Нова холодна війна на морі: флот Китаю – "‎недорозвинутий дракон"‎

Оборонно-промисловий комплекс КНР вражає швидкістю будівництва нових великих фрегатів, есмінців і авіаносців. Може здатися, ніби Пекін вже зараз може кинути виклик США і стати провідною морською державою, але насправді тут є багато "підводних каменів".

У травні світ облетіла новина про "‎загадковий"‎ китайський корабель, який помітили у морі під час випробувань. Експерти припустили, що мова йде про корвет довжиною приблизно 90 метрів, виконаний за технологією стелс. Однак Захід він "налякав" не стільки малопомітністю (шведи і американці раніше вже створювали стелс-кораблі), скільки темпами свого будівництва.

Вперше аналітики помітили корабель, який на той момент будували на верфі в провінції Ляонін, в листопаді, а вже через шість місяців він вийшов на випробування. Цілком можливо, що його будівництво, спуск на воду та вихід у море зайняли приблизно рік.

Для порівняння: американці почали будувати фрегат нового типу Constellation у серпні 2022-го. А нещодавно стало відомо про затримку на кілька років, з урахуванням якої поставити корабель повинні "не раніше 2029-го". Таким чином, Китай довів, що може будувати нові кораблі приблизно в 7 разів швидше, ніж США. І хоча мова, наскільки можна судити, про різні класи, це все одно є викликом для Сполучених Штатів Америки.

Китайський ВПК проти західної бюрократії: тільки цифри

Насправді США трохи запізнились із реакцією, адже китайська загроза дала про себе знати ще у минулому десятиріччі. У 2019 році стало відомо, що Китай досяг "психологічної позначки": загалом там налічувалося вже 300 кораблів різного призначення, що перевершувало Військово-морські сили США на більше ніж 10 бойових одиниць.

Наразі Військово-морські сили Піднебесної налічують більше 350 бойових кораблів – це вже на десятки більше, ніж у ВМС Сполучених Штатів. За даними ЗМІ китайська оборонка може кожен рік нарощувати кількість кораблів приблизно на 10%: у номінальному вираженні це складає приблизно 30 кораблів на рік.

Жодна західна країна на сьогодні не здатна будувати військово-морські одиниці у такій кількості. І причина полягає як у економічних можливостях, так і в бюрократичних перешкодах, властивих демократіям Заходу.

Мабуть, найкращою ілюстрацією тут є історія зі згаданим вище фрегатом Constellation, вимоги до якого постійно змінювались.

"‎Майже 70 відсотків вимог змінилося з часу підписання контракту. Тому результат, який ми бачимо сьогодні, не є несподіванкою. Це не є прикладом незадовільної роботи галузі. Це приклад нездатності вищого керівництва керувати"‎, – заявив сенатор від штату Міссісіпі, член Республіканської партії Роджер Вікер на початку травня.

Деякі з американських програм стали заручниками політичних протирічь. Можна згадати показову "‎боротьбу"‎ екс-президента США Дональда Трампа з електромагнітними катапультами для нових авіаносців типу "‎Джеральд Р. Форд", які він називав "‎занадто дорогими"‎. Втім, це закінчилось безрезультатно для колишнього президента США, і кораблі все одно отримали свої Electromagnetic Aircraft Launch System (EMALS).

Боротьба кількості і якості: головне – авіаносці

Дивлячись на сухі цифри, можна припустити, що Захід (в першу чергу, США) вже програв нову холодну війну, і Пекін зміг побудувати потужнішу модель оборонної промисловості. Однак насправді "апокаліптичні" прогнози щодо можливого китайського домінування виглядають перебільшенням, адже крім кількісних існують ще й якісні показники. І тут все виглядає не настільки оптимістичним для Китаю.

Зараз американці мають одинадцять атомних суперавіаносців: десять кораблів класу "‎Німіц" і один класу "‎Джеральд Р. Форд" (ще один такий корабель активно будується).

Чому ми заговорили про авіаносці? Сьогодні майже всі експерти згодні з тим, що саме вони є основою флоту, і саме навколо них треба будувати сучасні ВМС. За інших рівних умов палубна авіація завжди матиме перевагу у дальності враження морських об'єктів (оскільки авіаносець може доставити літаки ближче до визначеної цілі), а окрім того саме вона забезпечує найкращий захист від повітряних атак.

І це вже не кажучи про можливість експлуатації з палуб авіаносців літаків дальнього радіолокаційного стеження, які дозволять "‎бачити"‎ все на сотні кілометрів (поки що таку можливість мають, до речі, лише США). 

Що ж має у своєму розпорядженні Китайська Народна Республіка? Якщо не рахувати куплений у України "‎Варяг"‎, який китайці перейменували на "Ляонін", то Пекін зміг побудувати і ввести в стрій лише один власний авіаносець – "Шаньдун". Втім, він є китайським лише умовно, адже фактично являє собою продукт зворотної розробки, який робили з оглядкою на той же "‎Варяг".

Першим насправді китайським авіаносцем буде "Фуцзянь", який нещодавно вийшов на випробування, і який повинні передати флоту у 2025-му. Ще до початку випробувань він отримав багато хвалебних епітетів: його (загалом, справедливо) називали найбільшим бойовим кораблем в історії КНР і найбільш потужним кораблем в історії усієї Азії.

Втім, і тут є свої нюанси. На відміну від Америки, Китай не в змозі будувати атомні авіаносці і "Фуцзянь" не став винятком.

