Яна Зінкевич: Росіяни продовжують використовувати Донбас як полігон для навчання своєї армії

Народна депутатка, медик-волонтер Яна Зінкевич розповіла в інтерв’ю УНІАН про різке збільшення числа загиблих і поранених на фронті, чому ставлення до ветеранів змінюється у гіршу сторону та які проблеми викрила вакцинація Збройних сил України.

Що зараз відбувається на фронті? Як часто місцеві бойовики і російські військові порушують перемир'я?

Розмови про те, що у нас було перемир'я - маніпуляція. Фактично наші військові не мали можливості зміцнювати позиції, просуватися вперед, нехай, на сто метрів. На деяких позиціях навіть змушені були відійти назад. З боку окупантів будувались нові укріплення, оновлювалися старі, в деяких місцях вони просунулися вперед. Вони нарощували свої сили. Перемир'ям це не назвеш.

Загиблих надзвичайно багато, навіть порівнюючи з минулими роками, з 2019-м, з 2018-м. Зараз щомісяця кількість загиблих і поранених - набагато вище. У тому числі збільшилася кількість бійців, які отримали інвалідизацію внаслідок поранення. Багато хто втратив кінцівки. Вони (збройні формування Російської Федерації) завжди використовували деякі види протипіхотних мін, та їх не зупиняє і ніколи не зупиняло те, що це заборонено усіма міжнародними нормами.

Треба розуміти, що раніше завжди працювали контрснайперські групи з нашого боку. Зараз вихід таких груп на першу лінію фактично заборонений. Ми розуміємо, що прямо накази про заборону ніде не оголошені, але факт є фактом. Групи не допускають до роботи. Через це активізувалися снайпери з їх боку. Росіяни, як і раніше, використовують Донбас, як полігон для своєї армії, в тому числі і для навчання.

Чи може Росія розпочати масштабні бойові дії?

В будь-який момент. Подивимося, коли «найде коса на камінь». Це може бути питання води, електроенергії, чогось іншого. Росії насамперед важливі бізнес-інтереси. Крим, Донбас для них - це не лише імперські замашки, але і питання бізнесу.

І якщо говорити про кроки, про які ми чуємо від, як би їх назвати...

…Ватажків бойовиків?

Так.

Слова про те, що вони будуть стріляти «на випередження» - це завершення всіх Мінських домовленостей. Владі після таких заяв треба шукати альтернативні платформи, щоб реалізовувати політику України.

Ми бачимо, що війна перейшла в новий формат, вона затягується. Мінські домовленості вже відпрацювали своє, потрібна альтернатива.

Але особисто я,  звісно ж, прихильник того, що території треба відвойовувати більше силовим методом. У тому числі з використанням миротворців. Але ви повинні розуміти, що я - ветеран, і більш радикальна, ніж інші політики.

Війна перейшла в новий формат, вона затягується / фото УНІАН

Яка, за вашими відчуттями, загальна кількість радикально налаштованих нардепів по цьому питанню в чинній Верховній Раді?

Важко сказати, я не думаю, що нас занадто багато. Можливо, людей сорок. У нас в цьому скликанні вісім ветеранів, але один з цього числа – Ілля Кива. Представництво ветеранське за кількістю - слабеньке. В минулому ветеранів було близько шістдесяти.

А як змінюється у нашому суспільстві ставлення до добровольців, до ветеранів?

Якщо говорити про добровольців, то головне, що потрібно було зробити: прийняти й реалізувати законопроект про учасників бойових дій. В цьому напрямку є певні позитивні зміни. Днями був рік, як закон набрав чинності. Зараз понад 850 осіб отримали статус УБД, й Міністерство ветеранів і далі продовжує розгляд та надання статусів. Також треба розуміти, що багато добровольців встигли опісля офіційно відслужити в легальних підрозділах збройних сил та інших, у них уже не було проблем по статусу, але треба надати статус всім, хто його заслуговує і підпадає під вимоги.

На жаль, з кожним роком люди все більше починають дозволяти собі неповагу до військових. Але не може не тішити, що більшість населення все ж адекватна  і підтримує Україну, а не Росію. Та «вседозволеність» починає відчуватись більше.

У нас досить велике проукраїнське середовище. Але і проросійських багато – 20%, може, 25%. І є велика кількість тих, хто «нейтральні», останні часто не мають достатнього рівня розуміння ветеранів. Це, наприклад, стосується теми феєрверків. Вже треба було заспокоїтися, перестати ними користуватися, дотримуватись заборони. Але багато хто собі це дозволяє…

Це - найелементарніші речі. За стільки років наша нація не зрозуміла, що у нас після цієї війни вже близько 500 тисяч ветеранів. І це лише на цій війні!

Що вже говорити про таку кричущу тему, як транспорт: коли ветерану не дають скористатися своїм пільговим правом. Часто, коли водій дозволяє собі зайве, ніхто з пасажирів не заступається. Ветеран бачить, що підтримки немає, в наступний раз він може й не скористатися своїм правом на безоплатний проїзд.

Як змінюється з роками ставлення слідчих та судів до добровольців та ветеранів?

У перші роки після війни участь у бойових діях була пом'якшувальною обставиною при винесенні вироку. Судді розуміли, що вина держави в тому, що люди, травмовані війною, не отримали належну психологічну реабілітацію, що держава про це не потурбувалася. Набагато частіше ветеранів віддавали на поруки, як запобіжний захід обирали домашній арешт.

