Без "Абрамсів" та "‎Леопардів": наскільки потрібні ЗСУ танки та де їх шукати

Ще рік тому новинні стрічки рясніли інформацією про постачання Україні танків, однак зараз ця тема майже повністю зійшла нанівець. В чому причина цього, та чи зможе Україна виграти війну без західної "‎броні"‎, - розбирався УНІАН.

Нещодавно впливові американські медіа повідомили, що основні бойові танки (ОБТ) Challenger 2, які Україна отримали від Британії, не придатні для реалій російсько-української війни. Серед причин журналісти назвали недостатню мобільність танку, відсутність у нього додаткового динамічного захисту та нарізну гармату L30, що потребує боєприпасів окремого типу, які не використовують інші західні ОБТ (на них встановлені гладкоствольні гармати).

Наголошувалось, що британська машина має двигун на 1200 кінських сил, який є недостатньо потужним для 71-тонного "‎монстра"‎. Через це Challenger 2 часто загрузали у мʼякому ґрунті. Все це підтверджувала інформація від українських танкістів, які казали про складність ремонту Challenger 2 та швидкий знос запчастин танку.

Танковий "зоопарк", або що отримала Україна від Заходу

Проблем насправді набагато більше, і труднощі з Challenger 2, описані західними журналістами – лише верхівка айсберга. Щоб краще зрозуміти ситуацію, пригадаємо, які саме сучасні танки та в якій кількості отримала наша країна.

На сьогодні нам передали:

• Challenger 2 – 14 од.;
• M1 Abrams  – 31 од.;
• Leopard 2A6 – 21 од.;
• Stridsvagn 122 (ліцензована шведська версія Leopard 2) – 10 од.;
• Leopard 2A4 – близько 50 од.

Загалом, виходить близько 120 відносно сучасних ОБТ. За вирахуванням вже втрачених, Україна зараз повинна мати трохи менше 100 з цього числа.             

Київ також отримав десятки морально застарілих Leopard 1 розробки 60-х, які мають "картонне" бронювання і де-факто не можуть виконувати роль повноцінних танків у сучасній війні.

Окремо стоїть питання постачань зразків старої радянської техніки, однак зараз ми не будемо акцентувати на ньому увагу. По-перше, через відсутність достовірних даних щодо обсягів постачать. По-друге (і це найголовніше) через те, що східноєвропейські партнери майже вичерпали запаси часів СРСР, і сподіватись на нові масштабні постачання тих же Т-72 було б щонайменше наївно.

Повернемось до західної техніки. Окрім очевидних плюсів (добрий захист, велика вогнева міць, гарні умови для екіпажу) європейські та американські танки мають і мінуси.

"Взагалі західні танки, такі як Challenger 2, були налаштовані на боротьбу з радянськими танками, а нам потрібні танки з функціями, як у танків СРСР. Тобто, щоб вони були універсальні. Щоб вони могли однаково ефективно боротись і проти піхоти, і проти танків ворога", – каже УНІАН генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко.

Проблема полягає не тільки в непристосованості до поточних воєнних реалій. Справа в тому, що отримані Україною бойові машини об'єднує лише їх походження: насправді це зовсім різні ОБТ, які майже не уніфіковані між собою.

Leopard 2A6, Leopard 2A4, Challenger 2, Abrams – всі вони (окрім хіба що двох перших) не мають практично нічого спільного. Через те, що Україні доводиться обслуговувати такий "зоопарк", ремонт танків триває дуже довго: запчастин та фахівців банально не вистачає.

"На жаль, Україна може використати лише дуже невелику кількість із бойових танків, які були передані", – заявив не так давно депутат Бундестагу від партії "Зелених" Себастьян Шефер.

"‎Плювати на танки"‎, або "‎зброя вчорашньої війни"‎

Чому ж склалася така ситуація? Чому Україна отримала так мало, і чому зброя зовсім не уніфікована? Можливо, танки просто не потрібні в сучасній війні, і про них взагалі краще забути?

Існує і така точка зору, причому звучить вона від людей, які не з чуток знають, що таке війна.

