Кремль не може собі дозволити роками підтримувати "миротворців" у Нагірному Карабасі / REUTERS

Війна в Нагірному Карабасі поки що закінчилася, завдяки угоді про перемир’я, яку просувала Москва. Але ціна нового кровопролиття поки не відома. Її поступово підраховують, складаючи відео, на яких видно тіла десятків вірменських солдатів, вбитих на придорожніх засадах. А також повідомлення в TikTok, які публікують солдати Азербайджану.

В роликах видно, як вони ходять по покинутих етнічними вірменами будинках, розглядаючи сімейні фото, одяг, розкидані монети і буфети з пляшками вірменського коньяку, - пише Washington Post. Оцінки також вносять ще один новий елемент: як президент Росії Володимир Путін став ключовим арбітром у більш ніж 30-річній війні, яка бере свій початок ще з часів СРСР.

Читайте такожNew York Times: Нагірний Карабах показав, що великі держави знову вирішують долю меншихЗа умовами перемир'я, приблизно дві тисячі російських "миротворців" були розгорнуті в Нагірному Карабасі - сепаратистському анклаві під контролем етнічно вірменського уряду в межах визнаних світом кордонів Азербайджану. Російська військова присутність підкріплює точу зору Кремля, який вважає, що Азербайджан і Вірменія входять до його сфери впливу. Адже обидві країни були в минулому складовими Радянського Союзу.

Водночас з'явився інший геополітичний суперник на противагу Росії - Туреччина. Вона стала близьким союзником Азербайджана і ключовим споживачем каспійської нафти й газу. Турецька підтримка Азербайджану стала вирішальною для війни в Нагірному Карбасі. Але Володимир Путін зміг заблокувати турецькі амбіції відправити власних "миротворців" у спірний регіон. Натомість Анкара відправить своїх військових в Азербайджан, а не безпосередньо в Нагірний Карабах. І вони будуть брати участь у моніторинговому центрі спільно з росіянами.

"Росія юридично закріпила перемоги на місцях. Подобається це комусь чи ні, ця угода про перемир'я стала реальною дипломатичною перемогою для Володимира Путіна. Вона дозволила йому грати роль миротворця. Це втілення того, про що Путін і його оточення мріяли останні 20 років - регіональної гегемонії", - вважає колишній посол США в Росії і директор Інституту міжнародних досліджень Freeman Spogli в Стенфордському університеті Майкл МакФол.

Але угода, укладена за підтримки Кремля, не вирішує проблему, яка стала причиною війни в 1990-х роках. Вона не відповідає на питання, який статус повинен бути у Нагірного Карабаху. Без всеосяжного мирного пакту, перемир'я не протримається довго, - застерігають аналітики.

Читайте такожAtlantic Council: Україна може винести урок з нової перемоги АзербайджануЗони бойових дій - знайома територія для Росії. Її військові сили розгорнуті в Сирії, а також на Сході України. В Лівії російські найманці воюють на боці заколотника Халіфа Хіфтера. Але Нагірний Карабах і його потенційно хитке перемир'я приховує особливі небезпеки. Підтримка миротворчих сил впродовж багатьох років - це дорога і ризикова ініціатива.

"Я б не називав це мирною угодою. Проблема Нагірного Карабаху, саме першочергова проблема, через яку сторони змагаються одна з одною, навіть не згадується в документі. Тому він не може бути основою для вирішення конфлікту", - вважає експерт з питань Кавказу в лондонському аналітичному центрі Chatham House Лоренс Боерс.

Видання пише, що безпека Нагірного Карабаху тепер залежить виключено від присутності військ Росії. І вона постійно під загрозою. Тому що Азербайджан може накласти вето на присутність цих російських сил через 5 років (так само як і Вірменія).

Мирна угода щодо Нагірного Карабаху: що відомо

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