - ПОЛІТИЧНИЙ СИГНАЛ РОСІЇ

Вже не на рівні розвідданих, а цілком офіційно оголошено, що НАТО готує найбільші в своїй історії навчання. Цікаво, що в цей час США будуть перекидати атомний підводний човен до Перської затоки. Вона може нести атомним заряд, ядерну зброю, більше 150 ракет Tomahawk. З чим пов'язана така синхронність цих дій? Напевно, Україні такий сценарій подій вигідний - мати ядерний "кулак" в Європі?

Для початку давайте розділимо ці дві події. Це хоч і ланки одного ланцюга, але все-таки є відмінності.

Безумовно, ці навчання проводяться у світлі підвищення російської загрози, необхідні навчання підвищення бойової готовності. Тим більше, що збройні сили багатьох країн НАТО атрофувалися. Ця війна стала для них таким собі дзвінком будильника, який їх розбудив. І когось сильніше. Наприклад, масштабне озброєння Польщі. Я спостерігаю за польськими закупівлями, іноді на голову не налазять ті кількості і кошти, які сьогодні Польща вкладає у своє переозброєння. Вона у цьому плані лідер.

Ці військові навчання - і політичний сигнал Росії, і якісь рухи тіла у повітряному просторі біля російських кордонів, і підвищення бойової готовності, і сигнал іншим союзникам НАТО, що ніхто нікуди не пішов, і що все буде гаразд, якщо знадобляться рішучі кроки.

Що стосується підводного човна, посланого у Червоне море, то це конкретний крок, покликаний бути таким собі меседжем для Ірану. Хоча цей підводний човен не є носієм балістичних ядерних ракет. Він суто несе ракети Tomahawk, сьогодні їх ядерними боєголовками не комплектують, але у них дуже пристойна вогнева міць. І це дуже серйозний меседж. Такі човни там знаходяться, але зазвичай про це не повідомляється. Зараз же спеціально публічно повідомили, тому що на Близькому Сході навколо Ірану виникла дуже серйозна напруженість. Елемент ескалації Ізраїль - Іран, США - Іран. Буквально недавно були удари в Сирії проіранськими силами по американській базі, загинув американський громадянин, були поранені військовослужбовці. У відповідь американці вдарили по проіранських позиціях. Однак удар не був достатньо сильним, який змусив би їх відмовитися від подальших дій. Є інформація, що Іран має намір і далі діяти проти США. Є і фактор ядерної програми. І ось проти всього цього, як якийсь стримуючий фактор американці посилають свій підводний човен. Головне - вони про це заявили. Але тут мало одного підводного човна, іранці останнім часом осміліли. Американці повинні продемонструвати хоча б дипломатичним шляхом рішучість проявити силу, якщо це знадобиться. Поки цього адміністрація не зробила, що і є однією з причин того, що Тегеран став сміливішим. Але ось цей крок декларації про посилку підводного човна у Червоне море, сподіваюся, що він в правильному напрямку.

Нещодавно Росія отримала від Ірану нову партію Shahed. Цей атомний підводний човен заспокоїть потуги військової допомоги РФ? Ми боїмося передачі балістичних ракет.

Атомний підводний човен не вплине на передачу військової допомоги Росії. Хотілося б бути оптимістом, але я не можу. Передачі зброї Росії могли б перешкодити два моменти: безпосередня і реальна загроза застосування військової сили з відповідним ультиматумом або задушливі економічні санкції. Але американці не наважуються на подібні кроки навіть у зв'язку з такою суперважливою проблемою, як іранська ядерна програма, яка дуже близька до точки неповернення. Американці готові йти на компроміс з Іраном, аби він мирним шляхом відмовився від цього. Вони не дуже активно застосовують силу, не загрожують на відміну від минулих часів.

У плані поставок озброєння Росії можна говорити лише про те, на що зважаться в Тегерані, зважуючи за і проти. Вони деяких додаткових санкцій з боку Європи побоюються. У тому числі, ходили чутки, що Росія вирішила не брати поки балістичні ракети, тому що американці це можуть пов'язати з постачанням Україні ракет ATACMS з дальністю в 300 кілометрів. На мій погляд, штучна ув'язка. Проте, поки факт очевидний - план поставок балістичних ракет РФ не реалізований. Принаймні, нам про це невідомо. Але виходити потрібно з найгірших реальних сценаріїв: це можливо, і якщо це станеться, то застосування таких ракет російською армією буде болючим.

