Foreign Policy: Китай поводиться більш агресивно з тих же причин, що і Росія

Через три десятиліття після падіння СРСР, США знову опинилися в епіцентрі нового змагання великих держав. І цього разу протистояння ведеться з Китаєм.

Отримавши свою посаду, китайський лідер Си Цзиньпін скерував свою країну на більш напористий курс. А пандемія COVID-19 тільки посилила ворожнечу. На поверхні Китай здається впевненою державою, чия економіка відновлюється, армія модернізується, а технологічний розвиток пришвидшується. Він розширює дипломатичний вплив по всьому світу, - пише Foreign Policy.

Читайте такожNewsweek: Китай буде здатен розв'язувати війни за кордоном через 15 роківАле, на думку експерта American Enterprise Institute Дена Блументаля, ця картинка не зовсім точна. Він вказує на парадокс сучасного Китаю: він справді напориста й амбітна сила, але з докорінними слабкостями, які можуть підірвати його підйом і прискорити занепад. Про це він написав у своїй новій книзі під назвою "Китайський кошмар: великі амбіції країни, яка занепадає".

Вчені давно сперечаються щодо того, чи бажання Пекіна обмежені лише регіональною гегемонією. Чи він все ж таки бажає домінувати в глобальній системі. Блументаль, який багато років працював у Пентагоні, займаючись дослідженням Китаю, дає чітку відповідь на це питання. Китайські амбіції стосуються всього світу. Він вказує на звіт 19-го з'їзду Компартії КНР, скликаного Си Цзиньпіном в 2017 році. В звіті вказано, що до середини нинішнього століття Китай стане "процвітаючою, сучасною й сильною соціалістичною країною з армією світового класу". Боротьба Пекіна за геополітичну першість не буде обмежуватися лише Азією. Тому що "Китай хоче очолити новий світовий порядок, зосереджений навколо китайської влади й під управлінням китайських правил".

Попри те, що Компартія головним чином стривожена виживанням свого режиму, її погляди на майбутній світовий порядок дуже важливі. Сприйняття Китаю як природного центру світу завжди були важливим джерелом внутрішньої легітимізації. Але глобальні амбіції викривають ключові слабкості країни. Блументаль зауважує, що Компартія сама визнає, що її внутрішня й зовнішня ситуація у вимірі безпеки "насправді надзвичайно складна". 

Читайте такожPolitico: Нікому не цікаві фото з вашого телефону, окрім КитаюПекін постав перед сумішшю з економічних, соціальних й політичних викликів. Серед них демографічна криза і сповільнення зростання ВВП, яке почалося через відновлення державного контролю над економікою. Крім того, є проблема з відтоком капіталу. Адже заможні китайці переказують мільярди доларів за кордон. Екологічний стан теж погіршується, стримуючи зростання аграрного виробництва й погіршуючи стан здоров'я населення. Також Китай ризикує потрапити в пастку середніх доходів через проблеми з розгортанням інновацій, а також страх перед сепаратизмом й внутрішньою нестабільністю.

Си Цзиньпін намагається згуртувати Китай навколо бачення національного відродження й досягнень великих амбіцій країни на світовій арені. І при цьому йому заважає реальність з усіма китайськими недоліками.

Foreign Policy погоджується, що Китай справді слабший, ніж може здатися. І саме авторитарна система управління заважає йому змагатися зі США. За всю історію: від античного світу до Холодної війни, - диктатури програвали у довгострокових протистояннях проти демократичних суперників. Автократичні системи управління стримували економічне зростання й інновації, підтримуючи культуру пристосуванства й обмежуючи свободу підприємництва.

В дипломатичному вимірі диктаторам тяжко збудувати глибокі й довготривалі міжнародні альянси й партнерство. У військовому вимірі, авторитарні режими витрачають більше ресурсів на репресування власного народу, ніж на захист від зовнішніх загроз. Китай зіштовхнувся з усіма цими проблемами: економіка сповільнюється, за кордоном у нього мало друзів, а вдома не все так стабільно, як здається.

Читайте такожКитай пропонує присвоювати людям коронавірусні QR-коди з інформацією про їх аналізиСаме через усі ці причини, які роблять країну більш хиткою силою, ніж здається, Китай представляє серйозну загрозу для США і їхніх союзників. Блументаль зауважує, що держави, які переживають проблеми, не менш небезпечні, ніж ті, що на підйомі. Як приклад, він вказує на Росію, яка вторглася в Україну. Москва - слабка сила, яка агресивно кидається на сусідів.

Бгато хто у Вашингтоні розглядає Китай як потужного суперника, я протистояння з ним - як головний пріоритет для США. Інші ж говорять про нього як про країну з серйозними внутрішніми проблемами. І ці проблеми роблять його не такою вже й великою загрозою. Тож Вашингтон може й далі співпрацювати з Пекіном. Натомість Блументаль вважає, що Китай і слабкий, і небезпечний.

"В якому світі ми хочемо жити? У Компартії Китаю є чітка відповідь на це питання, а також довгострокові засоби втілити своє бачення", - зауважує Блументаль, додаючи, що Вашингтону якраз бракує таких відповідей.

В 2017 році Національна стратегія щодо безпеки США правильно встановила діагноз проблеми протистояння з Китаєм. Однак, документ не сказав, яким буде бажаний результат цього суперництва. Блументаль описує теорію перемоги для Вашингтона.

"Це буде означати, що потрібно переконати Китай у надмірній ціні такого змагання, яка може коштувати Пекіну його бажання зберегти режим", - вважає експерт.

Раніше аналітики неодноразово стверджували, що США потрібно добиватися відродження, адаптації й захисту міжнародної системи на основі правил. В довгостроковій перспективі Вашингтон хотів би, щоб Пекін став готовим до співпраці членом цієї системи. Однак, найближчим часом це навряд чи буде можливо.

Читайте такожFinancial Times: Колишні країни СРСР охоплює вогонь протестів, Казахстан наступнийТож в короткостроковій перспективі США і їхні союзники повинні захистити цю систему від економічних й військових загроз з боку Китаю. А також змушувати Компартію платити дорогу ціну за кожну спробу порушити міжнародні стандарти. Ця стратегія досягне успіху, якщо зможе змінити думку лідерів Китаю, а також переконати Пекін, що боротьба зі світовим порядком на чолі зі США надто важка й дорога. А для цього потрібне глибоке розуміння сильних і слабких сторін Китаю, а також його надій і страхів.

Вас також можуть зацікавити новини:

• В Китаї бізнесмена "посадили" на 18 років після того, як той обізвав Сі Цзіньпіна "клоуном"
• Байден назвав Росію головним ворогом США
• Die Zeit: Від Гонконгу до Білорусі протести дуже схожі між собою, чому?
• Лідер Китаю закликав військових готуватися до війни
• Washington Post: Війна в Україні повинна нагадати ЄС, чому автократи - погані сусіди