Вибори у Вірменії: Росія втрачає південний Кавказ

У Вірменії завершилась знакова парламентська виборча кампанія. УНІАН розбирався, чому ці вибори стали надважливими для всього регіону, та як це може вплинути на можливості РФ на міжнародній арені.

В неділю, 7 червня, у Вірменії відбулися вибори, за якими уважно слідкували багато гравців за межами цієї країни. За результатами підрахунку 100% голосів, партія чинного лідера Нікола Пашиняна "Громадянський договір" набрала 49,81% голосів, отримавши більшість у парламенті (61 мандат зі 105) та можливість самостійно формувати уряд.

На другій сходинці - проросійський альянс Самвела Карапетяна "Сильна Вірменія", який набрав 23,29% голосів, на третьому місці – виборчий блок "Вірменія" з результатом у 9,94% голосів. Четверту сходинку посіла партія "Процвітаюча Вірменія" з 4%. Ще одна партія –"Крила єдності" - з 2,30% голосів зайняла пʼяте місце, проте до складу нового парламенту вона вже не увійшла.

Друге місце "Сильної Вірменії" із майже вдвічі меншою від лідера перегонів кількістю голосів – доволі показове. Її очільник Самвел Карапетян – вірменський мільярдер, який є однією з найвпливовіших та найбагатших фігур у Вірменії - фактично заробив свої статки на роботі з Москвою. І саме на цю політичну силу (як основну) робив свою ставку Кремль.

Провал "електорального десанту"

Весь період виборчої кампанії у Вірменії Росія намагалась вплинути на процес. В хід йшли усі, давно напрацьовані на інших майданчиках, інструменти – від шантажу і залякуванню "долею України" до завезення на голосування зручних для Москви виборців.

На фінішній прямій план був простий: оскільки вірменське законодавство не передбачає волевиявлення за кордоном, громадян Вірменії, які постійно проживають у Росії, мали доставити літаками ледь не на виборчі дільниці. Проте чинній вірменській владі вдалося переграти росіян.

"В аеропорту "Звартноц" на прибулих чекала несподіванка: чоловікам призовного віку та резервістам почали вручати повістки на 25-денні військові збори, - зазначив заступник голови СБУ у 2014–2015 роках, генерал-майор запасу СБУ Віктор. - Для багатьох це стало неприємним сюрпризом, адже замість короткої політичної поїздки вони ризикували провести майже місяць у військових частинах або навчальних центрах… Схоже, в Єревані вирішили, що якщо громадянин раптом згадав про свою Батьківщину напередодні виборів, то й Батьківщина має повне право нагадати йому про конституційні обов'язки".

Як наслідок, кількість охочих віддати свій голос в інтересах Росії сильно зменшилась. Кремлівська операція "електоральний десант" провалилась.

В цілому, попри страшилки, якими Росія намагалась залякати вірмен, в день голосування все проходило спокійно. Як написала на своїй сторінці в одній з соцмереж народна депутатка України Ірина Геращенко, яка працювала на виборах у Вірменії в міжнародній спостережній місії, в Єревані навіть були черги на дільницях, явка була висока.

"Кожна дільниця обладнана спеціальними камерами, які в онлайн режимі транслюють голосування. Виборців ідентифікують за паспортами і біометричними даними, спеціальні апарати фіксують кожного і роблять спеціальний талон з фото", - поділилась вона деталями.

Курс на Захід

Не спрацювало і залякування з Росії "українським сценарієм". В останні кілька тижнів перед голосування в інформаційному просторі можна було спостерігати просто шквал заяв про те, що Путін спробує повторити його у Вірменії. Проте ні тотальна економічна залежність Єревану від Москви, ні присутність у Вірменії російських військових баз, ні інтереси проросійських політиків та бізнесменів, зацікавлених залишити все, як є, не переконали електорат.  

Так, Росія напередодні голосування дала зрозуміти, що може переглянути договір про постачання до Вірменії газу та бензину (тут особлива пікантність – у РФ зараз і для себе бензину обмаль), а в МЗС РФ заявили, що Москва "не планує спонсорувати шлях Єревану в ЄС". І, звісно, проросійська опозиція використала це у своїй кампанії, аби переконати населення, що Пашинян своєю політикою вплине на їх гаманці. Та виборці, фактично, лиш підтвердили, що підтримують шлях, розпочатий чинною владою раніше. Зокрема, щодо переорієнтації Вірменії з Росії на Захід.

Перед виборами у Єревані пройшов перший в історії саміт ЄС-Вірменія, де було затверджено Стратегічний порядок денний. Пашинян отримав мандат на подання офіційної заявки на членство в Євросоюзі.