"На Заході можна побачити так багато всього: "О, так, вони жертвують ці машини, і ці машини, і ці машини". Але мені взагалі-то плювати на машини. Дайте мені кулі, дайте мені міномети, дайте мені артилерію, дайте мені речі, які дадуть змогу окремим солдатам битися і вбивати росіян", – казав американський снайпер Джонатан Покетт, який брав участь у війні в Україні.

На його думку, зараз Україні більш потрібні "боєприпаси, гранати, міни, ракети, різні ракетні системи". Подібна позиція має право на існування, адже зараз Україна знаходиться в обороні, а танк – це, перш за все, зброя наступу.

Однак нерідко критику ОБТ сприймають занадто буквально. Якщо подивитись на питання більш уважно, то ми побачимо, що танки "ховають" вже більше ста років. Ще з моменту бойового дебюту першого танку в історії (британського Mark I), який стався у 1916 році, стали очевидними недоліки такої зброї: величезна вага, технічна складність, вразливість проти ворожої артилерії. Деякі вважали цей напрямок "глухим кутом", однак Друга світова з її танковими бліцкригами продемонструвала абсурдність такого погляду.

Цікаво, що вже у 1943-му у німців з'явився відносно примітивний дешевий і легкий Фаустпатрон, який з дальності 30 метрів міг знищити майже будь-який танк коаліції.

Остаточну точку в історії танків могла поставити Холодна війна, коли здавалось, що на тлі ядерної зброї така техніка взагалі не має сенсу (і навіть шкідлива, адже відволікає на себе ресурси оборонки!). Однак протистояння між США та СРСР закінчилось, а танки нікуди не зникли (скоріш, частково зникла та сама ядерна зброя, однак це інше питання).

Вочевидь, ніякі протитанкові ракети, гелікоптери чи БПЛА також не змусять танк покинути поле бою. Зараз для цього інструменту війни немає реальних альтернатив, адже це найбільш захищена і потужна наземна бойова машина, яка може виконувати широкий спектр завдань, на що не здатні, скажімо, бронетранспортери або БМП: через недостатній рівень захисту або невелику вогневу міць (або і те, і інше, як у випадку із радянськими зразками).

Замінити танк при проведенні штурмових дій може хіба що БМПТ (Бойова машина підтримки танків) – такий собі квазі-танк без головної гармати. Однак ані "Страж", ані "Термінатор", ані інші БМПТ не отримали хоч скільки-небудь значущого поширення, оскільки не мали реальних переваг перед ОБТ і при цьому коштували стільки ж, якщо не більше.

Можна сказати простіше: танки Україні потрібні. Вони потрібні навіть у тому випадку, якщо нового контрнаступу української армії найближчим часом не буде. А коли він відбудеться, то вже зрозуміло, що для нього будуть потрібні не десятки (як вважали до літнього контрнаступу), а сотні сучасних ОБТ.

Навіть не просто сучасних, а оснащених найбільш передовими системами, зокрема комплексами активного захисту (КАЗ), такими як ізраїльський Trophy. Які здатні збивати ворожі ракети ще на підльоті до танку.

Починаємо все спочатку: де взяти ОБТ

У якомусь сенсі Україна знову опинилась в ситуації 2022-2023 років, коли Київ відчайдушно шукав зброю, зокрема сучасні танки. Однак для союзників України ситуація змінилась: деякі з них не хочуть активно допомагати з політичних міркувань, а інші - просто не мають великої кількості зброї, адже все, що вони могли передати, на сьогодні вже передано.

Подивимось на Європу. Станом на 2024 Німеччина має близько 300 танків Leopard 2A6 та Leopard 2A7. Велика Британія і того менше – лише 200 Challenger 2 (і дійсно, кому потрібні танки на острові?). Приблизно стільки ж має на сьогодні Франція: мова про знамениті "‎Леклерки"‎, жоден з яких, до речі, французи нам не передали.

