Росія кинула всі сили на Грузію, відпустивши Україну?

Український МЗСівець відмовився виступати російською... Російські експерти гудили колишніх українських міністрів... Українські експерти м`яко зазначали, що у нас усе дуже непросто...

Український МЗСівець, ледь приховуючи роздратування, відмовився виступати російською. Російські експерти в кулуарах публічно гудили колишніх українських міністрів. Українські експерти м`яко зазначали, що у нас все дуже непросто в двосторонніх відносинах.

У Києві відбулася конференція, присвячена десятиріччю Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною (т.зв. Великого договору). Конференція пройшла в звичайній для такої дражливої теми тональності. Публікуємо найцікавіші виступи, а також ексклюзивні коментарі російських гостей для УНІАН.

Нудний ракурс

Всеволод Лоскутов, представник посольства РФ в Україні:

ВЕЛИКИЙ ДОГОВІР ПРАЦЮЄ, ХОЧ БИ ЩО КАЗАЛИ

Цей документ підписувався в травні 1997 року в пакеті з угодами щодо Чорноморського флоту. Договір був парафований 8 лютого 1995 року, але підписаний пізніше, тому що було політичне рішення – підписувати разом з документами про перебування Чорноморського флоту в Криму.

Сам процес його ухвалення був непростим, достатньо пригадати про реакцію членів Держдуми. Російські парламентарії дискутували питання дотримання прав російськомовної частини населення України, створення умов для нормального функціонування Чорноморського флоту, правового оформлення російсько-українського державного кордону, правонаступництва щодо зовнішнього боргу колишнього СРСР. Підкреслювалося, що вирішення цих питань можливе протягом подальшого переговорного процесу. Українські та європейські фахівці оцінили цей документ, і він став великим досягненням наших відносин. Нами була проведена велика робота з реального наповнення договору.

Цю роботу треба продовжувати, адже у наших країн з`явилися нові виклики. Наші українські колеги вийшли з пропозицією підписати цілий ряд угод, що розвивають Договір про дружбу, співпрацю і партнерство. МЗС Росії розглянув ці пропозиція і сформулював свої. Ми запропонували двадцять два документи.

Великий договір не застарів. Його критикують, часто не читаючи. А цей текст місткий і конкретний. Він дає можливість працювати і в сучасних умовах. Процитую одну з ключових статей – номер шість. У ній зазначено, що кожна із сторін утримується від участі й підтримки будь-яких дій, спрямованих проти іншої сторони, і зобов`язується не укладати з третіми країнами будь-які договори, спрямовані проти іншої сторони.

А що до сьогоднішнього переговорного процесу – формується непоганий механізм: міждержавна комісія з російсько-української співпраці, яку очолюють президенти. Спочатку здавалося, що це громіздкий механізм. Але він достатньо дієвий, включає підкомісії, структури, і вони працюють, зустрічаються експерти, політики, йде конкретний діалог, знаходяться розв`язання та рішення, намічаються лінії взаємодії між нашими країнами.

Інтригуючий ракурс

Олег Семенець, директор першого територіального департаменту МЗС України:

Я МОЖУ ПЕРЕКЛАСТИ СВІЙ ВИСТУП РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ, ПІСЛЯ...

Вже перші слова Семенця, який виступав українською, викликали гомін і прохання російських гостей говорити російською. Тому спочатку співробітник МЗС дав пояснення щодо мовного питання, а потім повернувся до теми.

Я можу перекласти свій виступ російською мовою, після. Але в такій аудиторії і на такій конференції почути з вуст представника українського МЗС неукраїнську мову було б дивно. І я скажу, що тут зібралися люди, яким братня українська мова може бути зрозуміла.

Так от. Ми відсвяткували знакову подію в розвитку наших відносин. Великий договір є важливою віхою наших відносин. Серед основних пріоритетів зовнішньої політики російський напрям є провідним. Росія – наш сусід, нас зв`язують історичні події й культурні традиції. Ми будуємо наші відносини, виходячи з принципу стратегічного партнерства, закладеного Великим договором. Ми не прагнемо до конфронтації в двосторонніх відносинах, але відкидаємо спроби якого-небудь тиску. За період десятирічного будівництва наші країни долали непростий шлях. І у нас ще буде немало проблем, які потрібно буде вирішувати. В період становлення держави нам довелося багато змінити в розумінні місця й ролі України в світі. І саме завдяки взаємному бажанню розвивати наші відносини, ми змогли уникнути багатьох негативних наслідків розпаду СРСР.