Звісно, в Москві заявили, що країна має ставити це питання на референдум, оскільки не може бути одночасно членом ЄС та ЄАЕС (до речі, так само є питання до подальшої участі Вірменії в ОДКБ). Але тепер Кремль вже не так впевнений, що Росії вдасться вплинути на результат плебісциту, якщо такий відбудеться.

Також виникають питання щодо подальшої участі Вірменії в ОДКБ, що також може стати предметом для референдуму. І звісно ж, це все не пройде без активного втручання РФ у процеси. 

Та й загалом неспроможність Москви отримати перемогу для "своїх" у країні, яка є членом ОДКБ (хоч і з призупиненим членством) та ЄАЕС вказує на слабкість Кремля не лише в регіоні, а й на міжнародній арені. 

"Це - четверта поспіль поразка російської пропагандистської машини (до цього були Румунія, Молдова та Угорщина)... Якщо подивитися трохи ширше, ці поразки показують, що бути проросійським в політиці стає невигідним… У багатьох проросійських політиків починає виникати страх, що формула "за Росію - означає лузер" може стати всеосяжною", - нагадує директор Аналітичного центру "Ділова столиця" Вадим Денисенко. 

"Миротворець" більше не потрібен

Дійсно, лише за останні роки РФ втратила свій вплив і статус ключового союзника у низці регіонів світу. Сирійський диктатор Башар Асад повторив досвід українського втікача Віктора Януковича, зменшилась довіра до Росії в Африці, Сполучені Штати заявили свої інтереси у Венесуелі, на черзі – Куба, а тут ще й під питанням опиняється південний Кавказ…

"У РФ, яка загрузла в Україні, вже не вистачає сил, аби підтримувати всю свою імперську інфраструктуру", – вважає керівний партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній.

Найближчим ключовим викликом у регіональній політиці Вірменії стане офіційне завершення війни з Азербайджаном. Саме за каденції Пашиняна Єреван офіційно пішов на поступки Баку. Сторони підписали драфт угоди, який передбачає зміни у Конституції Вірменії з відмовою від Карабаху.

Це питання може стати першим серйозним викликом для Пашиняна, адже його партія має звичайну, а не конституційну більшість (тому, для реалізації рішення, йому доведеться домовлятися з проросійськими політиками). Та поки є підтримка народу, схоже, чинний прем’єр впевнений, що це йому вдасться.

"Це історична перемога, яка однозначно забезпечить вічність і розвиток Республіки Вірменія, і, звичайно, ми матимемо тривалий та інституційний мир", - заявив він, оголосивши про перемогу на виборах.

Як зазначає голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, з перемогою Пашиняна та його партії "Громадянський договір" Вірменія впритул підійшла до підписання мирної угоди з Азербайджаном, відкриття вірмено-турецького кордону та встановлення дипломатичних відносин між Єреваном і Анкарою.

"Геть Росію з Кавказу", - підсумував він.

Фактично, Росія завжди створювала в регіоні напруженість. З одного боку – підтримувала Вірменію у конфліктах за Карабах. З іншого – продавала зброю Азербайджану…

"Росія завжди займалась дестабілізацією цього регіону, щоб приходити "розв’язувати проблеми" як миротворець. Створювала такі умови, щоб країни південного Кавказу мали в цьому миротворці потребу", - зазначає керівний партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній.

Помітна слабкість РФ

Та чи відбудеться цей історичний розворот остаточно? Поки що – під питанням. З одного боку, позиція офіційного Єревана в намаганні бути самостійним та орієнтація на Захід - надсильна образа для Москви. Путін, вочевидь, сприймає її ледь не як особисту. З іншого боку, для Кремля принципово зберегти Вірменію у своїй орбіті, залишити свій вплив.

"Попри все, Москва утримує значний вплив на регіон. Вона не лише фінансово контролює країну, в неї там знаходяться війська, є контроль над бізнесом, ресурсами. Тому, незалежно від результатів виборів, Кремль залишить свій вплив на регіон", – вважає Загородній. 

"Перемога Пашиняна все ще не означає повний розрив з Москвою, як це може багатьом здатися. Схоже, Пашинян спробує ще раз домовитися, особливо з огляду на дешевий газ", - додає Вадим Денисенко.

За його словами, також треба брати до уваги, що на чинного прем’єра Вірменії ніхто не тисне, щоб він обов’язково розірвав стосунки з Росією: "А тому, якщо росіяни не будуть повними ідіотами, вони зможуть зберегти нинішній статус-кво. Якщо ні, розпочнеться дуже складний процес витіснення Росії не лише з Вірменії, а з Кавказу в цілому". 

В будь-якому разі, парламентська кампанія у Вірменії продемонструвала слабкість Росії. І не можна відкидати: цю слабкість побачили (і можуть нею скористатись) ті країни з "російської орбіти", які поки що прихильні до РФ.

Нікіта Шендеровський

УНІАН в Google News