З тюремного барака на захист Батьківщини

В Україні після тривалих дискусій дозволили мобілізувати засуджених. За розрахунками міністерства юстиції, військо потенційно можуть поповнити понад 20 тисяч осіб. УНІАН поцікавився, хто з місць несвободи може стати до зброї та як це відбувається.

Міністерство юстиції переконує, що засуджені просилися на фронт ще до ухвалення відповідного рішення. За словами заступниці міністра юстиції Олени Висоцької, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад тисячу засуджених просилися на передову. Однак задовольнити їх заяви до ухвалення закону можна було лише через процедуру помилування, що значно збільшувало строк розгляду та обмежувало кількість потенційних нових рекрутів.

Й після впровадження відповідного закону охочих відправляти росіян на концерт Кобзона виявилося чимало. За даними Офісу генерального прокурора, до суду надійшло вже понад 2,4 тисячі клопотань з проханням змінити робу на піксель. 1843 з них вже задовольнили. На захист Батьківщини вирушили 775 колишніх арештантів. Найбільше засуджених, які виявили намір служити в ЗСУ, відбувають покарання в установах у Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій, Вінницькій та Дніпропетровській областях. 

Не треба порівнювати з "вагнерами"

Чиновники переконують, що рішення про мобілізацію засуджених в Україні не має нічого спільного з російськими "вагнерівцями". І мова не лише про те, що ніхто не планує стимулювати прориви на фронті за допомогою в’язнів та загороджувальних загонів, як це відбувається у росіян.

На захист Батьківщини не можуть стати вбивці-рецидивісти, а також засуджені за вбивство з особливою жорстокістю, гвалтівники. Не потрібні армії й "добровольці", яких відправили на нари за п’яні ДТП, якщо ці події призвели до загибелі людей. І також не матимуть можливості "спокутувати кров’ю" свої злочини топ-корупціонери. А от дрібних хабарників у війську чекають.

"Якщо не помиляюся, в Росії взагалі законом не передбачена мобілізація засуджених. У нашому випадку мобілізованими можуть бути лише ті особи, які не вчиняли тяжких або особливо тяжких злочинів", - зазначив адвокат, кандидат юридичних наук Володимир Пищида.

"В Росії механізм [долучення до війська] не був добровільним. Спочатку в’язнів там намагалися переконувати, обіцяти гроші. Потім це перейшло в доволі серйозний примус... Плюс, система забезпечення абсолютна інша. У нас є певні обмеження, але загалом, статус дуже схожий до звичайних військовослужбовців. Участь - добровільна, є соціальне забезпечення. Ми точно не рекомендуватимемо та спілкуватимемося з ЗСУ, щоб не відпускали тих, де ми розуміємо, що є великий ризик вчинення повторного злочину. Тому, це дуже вибірковий підхід, не масовий", - зауважив міністр юстиції Денис Малюська.

Алгоритм зміни роби на піксель

Об’єднання юристів "Юридична сотня" опублікувало алгоритм  вступу на військову службу тих, хто відбуває покарання. Виглядає він так:

1. Засуджений подає заяву.
2. Проходить первинний медичний огляд.
3. За умови позитивних результатів медогляду, колонія (за обов'язковою участю представника ТЦК та СП і в/ч, де потенційно служитиме засуджений) попередньо розглядає питання.
4. За результатами розгляду ТЦК та СП видає направлення на ВЛК.
5. У разі якщо ВЛК дає добро, установа виконання покарань надсилає до суду:

• клопотання (подання);
• заяву засудженого про бажання проходити службу;
• письмову згоду командира в/ч;
• копію військово-облікових документів;
• копію довідки ВЛК.

1. Судове засідання за такими справами проводитиметься за участю прокурора, засудженого та представника установи виконання покарань.
2. Якщо суд дає добро,  засуджений зобов’язаний прибути в супроводі НГУ до ТЦК та СП для укладення контракту невідкладно, але не пізніше 24 год після набрання судовим рішенням законної сили.

У разі ухилення від підписання контракту передбачена кримінальна відповідальність (позбавлення волі від 5 до 10 років). Засудженому після проголошення ухвали це роз’яснює головуючий суддя.

За умовно-достроково звільненими встановлюватиметься адміністративний нагляд, який здійснюватиме командир військової частини. Також такі військовослужбовці будуть обмежені у можливості ходити у відпустки. Вони мають право на них лише за сімейними обставинами та/або для лікування за висновком ВЛК.

Зустрічаються випадки, коли засуджені хотіли до війська і знайшли командира, який готовий їх брати, проте, коли справа дійшла до суду передумали і, відповідно, залишалися за гратами.

Тобто, служба в’язнів можлива виключно за покликом серця – добровільною, відбуватиметься за рішенням суду і, звісно, у випадку, якщо такого майбутнього бійця придатним до служби визнає військово-лікарська комісія, а відповідний підрозділ погодиться взяти його до своїх лав. Цікаво, що на фронт з-за грат можуть піти лише повністю придатні.

Угонщики, бійці АТО, втікачі

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, станом на сьогодні найбільше поповнення українське військо отримало з засуджених за крадіжки. Приміром, один з новобранців вже мав два вироки – за крадіжку й грабіж – шість років позбавлення волі. Проте, віддавши цей борг суспільству, вийшов ненадовго – наступне, вчинене ним пограбування, обтяжувалось ще й побиттям потерпілого. За це українська Феміда присудила йому 13 років позбавлення волі. Однак засуджений воліє не відсиджуватись в колонії, а піти на фронт.

Ще один новобранець – угонщик зі стажем. Судді неодноразово оцінювали його незаконну пристрасть: вперше - вісьмома роками  позбавлення волі, а пізніше ще двічі – 7,2 роки та 7 років.