Є і плюс, якщо можна так сказати. У Ірану немає великої кількості (багатьох сотень) вільних високоточних ракет, які можна поставити Росії. Виробництво обмежене, а для Ірану ракети – найголовніший козир у протистоянні з противниками. І спустошити власний арсенал в короткі терміни вони не можуть.

Як я розумію, з Shahed сталася саме така ситуація: на початковому етапі іранці взяли частину явно з власного арсеналу, тому що були поставлені багато сотень машин, які не можна було зробити за лічені три місяці. І далі ми бачимо, що Росія малу кількість використовує. Це натякає на те, що щомісячні регулярні поставки обмежені за чисельністю. Виробництво таких машин по кілька десятків на місяць-реалістична цифра, хоча вони не дуже складні. Зараз, іранці, мабуть, намагаються наростити виробництво. Є супутникові знімки заводу, на яких видно, що вони там щось добудовують. Це говорить про те, що вони намагаються розширити виробництво, можливо, в Росії організувати. Але після масового застосування Shahed на початку зараз ми бачимо обмежене. Мабуть, це наслідок об'єктивних складнощів з виробництвом.

У США ПРИПУСКАЮТЬ, ЩО ВІЙНА БУДЕ ДОВГОЮ

Поки Росія з простягнутою рукою випрошує зброю по всьому світу, Україні її постачають із завидною регулярністю. Але я звернув увагу на такий факт, що Пентагон уклав контракт на випуск танків Abrams для України. Погодьтеся, що це дуже тривалий процес. Чи не зроблено це виходячи з прогнозів по затяжній війні?

З танками Abrams є один цікавий момент: вони вже давно не виробляються з нуля. Є такий термін, як рефабрикація. Тобто давно вироблені танки не просто модернізують, а буквально переробляють. По суті мова йде про досить старих машинах, які перетворюють в нові. Можливо, вони зважаться виробляти їх з нуля, але поки про це мова не йде.

Мабуть, цей контракт на 27 мільйонів доларів укладено на приведення в порядок батальйонного комплекту танків – 31 машини, які поставлять до кінця літа або до початку осені.

В Америці припускають, що війна буде довгою. Заглядати за 24 рік ніхто не збирається, це занадто далекий прогноз, але він допускається.

Скажу більше. На цей час можливість постачати Україні радянські танки близька до вичерпання. Якщо війна триватиме довго, потенціал дуже невеликий. Що стосується Leopard 2, їх не так багато було вироблено, і вони розкидані в невеликих кількостях по різних країнах. Leopard 1 - мотлох і їх теж небагато. Після ремонту їх поставлять кілька батальйонів. З Challenger теж потенціал в кілька десятків. Я веду до того, що, якщо війна триватиме довго, неминуче стане питання про постачання Abrams. Американці не дуже хотіли це робити. Їх рішення було суто для того, щоб підштовхнути німців і інші європейські країни до досить масової поставки Leopard і радянських танків, яких, на їхню думку, повинно вистачити на весняно-літню компанію. А ось далі основний резерв - танки Abrams. У них є на зберіганні тисячі машин в непоганому стані. Основний якісний і кількісний потенціал поставок західних танків Україні в разі продовження конфлікту лежить в США. Мабуть, до цього все прийде. І якщо це станеться, ми почуємо інші масштаби контракту.

Перед тим, як на лінії фронту в справу підуть танки, нам потрібно добре зачистити тили ворога. Судячи з усього, цей процес вже почався. У Криму мало не щодня щось потужно вибухає. Останні вибухи були в Севастополі, у Феодосії. Чим ми туди дістаємо, як далеко ми вже можемо діставати?

Тут є два аспекти. Перший - офіційні поставки союзників. Про ракети для установок HIMARS з дальністю 85 кілометрів всі знають. І було рішення американців поставити гібриди бомби і ракети GLSDB з дальністю 150-160 кілометрів. Але про долю цього рішення з відкритих джерел нічого невідомо. У листопаді, коли вперше зайшла мова про їх постачання, говорилося, що якщо з виробником зараз буде укладено контракт, то до весни вони можуть бути. Якщо це твердження в силі, то, можливо, вони вже в Україні або можуть бути ось-ось. Проблема в тому, що рішення про їхнє постачання було прийнято пізніше, і писали, що ці терміни зрушили до літа або до осені. Як насправді йдуть справи, ми не знаємо. Але якщо вони з'являться або вже з'явилися, ось вам приклад відмінною довгою "руки", яка дістає майже до будь-якої ділянки окупованій території.

