Медведєв – Лукашенко: милі сваряться – тільки тішаться?

За лічені місяці з політичного союзника Росії білоруський президент став її ворогом. Сьогодні він стоїть в одному ряду з Саакашвілі і Ющенком...

Російсько-білоруські відносини, що погіршуються з кожним днем, – одна з найбільш обговорюваних тем у Росії впродовж останніх кількох місяців. Напруга між двома типу-союзними державами досягла свого піку минулого тижня, коли Дмитро Медведєв виступив у своєму відеоблозі з критичною заявою в бік білоруського колеги.

Сьогодні в ефірах більшості російських телеканалів особі Лукашенка присвячують цілі спецпроекти. Його вже не просто називають останнім диктатором Європи, йому ставлять діагноз – мозаїчна психопатія. Більше за інших відзначився канал НТВ, який зняв чотирисерійний серіал «Хрещений Батька». У телесазі Лукашенко постав жахливим диктатором, який не тільки ущемлює права білоруської опозиції, а й знищує її лідерів фізично. Дивно тільки, що думка білоруської опозиції зацікавила Росію тільки тепер. Адже про порушення громадянських прав у країні її представники неодноразово заявляли вже багатьох років. До того ж у самої Росії проблем з демократичними процедурами нітрохи не менше. Достатньо хоч би пригадати жорстокі розгони мітингів на захист російської Конституції.

Хоч би як там було, але тільки сьогодні за лічені місяці з політичного союзника Росії Олександр Лукашенко став її ворогом. Сьогодні він стоїть чи не в одному ряду з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі і киргизьким президентом-утікачем Бакієвим. А збоку інколи навіть здається, що Лукашенко міцно посів місце «хлопчика для биття», раніше зазвичай відведене російською владою Віктору Ющенку. Так само, як і Ющенко, білоруський Бацька після серії гучних «ТБ-викриттів» надовго залишиться в очах росіян політичним «страхопудалом».

Причина всьому – наближенння президентських виборів. І, як вважають деякі політичні оглядачі, не тільки білоруські. Так, російський чинник на майбутніх грудневих виборах президента Білорусі – один з найбільш значущих. Але ж в 2012 році очікуються і вибори в Росії.

Цінність Лукашенка для Росії знизилася

Головною нотою своєї виборчої кампанії Лукашенко обрав антиросійську риторику. І приводів для цього у нього більш ніж досить. Зокрема, Росія вимагає оплати мита за постачання нафти до Білорусі. Хоча які мита можуть бути в рамках «союзної держави», тим більше коли їх відсутність передбачає Митний союз, учасником якого є Білорусь? Малоприємним для Білорусі є і ще одне обмеження – доступ м`ясомолочної продукції на російський ринок.

Утім, навіть за таких умов Білорусь навчилася багато вичавлювати із союзу з Росією. Російські експерти вже підрахували: тільки за транзит російської нафти в 2010 році білоруська економіка одержить 220 млн. доларів і вдвічі більше – за транзит російського газу. Тільки-но відносини керівників двох країн помітно охолонули, цю обставину Білорусі пригадали одразу ж, заявивши, що Росія фактично дотує всю білоруську економіку. Самому ж Лукашенкові однозначно дають зрозуміти – його режим тримається виключно на російській економічній підтримці.

Як вважає заступник генерального директора Центру політичних технологій (Росія) Олексій Макаркін, конфлікт інтересів почався, коли все змінилося в російсько-американських відносинах.

- Поки у Росії були з американцями погані відносини, Білорусь була найближчим партнером і єдиним союзником у цьому регіоні. Тоді Україна йшла до НАТО, була війна на Південному Кавказі, Польща і Чехія хотіли розмістити системи третього позиційного району на своїй території, – висловив експерт свою думку УНІАН. – Тобто, Олександр Григорович був єдиним союзником, а те, що він за це хотів, було другим запитанням. Тоді Білорусь шантажувала Росію, а ми на це закривали очі. Тепер ситуація змінилася: Україна не хоче в НАТО, з американцями «перезавантаження», на Кавказі ситуація відносно стабілізувалася, розміщення ПРО поки відмінено. Іншими словами, цінність Лукашенка як союзника знизилася.

Більше того, на думку експерта, Росію «союзна держава» як інтеграційна структура розчарувала. Адже єдиної валюти немає, Митний союз не гарантує відсутності торгових воєн, а нафтова складова і зовсім виведена за дужки.

Утім, впевнений Макаркін, в Росії розуміють, що на сьогодні альтернативи Лукашенкові немає.

- Звичайно, Росія може не визнати легітимність виборів президента Білорусі. Але це зробить місія СНД, яка визнає всі вибори на пострадянському просторі. І зараз теж визнає, щоб не створювати прецедентів в майбутньому, - говорить політолог.

