Лужков і кадрова зачистка по-російськи
Лужков і кадрова зачистка по-російськи

Лужков і кадрова зачистка по-російськи

19:08, 07.10.2010
11 хв.

Відставка Лужкова природно вписалася в загальну низку подій, що відбувалися в РФ... За півроку з російської політики пішли президент Татарстану Шаймієв і президент Башкортостану Рахимов...

Відставка Лужкова природно вписалася в загальну низку подій, що відбувалися в РФ... За півроку з російської політики пішли президент Татарстану Шаймієв і президент Башкортостану Рахимов...

Юрий Лужков
Відставка мера Москви Юрія Лужкова сколихнула світову громадськість. Принаймні, ту її політично активну частину, яка за родом своєї діяльності цікавиться ситуацією в Росії.

У численних публікаціях в пресі і в Інтернеті, в телерепортажах і у випусках новин, що аналізували падіння московського «стовпа», на світло потягли потаємні закути складної і сильно корумпованої держави Лужкова та його сім`ї. Розкриті нюанси дедалі більших ускладнень у взаєминах градоначальника з президентом Медведєвим. Особлива увага приділена обговоренню того, чи знав заздалегідь і чи схвалив рішення Медведєва прем`єр-міністр Путін, а також дослідженню взаємин російських дуумвірів між собою та опального мера – з «Єдиною Росією».

Відео дня

Усе це дуже цікаво, а іноді навіть повчально. Але при цьому абсолютна більшість дослідників наполегливо (іноді здається – навіть демонстративно) обходять мовчанням важливий факт. Річ у тому, що відставка Лужкова, незалежно від усіх зазначених нюансів, дуже природно вписалася в загальну низку подій, що відбувалися в Російській Федерації.

Заслуги перед Батьківщиною і зв`язки з терористами

За якісь півроку з російської політики пішли президент Татарстану Минтимер Шаймієв і президент Башкортостана Муртаза Рахимов. На початку вересня публічно оголосив про відмову висуватися на наступний термін президент Калмикії Кирсан Ілюмжинов (його повноваження закінчуються 24 жовтня ц.р.) і, на підтвердження серйозності своєї заяви, вже провів через Народний Хурал Калмикії затвердження запропонованого Медведєвим наступника (Олексій Орлов, колишній постпред Калмикії при президентові РФ).

Можуть заперечити: ці ж погодилися піти добровільно! Еге, добровільно. Як перші три дружини шлюбного афериста, що померли «поївши грибочків», - на відміну від четвертої, яка викинулася з вікна. Бо грибочків їсти не хотіла, як роз`яснив слідчому невтішний вдівець.

 

Першим – ще в березні – від справ відійшов Минтимер Шарипович Шаймієв. Спокійно, чинно-благородно, під урочисто-подячні репортажі та з орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня. (I і II ступені у нього вже були).

А ось його башкирський колега спочатку, мабуть, не розібрався в ситуації і «грибочків їсти не захотів». Отут і прочинився трохи «вид на грибницю». Коли Муртаза Рахимов кинувся судитися з газетами і телеканалами, з авторами викривальних репортажів і публікацій, що раптом пішли валом, пролунала важка артилерія. У головному російському «неофіційному офіціозі» - в програмі «Недільний час» ГРТ («Перший канал») вийшов репортаж з незграбним найменуванням «В Башкирії влада для збереження можливостей особистого збагачення готова йти на будь-які заходи». Завершувався повний викриттів матеріал і геть патетично: «Кримінальна справа і зв`язок з терористами для президента Рахимова – не привід звільняти вірного соратника. Схоже, для того, щоб зберегти владу, оточення Рахимова готове піти на будь-які заходи, навіть якщо вони суперечать закону».