Крім того, ще один інтригуючий момент, що поставили англійці, та чи поставили. Вони прямим текстом обіцяли бути мало не першими в поставках далекобійних засобів. Але що це могло бути, незрозуміло. Ходять припущення, що це якась адаптація ракет повітряного базування Storm Shadow (SCALP) для наземних запусків. Невідомо, чи поставили вони. З російських джерел інформації про уламки ракет GLSDB або чогось англійського в глибоких тилах поки немає. Тому із західними засобами подібного роду питання.

Другий аспект - українські засоби. Це всякого роду безпілотники, дрони-камікадзе різного типу і ракетна програма України, яка ще до війни в тій чи іншій мірі розвивалася в трьох напрямках: адаптація протикорабельних ракет "Нептун" для ураження наземних цілей (могло бути пріоритетно і цілком можливо, що є результати); модернізовані ракети "Вільха" для комплексів "Смерч" з дальністю трохи більше 100 кілометрів і з резервом її підвищення до 170 кілометрів (є інформація, що в деяких кількостях їх вдається виробляти); балістичні ракети "Грім", про перехопленні яких заявляла Росія. Про них у мене особисто немає ніяких відомостей. Чи можна було за рік досягти чогось суттєвого, щоб мати результат для оперативного застосування, не можу знати. Розробка ракет такого роду - тривалий і складний процес, тим більше в умовах війни і під ударами Росії по місцях виробництва і розробок. Я чув, що розробку цих ракет зупинили на тій стадії, коли потрібно ще три роки.

Український контрнаступ, якого зараз так боїться РФ, буде більш успішним, якщо в України буде можливість зачищати військові склади і бази на території Росії. Поки ми це не можемо робити тим озброєнням, яке нам надають західні країни. Це рішення може змінитися або воно основне?

Для ударів по Росії Україна може покладатися тільки на власні обмежені можливості. Хоча я не сумніваюся, що над їх розвитком йде робота. Проблема в тому, що це дуже непросто і технічно, і в плані виробництва. Більш далекобійні снаряди надійдуть: GLSDB з дальністю 150-160 кілометрів, щось англійське і, можливо, у перспективі - ATACMS. Це питання часу.

Чи змінить Америка своє рішення? За Байдена мені складно прогнозувати. Я лише можу сказати, що, якщо Росія зробить якісь кричущі дії, які змусять Вашингтон задуматися над цим питанням знову і знову, то це можливо, що США дадуть дозвіл наносити удари по військових об'єктах в Росії з узгодженням. Такий сценарій я допускаю, але поки це виглядає не дуже реалістично. Тому розраховувати можна тільки на свої сили.

Наші виробники дронів кажуть, що безпілотників у нас вже точно достатньо. Навіть оголошують конкурси на 9 травня: чий безпілотник долетить до Червоної площі першим, той отримає величезну суму грошей. Враховуючи, яка система ППО в Росії, чи можуть прозвучати вибухи на Красній площі на 9 травня?

Те, що українські безпілотники, причому явно ще сируваті, долітали вглиб Росії, це факт. Більш того, ефективне ураження бази дальньої авіації в Енгельсі дуже красномовно говорить про можливості. Я маю на увазі по дальності. Може бути, не по масовості і не по особливій якості цих засобів, але долітати можуть і іноді вражати об'єкти теж. До Москви ще ближче. Думаю, і до Санкт-Петербурга є технічна можливість долетіти. Далі все впирається в бажання українського командування і в доцільність: чи потрібно займатися тим, щоб саме на 9 травня спробувати таке зробити? Таке рішення може бути ухвалено, але я не сумніваюся, що в Росії постараються вжити всіх заходів. Вони бояться подібного кроку, тому, природно, посилять ППО, РЕБ. Проте, з військово-технічної точки зору в українців є можливість завдати удару по Москві. І ймовірність того, що такий удар вдасться, теж є.

Катерина Шварц, Олексій Ліхман

УНІАН в Google News