Єреван програв у останній війні в Нагірному Карабасі, але Баку теж втратив дещо важливе.
Коли 10 листопада 2020 року прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян погодився підписати перемир'я, у президента Азербайджану Ільхама Алієва були причини почуватися переможцем.
Він повернув території, які втратив його батько в результаті першої війни в Нагірному Карабасі. Він зміг обдурити США, погодившись за дипломатію в обмін на гроші й військову допомогу лише для того, щоб завдати несподіваний удар. Військовий наступ дав значно більше, ніж могла б принести дипломатія. Алієв також закріпив власну владу.
Читайте такожNew York Times: Кремлю дорого буде коштувати роль "миротворця" в Нагірному Карабасі
"Вірменія програла у війні, а Алієв переміг. Але Азербайджан теж програв. Азербайджанські прапори може й майорять сьогодні над містом Шуша. Але ця перемога Алієва здобута ціною азербайджанської незалежності(...). Війська Росії тепер в Азербайджані", - пише автор.
Теоретично російські військові повинні захищати перемир'я між вірменськими й азербайджанськими силами. Але їхнє повернення в регіон - це давня мета Володимира Путіна, який крок за кроком хоче підкорити собі всі пострадянські країни. Можливо Алієв впевнено дозволив Росії ввести свої війська, тому що вони закріпили здобути азербайджанських і турецьких сил під час війни.
"Але Алієв забув, що російські війська швидко заходять, але рідко виходять", - йдеться в статті.
Турецькі сили теж не покинуть Азербайджан. Метою Баку у війні було повернути контроль над Нагірним Карабахом й регіонами навколо нього, які Вірменія захопила під час битв у 1988-1994 роках. Але турецькі мотиви були іншими. Ердоган і його військові радники, такі як Доге Перінчек, вже давно плекають пантюркські амбіції. Вони мрію зв'язати культурними, економічними й політичними зв'язками Туреччину з Азербайджаном й іншими тюркськими країнами Центральної Азії.
Дорогою з аеропорту Есенбога в Анкарі гості міста можуть побачити мурал із зображенням всіх тюркських республік: від Азербайджану до так званого Східного Туркестану, як його називають прихильні до ідеї про незалежність уйгури в Китаї. Але Вірменія стала перешкодою для великих амбіцій Ердогана. Адже вона (а також Грузія) відділяють Туреччину від тюркських республік.
Читайте такожWashington Post: Війна в Нагірному Карабасі вносить п'ять змін в лінії на мапах
Крім цього всього лишилися ще найманці з Сирії. Туреччина організувала їхнє транспортування в Азербайджан. І Алієв був радий їхньому внеску. Але тепер навряд чи він зможе змусити їх поїхати назад, навіть якби він і захотів цього. Рівно так само, як Туреччина скерувала вогонь найманців проти вірменів, вона може використати їх і проти азербайджанців, які стануть на шляху турецьких цілей.
Читайте такожРосійські війська привезли в Нагірний Карабах "Гради" – Reuters