Сум за знищеною "Мрією", розлитий Ірпінь та покалічені ліси: що залишили після себе окупанти на Київщині

Наприкінці березня російські окупанти в паніці повтікали із північних областей Україні, залишивши після себе купи спаленої військової техніки, тисячі гектарів замінованих лісів, забруднені водойми, та скалічені міста і людські долі. Кореспондент УНІАН на власні очі побачила, які наслідки для нашої землі залишила після себе дика орда.

Група столичних журналістів разом з представниками нашого міністерства екології та Єврокомісаром з питань навколишнього середовища Віргініюсом Сінкявічюсом днями відвідала північ Київщини для того, щоб на власні очі побачити, які наслідки для природи залишила після себе армія російських варварів. Та задуматися, як ми будемо ще багато років заліковувати ці рани.

Рухаючись зі столиці в сторону Вишгорода, дуже скоро на очі почали попадатися хатинки із пробитими дахами, або чорні від кіптяви вогню багатоповерхівки.

Нас привезли у Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ у Вишгороді - найбільшу українську лабораторію, в якій спеціалісти перевіряють якість води в українських річках.

На щастя, нова надсучасна лабораторія, яка відповідає за моніторинг вод у Північному регіоні України, вціліла, але через війну зменшились кількість пунктів контрольного забору води.

"Станом на січень було 583 точки водозабору, тобто вимірювання здійснювалось по всім опорним пунктам, у березні ця кількість впала до 192, а зараз знову вийшли на кількість 366, що дорівнює 65 відсотків від довоєнного часу" - повідомив гостям начальник лабораторії моніторингу вод Північного регіону Олександр Шевченко.

За його словами, під час війни кількість проб скоротилось через те, що спеціалісти не можуть доїхати до багатьох місць заборів води через військову небезпеку.

Сумщина, Чернігівщина і Харківщина досі не передають показники вод через знищення та пошкодження там лабораторій. Шевченко допускає, що якість води у цих трьох регіонах може бути невтішною.

"Там може бути підвищення у водах в основному важких металів від ракет. Бо в ракетах ртуть, нікель, кадмій", - сказав він.

Комісар ЄС з питань навколишнього середовища, океанів і рибальства Віргініюс Сінкявічюс заявив, що вражений тим, як нашій країні навіть у складний військовий період вдається забезпечувати українців питною водою належної якості.

Щодо ситуації з водою у річках на Київщини - сліди органічних речовин, в тому числі пестицидів, залишились на тому рівні, як і до війни. А що стосується важких металів, то спостерігається підняття показників ртуті, кадмію та нікелю. Але ці результати поки не перевищують європейські нормативи, доведені Директивами ЄС.

Це пов’язано з розбитими очисними спорудами Чернігова і інших міст, які стоять на північних річках.

"У водах Десни і Дніпра ми помітили збільшення фосфатів, азоту, аміаку. В Дніпрі такі показники через розбиті міста Ірпінь, Буча, Гостомель. Всі ці міста стоять на річках у притоках Ірпеня. Це річка Бучанка, Рокач, а далі ріка Ірпінь, вона зараз розлита і починає загнивати. Там ідуть уже біологічні процеси, які можуть погіршувати якість води", - пояснив Шевченко.

Проїхавши трохи далі, ми побачили на власні очі, що розлита річка Ірпінь підібралась вже впритул до дороги і мостів, підтопивши кущі і дерева, які з вже починають підгнивати. Можна тільки уявити, скільки всього потонуло у цьому "морі".

Сум за "Мрією" та нескорений аеропорт "Гостомель"

Наступною зупинкою нашої групи був легендарний аеропорт "Антонов" у Гостомелі, розташований у 25 кілометрах від української столиці, який російські окупанти оскаженіло штурмували на початку війни.

Перше, що кидається в очі – це розмах ангарів, в яких стояли українські літаки. На фоні цих споруд не те що людина, будь яка техніка здається дрібною мурахою.

Але більше за все вражає масштаб руйнувань, яких зазнало це місце. Навколо гігантських ангарів стоять груди до тла спалених російських броньованих машин та танків. Тут у перший день повномасштабної війни висадився російський десант, який штурмом намагався дістатися у сховища з літаками, атакуючи їх з танків та броньованих машин.

В центрі цього згарища лежить "він" - легендарний український літак Ан-225 "Мрія" – гордість України і справжнє інженерне диво.

Зранений "сталевий птах" розбитий навпіл, його фюзеляж зрешечений снарядами, його серце із моторами і технікою повністю вигоріло: він не підлягає відновленню. Лише нависаючі над пожарищем крила нагадують його славетні польоти.

Заступник генерального директора ДП "Антонов" Володимир Лайшев розказав Єврокомісару та журналістам, що найважче для нього говорити про "Мрію" у минулому часі. Адже цей літак змусив весь світ заговорити про українську авіацію, кожна його запчастина була надзвичайно складною та унікальною.

Зі сльозами на очах він сказав, що співробітники чекають того світлого часу, коли Україна почне будувати нову "Мрію", а унікальний аеропорт в Гостомелі буде відновлено.

"Аеропорт в Гостомелі, як і вся наша держава, має бути відновлено. В цьому є нагальна потреба не тільки для нашої авіації, це також для всієї України і європейських країн. Тому, що це не просто аеропорт, це випробувальна база, на якій здійснювалось дуже багато випробувальних польотів, модернізація і оновлення для літаків. Тобто це не тільки виробнича необхідність, а також наукова", - сказав він.