За його словами, в умовах обмеженої можливості впливу на вибори Росія узяла курс на «м`яку ерозію» режиму Лукашенко:

- Ці вибори Лукашенко пройде без великих проблем, але далі у білоруського суспільства може виникнути до нього достатні багато питань. У Лукашенко завжди був аргумент «я домовлюся, я викручуся – і з Росією, і Заходом». Якщо з`ясується, що він це зробити не може, то вплив його падатиме. Адже Білорусь – це європейська країна, і там населення і еліта хотіли б будувати пристойні відносини як з Заходом, так і Сходом, - підсусовує Макаркін.

Трикутник: Лукашенко – Медведєв – Путін

Хоча не виключено, що російський чинник може навіть зіграти на руку Лукашенку. Усі ці війни - «молочна», «м`ясна», - усі ці «примхи» Білорусі в рамках ОДКБ мають продемонструвати можливість ухвалення ним самостійних політичних рішень. Тобто все, що є необхідним для грамотної і повноважної виборчої кампанії.

- Вже надто багато стало розмов, що Лукашенко діє в руслі Москви, що він несамостійний і от-от Білорусь стане окремим регіоном Росії. Щоб зняти всі ці розмови, Лукашенко і зайняв таку позицію. І це все робиться для внутрішньої аудиторії. Цим він показав, що може собі дозволити посваритися з учасниками владного тандему, - вважає генеральний директор Центру політичної інформації (Росія) Олексій Мухін.

За його словами, після виборів буде хвиля назад, і Лукашенко продовжить ніжно дружити з російським керівництвом. Експерт упевнений, що всі розмови про те, що Росія може не визнати результати президентських виборів у Білорусі, – «страшилка» лише для білоруської громадськості, головне завдання якої ще сильніше згуртувати електорат навколо Лукашенка.

- Це технологія і чутки, причому з Білорусі, а не Росії, - сказав у коментарі УНІАН політолог.

Утім, на його думку, тут є ще одна інтрига. Адже значною мірою сварка між Лукашенком і Медведєвим стала можливій завдяки, так би мовити, мовчазній згоді Путіна. При цьому відносини між самим Лукашенком і Путіним почали раптом налагоджуватися. Зовсім недавно Лукашенко привітав російського прем`єра з 58-річчям, хоча протокол зазвичай не передбачає таких жестів від президента однієї країни голові уряду іншої. Лукашенко подав ще пару сигналів, які можна інтерпретувати як спробу до примирення.

- Ми спостерігаємо складну гру. З одного боку, Лукашенко забиває клин між учасниками владного тандему, а з іншої – Путін реалізує свою політику із зниження рейтингу свого партнера у владному тандемі, – упевнений Мухин. - Зараз Медведєв у вкрай невигідному становищі. Він з Лукашенком посварився, а Путін несподівано помирився. І хто тепер головний у російсько-білоруських відносинах і в їх налагодженні? Медведєв автоматично опинився на політичному узбіччі, що, безумовно, для нього вкрай неприємно.

Іншими словами, конфлікт з білоруським керівництвом може стати ще одним каменем у город Медведєва, якби він надумався повторно балотуватися на президентську посаду в 2012 році. Адже в очах російської громадськості Білорусь тривалі роки була головним союзником Росії. А Медведєв, виходить, не зміг підтримувати дружбу, тоді як його головний потенційний конкурент Путін не поспішає спалювати союзні мости остаточно. Таким чином, сварка з Лукашенком може поповнити список претензій до Медведєва напередодні майбутніх президентських виборів в РФ. Ситуація багато в чому схожа з відставкою мера Лужкова.

Коментуючи її, американський журнал Foreign Policy писав, що “в цій історії Путін хотів залишитися в тіні і переміг, зробивши це. З Лужкова зробили приклад для настраху: його публічно і ганебно розтоптали. Еліта навряд чи полюбить за це Медведєва, і йому буде важко знову завоювати її любов”. У випадку з Білоруссю Путін теж залишається немовби в тіні, що в майбутньому, на думку оглядачів, може лише додати йому очок.

Більшість російських спостерігачів упевнена, що тільки-но вибори минуть, а Лукашенко переобереться, загострення російсько-білоруських пристрастей різко піде на спад. І такі тенденції вже видно. Адже однією рукою Бацька встигає сваритися з російським президентом, а іншою – підписує практично всі двосторонні угоди (зовсім недавно між Білоруссю і РФ було підписані документи щодо військово-технічної співпраці). Тому більшість експертів не сумніваються – після виборів у Білорусі влади обох країн знову порозуміються: як у політичних, так і в економічних питаннях. Щоправда, показовість історії про те, як вчорашні друзі не-розлий-вода в одну мить можуть стати затятими ворогами, це ніяк не зменшує.

Роман Цимбалюк, власкор УНІАН у Росії

УНІАН в Google News