"Справа в тому, що паротурбінний авіаносець повинен нести багато пального: як для себе, так і для своєї авіації. Це на додаток до всього іншого, – говорить УНІАН капітан I рангу у відставці, військово-морський експерт Володимир Заблоцький. – Плюс багато енергії витрачається на стартові катапульти (які використовують для запуску літаків – УНІАН). У "Фуцзяня" нові електромагнітні катапульти, але вони теж потребують багато енергії, яку по-хорошому повинен забезпечувати атомний реактор".

Все це накладає великі обмеження на діяльність і бойові можливості "Фуцзяня", тому порівняти з американським "‎Німіцем" можна буде лише наступний авіаносець КНР, який китайці планують зробити атомним. Втім, його поки що немає навіть на горизонті. Невідомими залишаються і характеристики майбутнього корабля.

Ще однією проблемою для Китаю є палубні літаки, які до останнього часу були переважно "копіями" Су-33, який, у свою чергу, є палубним варіантом старого радянського Су-27 четвертого покоління.

Якщо Сполучені Штати мають серійний палубний винищувач п'ятого покоління - F-35C, то Китай поки що лише тестує його умовний аналог, який отримав назву J-35. Судячи по даним з відкритих джерел, зараз мова йде лише про декілька льотних прототипів цієї машини.

Нові субмарини Китаю: поки що – лише на папері

Одним з ключових напрямків, без якого в принципі неможливий сучасний флот, є підводні човни. І тут ситуація також досить складна для Пекіну. З одного боку Китай входить в невеликий клуб країн, у яких є атомні субмарини, однак з іншого - він відстає від Сполучених Штатів фактично на ціле покоління.

Як відомо, багатоцільові човни четвертого (останнього на сьогодні) покоління більш "тихі" порівняно з субмаринами третього, а отже – менш помітні і більш небезпечні. Це досягається за рахунок розміщення гребних гвинтів у кільцевих насадках або використання водометних рухових установок, застосування звукопоглинаючих покриттів нового типу та інших заходів.

Зараз американці мають у своєму розпорядженні одразу два типи підводних човнів, які відносяться до четвертого покоління. Це багатоцільові "‎Сівулф"‎ та "‎Вірджинія"‎. Та якщо перший американці побудували у кількості всього лише трьох одиниць, то введених у стрій "‎Вірджиній"‎ налічується 22. Загальна запланована кількість човнів цього типу перевищує 60 одиниць.

Інформація про китайські субмарини вкрай обмежена, однак їх візуальний огляд дозволяє казати про спорідненість зі старими радянськими зразками третього покоління. Зокрема, стратегічний підводний човен проєкту 094 "Цзінь" дуже схожий на старий радянський проєкт 667БДРМ "Дельфін", який серійно будували у 80-ті.  

Таким чином, у даному випадку основні проблеми Пекіну криються не в економічних обмеженнях, а в технічному відставанні. Причому Китай відстає не тільки від США, але й від РФ, яка, як і Сполучені Штати, має у своєму розпорядженні два атомних підводних човна четвертого покоління – "Борей" і "Ясень". Можливо, саме російські спеціалісти допоможуть КНР подолати "прірву" між ними і американцями.

Відомо, що зараз Китай будує новий підводний човен, відомий як тип 096. На Заході його іноді розглядають як "копію" американської стратегічної субмарини класу "Огайо". В такому разі сучасність китайської розробки буде дуже умовною, оскільки субмарини "Огайо" виробляли з кінця 70-х по 90-ті роки, і наразі їх аж ніяк не можна назвати передовими. Та й при цьому, головною "фішкою" "Огайо" були високотехнологічні міжконтинентальні балістичні ракети "Трайдент" на твердому паливі, що дозволяло робити ці носії ядерної зброї надзвичайно компактними і розміщувати на одній субмарині аж 24 (!) таких смертоносних пристрої (до 12 атомних боєголовок у кожні такій ракеті!). До розробки таких ракет і Піднебесній, і рф – дуже далеко.

Битва за океан: чи має Китай шанси проти Сполучених Штатів

Вочевидь, Китай не в змозі будувати кораблі на тому ж якісному рівні, що й США, хоча різниця вже не настільки велика, як, скажімо, у 90-ті або 2000-ні. Звісно, кількісна перевага – це добре (для режиму КНР), однак поки що вона ні в якому разі не дозволяє казати про реальний паритет з американцями.

"Американці випереджають Китай в технологіях і в розробках. Китайці здебільшого копіюють те, що роблять США. Один з небагатьох випадків, де китайці випереджають Сполучені Штати – це квантовий зв'язок. Це може мати дуже серйозні наслідки, в тому числі – для військово-морського флоту, тому що квантовий зв'язок неможливо перехопити і неможливо розшифрувати", – каже УНІАН Володимир Заблоцький. 

Серед інших важливих досягнень китайського ОПК – будівництво трьох великих універсальних десантних кораблів типу 075, кожен з яких може нести авіаційну групу із приблизно 30 вертольотів. У випадку війни за Тайвань такі кораблі можуть зіграти одну з ключових ролей, координуючи проведення десантних операцій.

Втім, загальне відставання флоту КНР від американських ВМС та нездатність Пекіну створювати повноцінні аналоги кораблів Сполучених Штатів суттєво зменшують ймовірність китайської агресії, хоча й не виключають її повністю.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News