За його словами, таких аеропортів в Радянському Союзі було всього два. Один із них, на щастя, залишився на Київщині.

Вражений побаченим, комісар ЄС запропонував, щоб поранений "сталевий птах" лишився на цьому ж місці, як наочне нагадування про відношення російських окупантів до цивілізації.

"Легендарний літак заново можливо відбудувати за пожертвування, але зруйновану версію потрібно залишити як є, щоб ніхто не забував. Це повинен бути один з елементів, який показує, що для Росії є прогрес. Ми можемо відновити "Мрію", міста, але не зможемо повернути життя", - сказав високий європейський гість.

Багатьох українців досі мучить питання: чому наша "Мрія" не була завчасно вивезена у безпечне місце? Розмови про це ми залишимо на час, коли Україна переможе загарбників, але розслідування з боку відповідних органів уже іде.

Покалічені ліси Київщини

Далі дорога веде до ще одного багатостраждального українського міста – Бородянки. Тут ми заїхали до Здвижівського лісництва, на території якого окупанти розраховували закріпитись на довгий час. Але не так сталося, як гадалося.

Ворог вимушений був тікати, але тисячі гектарів лісу, де рашисти рили окопи та будували укріплення, досі майже повністю заміновані. Ліс на багатьох ділянках дуже пошкоджений.

Нам суворо заборонили сходити із асфальтованої частини дороги. "Не ступайте навіть на зелену травичку!" - кричали представники служби безпеки. Через кожні десять метрів вздовж лісосмуги встановлена загрозлива табличка: "Обережно міни!".

Відчуття огиди і злості не покидає весь час, коли дивишся на ті окопи, більшість з яких такі маленькі, що схожі на убогі могили. Дерев’яні ящики з під снарядів, пляшки від напоїв, сміття та різні ганчірки дратують очі.

Заступник міністра захисту довкілля Сергій Власенко розказав, що траса вздовж лісництва була "дорогою життя" для російських загарбників під час вторгнення в Україну.

"По цій частині проїхали тисячі одиниць ворожої техніки, порушена навіть дорога, яку зробили всього два роки тому. З обох боків дороги ми бачимо купу окопів, фортифікаційних споруд. Ці укріплення ідуть на велику відстань. Тисячі гектарів лісу були порушені та заміновані. В цих лісах багато мін, розтяжок із сигнальними ракетами", - сказав він.

За його словами, великою проблемою є зараз, коли дикі звірі чіпляються за розтяжки, через це загорається лісова підстилка, спалахують пожежі, а гасити їх неможливо без роботи саперів.

"Ці міни та боєприпаси ще на десятки років будуть заважати лісовому господарству, не дадуть збирати людям гриби та відпочивати. Навіть наші діти будуть усувати наслідки дій окупантів", - сказав він.

"Відходи" війни

Від початку повномасштабної війни російські окупанти завдали збитків екології по всій Україні щонайменше на 200 мільярдів гривень. За чотири місяці війни зафіксовано понад 250 випадків екоциду.

Загалом наші ЗСУ вже знищили по Україні майже 10 тисяч одиниць ворожої техніки, а це - близько двісті тисяч тонн шкідливих відходів. І поки ми не утилізували це канцерогенне сміття, воно буде нести загрозу для довкілля і нашого здоров’я.

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець пояснив, що відходами від війни можна вважати забруднені території, знищена Збройними силами України техніка окупантів, розбиті житлові будинки тощо.

"Ми вже обраховуємо кожен танк, кожен елемент ворожої військової техніки. Це більше 200 тисяч тонн небезпечних відходів, металобрухту та багато іншого. Кожен зруйнований будинок – це 50 кубічних метрів відходів руйнації", – сказав він.

Більшість цих відходів зараз знаходяться у північних, східних та південних регіонах країни. Порядок поводження з відходами передбачає їхню локалізацію у певних місцях для того, щоб органи місцевого самоврядування могли організувати їх переробку та зберігання.

При цьому, поки невизначено, хто і за який кошт повинен вивозити відходи від руйнування домівок мешканців. Поки цим частково замаються комунальні служби або самі мешканці.

"Ці злочини, які чинить Росія в Україні, запрограмовані на тривалий час, особливо що стосується довкілля", - сказав єврокомісар Сінкявічюс.

Підсумком візиту поважного представника Європейської комісії у зруйновані українські міста стало підписання угоди між Україною та Європейським Союзом про участь нашої країни у програмі ЄС "LIFE", яка присвячена виключно питанням збереження природи.

Таким чином, Україна, яка напередодні отримала статус кандидата в члени Євроспільноти, зможе сподіватися на значну підтримку ЄС та отримує можливості для відновлення нашої природи.

Серед пріоритетних напрямків співпраці буде відновлення знищених та пошкоджених екосистем, розвиток, розбудова та реформа управління природно-заповідними територіями. Крім того, за гроші Євросоюзу буде відбуватися будівництво об'єктів, які дозволять забезпечити реабілітацію тварин, та буде проходити відновлення природніх екосистем.

Україна стала першою країною - не повним членом Євросоюзу, яка приєдналася до цієї програми. Проте незабаром європейська сім’я прийме нас у свій дім, який дбає про збереження довкілля та захист природи. І від цього виграє наша багатостраждальна земля.

Ганна Бредіхіна

УНІАН в Google News