Та навіть якщо б європейці поставили Україні третину своїх ОБТ (що, звісно, нереально, адже нанесе критичну шкоду їх обороноздатності), це могло б і не змінити ситуацію кардинально, адже у нашого ворога величезна кількість як самих танків, так і протитанкових засобів, таких як ПТРК "Корнет" або дрон "Ланцет".

Насправді є лише одна країна Заходу, яка могла б поставити Україні достатню кількість танків. І це, як нескладно здогадатися, США. Тільки у Сухопутних силах США зараз трохи менше 3 тисяч M1 Abrams, а за всі роки американці випустили більше 10 тисяч (!) таких ОБТ. Сполучені Штати, як і раніше, мають в резерві кілька тисяч екземплярів Abrams: певна кількість з них зберігається в ангарах та на невеликих складах на території США.

Але чому ж американці досі не поставили Україні хоча б пару сотень танків M1?

"Це (постачання танків, – ред.) тягне за собою багато логістичного забезпечення по запчастинам, по ремонту і так далі. Однак головна причина в тому, що американці вважають, що це важке озброєння і, фактично, гальмують ці процеси з точки зору недопущення ескалації", – каже УНІАН Ігор Романенко.

Пояснимо: у реальних бойових умовах максимальний "пробіг" танку – близько 200 кілометрів, після чого йому потрібне дороговартісне і складне технічне обслуговування (ТО) – як автомобілю. Для такої операції потрібна велика кількість запчастин і чимала група підготовлених фахівців.

Варто також додати, що постачання великої партії "‎Абрамсів"‎ могло б спонукати союзників США до більш активної допомоги Україні. Однак, як вже зазначалось, не варто будувати ілюзій, особливо коли мова йде про сучасні ОБТ: кілька десятків танків від Іспанії чи Норвегії майже ніяк не вплинуть на ситуацію на фронті.

Опора на власні сили: новий український танк

А чи існує якась альтернатива поставкам танків з-за кордону? Чи зможе Україна сама створити власний ОБТ? Насправді, вона його, можна сказати, вже створила. Мова, звісно, про найбільш досконалий український танк – БМ "‎Оплот"‎.

Він є докорінною модернізацією українського танка Т-84У та по сумі характеристик порівняний з російським Т-72Б3М, або навіть Т-90М "Прорив". В якомусь сенсі, це вершина радянського/пострадянського танкобудування.

Тобто, формально, це непогана бойова машина для наших реалій. Однак є, як-то кажуть, нюанс. Адже одна справа розробити щось, а зовсім інша – налагодити серійне виробництво. З останнім у України були проблеми навіть до війни: з 2009 року побудували лише півсотні таких танків. І майже всі вони пішли до збройних сил Тайланду.

"Перед активною фазою війни в Україні відбувалася модернізація радянських танків і виготовлення обмеженої кількості нових зразків, до яких відноситься танк "Оплот", – розповідає УНІАН голова інформаційно-консалтингової компанії "Defense Express" Сергій Згурець. – Зараз ми перебуваємо на етапі, коли виготовлення нових танків ускладнюється проблемами у виготовленні серійних двигунів та гармат, проблемами з оптикою і таке інше. На поточному етапі для України найбільш оптимальним варіантом є розгортання кооперації із закордонними державами. Зараз європейці і американці із зацікавленістю дивляться на нашу державу, нашій промисловості варто використати цей момент".

Та навіть за умов кооперації з Заходом виробництво ОБТ з нуля – питання багатьох років, якщо не десятирічь, тоді як танки потрібні нам "на вчора". Тому де-факто вся надія, як і раніше, лише на США та їхні ОБТ: жодна інша країна в світі не зможе поставити нам хоча б умовно середню партію сучасних танків, не кажучи вже про велику.

Однак рішення щодо цього приймає Білий дім, а його адміністрація ясно дала зрозуміти, що не зацікавлена в нових постачаннях важкої техніки. Причин тут може бути багато, головною з них, ймовірно, є побоювання щодо можливих ризиків напередодні виборів. Можливо, ситуація зміниться після виборів президента США, можливо – ні. Вже незабаром ми це побачимо.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News