Військовий медик Михайло Незнановський: Війна, на жаль, забирає життя. Якщо у бійця є можливість здати зразки ДНК, варто це зробити

Сімейний лікар Михайло Незнановський, мобілізований до лав ЗСУ, наразі рятує життя бійців у мобільному шпиталі на сході України. В інтерв’ю УНІАН він розповів, яке медобстеження варто пройти військовозобов’язаним, які хвороби можуть вплинути на військові будні, як зменшити ризики зі здоров’ям на війні та чому кожному й кожній варто здати зразки ДНК.

Пане Михайле, життю і здоров'ю військових загрожують не лише бойові поранення та контузії, а й низка хвороб та станів. Наскільки важливе міцне здоров’я для бійців на фронті?

Здоров’я важливе, бо армія — це тяжка фізична робота та стрес. Якщо у бійця є прихована чи хронічна хвороба, то в умовах бойових дій проблема скоріше проявиться чи загостриться.

На перший погляд, це здається банальним. Проте є чимало тих, хто або ніколи в житті не проходив медобстежень, або робив це дуже давно. І тепер маємо ситуацію, коли військовослужбовці, мобілізовані за великою мотивацією, потрапляють до шпиталю за станом здоров’я: через складні умови на фронті в них проявляються захворювання, які, ймовірно, були й до війни. Наприклад, проблеми із серцем – серцева недостатність, вади з клапанами – вони формуються не місяць і навіть не рік.

Як зараз перевіряється стан здоров’я мобілізованих військових?

Медкомісія, яку мають проходити всі військові, називається військово-лікарська комісія (ВЛК). Визначена група лікарів оглядає військовозобов’язаного й робить запис у медкартці про його придатність служити в лавах армії. Навіть, якщо людина непридатна, фахівці повинні оглянути її, зробити певні обстеження й написати висновок. Річ у тім, що непридатність може бути різною — все залежить від стану людини й роду військ для проходження служби.

Але чи не є робота військово-лікарських комісій формальною?

Зараз військовозобов’язаних обстежують так, як вимагається за законом. Тоді як на початку повномасштабної війни медкомісія відбувалася, скажімо так, у спрощеному варіанті, адже була потреба мобілізувати максимальну кількість чоловіків за короткий час. Якщо людина мала велике бажання й мотивацію захищати країну, комісія давала таку можливість, але за відсутності абсолютних протипоказань за станом здоров‘я.

Наведу власний приклад. На ВЛК мене запитали, чи все зі мною гаразд, чи є якісь хронічні захворювання. Як лікар, я, звичайно, знаю свій стан здоров’я, бо систематично проходжу медогляди. Тож якихось додаткових обстежень в територіальному центрі комплектувань не було: здоровий, медвисновок підписаний — їдь, служи.

Якщо людина планує приєднатися до ЗСУ чи інших військових формувань, чи є сенс самостійно пройти медкомісію ще до вступу до армії?

Так, я вважаю, що людям призовного віку краще заздалегідь пройти обстеження, аби знати проблеми свого організму. Бо для різних видів військ різні вимоги до стану здоров’я. Звісно, остаточний висновок про придатність та допустимий рід військ все одно за ВЛК. Проте самостійний медогляд теж важливий для завчасного розуміння стану здоров’я та, виходячи з цього, оцінки ступеня складності бойових завдань, які зможе виконувати людина.

Одна справа бути морським піхотинцем, друга — служити в силах спецоперацій і третя — танкістом. Для останнього варіанту вимагається відмінне здоров’я і є певні обмеження за віком, адже тут дуже великі навантаження. Цим питанням і займається ВЛК, а далі — територіальний центр комплектування, який розподіляє військовозобов’язаних.

Інша річ, чому медкомісія важлива — це банальна ревізія свого здоров'я. За цей рік я часто бачив людей у ЗСУ, які не дуже прискіпливо ставилися до свого здоров’я раніше. Коли зрештою воно їх підводить і робляться обстеження, то виявляється багато неприємних речей. Тож, якщо не знати про хвороби й не лікувати їх, можливі невідворотні зміни в організмі. Медкомісія — це інколи шанс жити довше.

Які медичні обстеження варто пройти, щоб перевірити своє здоров'я на придатність до військової служби заздалегідь?

Це рутинна медкомісія, яка передбачає стандартний набір фахівців та обстежень: сімейний лікар, офтальмолог, ЛОР, стоматолог, невропатолог. Якщо людина вже знає про свої проблеми зі здоров'ям — то, звісно, треба пройти й вузькоспеціалізованих фахівців: кардіолог, гастроентеролог, невропатолог. До списку обов'язкових аналізів та досліджень входять: загальні аналізи крові та сечі, глюкоза натщесерце, електрокардіограма, флюорографія.

Є сенс сходити до сімейного лікаря й пройти кілька додаткових тестів: на вірус імунодефіциту, на вірусні гепатити C і B. Звичайно, їх перевірять й на ВЛК, і якщо це буде підтверджено, людина отримуватиме необхідну терапію. Проте це серйозні хвороби, які потребують своєчасного лікування, тому є сенс не чекати ВЛК, а пройти ці тести раніше.