Оскільки під «зв`язком з терористами» малася на увазі не більше і не менше, як поїздка одного із співробітників Рахимова з дарами до самого Шаміля Басаєва, то питання було тільки одне: з`являться винні перед судом чи загинуть «при спробі до втечі». За повідомленням «РБК daily», Муртаза Губайдуллович, сподіваючись на аудієнцію, кілька годин просидів у приймальні Путіна. Але зустріч так і не відбулася. Розмовляти йому довелося з керівником адміністрації президента Наришкіним. Щоправда, довго, кілька годин. За кілька днів глава Башкирії офіційно оголосив, що йде у відставку. Абсолютно добровільно.

І одразу всі його жахи скінчилися. Залишилися лише укліни, шанування і ніяких терористів, а тільки орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня — «за великий внесок у соціально-економічний розвиток республіки і багаторічну плідну державну діяльність».

Абсолютно очевидно, що з початку року Медведєв і Путін проводили системну адміністративно-політичну «зачистку» регіональних вождів, колись тісно пов`язаних з виборчим блоком «Вітчизна – вся Росія», який намагався в далекому 1999 році конкурувати з пропутінською «Єдністю».

Звичайно, цікаво було б дізнатися, чому «дуумвірат» інспірував радикальну ротацію «незмінних кадрів» саме зараз. Деякі причини лежать на поверхні: по-перше, світова економічна криза далеко ще не закінчена, і питання керованості й контролю над фінансовими й іншими «потоками» стоїть доволі гостро. По-друге, на початку року, коли минула перша хвиля кризи, саме і виникла можливість провести «чистку» з мінімальним ризиком. Як «зміну коней» після «переправи» - і з думкою про «переправи» майбутні.

Нарешті, по-третє, цілком імовірно, що деякі аспекти поведінки регіональних «стовпів влади» в кризових 2008-2009 рр. саме і викликали гостре бажання ці самі «стовпи» змінити. У будь-якому разі, опора на структури Лужкова, Рахимова тощо повинна була після кризи викликати побоювання. Не тому, що там все (судячи з матеріалів телебачення і преси) надто вже замішане на криміналі, корупції, або й на звичайній злочинності, а просто тому, що вони, ці структури – саме «лужковські», «рахимівські» і т.д. А не «свої».

Лужков не хотів іти

 

Путін, Медведєв
Ще один такий же очевидний, але принципово важливий момент: Медведєв і Путін зовсім не прагнули в даному випадку використовувати «чистку» як наочно-показову екзекуцію і демонстрацію «боротьби з корупцією», як це буває доволі регулярно при ротації менш знакових фігур. Навпаки, скандалів прагнули уникати. І, загалом, зрозуміло чому. Викривальні матеріали щодо осіб, які володіли своїми «долями» без малого два десятиліття, викликають далеко не однозначну реакцію. Якщо перша думка середньозваженого виборця (глядача, читача, слухача) після валу викриттів про Рахимова (а про Лужкова – так і цунамі) наводить на думку - «Куди ж дивляться ФСБ, прокуратура і уряд з президентом!», то вже друга: «І куди ж вони дивилися всі ці роки?!»

Тому, повторюся, гучних скандалів прагнули уникати. І, крім орденів різних ступенів і інших почесних знаків уваги, всім відставникам були, мабуть, дані і різні гарантії.

Зокрема, Кирсану Ілюмжинову посприяли в збереженні посади президента ФІДЕ (на конгресі в Ханти-Мансійську 29 вересня, що виглядало не дуже красиво, оскільки протистояв йому цього разу не якийсь іноземний мільярдер-дилетант, а сам Анатолій Карпов).

Лужкову, як стверджують, до останнього моменту робилися компромісні пропозиції різного ступеня привабливості і розрадливості. Але мер вирішив боротися, явно не враховуючи ні реальної розстановки сил, ні обставин, що склалися на вересень. Річ у тому, що, ймовірно, з урахуванням упертого характеру Юрія Михайловича, ґрунт для його відставки готувався наперед. Сильно наперед. Зрозуміло, що з вереснево-жовтневими «викидами» нічого не порівняється, але все-таки. Протягом року телеканали «Перший», «НТВ», «Росія-24» та ін., не кажучи вже про пресу і Інтернет, не залишали без уваги ні знесення в російській столиці історичних і архітектурних пам`ятників, ні виселення людей («Річковик» тощо), і щораз наголошували юридичну сумнівність або навіть незаконність чергового акту вандалізму. І прозоро-препрозоро «натякали» на корупційну складову всіх цих неподобств. Було заведено (ще до відставки!), як радісно рапортує тепер російська прокуратура, більше двох десятків кримінальних справ, в яких фігурують чиновники міської влади.