Сьогодні ми проходимо складний етап переформатування відносин, унаслідок чого наша співпраця стає ефективнішою, прагматичнішою і прогнозованою. Впродовж останніх років нам вдалося реалізувати задум президентів «Дорожня карта українсько-російських відносин», в ній окреслені першочергові напрями нашої співпраці. Серед них: формування зони вільної торгівлі, завершення делімітації морських ділянок держкордону, перебування Чорноморського флоту на території України, підписання угод в консульсько-правовій сфері. І я переконаний, що ми зможемо пройти їх нормально.

Раціональний ракурс

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова (Україна):

ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНІ ПІДХОДЯТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ РОСІЙСЬКІ

Дозвольте мені концентруватися на викликах, які впливатимуть на наші відносини і на ситуацію в регіоні. Протягом цих років Україна прагнула вийти з-під впливу Росії. Росія деякий час намагалася утримати Україну у сфері свого тиску, впливу і контролю. Я не згадуватиму віхи цього шляху, тут є люди, які брали участь в цих процесах (як з боку Росії, так і з боку України). Але мені здається, що ми цей шлях пройшли і перебуваємо в іншій точці.

Чи стали ми ближчими? Гадаю, що ні. Ми віддалилися. З одного боку, це був природний процес, де-факто: країни продовжують віддалятися. Причому продовжують віддалятися не тільки країни, а й суспільства. «Поганими» в цьому сенсі є результати опитувань у Росії, Україні. Чи це інформаційний вплив, чи брак міжнародного спілкування перших осіб і держструктур, але констатується дедалі більша наша віддаленість одне від одного.

Серйозним викликом тут стануть демографічна проблема, міграційна політика, конкуренція за трудові ресурси. Складно визначитися і з моделлю нацбезпеки. Наші дослідження показують, що нейтралітет не є прийнятною моделлю для України, вона не витримає перебування між двома військовими блоками, їй треба буде зробити вибір, і я не скажу, що він безальтернативний. Хоча видається, що європейські та євроатлантичні системи безпеки більше підходять Україні. Свого часу Росія не показала тієї моделі розвитку, яка була б привабливою для цієї частини пострадянського простору. Якби така модель була продемонстрована, маю на увазі певні цінності і стандарти розвитку, – гадаю, питання б розглядалося набагато простіше.

Фантастичний ракурс

Гліб Павловський, директор Фонду ефективної політики (Росія):

«ТЕМПЕРАТУРА» НАШИХ ВІДНОСИН – 36,6

Нашим країнам потрібний новий договір, що регламентує співпрацю. Але повинні пройти вибори, сформуватися стійкі адміністрації. Це, якщо хочете, необхідна фізична обставина. У вас вони пройшли. У нас ще будуть. Я думаю, що якщо і з`явиться новий договір, то це буде восени наступного року. Тоді це буде декларативний документ. А для появи нового серйозно опрацьованного потрібно ще з рік.

Нині вибори. Кожен політик несе відповідальність за слова, і поки що буде гризня довкола кожного пункту.

Нам потрібно провести ревізію взаємного інтересу в політиці, бізнесі, культурі та скласти документ. Що стосується «температури» наших відносин, то вона – 36,6.

Істеричний ракурс

Сергій Марков, директор Інституту політичних досліджень (Росія):

НЕ ПОМИЛЯЙТЕСЯ, У ВАС ДЕМОКРАТІЇ НЕ БІЛЬШЕ, НІЖ У РОСІЇ

Перспективи України вийти на новий серйозний документ, що продовжує Великий договір, дуже добрі. Для цього є головне – воля громадян України. Для більшості українських громадян відносини з Росією є пріоритетом. Є і бажання бізнесу України. Для того, щоб українська економіка була ефективною, вона повинна орієнтуватися на російські ринки.