Якщо говорити про зараз, то зростає кількість політично мотивованих справ проти ветеранів. Та й не тільки ветеранів, але активістів, волонтерів. Зростає абсурдність звинувачень. Дуже часто людей не відпускають на поруки, не пом'якшують запобіжний захід. Є ветерани, які півроку-рік знаходяться в СІЗО, хоча запобіжний захід могли б пом'якшити.

Наприклад, справа ветеранки Правого Сектора, УДА Вікторії «Фортуни» Котеленець. Я особисто з нею служила, воювала, ми були в сусідніх окопах весь той період, коли вона перебувала на фронті. Їй висунули звинувачення в тому, що коли в Донецьку в серпні 2014-го був ганебний «марш полонених», вона була конвоїром. Дійсно, там можна знайти схожість, хоча це так наш мозок сприймає зовнішність, комп'ютерні програми кажуть, що це різні люди. І через цю схожість вже зверталися в СБУ, я пам'ятаю як це було у 2015-му. Того разу слідчі все вивчили та вибачилися, підозри зняли, оскільки це дійсно була не вона. Але коли Вікторія приїхала отримувати статус учасника бойових дій, під час вручення посвідчення її заарештували і знов висунули звинувачення.

Ми розуміємо, що це абсурд, була купа експертиз, які говорять, що конвоїр - інша жінка. Нам вдалося забрати Вікторію на домашній арешт, але це через те, що і суддям зрозуміла абсурдність. Однак справа не закрита, слідчі продовжують шукати хоч якусь причетність Вікторії...

Абсурд в тому, що, за матеріалами справи, за Вікторією стежили вісім місяців. Її могли заарештувати в будь-який момент, але вибрали для цього день, коли вручали посвідчення УБД. Це дуже показово. Ми розуміємо для кого цей посил: «Ветерани, сидіть тишком-нишком, а то буде те саме».

Відомо, що якась кількість справ проти ветеранів відкривалася ще у 2014-2015 роках. Проросійські активісти писали заяви в поліцію про те, що добровольці, бійці ВСУ їх викрадали, перевищували повноваження при затриманні. Яка доля цих кримінальних проваджень?

Я періодично з такими справами стикаюся. Частину справ закрили, а по частині є навіть обвинувальні вироки. Зараз є дуже резонансна справа, там звинувачують військового в тому, що він убив бойовика, який катував полонених. Там довга історія, але суть в тому, що він зробив це під час бою, в рамках своїх повноважень. Та попри це, його звинувачують в перевищенні повноважень.

Слова окупантів про наміри «стріляти на випередження» - це завершення Мінських домовленостей / фото УНІАН

Ви вже двічі перехворіли на коронавірус. Чи будете робити щеплення?

Я ще думаю. Буду робити аналіз на антитіла, і після цього приймати рішення. Потрібно зважати на те, що перший раз я хворіла дуже серйозно, була госпіталізована. Другий раз я фактично не помітила. Якби не тестували, я б і не знала. Частина моїх близьких також перехворіли два рази зі мною, але є старші члени родини, які не хворіли ні разу, їх вдалося зберегти.

Я не належу до пріоритетних груп вакцинації через молодий вік. Зі старшими членами родини - будемо думати. Хотілося б вакцину з великим відсотком ефективності, але я не думаю, що індійська вакцина призведе до якихось серйозних наслідків.

Як проходить вакцинація в ЗСУ? Чи дійшла вакцина до фронту?

Фронт зараз - безпечна ділянка. Практично нікого на фронт не пускають, захворюваність там менше. Але треба розуміти, що там буде дуже складна вакцинація. Уявіть, є п'ять ВОПів, на відстані кілометрів один від одного, на кожному - по десять осіб. Ми зробили щеплення, і в перші дні можуть бути слабкі побічні дії. Медик на всіх один. Як він проконтролює самопочуття у всіх? Треба відпрацювати логістику.

Вакцинація вже почалася. Вакцини зберігаються в госпіталях, військовослужбовців привозять, потім вони повертаються. Не всі хочуть вакцинуватися через те, що це індійська вакцина, а не Пфайзер…

Якщо говорити в загальному, то в Україні дуже повільно проходить вакцинація, і дуже низька кількість щеплених за добу в ЗСУ. Якщо ми не хочемо такими темпами закінчити вакцинацію через десять років, то потрібно продумати логістику, і, принаймні, у війську робити вакцинацію швидше.

Якщо говорити в загальному, то в Україні дуже повільно проходить вакцинація, і дуже низька кількість щеплених за добу в ЗСУ / фото УНІАН

Чому ж все так повільно?

Недбальство. Треба розуміти, що коли в Україну прийшов COVID-19, в березні минулого року ми – Верховна Рада - відразу ж створили фонд для боротьби з коронавірусом. Прямо кажучи, «відщипували» від кожного міністерства програми розвитку. Не залишилося структури, від якої ми б не забрали частину фінансів… Восени ми по крупиці відвойовували бюджет на медицину, була страшна недостача. Зате отримали підвищення Офіс президента, поліція, прокуратура і так далі. Медицина, освіта - структури, які завжди страждають, - отримали менше, ніж в попередні роки.

У згаданому фонді грошей не залишилося, будуть проблеми із забезпеченням гарантованих пакетів, і не тільки тих, які стосуються коронавірусу, а по всьому. Медицина у нас недофінансована.

І що з цим робити?

Владі просто треба перестати красти.

Влад Абрамов

УНІАН в Google News