Якщо людина живе з ВІЛ, треба попередити комісію про це. Такій людині потрібен неперервний прийом антиретровірусної терапії. За умови постійного неперервного приймання цієї терапії рівень ВІЛ в крові падає до нуля, і така людина фактично стає незаразною для інших навіть при безпосередньому контакті. Не виявляється ВІЛ – не передається. Але для цього потрібно ніколи не пропускати приймання терапії.

Скажіть, які специфічні обстеження мають пройти жінки перед тим, як йти на службу?

Для жінок, звісно, гінеколог. Ендометріоз, фіброматозні вузли матки, болючі місячні та низький рівень гемоглобіну — як наслідок, сильний передменструальний синдром дуже псують якість життя, а надто в умовах окопів чи казарми. Ці стани слід лікувати незалежно від військової служби, і тільки разом із лікарем.

Чи є хвороби і стани, які особливо загрожують військовим, а тому потрібно ретельніше перевіритися на них до вступу до військ?

У військових підвищені ризики серцево-судинних хвороб. Тому важлива електрокардіограма. За протоколами, кардіограма — обов’язкове дослідження після 40 років. Проте я вважаю, що її слід робити всім, хто буде служити. Людина ззовні може мати здоровий вигляд і не знати про порушення ритму серця. Та за певних фізичних навантажень можуть статися непоправні речі.

Важливо також зробити ліпідограму. Погана ліпідограма, простою мовою, означає високий ризик інфаркту й інсульту. Вчасний аналіз виявить ризик атеросклерозу, і це дозволить почати нормалізацію рівня холестеролу ліками.

Також небезпечні інфекційні хвороби, які можуть мати прихований перебіг. Це туберкульоз, гепатити, ВІЛ. Якщо у людини недіагностована відкрита форма туберкульозу, це вкрай небезпечно для тих, хто служить поруч. Цього ж не видно оком, а заразитися можна дуже швидко. Тож скринінг робиться для того, щоб на сотню або тисячу обстежених виявити того одного небезпечного для оточення й відсіяти його ще на етапі призову та почати лікування.

Небезпечний діабет. Одним з тригерів розвитку цукрового діабету є стрес, тому ми дуже часто зараз виявляємо його у військовослужбовців. У цьому контексті аналіз венозної крові на глюкозу натщесерце та рівень глікованого гемоглобіну дуже показові.

Через великі навантаження й неготовність до цього тіла (важкий бронежилет, кіберкомплект, фізична праця) можуть з’явитися проблеми з хребтом. Якщо ви знаєте про це, зміцнюйте м’язи, займайтеся корисною фізичною активністю, можливо, пройдіть курс лікування, скиньте зайву вагу.

Окремо хочу виділити проблему зайвої ваги. Скинути її швидко не вийде, а як і вийде, це не буде здоровим і корисним станом. Разом із лікарем знайдіть головну причину набору ваги та намагайтеся її усунути — це може бути хронічне порушення сну чи хибний раціон. Нормалізація маси тіла потрібна всім, незалежно від військової служби — від цього залежить розвиток низки хронічних хвороб.

Чи є специфічна фізична підготовка для людей, які планують йти на війну?

Потрібно почати бігати, в бронежилеті чи його імітації (з рюкзаком), вчитися падати, групуватися, котитися, падати в стрибку, підтягуватися, повзти. Аби тримати амуніцію, важливо мати треновані м'язи ніг і сідниць — навантаження йде саме на них.

Цукровий діабет, астма, серцево-судинні хвороби — ці серйозні стани роблять людей непридатними для служби у війську, чи ні?

Наявність хронічних захворювань ще не означає, що ви не придатні до служби. Можна служити й з діабетом, і з бронхіальною астмою, та з вірусом імунодефіциту. Просто командир підрозділу має знати, що у вас є необхідність приймати певні ліки й забезпечити вас ними. Наприклад, таблетками при діабеті, інгалятором при бронхіальній астмі, антиретровірусною терапією. Звісно, людей з такими станами не будуть відправляти служити у спецпідрозділи чи в танкові війська.

Ви згадували гепатит B. Чи високі ризики зараження військовослужбовців?

Дуже. Бо ця хвороба передається через кров. Будемо говорити про реалії: коли йде великий потік поранених, тут вже зважають не на якісь трансмісивні інфекції, а на те, щоб зупинити кровотечу за будь-яку ціну, бо до госпіталю можна й не доїхати. Буває, що немає крафт-пакету, скринінгового інструменту, рукавичок. Буває, що контужені військові надають допомогу один одному і просто не думають про такі речі.

Від гепатиту C, на жаль, вакцини немає. Проте вже є ефективне лікування, особливо на початкових стадіях. Тож, коли військовослужбовець звільняється зі Збройних сил, краще здати кров на аналіз на це захворювання.