На 3 роки та 10 місяців потрапив за грати ще один майбутній боєць ЗСУ - за продаж амфетаміну. Правоохоронці змогли його викрити, залучивши "покупця", який придбав "товар" за 250 гривень…

"Мобілізація - фронт – самоволка – в’язниця – фронт" - так можна описати історію ще одного колишнього й потенційного бійця ЗСУ. Згідно з матеріалами його справи, чоловік добровільно мобілізувався до війська у квітні 2022 року. На "нулі" отримав дві контузії. Після поранень був виведений у розпорядження командира військової частини, оскільки не міг виконувати безпосередні обов’язки. Однак протягом кількох тижнів не з’являвся до військової частини. Пізніше в суді провину визнав, хоча й розповідав про хворобу, потребу забезпечувати сім’ю й недостатнє грошове забезпечення, провальні спроби перевестись в іншу військову частину тощо…

Однак не лише такими історіями повниться Єдиний реєстр судових рішень.  Приміром, назад до війська попросився колишній учасник антитерористичної операції, який у 2018 році отримав 8 років в’язниці за вбивство "під мухою". Суд дав колишньому бійцю АТО добро на нищення росіян. А у міністерстві юстиції оцінюють потенційний мобілізаційний резерв з числа засуджених за вбивство у 2,2 тисяч осіб.

Треба враховувати багато факторів

Загалом, за словами адвоката Володимира Пищиди, рішення щодо мобілізації засудженого залежатиме від багатьох факторів: "Наприклад, від наявності військової спеціальності. Можливо, особа, яка була засуджена за скоєння злочину, закінчувала якийсь вищий навчальний заклад, військовий заклад, має спеціальні знання, які будуть корисні для фронту…".

Крім того, член громадської ради при міністерстві юстиції, засновник та голова правління ГО "Захист в'язнів України" Олег Цвілий звертає увагу на недосконалість самого механізму умовно-дострокового звільнення засуджених. Адже адміністрація установи відбування покарань самостійно приймає рішення, чию заяву винести на розгляд комісії ТЦК та командирів частин. Через це, за його словами, не всі охочі служити мають право вийти на свободу й потрапити на фронт.

"В цьому ми вбачали можливі корупційні ризики та маніпуляцію зі сторони співробітників [установ відбування покарань]. Нас проігнорували. І тепер ми  отримуємо різні скарги", - зазначив він.

Серед прикладів скарг Цвілий назвав відмову приймати заяви у тих засуджених, у кого мало заохочень та є непогашені порушення.

"Є скарги і на співробітників, які за позитивне вирішення питання про звільнення для захисту країни просять будівельні матеріали на ремонти, та/або надати інформацію про інших засуджених, наприклад, де вони ховають нелегальні телефони тощо. Звісно, що скарги можуть бути не об'єктивні, але повторність подібних скарг з різних установ натякає, що десь так і є", - зазначив він.

Один з засуджених, згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень спробував самостійно подати заяву про бажання стати до лав ЗСУ безпосередньо до суду, проте йому відмовили, оскільки клопотання має подавати установа виконання покарань.

Думка військових

Українські військові, які агітують засуджених долучитися до Сил оборони, наголошують, що згоду на це на державному рівні потрібно було давати раніше.

"На початку повномасштабної війни ми розпочинали свій шлях зі стрілецької роти, це територіальна оборона. У мене другий взвод був на 90% укомплектований людьми, які були позбавлені волі на території України, відбули своє покарання та повернулися до нормального життя", - зазначив в ефірі телемарафону командир батальйону УБпАК "Ахіллес" 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка Юрій Федоренко.

За його словами, кожен з ув'язнених міг опинитися за ґратами за різних обставин. І держава має визначити ту категорію, які не несуть загрози іншим військовим. 

"Наші люди, навіть ті, які були засуджені – вмотивовані. Це ті люди, які можуть забезпечити результат на полі бою", - вважає він.

"Українські ув’язнені на п’ять порядків більш ідейні, ніж паскудний "Вагнер"", - розповів, своєю чергою, про свою зустріч з засудженими Офіцер 1-го ОШБ "Да Вінчі" Дмитро "Філософ" Савченко.

Разом з тим, офіцер артилерії 4-ї бригади НГУ "Рубіж" Володимир Назаренко з позивним "Сонечко" додає, що категорично проти того, щоб мобілізація засуджених на фронт застосовувалась замість строку відбування покарання.

"Особисто я негативно ставлюсь до того, коли на фронті будуть перебувати ті, хто буде ототожнювати захист на фронті з відбуванням покарання. Я вважаю, що захист країни - це почесний обов’язок. І не хочу, щоб поряд зі мною в окопі, чи будь-де на фронті, виконували бойові задачі люди, для яких це рахується, як альтернативне покарання",- акцентував Назаренко.

"Армія – не тюрма", - підкреслює військовослужбовець Третьої штурмової бригади з позивним "Істок". 

За його словами, коли людина потрапляє в Третю штурмову, вона стає для інших бійців побратимом: "Нам без різниці, чи він був засдуженим, чи не був засудженим. Він стає побратимом. Його навчать, він буде воювати як звичайний боєць Третьої штурмової".

Скільки нових бійців отримають Сили оборони з-поміж засуджених поки що сказати важко – процес лише почався. Дехто називає цифру чи не в 50 тисяч осіб. А хтось, навпаки, налаштований скептично: мовляв, серед засуджених теж далеко не всі хочуть до війська – подивіться на кількість засуджених за статтею 336 Кримінального кодексу (ухилення від мобілізації). Разом з тим, люди, які відбувають покарання за вчинені ними кримінальні злочини, такі самі громадяни України, як всі інші. І мають отримати можливість реалізувати своє право на захист Батьківщини, якщо є таке бажання.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News