Річ у тому, що чиновне беззаконня, скульптурно-архітектурне божевілля Юрія Михайловича і дивним чином нагромаджене багатство його дружини – все це не було такою вже «таємницею за сімома печатками». Інформаційна війна не додавала знання, але міняла ставлення: з поблажливого на роздратоване.

Недаремно Муртаза Рахимов, до якого звернулися по коментар після указу про звільнення Лужкова з посади, меланхолійно констатував: «Зараз погоду робить телебачення. Після того, що по телебаченню показують, працювати дуже складно. Бачивши таку справу, можливо, слід було б Юрію Михайловичу написати заяву і попрощатися дружньо, випити шампанського і відпочивати».

Але мер, як сказано, вирішив боротися. Обраний спосіб боротьби зіграв саму фатальну роль. Інформаційна перестрілка могла ще, ймовірно, тривати і тривати, якби «дуумвіри» зберігали надію уникнути гучного скандалу. Але на початку вересня в різних ЗМІ (навіть в українських) раптом стали з`являтися матеріали, суть яких зводилася до того, що всі атаки на Лужкова є віддзеркаленням конфлікту між Медведєвим і Путіним.

20 вересня цю ж думку по «скайпу» з Австрії в спеціальному інтерв`ю журналові The New Times («Новий час», Москва) озвучила сама Олена Батурина: «Хто все-таки заявить себе на роль президента в 2012 році - це питання відкрите. І є люди в адміністрації президента, які побоюються, що мер мірою наближення виборів може зайняти позицію не президента Медведева, а прем`єра Путіна».

Що саме цей пасаж став останньою краплею, - визнають, здається, всі оглядачі. Але справа тут, мабуть, не в тому, що «Лужков, стурбований продовженням своїх повноважень в липні 2012 року, спробував розколоти тандем Путіна – Медведєва і використати близькість до прем`єр-міністра, щоб підірвати позиції президента» (Le Figaro). І не в тому, що «Олена Батурина вчинила страшний гріх – створилося враження, що вона публічно забиває клин між Медведєвим і Путіним» (The Financial Times).

Усе пояснюється набагато простіше. Демарш Батуриної продемонстрував упевненість мерського подружжя в тому, що ставка на розкол тандему рано чи пізно спрацює і грозові хмари, врешті, розвіються. Це означало, що схилити Лужкова до чинно-благородного розставання не вдасться ніяк, і, отже, зволікання лише виставить «дуумвірів» в двозначному і, мабуть, навіть в смішному вигляді. Ну й вирішили не зволікати.

Багато хто упевнений, що розкол і суперечності тандему мають місце. Але невідомо, щоб хтось зміг з користю для себе це використовувати. Поки що були що тільки постраждали.

Цікаво, що в перший рік медведєвського президентства у всіляких «паркетних» репортажах і випусках теленовин «дуумвіри» практично ніколи не потрапляли в один кадр, навіть якщо свідомо присутні обидва – мабуть, щоб уникнути візуального позиціонування «начальник - підлеглий». Це правило висвітлення офіційних заходів російської влади зберігається досі, хоча вже й не так ретельно.

Одне з перших, якщо не найперше, урочисте порушення встановленого порядку і поява на російських каналах спецрепортажу «прем`єр-міністр Путін доповідає президентові Медведєву» були присвячені відносинам з Україною: Путін театрально доповідав Медведєву про перші залпи «газової війни» 2009 року.

Валерій Зайцев, спеціально для УНІАН

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся