Тимошенко кує політичний капітал по той бік океану

Це, справді, інша Тимошенко, ніж та амазонка, що гастролює Україною в рамках «тарифного» турне... Усе так, як люблять американці: активна, впевнена в собі, але не агресивна…

Юлію Тимошенко приймають у Сполучених Штатах як лідера опозиції. Хоча формально мало що відрізняється від того, як могли б приймати її в якості, приміром, керівника уряду. По місту кортеж з Тимошенко пересувається у супроводі поліцейських авто з мигалками, живе Тимошенко в легендарному готелі «Вілард», де пару місяців тому зупинявся чільний український прем’єр Віктор Янукович…

Тимошенко нагодилась на береги Потомаку, як ніколи вчасно. Американці чухають потилиці, намагаючись розібратись в українських коаліційно-опозиційних хитросплетіннях. Відтак, новини та емоції, як то мовиться, з перших вуст аж ніяк не завадять.

Почала Тимошенко вашингтонські оглядини з виступу в Центрі стратегічних досліджень. З діяльністю центру афілюються імена Збігнева Бжезінського, Генрі Кісінджера та інших впливових політичних ньюзмейкерів. Публіка теж, треба визнати, зібралась невипадкова. Дипломати з півтора десятка країн, політичні та економічні експерти, впливові грантодавці та не менш відомі керівники різного роду «грантоїдських» структур. В першому ряду чемно сиділи, поодягавши навушники для перекладу, екс-посли Штатів в Україні Пайфер, Міллер та інші достойники, трохи поодалік – донька Тимошенко Євгенія.

Керівник центру Кіт Сміт, представляючи Тимошенко, зауважив, що востаннє тут збиралось стільки публіки, коли до Центру навідувався Біл Гейтс. Зала пожвавилась.

Тимошенко не розчарувала публіку. Трималась впевнено, іронізувала. «Все так, як люблять американці, - зауважив відомий в Україні соціолог Ілько Кучерів, який вже п’ятий місяць тусується у Вашингтоні на стажуванні – активна, впевнена в собі, але не агресивна»…

Це, справді, інша Тимошенко, ніж та амазонка, що гастролює Україною в рамках «тарифного» турне чи кампанії "Велике прибирання". Вашингтонська публіка почула від неї те, що хотіла почути.

Насамперед, що Україні з Росією нелегко. Енергетична безпека України, переконувала лідерка БЮТу, реально тане з кожним днем – Росія завдяки «революційним пропозиціям» деяких українських можновладців ледь не заволоділа газотранспортною мережею України (спасибі, опозиція, ініціювавши в парламенті закон про заборону будь-яких оборудок з ГТС, відбила атаку). Та ж Росія вже накинула оком і на газорозподільчі мережі, ось-ось візьме під контроль генерацію електроенергії, а тепер взялася ще й за підтягування до себе уранових родовищ, прагнучи замкнути у себе весь цикл збагачення урану, де Україна буде присутня на правах хіба що молодшого асистента.

Майстерно сюди було вплетено пасаж про Януковича та його уряд. Ви чули версію про те, ніби-то Януковичу та Ахметову невигідно буде «йти» під росіян, оскільки вони втратять, мовляв, свій бізнес? Не вірте дурницям, каже Тимошенко, ілюструючи тезу прикладами з української політики. За її версією, не так вже й люблять діючого міністра палива та енергетики Юрія Бойка той же Янукович та Клюєв, але змушені терпіти. І Тарасюка не так вже й прагнули вони звільняти, але «хіба хочеш - мусиш». Слово Росія, росіяни вона при цьому не проголосила жодного разу, послуговуючись хіба що евфемізмами типу «РосУкрЕнерго». Але допитливим людям, особливо після мюнхенського виступу Путіна, і менш прозорих натяків було б досить.

Стосовно внутрішніх проблем України риторика Тимошенко від часу її останніх закордонних вояжів змінилась кардинально. У листопаді в Брюсселі та Берліні, а потім у січні в Ізраїлі вона заспокоювала місцевий політичний бомонд аки малих дітей: нічого страшного, Янукович – це ненадовго, це загострення хвороби перед остаточним одужанням організму (України). Тепер вона каже: ще крок, ще два, і все, прощавай, українська демократіє. Конституційна реформа передала майже всю владу Януковичу, а решту він «відкушує» у Ющенка день за днем, так що завтра вже нічого не залишиться. Останнім часом, каже Тимошенко, настільки активізувалась «робота» з опозиційними депутатами в парламенті, настільки матеріально-вагомими є аргументи, що не сьогодні-завтра антикризова коаліція матиме конституційну більшість. Якщо ж Конституційний Суд визнає імперативний мандат не дуже демократичним інструментом, така більшість буде сформована вже за два тижні, прогнозує вона.

Месідж більш ніж зрозумілий. «Так далі жити не можна». Україні потрібні дострокові вибори, і демократичним силам під силу виграти їх. БЮТ набере найбільше голосів, прогнозує Тимошенко, «Наша Україна» теж «візьме своє», долучаться одна-дві нових політичних сили. Отже, більшість, в парламенті за демократичними силами буде. Справа за невеликим – Конституційний Суд має визнати уряд нелегітимним. За версією Тимошенко, підстави для цього є – призначені міністрами депутати вчасно не написали заяви про складення з себе повноважень. Відтак – їх призначення були незаконними, відтак – повноцінного уряду протягом визначених законом 60 днів сформовано не було.

Отже, американські політики мають зрозуміти – або Янукович та коаліція «дотиснуть» опозицію і здадуть Україну Росії, або – дострокові вибори, і повернення шансів на демократію. Іншого не дано.

Обкатавши цю тезу на експертах та неурядових ньюзмейкерах, Тимошенко взяла курс на тих, хто має реальний вплив на політику Білого дому. Спочатку зустрілась з екс-держсекретарем США, а нині керівником Національного демократичного інституту Мадлен Олбрайт («Я рада, що демократичні сили в Україні об’єднались», - виголосила Олбрайт. На прощання додала: «Україна була, є і буде»). На другий день візиту Тимошенко має відбутись зустріч з віце-президентом США Ричардом Чейні, а на третій – з держсекретарем Кондолізою Райз.

До речі, Олбрайт свою фразу про Україну, яка «була, є і буде» виголосила російською – «была, есть и будет». Чи колись тут, у Вашингтоні, скажуть це українською?

Олександр Калініченко, фото автора

УНІАН в Google News