Ми країни з приблизно однаковим рівнем розвитку, структурою суспільства. І не помиляйтеся, у вас свободи слова не набагато більше, ніж у Росії. Не переоцінюйте себе, що, мовляв, ви далеко пішли шляхом демократії. Грузинські колеги теж так думали.

У нас спільна культура, спільна мова.

Що більше за все заважає російсько-українським відносинам? Це зовнішні центри впливу, які хочуть посварити наші країни, і те, що їм вдалося взяти під контроль частину уряду України. Я казав і ще раз кажу: Україна в НАТО не вступила, але міністр оборони України в НАТО вступив. Ряд відомств – СБУ, Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ України – вже знаходяться поза суверенним контролем українського народу. І багато в чому є реалізаторами не волі народу України, а реалізаторами волі зовнішніх центрів впливу. Вдасться народу України відтиснути від влади маріонеток зовнішніх сил – буде все добре.

Ну, взяти хоча б Чорноморський флот. Нуль проблем. Громадян України що, хвилює флот? Вони розглядають його як свій флот. Вони чудово знають, що якщо щось трапитися, то моряки російського флоту життя своє покладуть, щоб захистити безпеку і життя громадян України. Чорноморський флот – це не проблема України і Росії, це проблеми Росії і маріонеток центрів впливи, які змогли узурпувати частину влади України.

Звичайно, ми віддалилися один від одного. Наприклад, нова міграційна політика Росії щодо України... Я цю пропозицію сорок разів критикував у російських ЗМІ. Але ви повинні розуміти, що відповідальність за це несе МЗС України.

Ну, можна було говорити з паном Івченком? Він – божевільний. Хто винен, що Ющенко набрав маргіналів? Тарасюк, що не маргінал? Ну, послухайте, жодна пристойна країна не може поставити людини з такими поглядами на чолі такого міністерства. Ви знаєте рейтинг Тарасюка?

Що ви кажете, що з таким настроєм не приїжджають миритися, але Тарасюк не є незалежним політиком. Він – рукавичка. А миряться з рукою. Мета таких людей – максимально напаскудити Росії, використовувати Україну як знаряддя. Вам подобається така роль? Ви знаряддя, щоб пакостити іншим?

Самокритичний ракурс

Марат Гельман, політтехнолог (Росія):

ЮЩЕНКО – ЯК ШЕВАРДНАДЗЕ, ТИМОШЕНКО – ЯК СААКАШВІЛІ

Я послухав конференцію і порадів. Вона нудна, а всі реальні справи – нудні. Мій яскравий виступ тут не до місця.

У Росії всі мізки зайняті не Україною, а Грузією, і я для себе провів таку паралель між Ющенком і Шеварднадзе. Ющенко, так само як Шеварднадзе, поводиться обережно, він не орієнтований на Росію, але він зберігає (веде? – Авт.) повну зовнішню гру. Росія була дуже незадоволена Шеварднадзе, але коли з`явився Саакашвіллі, вона зрозуміла, що такий ось хитрий лис Шеварднадзе – це нормально. Можна говорити, що Юля – варіант Саакашвілі, але це не Ющенко.

Що стосується Великого договору та його дієвості... Намальовані чоловічки не бігають, договори, які не виконуються, не працюють. Реальні процеси, які відбувалися між Україною і Росією, ніякими паперами не регулювалися. Навіть дипломати не знали, які процеси проходять в Україні і Росії. Це означає, що формальні процедури проходили, але при цьому були реальні люди і реальні процедури.

Сам факт, що ця конференція проходить в Києві, свідчить, що непомітно змінився вектор. У спілкуванні завжди є активна сторона, а є пасивна. Коли одна сторона каже: я хочу, – друга – я можу. Ось раніше Росія хотіла, а Україна могла або не могла, – залежало від ситуації. А тепер Росія перестала хотіти, тепер Україна активніша сторона в цих відносинах. Повернути адміністрацію Росії в русло політичних інтересів України складно. Там немає жодного чиновника, відповідального за Україну. Те, що Ющенко два тижні тому сказав, що Україні до НАТО далеко, я сприйняв як сигнал російській адміністрації: давайте повернімося до політичного діалогу.

А в Росії вами поки що займатися нікому.

Записала Маша Міщенко

УНІАН в Google News