Коли Захід говорить про "стримування" агресії Москви, він повинен пригадати, що це взагалі означає.
Американець Вільям Ван Клів був професором стратегічних досліджень і одним з експертів у ядерній стратегії. Він знався на тому, як уникнути ядерної війни і, якщо вона вже почалася, як здобути перемогу. Він був також радником президента США Рональда Рейгана.
Його фундаментальна теза говорила, що неможливо стримати війну, якщо не мати можливостей і довіри одночасно. По-перше, потрібно мати достатньо ядерних боєголовок, щоб ворог не думав, що одним ударом зможе перемогти й не боятися відповіді, - пише на сторінках Lidove Noviny чеський публіцист і політик Роман Йох. Навпаки, ворог повинен знати, що не залежно від того, наскільки просунутим й потужним буде перший удар, у вас все одно буде достатньо ядерних боєголовок для гарантованої відплати, яка завдасть йому неприйнятну шкоду. Лише знаючи про це, він ніколи не наважиться завдати удар першим.
Читайте такожWashington Post: Нові санкції США надто м'які й не стримають Росію
Отож загроза повинна бути вірогідною. Наприклад, в описаній вище ситуації Вашингтон міг би пригрозити застосувати мале ядерне озброєння проти військових цілей в СРСР. Щоб радянська сторона могла повірити в готовність американців використати обмежене, тактичне ядерне озброєння, щоб зупинити радянський наступ проти Німеччини. Щоб стримати війну не достатньо мати лише можливості або лише довіру. Потрібне і перше, і друге одночасно. Ось це і був внесок Білла Ван Кліва у ядерну стратегію.
"Він був на конференції у Празі 2008 року. Тоді я запитав його, чого очікувати від Росії (розмова відбулася до російської агресії проти Грузії в серпні 2008-го). В той час він здивував мене простотою і прямотою своєї відповіді: ми повинні очікувати того ж від Росії, що і раніше: неприємностей, біди й проблем. Росія любить це приносити. Він мав рацію", - пише Йох.
Він додає, що не знає напевне, що Білл Ван Клів порадив би нинішньому президенту США Джо Байдену щодо Росії. Але можна майже напевне сказати, що на питання, чого очікувати від Москви, він відповів би те ж саме, що і 13 років тому: проблем.
Росіяни люблять створювати проблеми. Чому? Тому що думають, що можуть. І вони хочуть довести всім, що можуть. В цьому контексті можна згадати отруєння Олександра Литвиненка в Лондоні у 2006 році, вторгнення в Грузію в 2008-му, війну проти України з 2014-го і до тепер, отруєння Сергія Скрипаля в Солсбері у 2018-му, а перед тим організацію вибуху на складі боєприпасів у Врбетіце у Чехії в 2014 році.
Читайте такожDie Welt: Заходу пора відродити правила Холодної війни для Росії
Президент Джо Байден обрав жорсткий підхід до Росії, принаймні в риториці. Він назвав Путіна вбивцею, що той міг сприйняти за комплімент, як визнання його здібностей. Але без відповіді лишається питання: чи ці жорсткі слова будуть доповнені наслідками. Два військові кораблі США досі не увійшли в Чорне море. Байден перевів увагу на складний порядок денний внутрішньої політики. Але він обрав центристську зовнішньополітичну команду. І це стосується як Держсекретаря Ентоні Блінкена, так і радника з національної безпеки Джейка Салівана. Це певною мірою радує, якщо звернути увагу на радикально ліву внутрішню політику. Обоє чиновників - прихильники Трансатлантичних відносин.
Але поки вони посилали змішані сигнали. Проблема не так у відсутності доброї волі американського уряду перед лицем агресії Росії, як у відсутності потужної сили волі. Досі робляться спроби досягти порозуміння ціною поступок. Не варто забувати, що Джо Байден був віце-президентом Барака Обами. І політика останнього щодо Росії була катастрофічно поганою, м'якою, аж до агресії проти України, коли вже було запізно. Коли Мітт Ромні, претендуючи на посаду президента США в 2012 році, назвав Росію головним геополітичним ворогом Америки, Обама посміявся над ним.
Також не варто забувати, що в силу зобов'язань перед союзниками США також ведуть протистояння з Китаєм у Східній Азії. У Європи немає таких зобов'язань.
"Навпаки, ми, європейці, робимо надто мало для оборони від Росії. Ми не вкладаємо достатньо у наші оборонні бюджети. Німеччина радісно будує російський газопровід "Північний потік-2", який лише посилить залежність від Росії. А Британія схвалила, напевне, найменший оборонний бюджет з часів Другої світової війни", - йдеться в статті.
Читайте такожFinancial Times: Вихід США з Афганістану може принести нову війну в Україну