Від гепатиту B є вакцина, чи варто щепитися до вступу до військ?

Так, оскільки ризик зараження високий, а хвороба викликає згодом рак печінки, то вакцинація від гепатиту B, навіть за скороченою схемою, є дуже завбачливим заходом. Сімейні лікарі й терапевти про це знають. Так, проти гепатиту B сьогодні можна пройти експрес-вакцинацію за 21 день. Ви робите щеплення перший раз, другий — на сьомий день і третій — на двадцять перший. А потім через 12 місяців ревакцинуєтеся. Отже, вам потрібен місяць, щоб стати захищеним у цьому плані.

Якщо вирішили щепитися від гепатиту B, то не забувайте й про гепатит А. Джерелом зараження на гепатит A є вода, тому я б радив зробити вакцини проти двох видів гепатиту. Я був свідком інфікування в умовах окопів — і скажу, що гепатит А робить людину абсолютно безсилою. Вакцинуватися треба власним коштом, бо вакцинація від гепатитів А та В не гарантована пакетом НСЗУ для дорослих.

Які ще щеплення важливі для військових, щоб захистити себе від небезпечних хвороб?

Обов'язково — від дифтерії та правця. Не забувайте, що від цих хвороб всім дорослим людям необхідна ревакцинація кожні 10 років. Якщо не пам’ятаєте, чи робили зазначені щеплення, не маєте про це записів у медкартці, вважайте, що не робили їх. Тож якщо вас призивають до лав ЗСУ чи ви плануєте вступити добровільно, це перше, чим потрібно поцікавитися. Вакцинація від правця і дифтерії доступна в усіх поліклініках безплатно.

Хто не хворів на вітрянку, я б запропонував вакцинуватися й від цієї хвороби. Нагадую про необхідність зробити бустерну дозу вакцини від COVID-19. На додачу, доцільно зробити власним коштом щеплення від менінгококової та пневмококової інфекцій. Для військових США ці щеплення обов'язкові.

А щеплення від грипу? Наскільки воно актуальне в ЗСУ?

Також актуальне, бо це питання контакту. До нас потрапляють воїни з травмами від вибуху, стоматологічними проблемами, виразками від стресу, у когось температура, організм ослаблений — так люди заражають одне одного вірусною інфекцією. Отже, якщо є можливість провакцинуватися, краще зробити це.

Мінімальний інтервал між вакцинаціями – місяць для однотипної вакцини, мається на увазі між дозами, а не різними вакцинами. А це означає, що всі вакцини можна зробити одномоментно. Тож якщо ви підлягаєте призову чи збираєтеся піти добровольцем, у вас є місяць, щоб подбати про максимальний захист організму за допомогою щеплень.

Де можна пройти всі ці обстеження і що з цього безкоштовне?

Пройти медобстеження можна безкоштовно в державних лікарнях країни. Більшість досліджень: як-от кардіограма, флюорографія, базові клінічні аналізи крові, сечі, на рівень глюкози в крові — теж безкоштовні. Якщо лікар під час огляду визначить необхідність в проведенні ретельніших обстежень, наприклад, провести УЗД, МРТ чи зробити вузькоспеціалізовані аналізи, то з направленням фахівця все це теж буде надаватися безоплатно. Якщо ж людина сама хоче пройти додаткові обстеження, аналізи, то це треба робити приватно і за власний кошт.

Наскільки варто чи коректно рекомендувати людям, які готуються до служби, здавати зразки свого ДНК чи сперми?

Будьмо чесні. Чи це коректно рекомендувати? Так. Чи це коректно сприйматиметься? Сумніваюся. Чи хотів би я здати зразки ДНК, якби була можливість? Так. Просто мені здається, що це буде хибно сприйнято: можуть подумати, що це останнє, що ви залишите після себе. Знову ж таки, я транслюю загальну думку оточення...

Та якщо така можливість є, то варто здати і зразки ДНК, і сперму, якщо є така потреба. Це війна, яка, на жаль, забирає життя. І якщо трапиться найгірше, то рідним точно не буде легше від того, що будуть проблеми з ідентифікацією тіла. Крім того, ви самі знаєте, як багато молодих хлопців у нашому війську, багато з них ще не встигли народити дітей. Шанс народити дитину від коханої людини, навіть якщо вона загинула, стане для когось можливістю пережити горе. Це дуже індивідуально, але точно слід розглядати й цей етап підготовки до служби.  

Заморожування сперми доречне не лише як посмертний спосіб мати дітей – травматичний досвід війни та потужний удар по фізичному здоров'ю впливають також і на якість всіх майбутніх сперматозоїдів чоловіка. Тому зачати майбутніх дітей справді доцільно "довоєнним" зразком — так більші шанси на зачаття і народження здорової дитини. Водночас наразі використання сперми загиблої людини, навіть за умов заповіту, не є офіційно дозволеним. Цю можливість наразі активно лобіюють, і сподіваємося, що скоро це стане легальним.

Ірина Синельник

Ірина Синельник

УНІАН в Google News